26 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 758/1792/24
провадження № 61-1987ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Ножовнік Оленою Іванівною, на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 10 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2
про зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди.
У вересні 2024 року представник позивача - адвокат Ножовнік О. І. подала до суду заяву про забезпечення доказів.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 10 вересня 2024 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня
2024 року, у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ножовнік О. І. про забезпечення доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди відмовлено.
У лютому 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Ножовнік О. І. на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 10 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення доказів.
Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач не має змоги подати доказ, який просить витребувати, і невжиття заходів забезпечення доказів може істотно ускладнити ефективний захист, поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. За таких обставин суди дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення доказів. Вказує,
що суди не врахували відповідну практику Верховного Суду щодо питання забезпечення доказів.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу (частина перша статті 84 ЦПК України).
У частині четвертій цієї статті визначено, що суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.
Судами встановлено, що заява не містить обґрунтування наявності реальних ризиків чи загроз того, що докази, про забезпечення яких порушує питання сторона позивача (відомості щодо обслуговування номеру + НОМЕР_1 в мережі Lifecell; відомості чи є ОСОБА_2 кінцевим користувачем (абонентом) номера
НОМЕР_1 ; відомості щодо реєстрації за номером НОМЕР_1 мережевої клубної карти у фітнес-клубах Sport Life; відомості щодо реєстрації мережевої клубної карти (будь-якого типу) у фітнес-клубах Sport Life гр. ОСОБА_2 за номером мобільного телефону НОМЕР_1 ; відомості щодо належності ОСОБА_2 банківської картки № НОМЕР_2 ; відомості щодо номеру мобільного телефону прив'язаного до банківської карти № НОМЕР_2 у липні-серпні 2023 року та станом на сьогоднішній день; відомості від АТ «Сенс Банку» щодо ксерокопії паспорту з фотокарткою ОСОБА_2 у разі, якщо він є власником банківської картки № НОМЕР_2 ; відомості
про ідентифікаційні документи клієнта банку забезпеченого ID банківськими послугами через абонентський номер НОМЕР_1 ) можуть бути втрачені або їх збирання чи подання стане згодом неможливим чи утрудненим. Суди також наголосили, що сама по собі необхідність витребування документів, які сторона позивача не може отримати, не є достатньою підставою для забезпечення доказів шляхом їх витребування.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Встановивши, що відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення доказів, суди зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні відповідної заяви.
Сама по собі неможливість однією зі сторін отримати ті чи інші докази не є самостійною підставою для задоволення заяви про забезпечення доказів.
Доводи поданої касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень, додаткового правового аналізу не потребують та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.
Верховний Суд у своїй ухвалі від 02 травня 2019 року у справі № Зд/9901/2/19 зазначив, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах.
Забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18 та у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/385/19.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
З огляду на зміст оскаржуваних судових рішень та касаційної скарги, вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявників з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Ножовнік Оленою Іванівною, на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 10 вересня
2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. Ю. Гулейков
Д. Д. Луспеник