Номер справи137/1571/24
26.02.2025
Літинський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 в с-щі Літин обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024020050000753 від 07.08.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тирасполь Республіки Молдова, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
Суть обвинувачення
07.08.2024 приблизно о 16 год 33 хв ОСОБА_4 керуючи технічно справним автомобілем марки «Hyundai», моделі «Accent», із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , рухаючись автомобільним шляхом міжнародного значення М-30 сполученням Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам'янка - Луганськ - Ізварине, в напрямку міста Вінниця, на відрізку дороги що проходить по вулиці Богдана Хмельницького в селищі Літин (Вінницького району Вінницької області), наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого навпроти будинку № 70, зі швидкістю близько 83,6...90,4 км/год., по якому справа-наліво по ходу руху автомобіля переходила проїзну частину пішохід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з необережності, що виразилося у кримінально протиправній самовпевненості, в порушення вимог п. 12.4 та п. 18.1 Правил дорожнього руху України, тобто не дотримуючись встановленої у населених пунктах дозволеної швидкості руху (для транспортних засобів не більше 50 км/год), а також ігноруючи необхідність зменшити швидкість керованого транспортного засобу, аж до повного зупинитися, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід, щоб дати дорогу останньому, хоча повинен був і мав технічну можливість це зробити, у зв'язку із чим допустив наїзд на потерпілу ОСОБА_7 .
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи трупа, отримала тілесні ушкодження у вигляді: сполученої травми тіла у вигляді забитих ран в тім'яній ділянці голови з лівого боку, крововиливів в м'які покрови голови в лівій тім'яній ділянці та у потиличній ділянці справа, травматичних субарахноїдальних крововиливів в обох тім'яних та потиличних частках головного мозку, забою головного мозку в лівій півкулі; крововиливу під капсулу лівої нирки; закритого уламкового підвертлюгового перелому та гвинтоподібного перелому нижньої третини лівої стегнової кістки; травматичного ушкодження колатеральних зв'язок правого колінного суглобу, забитих ран ділянки лівого ліктьового суглобу та ділянки тазу з лівого боку; множинних, саден та синців па верхніх та нижніх кінцівках, крововиливів в глибоких м яких тканинах обох нижніх кінцівок, які мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як такі, що викликали загрозливі для життя явища та стоять у причинному зв'язку зі смертю останньої.
Крім того, відповідно до висновку судово-медичної експертизи встановлено, що смерть ОСОБА_7 настала від отриманої сполучної травми тіла, яка ускладнилася синдромом полі органної недостатності. Тобто, між сполучною травмою тіла та смертю ОСОБА_7 є причинний зв'язок.
Враховуючи вищевикладені, з'ясовані під час проведення досудового розслідування обставини, достовірно встановлено, що водій ОСОБА_4 не дотримався (порушив) вимоги п.п. 1.7, 4.16(а), 12.4, 18.1 Правил дорожнього руху України, де зазначено, що:
-п.1.7 - «Водії зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як велосипедисти, особи, які рухаються в кріслах колісних, та пішоходів. Усі учасники дорожнього руху повинні бути особливо обережними до дітей, людей похилого віку та осіб з явними ознаками інвалідності»;
-п.4.16 (а) - «Пішохід має право: а) на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора»;
- п.12.4 - «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.»;
- п.18.1 - «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».
Також, при дослідженні обставин зазначеної дорожньо-транспортної пригоди достовірно встановлено, що у діях водія автомобіля марки «Hyundai», моделі «Accent», із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , - ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п.18.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.
Проведені процесуальні дії
07.01.2024 прийнято до розгляду цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої кримінальним правопорушенням передбаченим ч.2 ст. 286 КК України. Зазначеним позовом потерпілий ОСОБА_6 просив стягнути з відповідача на його користь, як потерпілого 68 892,61 грн. - матеріальної шкоди, 500 000,00 грн. - моральної шкоди (а.с. 22-26).
Судовий розгляд
У судових дебатах прокурор виступив із промовою, вказавши, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджена й той сам не заперечував обвинувачення. Просив призначити обвинуваченому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Просив також звільнити останнього від відбування основного покарання з іспитовим строком на 3 роки. Просив стягнути з обвинуваченого витрати на судову експертизу, скасувати арешт та вирішити долю речових доказів. Окрім цього, прокурор просив задовольнити цивільний позов, оскільки потерпілому дійсно була завдана шкода.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні повідомив, що визнає свою провину. Він визнає цивільний позов, але має сумніви, що зможе його виконати. Його статки не дозволять йому виплатити всю суму одноразово. Частину витрат він сплатить, але 500 000,00 гривень не зможе віддати - це нереально. Моральну шкоду він буде виплачувати по мірі надходження коштів.
ОСОБА_4 підтвердив, що в обвинувальному акті все викладено правильно. Минулого року, 07.08.2024, в обід десь о 15 годині, він рухався зі швидкістю до 90 км/год. Як тільки побачив знак, почав пригальмовувати, але побоявся, що наїде на фуру, яка пригальмувала попереду. Дистанція була недостатньою, щоб загальмувати, і він не зміг уникнути аварії через перевищення швидкості та уповільнену реакцію. Зазначив, що він їхав до Києва повертаючись із батьківщини від родичів, щоб відвідати кладовище. Був розчарований подіями, які трапилися, і на трасі його реакція була сповільнена, він не встиг загальмувати вчасно. Це призвело до аварії через перевищення швидкості. ОСОБА_4 визнає, що трапилось горе і спричинив шкоду родині потерпілої. Він готовий взяти участь у компенсації, якою міг би допомогти з самого початку, але родичі були в лікарні і не хотіли його бачити. За пів року він усвідомив, яке горе він заподіяв, і визнає, що готовий прийняти будь-яке рішення суду.
На питання прокурора він відповів, що обганяв вантажний автомобіль на пішохідному переході. Після удару він зупинився і пішов подивитися, що трапилося. Перевищення швидкості та раптове виникнення пішохідного переходу не дозволили йому зменшити швидкість, а коли він їхав, зрозумів, що там буде перехід і почав пригальмовувати, але вже було пізно. Він визнає свою провину за наїзд на потерпілу. Останній момент він побачив людину раптово, почав гальмувати, але цього було недостатньо. Після зіткнення він побачив жінку лежачою на землі і відчув шок. Люди навколо кликали швидку та поліцію. Хоча він спробував знайти телефон, хтось викликав допомогу раніше. Він проходив освідчення у диспансері, але не перебував у стані сп'яніння - лише втомлений і засмучений.
Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_5 , у судовому засіданні підтвердив, що ОСОБА_4 визнає обставини та наслідки, а також визнає позов. Він повідомив, що обвинувачений вживатиме всі можливі заходи для відшкодування шкоди. Все, що було сказане в судовому засіданні, може містити неузгодженості. Адвокат просить врахувати свідчення, подані до суду, а також визнання вини. Адвокат ще раз підтвердив, що визнавання вини його підзахисного є постійним та послідовним, а певні протиріччя, що виникали під час судового розслідування, були вирішені. Усі учасники справи ознайомились з матеріалами, і стало зрозуміло, що жодних заперечень з приводу підозри та обвинувачення не виникає. Підзахисний підтверджує обставини і визнає позов у повному обсязі, відповідно до своїх можливостей. Під час судових дебатів захисник просив врахувати вік та стан здоров'я підзахисного. Для нього судовий процес є великим випробуванням і джерелом страждання. Він підтримує позицію прокурора і вважає, що відсутність обтяжуючих обставин свідчить на користь обрання більш м'якого покарання. Адвокат просив застосувати положення ст. 75 КК України при ухваленні вироку.
Потерпілий ОСОБА_6 у судових дебатах виступив з промовою, якою зазначив, що трагедія сталася, коли на його матір наїхав водій, який порушив правила дорожнього руху. За 200-300 метрів до місця події був дорожній знак, що вказував на населений пункт, але водій перевищив швидкість. Якщо б він дотримувався швидкісного режиму, трагедії б не сталося. Водій не звернув уваги на пішоходів, і, виїжджаючи, не оцінив ситуацію. Після наїзду люди почали кричати, очевидці підтвердили його провину. Хоча дорога була широкою і чистою, водій стверджував, що не бачив пішоходів. Спочатку він говорив слідчим одне, а тепер каже, що був схвильованим. Водій заперечував свою відповідальність і стверджував, що не може вести авто через свій стан здоров'я. Він зізнався, що є соціально незахищеною особою, не має коштів на відшкодування. При цьому він визнав позов, але діяв протилежно. На місці ДТП зафіксовано 15 метрів гальмівного шляху. Потерпілий зазначив, що водій, порушивши всі правила, намагався виправдати свої дії. Він просив призначити максимальне покарання, зазначивши, що водій забрав автомобіль з місця ДТП, порушуючи закон.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судових дебатах та останньому слові повідомив, що частково погоджується з промовою потерпілого, але вважає, що сам винен певних моментах. Під час слідства він зізнавався у своїй вині, але мав сумніви щодо деяких деталей. Оглядаючи матеріали справи, він усвідомив свої помилки. Він ніколи не заперечував своєї вини, але перебіг подій сприймав неправильно, а після ознайомлення з матеріалами повністю прийняв версію слідства. ОСОБА_4 висловив бажання допомогти потерпілим і, якщо буде змога, зробить все можливе, щоб виправити ситуацію. Він розуміє емоційний стан потерпілих, але вважає, що замість того, щоб робити ще більші лиха, потрібно знайти конструктивне рішення. Він згоден прийняти будь-яке рішення суду. В останньому слові він зазначив, що прикладе всі зусилля, оскільки його вік і стан здоров'я не завадять йому зробити все необхідне. Він хотів би встигнути це зробити при тих обставинах. ОСОБА_4 також погоджується з рішенням суду і готовий виконувати всі покладені на нього обов'язки.
Заслухавши пояснення учасників процесуальної дії, дослідивши обвинувальний акт та докази надані стороною обвинувачення, враховуючи повне визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , суд приходить до наступних висновків.
Оцінка та висновки суду
Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним досліджувати фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечують учасники процесу. З'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позиції, роз'яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, на підставі допиту обвинуваченого суд приходить до висновку про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Окрім того, на підтвердження інкримінованого ОСОБА_4 правопорушення прокурором у судовому засіданні надані наступні докази.
07.08.2024 внесені відомості до ЄРДР за фактом наїзду водія ОСОБА_4 на пішохода ОСОБА_7 (а.с. 116).
Відповідно до висновку КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» за № 0780 від 07.08.2024 ОСОБА_4 станом на 20 год 00 хв 07.08.2024 був тверезий (а.с. 117).
Відповідно до лікарського свідоцтва (а.с. 118-119) ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .Зазначено, що пішохід постраждалий при зіткненні з легковим автомобілем.
Відповідно до висновку експерта за № 1037 від 06.09.2024 (а.с. 120а-124) смертю ОСОБА_7 настала від отриманої сполучної травми тіла, яка ускладнилась синдромом поліорганічної недостатності. Між сполучною травмою тіла та смертю ОСОБА_7 є причинний зв'язок.
За наведених обставин суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожньою руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Призначення покарання
Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Судом враховано, що ОСОБА_4 раніше не судимий (а.с. 139 ) на обліку в лікаря - психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.с. 133, 135 ), за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 129, 130).
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного ) хворого (а.с. 131) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлений повний діагноз (основне захворювання, супутні захворювання та ускладнення):Ішемічна хвороба серця - Інтактні коронарні артерії (КГ - 29.11.2019 р.).Дифузний кардіосклероз. Повна атріовентрикулярна блокада з приступами Морганьї-Едемса-Стокса (27.11.2019 р.). Імплантація штучного водія ритму Endurity Core D (02.12.2019 р.). Кальцинуюча хвороба клапанів серця: аортальний стеноз І ступеня, недостатність мітрального клапана І ступеня. Легенева гіпертензія І ступеня. Гіпертонічна хвороба II ст., ступінь 2, ризик 4 (дуже високий). Серцева недостатність І ступеня зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка, 11 ФК NYHA.;
Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого є щире каяття.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого під час судового провадження не встановлено.
Згідно досудової доповіді, складеної відповідно до ст. 314-1 КПК України, орган пробації вважає, що виправлення особи можливе без ізоляції від суспільства (а.с. 107-111).
Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні права та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.
Так, згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16к (провадження № 51-3612км18), щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Як убачається з матеріалів цього кримінального провадження, обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнав у повному обсязі, сприяв досудовому розслідуванню та давав пояснення щодо всіх обставин ДТП. У суді висловлював каяття з приводу вчиненого ним кримінального правопорушення та намір у подальшому надавати допомогу потерпілому.
Щодо позиції потерпілого озвученої у судовому засіданні, суд зазначає, що думка потерпілого може враховуватись судом при призначенні покарання в сукупності з іншими обставинами, передбаченими ст. 65 КК України, однак не є вирішальною, і не має над ними пріоритету. Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року (справа № 752/8309/16-к, провадження № 51-284км18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року (справа № 682/956/17,провадження № 13-31кс19).
З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, особи винного, враховуючи відсутність обставин, що обтяжують його покарання, беручи до уваги зазначені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім для виправлення і запобігання вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, із звільненням від відбування основаного покарання строком на 3 роки на підставі ст. 75 КК України із покладенням обов'язків передбачених ст. 76 КК України.
Крім того, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 із застосуванням ст. 75 КК України, суд керується позиціями Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
При призначенні покарання враховано похилий вік ОСОБА_4 (83 роки), його стан здоров'я та заявлений потерпілим цивільний позов, суд приходить до висновку, що призначення реального покарання ускладнить виконання майбутнього рішення в частині цивільного позову. Важливо також відзначити, що обвинувачений визнає свою відповідальність і зазначає, що буде вживати заходів для відшкодування завданої шкоди.
Оскільки потерпілим заявлено позовну вимогу про відшкодування шкоди, то у випадку призначення реального покарання, обвинувачений не зможе виплатити компенсацію, що може призвести до додаткових правових наслідків і погіршення становища потерпілого в частині невиконання рішення щодо стягнення шкоди.
Щодо цивільного позову
Зазначеним позовом потерпілий ОСОБА_6 просив стягнути із ОСОБА_4 68 892,61 грн. - матеріальної шкоди, 500 000,00 грн. - моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що у зв'язку із вчиненим кримінальним правопорушенням позивач ОСОБА_6 поніс витрати на лікування та поховання матері ОСОБА_7 , загалом на суму 68 892,61 грн. Моральну шкоду оцінює у розмірі 500 000,00 грн. Він зазначає, що неправомірні дії ОСОБА_4 завдали йому значної моральної шкоди, пов'язаної з втратою матері, що викликало глибокий душевний біль, тривогу, депресію та суттєво негативно вплинуло на його життя. (а.с. 22-26).
Відповідно до ч.2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, кримінально - процесуальним кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Цивільний позов заявлений потерпілим у кримінальному провадженню підлягає до часткового задоволення та стягнення відповідних сум із цивільного відповідача, оскільки частково знайшов своє підтвердження у судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_4 визнав заявлений цивільний позов.
Як зазначено у ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Так, відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підтвердження заявлених позовних вимог стороною позивача (потерпілого) надано квитанції:
-витрат з надання належної ритуальної атрибутики для поховання померлої ОСОБА_7 - 16 700,00 грн (а.с. 28-31);
-транспортні послуги померлої ОСОБА_7 - 11 500,00 грн. (а.с. 32);
-придбання ліків на загальну суму 3 192,61 грн. (а.с. 33-34);
-37 500,00 грн. на закупівлю продуктів харчування для приготування поминального обіду після похорону ОСОБА_7 (а.с. 35, 36).
Щодо товарного чеку за № 8091 на суму 300,00 грн. (а.с. 34 зв.), суд не може взяти його до уваги, оскільки відсутня дата та не можливо встановити в який період були понесені вказані витрати.
Відтак наданими платіжними документами (а.с. 33-34) підтверджуються витрати на придбання ліків на загальну суму 3 463,77 грн.
Суд погоджується та вважає обгрунтованими вимоги про стягнення витрат з надання належної атрибутики, транспортних послуг та придбання ліків, однак щодо закупівлі продуктів харчування для приготування поминального обіду вважає зазначити наступне.
Суд вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_4 в користь ОСОБА_6 підлягає стягненню 31 392,61 грн., оскільки такі витрати узгоджуються з комплексом заходів, визначених у ст.2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», відповідають звичаям та традиціям щодо облаштування та утримання місця поховання.
Судовою практикою зазначається, що вимоги про відшкодування витрат, які не підтверджені документально, а також щодо відшкодування витрат за поминальні обіди задоволенню не підлягають, так як зі змісту ст.2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» церемонія поховання та церемонія поминання є різними поняттями, а тому поминальні обіди не входять до комплексу заходів щодо поховання.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19.03.2018 у справі № 554/1793/15-ц.
Сума, що підлягає відшкодуванню становить 16 700,00 грн + 11 500,00 грн + 3 463,77 грн (*за виключенням витрат на поминальний обід 37 500,00 грн.) = 31 663,77 грн.
Тому суд, враховуючи, визнання стороною захисту позову в цій частині відповідно до положень ст. 206 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого 31 392,61 грн. матеріальної шкоди, оскільки зазначена сума підтверджена належними та допустимими доказами.
При вирішенні цивільного позову в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 моральної шкоди суд виходить з наступного.
Відповідно постанови пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», а саме п. 9 з якого вбачається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Оскільки діями ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 завдано моральну шкоду, яка виразилась в душевних стражданнях та моральних переживаннях шляхом порушення нормального ритму його життя, враховуючи тяжкість скоєного кримінального правопорушення та конкретні обставини його вчинення, та те, що потерпілий має моральні, душевні та психологічні страждання, оскільки останній позбавлений можливості спілкуватися з близькою людиною, а саме матір'ю, що тягне за собою порушення його нормальних життєвих зв'язків та докладання з його боку додаткових зусиль для організації свого життя суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_6 500 000,00 грн. виходячи із принципів розумності, справедливості та поміркованості.
Отже, розмір моральної шкоди відповідає вимогам закону, визнаний з урахування характеру та обсягу страждань, яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат та є співрозмірним завданій шкоді.
Інші рішення, щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Питання про речові докази та судові витрати суд вирішує відповідно до ст. 100 та ст. 124 КПК України.
Арешт накладений 12.08.2024 на транспортний засіб (легковий автомобіль марки «HYUNDAI» ) слідчим суддею Вінницького міського суду необхідно скасувати.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
Керуючись ст.ст. 50, 65-67, 75, 76, 286 КК України, ст.ст. 100, 124, 128, 337, 349, 368, 373-374, 394, 615 КПК України, ст.ст. 81, 206 ЦПК України, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», враховуючи правові позиції зазначені у постанові Верховного Суду від 19.03.2018 у справі № 554/1793/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року (справа № 752/8309/16-к, провадження № 51-284км18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року (справа № 682/956/17,провадження № 13-31кс19), постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16к (провадження № 51-3612км18), суд
Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 3 (три) роки.
На підставі п.1 та п.2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (жителя АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 ):
- 31 663,77 грн. (тридцять одна тисяча шістсот шістдесят три гривні сімдесят сім копійок.) матеріальної шкоди;
- 500 000,00 грн. (п'ятсот тисяч гривень) у якості моральної шкоди.
Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави Україна у відшкодування витрат за проведення в кримінальному провадженні експертиз:
-№ КСЕ-19/102-16954 від 06.09.2024 - 5 300,69 грн;
-№ СЕ-19/102-24/15894-ІТ від 17.09.2024 - 2 650,48 грн;
Скасувати арешт на транспортний засіб - автомобіль марки «HYUNDAI» моделі «ACCENT», д.н.з. НОМЕР_1 , накладений 12.08.2024 слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області.
Речовий доказ: автомобіль марки «HYUNDAI» моделі «ACCENT», д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 являється ОСОБА_4 та котрий находяться на території спеціального майданчика ГУНП у Вінницькій області для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів (вул. Ботанічна, 30-32, м. Вінниця) після набрання вироком законної сили повернути власнику.
Речовий доказ диск типу «DVD-R» об'ємом 4,7 GB, із відеозаписом з камери відео спостереження, який визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024020050000753 від 07.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, після набрання вироком законної сили залишити в матеріалах провадження.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду впродовж 30 днів з моменту його проголошення.
Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та потерпілому.
Суддя: ОСОБА_1