Справа № 496/759/25
Провадження № 1-кп/496/426/25
26 лютого 2025 року Біляївський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши в спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадженняв залі суду міста Біляївка Одеської області кримінальне провадження за обвинуваченням: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеса, Одеської області, громадянина України, не працевлаштованого, судимого 21.08.2024 року Біляївським районним судом Одеської області за ч.1 ст. 162 КК України до 1 року обмеження волі, згідно ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, 24.10.2024 року направлено до суду обвинувальний акт за ч. 4 ст. 185 КК України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 Кримінального Кодексу України, -
10.01.2025 року в вечірній час доби, більш точний час органом досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_3 , перебуваючи на вулиці 4 Лінія садового товариства «Лісовод» (СТ - Лісовод»), села Нерубайське Одеського району Одеської області, маючи умисел на незаконне проникнення до житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , через огорожу проник на земельну ділянку з кадастровим номером 5121084200:02:001:5189, яка належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, згідно державного акту на право власності на землю серії АЛ №516961 та в подальшому, зламавши навісний замок на вхідних дверях житлового будинку, розташованого на вказаній земельній ділянці, діючи умисно, всупереч вимогам ст. 30 Конституції України, якою закріплено право на недоторканість житла особи, не маючи визначених законом підстав та відповідного дозволу власника, проник до житлового будинку, внаслідок чого була порушена недоторканість житла особи.
До обвинувального акту додані:
- заява обвинуваченого ОСОБА_3 , складена в присутності захисника ОСОБА_5 , щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні;
- заява потерпілого ОСОБА_4 щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди з розгляд обвинувального акту в спрощеному провадженні;
- матеріали досудового розслідування.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами ч.2 ст.381 КПК України.
Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 162 КК України - порушення недоторканності житла.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин суд не досліджував у відповідності до вимог ч. 2 ст. 382 КПК України.
Викладені судом обставини, встановлені органом досудового розслідування, не оспорюються учасниками судового провадження, під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодний з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні за його відсутності.
Обвинувачений ОСОБА_3 ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
При призначенні покарання ОСОБА_3 суд бере до уваги ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України є кримінальним проступком та враховує відомості про особу обвинуваченого.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до положень ст.66 КК України, і встановлені органом досудового розслідування, суд визнає щире каяття у вчиненому.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, передбачені статтею 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення повторно.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
За вчинення проступку, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 162 КК України, передбачено покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст.ст.65-67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який повністю визнав себе винним у вчиненому,на обліку у нарколога та лікаря психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо, обставину, що пом'якшує покарання:щире каяття, а також обставину, яка обтяжує покарання винного.
З урахуванням вказаних обставин, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що ОСОБА_3 необхідно для його виправлення та запобігання нових кримінальних правопорушень призначити покарання у виді обмеження волі в мінімальних межах строку обмеження волі, передбаченого ч.2 ст.61 КК України, та санкцією ч.1 ст.162 КК України.
Згідно ст. 61 КК України, покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці. Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти років. Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.
В даному випадку, за переконанням суду, покарання у виді обмеження волі у мінімальних межах у виді обмеження волі, передбаченого ч.2 ст.61 КК України та санкцією ч.1 ст.162 КК України, повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, у зв'язку з чим суд не вбачає необхідності призначати більш суворе покарання обвинуваченому.
ОСОБА_3 засуджений вироком Біляївського районного суду Одеської області від 21.08.2024 р. за вчинення ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України, обвинувачений вчинив після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, а тому за вчинення вказаного кримінального правопорушення йому слід призначити покарання за правилами ст. 71 КК України, частково приєднавши невідбуте покарання за попереднім вироком.
Також, суд враховує, те що системний аналіз положень КК України свідчить, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71, 72 КК України. У разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
Суд враховує, що вироком Біляївського районного суду Одеської області від 21.08.2024 р., ОСОБА_3 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. Новий злочин вчинено ОСОБА_3 в період іспитового строку, а саме 10.01.2025 р.
Враховуючи, що ОСОБА_3 вчинив новий злочин в період іспитового строку, а також вимоги статей 71, 78 КК України, положення пунктів 10, 26 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд дійшов висновку про необхідність призначення покарання у виді обмеження волі, яке слід відбувати реально і про неможливість застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків.
Відтак, підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст.65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у межах санкції ч. 1 ст. 162 КК України, є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи викладене, суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_3 буде призначення йому покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік, а остаточне покарання слід призначити за правилами ч. ч. 1, 4 ст. 71 КК України до призначеного покарання за новим вироком повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Біляївського районного суду Одеської області від 21.08.2024 р., та остаточно призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Речові докази та судові витрати у даному кримінальному провадженні - відсутні. Цивільний позов по справі, заявлений не був.
Підстави для обрання запобіжного заходу обвинуваченому - відсутні.
Керуючись ст. ст. 100, 124,371-373, 374, 381 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, та призначити покарання за ч.1 ст.162 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ч. ч. 1, 4 ст.71 КК України, при призначенні покарання за сукупністю вироків, до призначеного покарання за новим вироком повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Біляївського районного суду Одеської області від 21.08.2024 року, та остаточно призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду, через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку спрощеного провадження, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1