Справа № 562/151/25
23.01.2025 року Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі головуючого судді Саган Л.В., розглянувши в м.Здолбунові позовну заяву ОСОБА_1 до Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання права власності на спадкове майно за законом, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на спадкове майно за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Статтями 175, 177 ЦПК України визначено вимоги до змісту та форми позовної заяви, документів, що додаються до позовної заяви, обов'язок дотримання яких покладається на позивача.
Дослідивши зміст поданої позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст.ст.95, 175, 177 ЦПК України та має недоліки, що перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.
Так, відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який відповідно до пунктів 5, 6, 8 ч.3 ст.175 ЦПК України повинен містити в собі: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Відповідно до абз.2 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" № 7 від 30.05.2008 за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Однак, позивач вказаних вимог при подачі позову не врахувала і не зазначила відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору. Постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а саме: постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що належали померлій ОСОБА_2 ) позивачем не зазначено та до позовної заяви не додано.
Частиною 1 ст.15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про те, що на момент пред'явлення позову існує порушення прав позивача.
Також, частиною 5 ст.177 ЦПК України встановлено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч.2 ст.95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
До позовної заяви додано як доказ копію виписки з погосподарської книги, яка є неналежної якості, що унеможливлює з'ясувати її зміст.
Суд звертає увагу, що ксерокопія має бути належної якості, щоб на ній можна було прочитати весь текст документа, чітко було видно всі реквізити, поля документа не було порушено.
Відсутність у матеріалах справи письмових доказів належної якості, на які посилається позивач, обгрунтовуючи свої доводи, позбавляє суд можливості об'єктивно вирішити справу у відповідності до Закону.
Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про те, хто постійно проживав разом зі спадкодавцем на день її смерті.
Підстав для звільнення від доказування судом не встановлено.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов'язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.
Допущені недоліки позбавляють суд можливості провести підготовку справи до розгляду, призначити її та вирішити у відповідності до Закону, що є підставою залишення позовної заяви без руху та надання позивачеві строку для усунення недоліків.
Згідно з ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.175, 177 ЦПК України, позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.
Керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання права власності на спадкове майно за законом - залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали.
У разі невиправлення недоліків у строк, встановлений судом, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.