Справа № 523/2656/25
Провадження №1-кп/523/1055/25
21 лютого 2025 року м. Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , вивчивши в порядку ст.ст.381-382 КПК України у спрощеному провадженні в приміщенні суду обвинувальний акт й додані до нього матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12024167490000286 від 10.12.2024 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Парма Усінського району Республіки Комі рф, громадянки України, з середньою освітою, заміжньої, офіційно не працевлаштованої, позбавленої батьківських прав, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої і засудженої:
-20.11.2022 року вироком Артемівського районного суду Донецької області за ч.ч.1, 2 ст.190, ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 3 місяці, звільненої 11.09.2023 року по відбуттю строку покарання,
у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,
На адресу Суворовського районного суду м. Одеси із Суворовської окружної прокуратури м. Одеси одночасно із означеним обвинувальним актом щодо вчинення кримінального проступку, в якому викладено клопотання прокурора ОСОБА_3 про розгляд акта у спрощеному порядку, також для розгляду надійшли матеріали кримінального провадження та відповідна заява сторони захисту.
Приписи ч.1 ст.382 КПК України встановлюють, що у разі розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні, суд у п'ятиденний строк з дня отримання такого обвинувального акта, вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.
Вивчивши в порядку ст.ст.381-382 КПК України надані для судового розгляду обвинувальний акт й додані до нього матеріали, суд доходить наступних висновків.
Згідно з обвинувальним актом та матеріалами кримінального провадження, досудовим розслідуванням встановлено, що обвинувачена ОСОБА_2 , у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, всупереч Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними», не маючи спеціального дозволу, незаконно придбала за невстановлених обставин у невстановленій кількості, але не менше ніж 0,200г, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідін-1-іл-пентан-1-он), яку помістила до кишені куртки та стала незаконно зберігати його при собі з метою особистого вживання без мети збуту до 13:50 годин 09.12.2024 року, включно.
В подальшому, 09.12.2024 року, в період часу з 13:50 до 13:53 годин, працівниками поліції в присутності понятих за адресою: м. Одеса, вул. Віталія Нестеренка (Академіка Воробйова), 9, було виявлено та вилучено у обвинуваченої ОСОБА_2 особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідін-1-іл-пентан-1-он), кількісний вміст якої за висновком експерта №СЕ-19/116-24/26089-НЗПРАП від 02.01.2025 року становить 0,200г, що перевищує її невеликий розмір, встановлений Таблицею 2 наказу Міністерства охорони здоров'я України №188 від 01.08.2000 року (у редакції наказу МОЗ України від 29.07.2010 №634), та яку вказана обвинувачена незаконно придбала і зберігала для особистого вживання без мети збуту.
Отже, за обвинувальним актом, ОСОБА_2 висунуте обвинувачення у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
Відповідно до означеної вище заяви сторони захисту, обвинувачена ОСОБА_2 за участю захисника ОСОБА_4 , погодились зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомилися з обмеженням права на апеляційне оскарження, виявивши згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, а обвинувачена при цьому повністю й беззаперечно визнала свою винуватість у кримінальному провадженні та просила призначити їй покарання у вигляді штрафу.
З огляду на матеріали кримінального провадження, обвинувачена ОСОБА_2 під час досудового розслідування повністю визнала свою провину за висунутою підозрою, що ідентична викладеному в акті обвинуваченню, а будучи допитаною дізнавачем в якості підозрюваної, надала в цілому зізнавальні показання про вчинене нею при вказаних вище обставинах, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у матеріалах досудового розслідування та фактичні обставини скоєного кримінального проступку.
Втім, суд вважає, що винність обвинуваченої ОСОБА_2 у вчиненні нею кримінального проступку, фактичні обставини якого нею та ніким із учасників провадження не оспорюються, об'єктивно та повністю підтверджуються наявними у матеріалах досудового розслідування доказами, дослідження яких не проводилось, відповідно до ч.1 ст.382 КПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Приймаючи до уваги наведені обставини, судом в аспекті приписів ст.ст.337 КПК України встановлено, що обвинувачена ОСОБА_2 незаконно придбала і зберігала психотропну речовину без мети збуту, а відтак дії зазначеної обвинуваченої вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст.309 КК України, відповідно.
Так, з огляду на ч.1 ст.309 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту, що карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.65, ч.2 ст.50 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу й у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Внаслідок означених вимог закону, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_2 , суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого нею, та те, що в силу ст.12 КК України скоєне нею відноситься до категорії кримінальних проступків, які мали місце в умовах воєнного стану в Державі та збройної агресії рф проти України, а також судом враховується стан здоров'я зазначеної обвинуваченої та характеризуючі її особу дані.
Так, за матеріалами кримінального провадження, обвинувачена ОСОБА_2 свою провину у скоєнні інкримінованого діяння визнала повністю; на диспансерному обліку в КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» та КНП «Міський психіатричний диспансер» ОМР не перебуває; забезпечена місцем проживання в м. Одесі, де характеризується посередньо; раніше неодноразово (7 фактів) була засуджена за вчинення кримінальних правопорушень за ч.1 ст.125, ч.1 ст.129, ч.ч.1, 2 ст.185, ч.ч.1, 2 ст.190 КК України; має непогашену й незняту у встановленому законом порядку судимість та станом на теперішній час притягається до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні за ч.2 ст.263 КК України, яке перебуває на розгляді в суді (згідно довідки УІТ КП «102» в Одеській області); заміжня, має неповнолітню дитину, але позбавлена батьківських прав; офіційно не працевлаштована і суспільно-корисною працею під час дії воєнного стану в Державі не займається, до Одеського обласного центру зайнятості з приводу працевлаштування чи отримання допомоги як безробітна не зверталась.
Разом із тим, до обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_2 , в обвинувальному акті визначено щире каяття, з чим суд не може погодитись з огляду на таке.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а згідно зі ст.92 цього ж Кодексу, обов'язок доказування перелічених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Згідно ж з правовими висновками Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (постанови від 22.03.2018 року у справі №759/7784/15-к, від 09.10.2018 року у справі №51-275км17), щире каяття особи передбачає, окрім визнання фактів вчинення злочинів, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у скоєному, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки.
Однак, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення корисливого спрямування (ст.ст.185, 190 КК України) та має непогашену й незняту у встановленому законом порядку судимість, й на додаток до цього - відносно неї станом на теперішній час в суді розглядається кримінальне провадження за ч.2 ст.263 України, у зв'язку з чим суд вважає недоведеним матеріалами кримінального провадження щирого каяття обвинуваченої, а визнання нею своєї провини у розглядуваному кримінальному провадженні слід оцінювати як обраний нею спосіб пом'якшення покарання.
Сукупність наведених обставин свідчить про схильність обвинуваченої ОСОБА_2 до протиправної поведінки, про небажання встати на шлях виправлення, про відсутність у неї критичного ставлення до скоєного та легального джерела доходів, що у свою чергу обумовлює висновок про неможливість призначення їй таких видів покарання як штраф чи виправні роботи та про доцільність її виправлення в умовах суспільства, з обов'язковим застосуванням до неї наглядових і соціально-виховних заходів.
Отже, оскільки ОСОБА_2 свою винуватість у вчинених кримінального правопорушення визнала, зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами погодилась, що підтверджується відповідною заявою, доданою до обвинувального акта, суд у контексті приписів ст.ст.66, 67 КК України вважає можливим віднести визнання провини вказаною особою до пом'якшуючих її покарання обставин, а до обставин, що обтяжують її покарання, як визначено в обвинувальному акті й з чим такод погоджується й суд, слід віднести рецидив злочину.
Враховуючи те, що закон не пов'язує призначення судом покарання з позицією обвинуваченої особи, та зважаючи на офіційну непрацевлаштованість обвинуваченої ОСОБА_2 , що свідчить про відсутність у останньої легальних джерел доходів, суд відхиляє прохання вказаної обвинуваченої щодо призначення їй покарання у виді штрафу.
На підставі сукупності викладеного, з дотриманням принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, при визначенні виду та міри покарання у даному кримінальному провадженні, беручи до уваги наявність пом'якшуючих і обтяжуючих покарання обвинуваченої ОСОБА_2 обставин, характеризуючі її особу дані (зокрема, не працевлаштованість та відсутність легальних джерел доходів), що за приписами ст.ст.53, 57 КК України обумовлюють неможливість призначення таких видів покарання як штраф або виправні роботи, суд у контексті ст.ст.50, 59-1, 65 цього ж Кодексу та зважаючи на презумпцію призначення більш м'якого покарання (ч.2 ст.65 КК), доходить висновку про те, що виправлення зазначеної обвинуваченої має відбуватися в умовах суспільства, з призначенням покарання у виді пробаційного нагляду у визначених санкцією ч.1 ст.309 КК України межах, з одночасним покладенням на вказану обвинувачену низки відповідних обов'язків, що за переконанням суду є обґрунтованим й достатнім для виправлення зазначеної особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Положення ст.59-1 КК України встановлюють, що покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосування наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства, з одночасним покладенням відповідних обов'язків (ч.ч.1, 2).
Питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні, суд вирішує в порядку ст.100 КПК України, а щодо процесуальних витрат, - в силу вимог ст.ст.124, 126 цього ж Кодексу.
Керуючись ст.ст.100, 124-126, 369-371, 373-374, 381-382 КПК України, суд
ОСОБА_2 визнати винною у скоєнні кримінального проступку, передбачених ч.1 ст.309 КК України, призначивши покарання у виді пробаційного нагляду на строк 5 (п'ять) років.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.59-1 КК України, впродовж строку пробаційного нагляду покласти на засуджену ОСОБА_2 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей орган пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітної та працевлаштуватися, якщо їй буде запропоновано посаду (роботу); виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Згідно зі ст.49-1 Кримінально-виконавчого кодексу України, виконання вироку в частині пробаційного нагляду за засудженою ОСОБА_2 , - покласти на Пересипський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України.
В порядку ст.100 КПК України, речовий доказ у кримінальному провадженні - особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідін-1-іл-пентан-1-он), кількісний вміст якої становить 0,200г, та яка упакована в полімерний сейф-пакет Експертної служби МВС України №2286775 та зберігається у камері схову ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області (квитанція №00601 від 23.01.2025 року), - знищити.
На підставі ст.ст.124, 126 КПК України, процесуальні витрати у кримінальному провадженні в розмірі 4775,40 гривень, за проведення експертних досліджень, - стягнути з ОСОБА_2 , на користь держави.
Копії вироку направити прокуророві та ОСОБА_2 , надати для відома іншим заінтересованим особам, а також спрямувати до Пересипського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України та до ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, - для виконання, в частинах наданих їм відповідних повноважень.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Суворовський районний суд міста Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня ухвалення, а для обвинуваченого, - у той же строк з дня отримання його копії.
С у д д я: ОСОБА_1