24 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 305/376/25
провадження № 51- 631 впс 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого суддівОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання захисника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
розглянув клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 про направлення кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023072160000009, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, з Рахівського районного суду Закарпатської області до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
Суть питання та встановлені судом обставини
До Верховного Суду надійшли клопотання захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_9 про направлення матеріалів вказаного кримінального провадження із Рахівського районного суду Закарпатської області до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська в порядку ст. 34 КПК України.
Клопотання захисників мотивовані тим, що з обвинувального акта вбачається, що інкриміновані обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 діяння було вчинено на території Дніпропетровської області, тобто поза межами територіальної юрисдикції Рахівського районного суду Закарпатської області.
Захисники вказують про наявність визначених абз. 6 ст. 34 КПК України виключних підстав для направлення справи до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, зокрема, проживання більшості учасників кримінального провадження на значній відстані від Рахівського районного суду Закарпатської області, у тому числі й обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8
- у м. Дніпрі, обвинуваченого ОСОБА_10 - у м. Кривому Розі Дніпропетровської області.
Крім того,до касаційного суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , у якому він здебільшого наводить доводи, аналогічні до тих, що містяться у клопотаннях захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , однак просить направити вказане кримінальне провадження для розгляду за підсудністю до відповідного суду м. Дніпра.
До початку розгляду до Суду також надійшла заява захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_11 , у якій він підтримує подані захисниками клопотання та просить їх задовольнити.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав клопотання.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 3 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що Суд не наділений повноваженнями визначати підсудність кримінального провадження, а лише вирішує питання про його направлення з одного суду до іншого (не будь-якого суду, а конкретного суду, про направлення до якого йдеться у поданні чи клопотанні), і виключно за наявності підстав, передбачених ст. 34 КПК України. Наведені положення залишились поза увагою захисників.
Статтею 34 КПК України передбачено вичерпний перелік підстав для передачі кримінального провадження на розгляд іншого суду, а саме, якщо:
1) до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло
до суду з порушенням правил підсудності;
2) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду;
3) обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження;
4) ліквідовано суд або з визначених законом підстав припинено роботу суду,
який здійснював судове провадження.
До початку судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження
(крім кримінальних проваджень, що надійшли на розгляд Вищого антикорупційного суду) з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків, а також у разі неможливості здійснювати відповідним судом правосуддя (зокрема, надзвичайні ситуації техногенного або природного характеру, епідемії, епізоотії, режим воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів
із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях).
Згідно з ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення.
Під місцем вчинення кримінального правопорушення слід розуміти передбачену диспозицією кримінально-правової норми ознаку об'єктивної сторони складу злочину, яка характеризує певну територію, де суб'єкт, під час перебування на ній, вчинив передбачену кримінальним законом дію або бездіяльність.
Так, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 358 КК України, а ОСОБА_10 - ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України (у редакції Закону чинній до 11 серпня 2023 року), а саме придбання права на майно шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, у особливо великих розмірах, з урахуванням ст. 12 КК України є більш тяжким кримінальним правопорушенням та вважається закінченим у момент придбання такого права.
При цьому з обвинувального акта не вбачається, що злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України вчинено співучасниками у межах територіальної юрисдикції Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, а тому суб'єктивні висновки захисників про протилежне не заслуговують на увагу.
Крім того, кримінальне провадження з метою забезпечення оперативності та ефективності може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків, але тільки у виняткових випадках, якщо іншим чином забезпечити виконання завдань цього провадження неможливо.
У такому випадку кримінальне провадження може бути передано на розгляд не будь-якого іншого суду, а лише конкретного суду за місцем проживання зазначених учасників кримінального провадження.
Натомість клопотання захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 не містять жодних доказів на підтвердження факту проживання обвинувачених, більшості потерпілих або свідків саме на тій території, що відноситься до територіальної юрисдикції Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.
До того ж, як неодноразово наголошував Верховний Суд, саме по собі перебування учасників кримінального провадження на території іншої області не є винятковим випадком у розумінні положень ст. 34 КПК України.
З огляду на викладене, доводи захисників, що стосуються необхідності направлення кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судівє невмотивованими та не містять обґрунтованих підстав для визнання їх винятковими, з яких вбачалася б неможливість забезпечення виконання завдань цього провадження Рахівським районним судом Закарпатської області.
Підстав для направлення вищевказаних матеріалів до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, зважаючи на зміст поданих захисниками клопотань, Суд не вбачає.
Що стосується клопотання захисника ОСОБА_5 про направлення кримінального провадження до одного з судів м. Дніпра, то Суд зауважує, що у цьому населеному пункті здійснюють правосуддя одразу декілька районних судів. Зважаючи на те, що касаційний суд не наділений повноваженнями самостійно визначати суд до якого слід направити справу, а керується виключно тим клопотанням, з яким звернулася сторона, то нечітко сформульовані вимоги перешкоджають вирішенню питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в порядку ст. 34 КПК України.
З огляду на викладене, керуючись статтями 32, 34 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне клопотаннязахисників залишити без задоволення.
З цих підстав Суд постановив:
Клопотання захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 про направлення кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023072160000009, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 358 КК України, та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, з Рахівського районного суду Закарпатської області до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_12 ОСОБА_3