Справа №519/96/25
3/519/28/25
25.02.2025 м. Південне
Южний міський суд Одеської області у складі судді Москаленко І.О., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,-
Формулювання обставин правопорушення, яке пред'являлось особі у протоколі та визнане суддею доведеним.
1.Згідно протоколу про адміністративного правопорушення серія ЕПР1 №212410 від 04.01.2025 (далі протокол) водій ОСОБА_1 03.01.2025 о 23:55 год. в Одеській обл., м.Південне, просп. Григорівського Десанту, буд.21, керував транспортним засобом KIA реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у найближчому медичному закладі відмовився під відеозапис на боді камеру №001018, чим порушив п.2.5.ПДР - Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських засобів.
2.По цьому факту був складений протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №212410 відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
3. ОСОБА_1 у судове засідання з'явився. Свою вину заперечив повністю, пояснив, що автотранспортним засобом не керував, за кермом була його дружина; у машині був пошкоджений бензонасос, машина заглухла і не рухалася, коли до неї під'їхали працівники поліції. Взагалі не розумів, що відносно нього складається протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП та не розумів наслідків у виді стягнення, що може бути призначене судом. Факт перебування у стані алкогольного сп'яніння не заперечував.
4.10.02.2025 до суду надійшли заперечення до протоколу серії ЕПР1 №212410 від 04.01.2025 від адвоката Штець О.О. з клопотанням про закриття справи за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Клопотання обґрунтоване тим, що на відео з бодікамери не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом; в протоколі зазначено, що він рухався у крайній лівій полосі при незайнятій правій смузі для руху, хоча на відео з бодікамери автотранспортний засіб стоїть у правій смузі; у матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Докази на підтвердження встановлених суддею обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
5.Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
6.Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
7.Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП.
8.В рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
9.Пункт 2.5 ПДР України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
10.Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
11.Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП України, повністю доведена та підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №212410 від 04.01.2025, відмовою від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння з використання спеціальних технічних засобів під запис на боді камеру №001018, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 04.01.2025, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та від проходження яких ОСОБА_1 відмовився, поясненнями ОСОБА_1 , зазначеними у протоколі і на відеозаписі з бодікамери та іншими матеріалами справи у сукупності.
12.Так, підписуючи протокол у графі 14 ОСОБА_1 надав такі пояснення: «товарища відвозив додому, бо той не міг пересуватися за станом здоров'я». Тобто, на місці зупинки ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом та не повідомляв, що за кермом була дружина.
13.Досліджуючи відеозапис на бодікамеру №001018, судом встановлено, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування автотранспортним засобом підчас складання протоколу, вільно розповідав звідки, куди і навіщо їхав, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, намагався вмовити працівників поліції не складати протокол, намагався «домовитися» на місці.
14.За клопотанням адвоката Штець О.О. у судове засідання були викликані свідки.
15.Так, допитані у судовому засіданні, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і за відмову від давання показань, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали тотожні показання про те, що за кермом була ОСОБА_3 . На відеозаписі з бодікамери не зафіксовані, бо злякалися поліції та пішли додому. Водночас, такі показання не беруться судом до уваги, бо є суперечливими і не узгоджуються з іншими матеріалами справи.
16.Допитані у судовому засіданні, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і за відмову від давання показань, працівники поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надали тотожні показання про те, що патрулюючи місто зупинили автотранспорний засіб, за кермом якого був ОСОБА_1 . Не встигли зафіксувати факт керування, оскільки у той момент заряджався планшет і були позбавлені технічної можливості фіксувати правопорушення. Крім того, вони планувати зробити зауваження щодо руху у крайній лівій полосі при незайнятій правій смузі для руху, а не складати протокол про порушення ПДР. При складанні протоколу ОСОБА_1 не заперечував факту керування автотранспортним засобом, а пропонував домовитися, через що декілька разів попереджувався про кримінальну відповідальність за свої дії. Після складання протоколу працівник поліції перепаркував автотранспортним засіб, який завівся і був у належному технічному стані.
17.Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: “протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип “формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення. Аналогічний правовий висновок викладений у Постановах Верховного Суду від 11.05.2022р. у справі № 400/1510/19, від 05.07.2022р. у справі № 522/3740/20, від 27.09.2022р. у справі № 320/1510/20, від 03.10.2022р. у справі № 400/1510/19, від 01.11.2022р. у справі № 640/6452/19 та від 18.01.2023р. у справі № 500/26/22, від 16.03.2023р. у справі № 400/4409/21.
18.Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у Постановах від 23.04.2020р. у справі № 813/1790/18 та від 22.05.2020р. у справі № 825/2328/16, порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
19.Встановлені судом порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП жодним чином не свідчить про незаконність дій поліцейських під час складення вказаного протоколу.
20.Отже, аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП України, доведена та підтверджується доказами, що наявні у матеріалах справи у їх сукупності.
21.Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
22.Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
23.Суд враховує, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
24.У суду відсутні розумні підстави для сумніву у наявності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1. ст. 130 КУпАП, адже всі його заперечення щодо не керування транспортним засобом спростовуються його ж свідченнями на відеозаписі бодікамери №001018 та у протоколі про адміністративного правопорушення серія ЕПР1 №212410 від 04.01.2025.
Мотиви накладення адміністративного стягнення та ухвалення інших рішень
25.Враховуючи вищезазначене, а також зважаючи на характер правопорушення, його підвищену суспільну небезпечність, відсутність обставин що пом'якшують відповідальність, з метою запобігання вчиненню нових правопорушень, вважаю, що до ОСОБА_1 доцільно застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
26.Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 стягнути судовий збір в розмірі 605,60 грн.
27.Враховуючи вищевикладене та керуючись ч.1 ст. 130, ст. ст. 283-284 КУпАП, суддя
28. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
29.Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
30.Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн.
31.Після сплати судового збору оригінали квитанцій необхідно надати до суду.
32.Строк позбавлення спеціального права на керування транспортними засобами обчислювати з дня набрання законної сили постанови.
33.Копію постанови направити для відома ОСОБА_1 та органу поліції для виконання в частині позбавлення права керування.
34.Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
35.Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців із дня її винесення.
36.Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається через суд, який виніс постанову.
37.Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Суддя Южного міського суду
Одеської області І.О. Москаленко