Справа № 645/229/25
Провадження № 1-кп/645/272/25
Іменем України
26 лютого 2025 р. м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого- ОСОБА_4 ,
обвинуваченої - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові кримінальне провадження № 12024221190001352 від 02.10.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харків, громадянки України, українки, з повною загальною середньою освітою, не заміжньої, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працююча, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судима, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним
На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами № 133/2022 від 14 березня 2022 року, № 259/2022 від 18 квітня 2022 року, № 341/2022 від 17 травня 2022 року, № 573 від 12 серпня 2022 року, №757/2022 від 07 листопада 2022 року, №58/2022 від 06 лютого 2023 року та №254/2023 від 01 травня 2023 року, від 6 листопада 2023 року № 734/2023) в Україні з 05:30 24.02.2022 введено воєнний стан.
29.09.2024 року, у період дії воєнного стану на території України, ОСОБА_5 разом із потерпілим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зайшли до квартири АДРЕСА_3 . В подальшому, потерпілий ліг спати та залишив свій мобільний телефон «Xiaomi CoolPad 10А» на своєму ліжку.
У цей день, приблизно о 23:00 год., у ОСОБА_5 , виник злочинний намір на таємно викрадення майна, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, ОСОБА_5 , переконавшись, що потерпілий заснув, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, скориставшись відсутністю спостереження за нею з боку третіх осіб, шляхом вільного доступу, взяла мобільний телефон ТМ «Xiaomi» моделі coolpad cool 10А 4/128 gb, чорного кольору, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , sn: НОМЕР_3 , вартістю якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121- 24/30705-ТВ від 16.10.2024, становить 4 204,00 гривні, після чого поклала вказаний мобільний телефон всередину своєї куртки.
Надалі, ОСОБА_5 , попрямувала до виходу з вищевказаної квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та залишила місце вчинення кримінального правопорушення, в подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 4 204,00 гривні.
ІІ. Позиція обвинуваченої щодо пред'явленого обвинувачення та висновки суду
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185 КК України визнала у повному обсязі, розкаялася у скоєному, пояснила суду про обставини викладені вище, зазначила, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті відповідають фактичним обставинам справи, події вчинення нею кримінального правопорушення вірно відображені.
Під час допиту у судовому засіданні обвинувачена пояснила, що проживає разом з потерпілим за адресою: АДРЕСА_2 . Увечері, точної дати не пам'ятає, вона разом з потерпілим повернулися додому за адресою: АДРЕСА_2 та скориставшись тим, що потерпілий заснув, обвинувачена забрала належний потерпілому телефон ТМ «Xiaomi» моделі coolpad cool 10А, який лежав біля ліжку, який в послідуючому продала незнайомому чоловіку.
Обвинувачена наголосила, що вину визнає повністю, у вчиненому щиро розкаюється, нових злочинів обіцяє не вчиняти. Просила її суворо не карати.
Показання обвинуваченої ОСОБА_5 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності її позиції.
Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечував проти розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України та просив обвинувачену суворо не карати, а також вирішити питання щодо повернення належного йому телефону. Цивільний позов потерпілим не заявлений.
Враховуючи той факт, що обвинувачена визнала свою вину у повному обсязі та не оспорює фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як воно встановлено в обвинувальному акті, вислухавши думку прокурора, потерпілого та обвинуваченої, які надали згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому, судом з'ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз'яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченої, дослідженням матеріалів кримінального провадження щодо процесуальних витрат та речових доказів, а також матеріалів, які характеризують особу обвинуваченої.
Судовий розгляд провадження проводився відносно обвинуваченої в межах пред'явленого обвинувачення. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.
ІІІ. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачена.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачена вчинила кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, яке згідно класифікації злочинів, передбаченій ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.
ІV. Мотиви суду при призначенні покарання
Згідно ст.66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, яка у відповідності до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , є вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.
Вивченням особи обвинуваченої ОСОБА_5 встановлено, що вона в силу ст. 89 КК України раніше не судима, на обліку в лікаря-нарколога в КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» не перебуває, на обліку в лікаря-психіатра в КНП «Міський психоневрологічний диспансер № 3» ХМР не перебуває, тяжких захворювань чи інвалідності не має, офіційно не працевлаштована, не заміжня, утриманців не має, має постійне місце проживання.
Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_5 суд зазначає, що відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженої. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання.
При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення.
Згідно з вимогами КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12 червня 2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нею нових злочинів.
Європейський суд у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
При призначенні виду та міри покарання обвинуваченій ОСОБА_5 за вчинене, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, умисну форму вини, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченої, пом'якшуючі покарання обставини, наявність обтяжуючих покарання обставин, відношення обвинуваченої до вчиненого, позицію обвинуваченої щодо визнання вини, а також позицію потерпілого висловлену у судових дебатах.
На переконання суду, для виправлення обвинуваченої ОСОБА_5 попередження скоєння нею нових кримінальних правопорушень та досягнення цілей покарання, їй необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах мінімальної санкції, передбаченої ч. 4 ст. 185 КК України, та саме таке покарання, на переконання суду буде достатнім для досягнення мети покарання, визначеної статтею 50 КК України, й відповідатиме тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сприятиме виправленню винної та попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
При цьому суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_5 , попередження скоєння нею нових кримінальних правопорушень та досягнення цілей покарання щодо обвинуваченої в цілому на теперішній час можливе без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, а тому її можливо звільнити від відбування цього покарання на підставі ст.75 КК України з випробуванням, з покладенням на неї обов'язків, передбачених п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч. 3 ст. 76 КК України.
V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 118 КПК України витрати на залучення експертів є процесуальними витратами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КПК України залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
У відповідності з вимогами ч.2 ст. 124, п.2 ч.4 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, рішення про відшкодування процесуальних витрат у разі визнання особи винуватою зазначається у резолютивній частині вироку.
Таким чином, з обвинуваченої підлягає стягненню на користь держави процесуальні витрати за проведену у кримінальному провадженні судово-товарознавчу експертизу №СЕ-19/121-24/30705-ТВ від 16.10.2024 року в сумі 1591 грн. 80 коп.
Суд не вбачає підстав для застосування запобіжного щодо обвинуваченої, оскільки протягом розгляду кримінального провадження остання належним чином виконувала свої процесуальні обов'язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.
Крім того, суд вважає за необхідне скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Фрунзенського районного суду м.Харкова від 13.12.2024 року по справі №645/7488/24 (провадження №1-кс/645/1823/24), оскільки подальше його застосування є недоцільним.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлені.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 369-370, 373, 374, 475 КПК України, суд -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо вона протягом іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї судом обов'язки.
Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
На підставі п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки, а саме:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.
Стягнути з ОСОБА_5 в дохід Держави судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-24/30705-ТВ від 16.10.2024 року в сумі 1591 грн. 80 коп.
Скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Фрунзенського районного суду м.Харкова від 13.12.2024 року по справі №645/7488/24 (провадження №1-кс/645/1823/24) на речовий доказ.
Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме: мобільний телефон ТМ «Xiaomi» моделі coolpad cool 10А 4/128 gb, чорного кольору, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 у коробці разом з документами, який передано до камери схову речових доказів ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області, після набрання вироком законної сили - повернути власнику ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Роз'яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Головуючий суддя