Справа № 569/8344/24
1-кп/569/642/25
25 лютого 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в особі судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023270290000679 від 22.08.2023 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України,-
У провадженні судді Рівненського міського суду Рівненської області перебуває вказане кримінальне провадження.
ОСОБА_6 подала до суду письмове клопотання про скасування арешту майна, у якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 15.03.2024 на мобільний телефон Iphone XR, рожевого кольору та ноутбук «Asus» сірого кольору із комп'ютерною мишкою та кабелем живлення, двома зарядними пристроями типу «Type-C», які були вилучені під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування клопотання вказує, що станом на сьогоднішній день у даному кримінальному провадженні проведено ряд комп'ютерно-технічних експертиз, об'єктами досліджень яких було вищевказане арештоване майно, зокрема мобільний телефон та ноутбук. Будь-яка інформація, що має доказове значення у кримінальному провадженні виявлена не була. ОСОБА_6 , у даному кримінальному провадженні підозра вручена не була.
Прокурор в судовому засідання не заперечував щодо задоволення клопотання ОСОБА_6 .
Інші учасники судового засідання, розгляд клопотання ОСОБА_6 про скасування арешту майна покладаються на розсуд суду.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши клопотання ОСОБА_6 та долучені до нього матеріали, суд приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження №12023270290000679 від 22.08.2023, Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 15 березня 2024 року, у кримінальному провадженні накладено арешт на майно, що було вилучено під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , зокрема мобільний телефон Iphone XR, рожевого кольору та ноутбук «Asus» сірого кольору із комп'ютерною мишкою та кабелем живлення, двома зарядними пристроями типу «Type-C».
Вилучене під час обшуку майно, на праві власності належить ОСОБА_6 , яке на даний час вона як власник не має змоги використовувати на свій власний розсуд та користуватися ним. На даний час є студенткою ІІІ курсу Северодонецького фахового коледжу культури і мистецтва імені Сергія Прокоф'єва, та накладення арешту на мобільний телефон та ноутбук позбавляє її права на здійснення дистанційного навчання.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, конфіскації майна як виду покарання (п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України).
В силу ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Постановою Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 9 квітня 2020 року у справі №676/2199/19 чітко визначено позицію про застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо третіх осіб.
Конвенцією, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 316 ЦК України установлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь іншої особи загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Перший протокол, Конвенція), що ратифікований Законом України N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року.
Відповідно до ст. 2, 28 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінально-процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява 31107/96, п. 58). Вимога, щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994рр.; справа «Кушог проти Болгарії» від 10 травня 2007р.).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982р. у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986р. у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
У рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Таким чином, необхідність скасування накладеного арешту майна обумовлені такими обставинами як невідповідність майна, на яке накладено арешт, критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, та (або) накладення арешту на майно особи, яка у кримінальному провадженні не має процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого, не належить до осіб, які в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого, тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. (п. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. по справі №352/1802/18).
Вказане у клопотанні ОСОБА_6 арештоване майно не являється засобом вчинення кримінально протиправних дій та не має жодного відношення до вказаного кримінального провадження, тому потреба у застосуванні арешту на вказане арештоване майно відпала, а подальше застосування арешту порушуватиме її права, як власника.
З урахуванням викладеного, в цілях не порушення гарантованого права власності осіб, суд приходить до переконання, що необхідності в подальшій дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на вищевказане майно не має, а тому клопотання ОСОБА_6 слід задоволити.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 170, 171,174 КПК України, суд, -
Клопотання ОСОБА_6 про скасування арешту на майно задовольнити. Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 03 березня 2024 року, у кримінальному провадженні №12023211040002434 від 10.11.2023 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 28 ч. 3 ст. 190, ч.2 ст. 28 ч.4 ст. 190 КК України, а саме на мобільний телефон Iphone XR, рожевого кольору та ноутбук «Asus» сірого кольору із комп'ютерною мишкою та кабелем живлення, двома зарядними пристроями типу «Type-C», повернувши його власнику ОСОБА_6 .
Ухвала в порядку ст. 309 КПК України оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1