Справа № 947/389/25
Провадження № 3/947/98/25
26.02.2025 року Суддя Київського районного суду м. Одеси Войтов Г.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в Одеській області, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України,
Згідно протоколу серії ЕПР1 №181344 від 24.11.2024 року, 24.11.2024 року о 21:30 годині, на проспекті Князя Ярослава Мудрого, 1 в м. Одесі, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Mersedes-Benz 109D державний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 2.9.а «Правил дорожнього руху України» в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився зі згоди водія за допомогою приладу «Драгер Алкотест 7510», тест 983, результат позитивний 1,74%.
У судове засідання ОСОБА_1 з'явився, пам'ятка з ст. 268 КпАП України, роз'яснена, що підтверджується власноручним написом, свою вину не визнав, пояснив, що в той день він не керував автомобілем Mersedes-Benz 109D державний номер НОМЕР_1 . Його приятель, який був за кермом привіз його на проспект Князя Ярослава Мудрого, 1 і пішов по справах, він перебував в автомобілі, не виходив тому, що була повітряна тривога, він вирішив почекати товариша в машині. Автомобіль був припаркований. До нього підійшли працівники поліції, перевірили документи, потім працівник поліції запропонував йому пройти тест за допомогою приладу «Драгер», він погодився пройти огляд, так як не керував автомобілем. Просив суд закрити адміністративне провадження відносно нього.
В судове засідання в якості свідка викликався працівник поліції старший лейтенант ОСОБА_2 , яка в судове засідання не прибула, причини неявки не повідомила.
Від ОСОБА_1 будь яких клопотань до суду не надходило.
При викладених обставинах, суд розглядає адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 за наявними доказами по справі.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників провадження, суд дійшов наступних висновків.
Згідно пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі - Правила), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 Правил).
Невиконання вказаних Правил утворюють склад правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
Згідно ч.1 ст.130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляд справи Конвенцію про захист прав і основоположних свобод і протоколів до неї, та практику Європейського суду з прав людини і Європейської комісії з прав людини, як джерело права.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
При цьому, кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст. 4 Протоколу 7 до Конвенції).
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП).
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу статей 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є: 1) керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого); 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння; 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, доказуванню підлягають такі обставини: 1) керування особою транспортним засобом та 2) перебування цієї особи у стані сп'яніння (наркотичного, алкогольного чи іншого) або відмова від проходження медичного огляду на стан такого сп'яніння.
У постанові від 20 лютого 2019 по справі №404/4467/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частині 2 статті 251 КУпАП).
Досліджений в судовому засіданні відеозапис з місця події містить підтвердження обставин спілкування між поліцейськими та ОСОБА_3 . Проте, цей відеозапис не містить факт фіксування керування ОСОБА_3 транспортним засобом, а отже можливість визнання останнього водієм, який може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП.
Зазначеним відеозаписом зафіксовано, що поліцейські під'їхали до автомобіля в якому перебував ОСОБА_1 , автомобіль не рухався. В ході спілкування поліцейські запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, від чого він не відмовився, пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння, тобто відеозаписом повністю підтверджені обставини, викладені адвокатом Степаненко Є.Г. у судовому засіданні та спростовують обставини, викладені у протоколі.
Будь-які інші докази, які б спростовували наведені обставини, викладені учасниками провадження в матеріалах справи відсутні.
Оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів, які б давали об'єктивні підстави вважати, що 24.11.2024 року о 21.30 годин у м. Одесі по проспекту Князя Ярослава Мужрого, 1 ОСОБА_1 керував автомобілем Mersedes-Benz 109D державний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, тобто викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.
За таких обставин, в матеріалах справи відсутні допустимі та достовірні докази того, щоОСОБА_1 керував транспортним засобом відповідно до обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а тому недоведеним є факт, щоОСОБА_1 є суб'єктом відповідальності за вказане в протоколі правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки без підтвердження факту, що останній керував транспортним засобом, не утворюється склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Пунктом 1 ч.1 ст.247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо в діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.130, п. 1 ч. 1 ст.247, 251, 252, 266, 283-285 КУпАП, суд -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП закрити відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з ухвалення постанови.
Суддя Г. В. Войтов