Справа № 128/573/25
26 лютого 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Шевчук Л.П., вирішуючи питання про відкриття провадженні у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
ОСОБА_1 17.02.2025 звернулася до суду із адміністративним позовом до Відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови серії ЕНА №3754370 від 29.12.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Ухвалою суду від 19.02.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків тривалістю десять днів з дня отримання ухвали.
Зокрема, вказаною ухвалою суду було визначено наступні недоліки позовної заяви ОСОБА_1 ..
Як вбачається із позовної заяви, позивачка просить скасувати постанову ЕНА №3754370 від 29.12.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, яку подано до суду лише 17.02.2025.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Проте, позивачкою заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним позовом до матеріалів позову не додано, як і не додано докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною першої статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином судом визначено спосіб усунення недоліків - подання позивачкою заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним позовом, яка має бути належним чином обгрунтована та підтверджена належними доказами. Дані недоліки мають бути усунуті у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
24.02.2025 позивачкою у виконання вимог ухвали суду подано до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом в якій зазначає, що 07.01.2025 дана постанова нею була оскаржена до посадової особи вищого рівня. 11.02.2025 вона отримала відповідь на своє звернення з відмовою в скасуванні постанови серії ЕНА №3754370 від 29.12.2024, а 17.02.2025 подала до суду відповідний позов. За викладених обставин нею було пропущено строк на звернення до суду із даним позовом з поважних причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Тобто, вказаною нормою закону безальтернативно визначено, що оскаржити рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності можливе лише протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
З копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3754370, відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, вбачається, що її винесено 29.12.2024.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП особа яку притягнуто до адміністративної відповідальності на власний розсуд обирає спосіб захисту в разі порушення її прав, чи то шляхом оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України. Тобто особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності самостійно визначає спосіб захисту. В даному випадку позивачем обрано спосіб захисту - оскарження постанови до вищестоящого органу (посадової особи), та за наслідками отриманої відмови від 11.02.2025 позивачка звернулася із позовом до суду лише 17.02.2025.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч. 2 ст. 44 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Окрім цього, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом віднесено до принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах, зміст якого розкриває стаття 8 КАС України, частинами 1, 2 якої встановлено, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображенні і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
При цьому, як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення у справі «Устименко проти України», ЄСПЛ вказує на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановления нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення.
Отже, з огляду на викладене суд приходить до висновку, що вказані позивачкою причини пропуску строку її звернення до суду із адміністративним позовом визнаються неповажними, оскільки вони не зумовлені особливими і непереборними обставинами, які б дали суду підстави для поновлення строку оскарження постанови від 29.12.2024 до суду.При цьому суд бере до уваги тривалість даного строку - з часу складання постанови (29.12.2024), здійснення процедури оскарження постанови до вищестоящого органу, принцип правової визначеності, та вважає, що у даному конкретному випадку відсутнє порушення статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи зазначене суд вважає необхідним позовну заяву ОСОБА_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальностіповернути позивачці.
Керуючись ст.ст. 123, 169, 241 ч.1, 248, 256,286 ч.4 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - повернути позивачці.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або розгляду справи в порядку (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.П. Шевчук