25 лютого 2025 року
м. Київ
Справа № 953/11890/24
Провадження № 51-615 впс 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув подання голови Харківського апеляційного суду про направлення кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 361-2, з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а саме з Київського районного суду м. Харкова до Солом'янського районного суду м. Києва.
встановив:
До Верховного Суду у порядку ст. 34 КПК України надійшло вказане подання голови Харківського апеляційного суду.
Подання мотивоване тим, що кримінальне провадження № 12024000000002173 щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надійшло до Київського районного суду м. Харкова з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки у обвинувальному акті зазначено, що місце вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 інкримінованих їм діянь досудовим розслідуванням не встановлено, тому за правилами ст. 32 КПК України кримінальне провадження має здійснюватися судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
Обвинувальний акт у провадженні складений слідчим Головного слідчого управління Національної поліції України та затверджений прокурором Офісу Генерального прокурора у м. Києві по проспекту Валерія Лобановського, 51, що в межах територіальної юрисдикції Солом'янського районного суду м. Києва. За таких обставин, на думку голови апеляційного суду, кримінальне провадження потрібно направити до Солом'янського районного суду м. Києва.
Перевіривши доводи, наведені у поданні про направлення кримінального провадження до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів, колегія суддів дійшла висновку, що вонопідлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною 3 ст. 34 КПК України визначено, що питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого, вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження може бути передано на розгляд до іншого суду, якщо: 1) до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності; 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для судового розгляду; 3) обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження; 4) ліквідовано суд, який здійснював судове провадження.
До початку судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження (крім кримінальних проваджень, що надійшли на розгляд Вищого антикорупційного суду) з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків, а також у разі неможливості здійснювати відповідним судом правосуддя (зокрема, надзвичайні ситуації техногенного або природного характеру, епідемії, епізоотії, режим воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях).
Обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 361-2 КК України надійшов до Київського районного суду м. Харкова.
За змістом обвинувального акту ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються в організації несанкціонованого копіювання інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, що призвело до її витоку, вчинене особою, яка має право доступу до такої інформації, вчинене організованою групою, вчинене повторно (ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 362 КК України) та в організації несанкціонованого збуту інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або на носіях такої інформації, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства, вчинене організованою групою, вчинене повторно (ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 361-2 КК України).
За змістом обвинувального акта, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 створили організовану групу, до якої залучили Особу 3 та Особу 4 (матеріали щодо яких виділені в окреме провадження), з метою отримання прибутку за рахунок несанкціонованого копіювання інформації з інформаційно-телекомунікаційних систем Державної податкової служби України та подальший несанкціонований збут вищевказаної інформації.
Відповідно до розподілених ролей, Особа 4 отримував замовлення на інформацію, яке передавав ОСОБА_4 , який передавав їх ОСОБА_5 , а останній передавав їх Особі 3, який мав доступ до інформації з інформаційно-телекомунікаційних систем Державної податкової служби України.
Після цього Особа 3 здійснював копіювання необхідної запитуваної інформації, передавав ці відомості ОСОБА_5 , який передавав їх ОСОБА_4 , а останній передавав Особі 4 для збуту замовнику.
Як зазначено у обвинувальному акті, всі діяння, інкриміновані органом досудового розслідування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , вчинялись ними «у невстановленому досудовим розслідуванням місці», тобто конкретного місця вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з обвинувального акта не вбачається.
Положеннями ч. 1 ст. 32 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. Дія цього абзацу не поширюється на кримінальні провадження, що віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду згідно з правилами статті 33-1 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 283 КПК України, якими визначаються загальні положення закінчення досудового розслідування, прокурор зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Таким чином, як вбачається зі змісту наведеної норми, певну форму закінчення досудового розслідування законодавець пов'язує з дією, яку зобов'язаний вчинити саме прокурор, а тому місцем закінчення досудового розслідування слід вважати місце вчинення прокурором відповідної дії.
Зі змісту обвинувального акта стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вбачається, що він був затверджений 16 грудня 2024 року прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 у приміщенні Головного слідчого управління Національної поліції України за адресою: м. Київ, проспект Валерія Лобановського, 8, що відноситься до територіальної юрисдикції Солом'янського районного суду м. Києва.
З урахуванням викладеного й на підставі положень ст. 34 КПК України колегія суддів вважає, що подання голови Харківського апеляційного суду потрібно задовольнити і направити вказане провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а саме з Київського районного суду м. Харкова до Солом'янського районного суду м. Києва.
Тому, керуючись положеннями ст. 34 КПК України, Суд
постановив:
Подання голови Харківського апеляційного суду задовольнити.
Кримінальне провадження (справа 953/11890/24) за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 361-2, направити до Солом'янського районного суду м. Києва.
Ухвала Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3