16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653)21202
Справа №730/160/25
Провадження № 1-кп/730/33/2025
"26" лютого 2025 р. м.Борзна
Борзнянський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Борзнянського районного суду Чернігівської області в м. Борзні кримінальні провадження, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025275520000009 від 04.02.2025 року, № 12025270410000018 від 04.02.2025 року, № 12024270410000204 від 12.12.2024 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у м. Борзна Борзнянського району Чернігівської області, громадянки України, з середньою освітою, не заміжньої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимої:
- вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 25.05.2004 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням статті 75 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком в 2 роки;
- вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 15.11.2004 року за ч. 3 ст. 185; ч. 2 ст. 185 КК України, 70 КК, до 3 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнена 12.10.2007 року умовно-достроково на невідбуту частину строку покарання 3 місяці 10 днів;
- вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 19.05.2010 року за ч. 3 ст. 185 КК України, до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;
- вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 12.04.2011 року за ч. 3 ст. 185 КК України, 71 КК, до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнена 07.06.2014 року умовно-достроково на невідбуту частину строку покарання 4 місяці 9 днів;
- вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 13.01.2015 року за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік;
- вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 24.06.2015 року за ч. 2 ст. 185 КК України, 71 КК, до 1 року 6 місяців позбавлення волі. Звільнена 21.02.2017 року по закінченню строку покарання;
- вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 09.08.2017 року за ч. 2 ст. 185 КК України, 71 КК, до 3 місяців арешту;
- вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 03.11.2017 року за ч. 2 ст. 185; 395 КК України, ст. ст. 70, 71 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі. Звільнилась 23.11.2018 року по закінченню строку покарання;
- вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 25.03.2019 року за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі. Звільнена 06.10.2020 року умовно-достроково на невідбуту частину 6 місяців 27 днів;
- вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 29.03.2021 року за ст. 185 ч.2, 71 КК України до 1 року 3 місяців позбавлення волі;
- вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 09.06.2021 року за ст. 309 ч.1; 185 ч.2, ст.ст. 70, 71 КК України до 2 років позбавлення волі;
- вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 20.07.2021 року за ст. 185 ч.2, 70 ч.4 КК України до 2 років 8 місяців позбавлення волі;
- вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 09.12.2021 року за ст. ст. ст. 185 ч.2, 185 ч.3 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнилась з місць позбавлення волі 25.04.2024 року умовно-достроково на 9 місяців 10 днів на підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області;
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185; ч. 1 ст. 309 КК України,
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_4 , будучи раніше неодноразово судимою, востаннє вироком Борзнянського районного суду від 09.12.2021 за ч. 2 ст. 185; ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі строком та на підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 17.04.2024 звільнена умовно-достроково від подальшого відбування покарання з невідбутою частиною покарання 9 місяців 10 днів, на шлях виправлення не стала та вчинила ряд нових злочинів.
Так, 12 грудня 2024 близько 16:30 години ОСОБА_4 прийшла до господарства ОСОБА_5 та її брата ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 та в пошуках господарів зайшла до будинку. Зрозумівши, що за її діями ніхто не спостерігає, у ОСОБА_4 виник умисел на викрадення чужого майна (крадіжку), реалізуючи який, вона з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, що введений на території України відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово був продовжений та діє на даний час, та зі столу в жилій кімнаті повторно вчинила крадіжку гаманця з грошовими коштами в сумі 8000 грн., які належать ОСОБА_6 . В подальшому ОСОБА_4 покинула будинок та розпорядилась викраденими коштами на власний розсуд. Своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_4 спричинила ОСОБА_6 матеріальних збитків на суму 8000,00 гривень.
Крім того, в ніч з 24.01.2025 на 25.01.2025, більш точний час слідством не встановлено, ОСОБА_4 ночувала у будинку ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_4 . Зрозумівши, що за її діями ніхто не спостерігає, у ОСОБА_4 виник умисел на викрадення чужого майна (крадіжку), реалізуючи який, вона з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, що введений на території України відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово був продовжений та діє на даний час, із жилетки, яка належить ОСОБА_7 , та яка знаходилась на ліжку в жилій кімнаті, повторно вчинила крадіжку грошових коштів в сумі 19000 грн., які належать ОСОБА_7 . В подальшому ОСОБА_4 покинула будинок та розпорядилась викраденими коштами на власний розсуд. Своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_4 спричинила ОСОБА_7 матеріальних збитків на суму 19000,00 гривень.
Крім того, у середині жовтня 2024 року, точної дати та часу під час досудового слідства встановити не представилося можливим, ОСОБА_4 , перебуваючи на околиці с. Красностав Ніжинського району Чернігівської області, виявила дикорослі рослини коноплі. У цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, виготовлення, перевезення та зберігання наркотичного засобу - канабісу для особистого вживання без мети збуту. Діючи умисно, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на незаконне придбання, виготовлення, перевезення та зберігання наркотичного засобу - канабісу, ОСОБА_4 вирвала декілька гілок з листям та верхівками вказаної дикорослої рослини коноплі, тим самим незаконно придбала та розпочала незаконно зберігати наркотичний засіб - канабіс для особистого вживання. У подальшому ОСОБА_4 зірвані нею гілки дикорослої рослини коноплі з листям та верхівками перенесла до житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_2 , де залишила їх сушитись, для подальшого власного вживання, без мети збуту. У подальшому, 04 лютого 2025 року ОСОБА_4 незаконно перевезла висушені фрагменти гілок дикорослої рослини коноплі з листям та верхівками до м. Борзна Ніжинського району, де близько 11:40 години при проведенні огляду по вул. Садова, 25 у присутності двох понятих остання добровільно видала працівникам поліції з метою вилучення висушені фрагменти гілок дикорослої рослини коноплі з листям та верхівками. Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/125-25/1976-НЗПРАП від 13.02.2025 року, вилучена у ОСОБА_4 речовина рослинного походження є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабісом, маса якого, в перерахунку на висушену речовину, становить 20,4 г.
Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням пояснень обвинуваченої, яка, будучи допитаною в судовому засіданні, свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнала повністю, надала показання, підтвердила обставини їх вчинення, викладені в установочній частині вироку, зокрема, в частині часу, місця та способу. Вартість та кількість викраденого майна не оспорює. Також не оспорює масу наркотичного засобу.
Так, обвинувачена указала, що фактично люди, у яких вона викрадала кошти, її знайомі, її запрошували у гості, вона бачила кошти та їх викрадала. Так, що стосується суми 8000 грн, то вона бачила їх у гаманці, що лежав на столі господаря. Його викрала, гаманець потім дома в себе спалила, а кошти витратила. Аналогічно з 19000 грн. - вона побачила, як їх клали у кишеню жилетки, а тому вона їх вночі викрала та витратила на погашення свого боргу. Як викрадала кошти, ніхто не бачив. Щодо коноплі, то вона іноді так розслабляється. Знала, де росла дика конопля біля села, зривала її, сушила та періодично вживала. Збутом не займалася, зривала у малих кількостях виключно для себе. Акцентувала увагу суду, що претензій з боку потерпілих до неї немає, вона з ними розрахувалася роботою по господарству, а частково кошти їм повернуто поліцією. Винуватість визнає за усіма епізодами, кається, готова нести покарання в межах своєї винуватості.
Потерпілі в судове засідання не з'явилися, надали суду заяви про можливість розгляду справи у їх відсутність, претензій до обвинуваченої не мають.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення обвинувачена просила суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення цих кримінальних правопорушень, оскільки повністю погоджується з встановленими обставинами.
Показання обвинуваченої в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння нею змісту обставин, добровільності та істинності її позиції.
Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
У цьому випадку, повне визнання вини, не заперечення обвинуваченою фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин діяння, в якому вона обвинувачується, правових наслідків розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення останньою цих обставин є передумовами для здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Відповідно, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілої, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185; ч. 1 ст. 309 КК України, за обставин встановлених судом.
З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки вона повторно вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану, а також за ч. 1 ст. 309 КК України, оскільки вона незаконно придбала, виготовила, перевезла та зберігала наркотичний засіб, без мети збуту.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких, а також до проступку, особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, яке полягає у визнанні у суді обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК, щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. її час, місце, спосіб учинення та активне сприяння розкриттю злочину.
Щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23.12.2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне, визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (див. постанови ККС ВС від 22.03.2018 року у справі № 759/7784/15-к; від 09.10.2018 року у справі № 756/4830/17-к).
Обвинувачена висловила щирий жаль з приводу учинених нею дій та осуд своєї поведінки.
Активне сприяння у встановленні обставин, регламентованих ст. 91 КПК, яке виразилось у тому, що обвинувачена повно та всебічно розповіла про обставини, які мали місце у той час, про подальшу долю викраденого майна, та тим самим активно та відкрито сприяла суду у встановленні обставин, регламентованих ст. 91 КПК, тобто розкриттю злочину.
Одночасно суд враховує, що обвинувачена частково розрахувалася з потерпілими, останні до неї претензій не мають.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій, судом не встановлено.
Також, суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра не перебуває; однак перебуває на диспансерному обліку у лікаря-нарколога з 2004 року (діагноз F 10.2), має місце проживання та реєстрації, спосіб життя (див. дані установочної частині цього рішення), те, що обвинувачена проживає з братом, який перебуває на пенсії, позицію сторони обвинувачення, яка пропонує призначити покарання у виді позбавлення волі, але у мінімальних межах санкцій статті, відношення обвинуваченої до вчиненого, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій.
У цій справі судом також враховується те, що обвинувачена була неодноразово засудженою саме за вчинення корисливих злочинів, злочини вчинила у період непогашеної судимості, висновків не робить, байдуже ставиться до дотримання законодавства, легковажно розраховує на те, що після вчинених кримінальних правопорушень буде відсутнє відповідне покарання, злочини вчиняє через невеликий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
А тому, відповідно до принципу індивідуалізації покарання, суд, керуючись принципом справедливості, вважає, що для досягнення мети попередження кримінальних правопорушень та виправлення обвинуваченої необхідно призначити їй покарання у виді позбавлення волі, адже таке буде покликане запобігти можливому вчиненню обвинуваченим кримінальних правопорушень у майбутньому і сприятиме її виправленню та перевихованню з усвідомленням суспільної небезпечності діяння, в межах суворішої санкції - ч. 4 ст. 185 КК України, проте, з урахуванням думки прокурора, у мінімальній межі санкції статті, остаточно визначивши покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України.
Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основну мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що, незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Правових підстав для призначення обвинуваченій покарання нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання, тобто на підставі ст. 69 КК України, чи застосування ст. 75 КК України, враховуючи перелічені вище конкретні обставини у їх сукупності та дані про особу винного, його ставлення до вчиненого, суд не знаходить.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, обвинувачена вчинила злочини, будучи умовно-достроково звільненою від відбування покарання на 9 місяців 10 днів на підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області віл 25.04.2024 року.
У відповідності до ч. 4 ст. 81 КК України, у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003, при визначенні покарання за правилами ст. 71 КК до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком, суди повинні точно встановлювати невідбуту частину основного й додаткового покарань і зазначати їх вид та розмір у новому вироку. Невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати частину покарання, від відбування якого особу звільнено умовно-достроково (статті 81, 107 КК).
Таким чином, враховуючи, що обвинувачена вчинила інкриміновані злочини, будучи умовно-достроково звільненою від відбування покарання за попереднім вироком, суд до призначеного покарання обвинуваченій частково приєднує невідбуту частину покарання за вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 09.12.2021 року.
Питання про речові докази слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, а про процесуальні витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз, - відповідно до положень ст.ст. 122, 124 КПК України.
Цивільний позов не заявлявся.
У цій справі щодо обвинуваченого ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 20.02.2025 року застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання. Вказаний запобіжний захід має залишитися без зміни, оскільки підстав для вирішення питань, пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого, немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників процесу та у світлі того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Арешт майна, у кримінальному провадженні не накладався.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 373-376 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309; ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання за:
- ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік;
- ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.
Згідно ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_4 призначити у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_4 покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 09.12.2021 року, остаточно визначивши ОСОБА_4 покарання у виді 6 (шість) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту її фактичного затримання у ході виконання даного вироку після набрання ним законної сили.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід обвинуваченій у виді особистого зобов'язання - залишити без зміни.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в рахунок відшкодування процесуальних витрат, пов'язаних з проведенням судових експертиз: на залучення експерта для проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів у сумі 1591,8 грн., 3581,55 грн. на проведення судової трасологічної експертизи (висновок експерта № СЕ-19/125-24/16593-Д від 26.12.2024); 2785,65 грн. на проведення судової трасологічної експертизи (висновок експерта № СЕ-19/125-25/1930-Д від 12.02.2025).
Речові докази по справі - носії інформації - залишити у матеріалах кримінального провадження, канабіс масою 20,4 гр., що знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів ВП № 3 Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, - знищити; 3770 грн., які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_6 - залишити останньому за належністю, 200 грн., які зберігаються у матеріалах кримінального провадження, - повернути потерпілій ОСОБА_7 .
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду через Борзнянський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Сторони мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_1