Справа № 342/7/24
Провадження № 2/342/26/2025
17 лютого 2025 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Федів Л.М.
секретаря судового засідання Матієк І.П.
за участю:
представника позивача Муравської О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (місцезнаходження: 01133, місто Київ вул.Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) звернувся в суд до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована по АДРЕСА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором про споживчий кредит № 100535627 від 30.08.2021 у розмірі 48195,50 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2684,00 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.08.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі - Кредитодавець та/або ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_1 (далі - позичальник та/або відповідач) укладено Договір про споживчий кредит N100535627. Згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов?язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов?язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов?язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10000,00 грн. Згідно п. 1.3. Договору кредит надається строком на 20 днів з 30.08.2021 р. (строк кредитування). Відповідно до п. 1.4. Договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 19.09.2021. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 2500,00 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Згідно п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов?язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв?язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов?язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов?язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов?язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця. Відповідно до п. 6.1. Договору це договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та доступний зокрема через сайт Кредитодавця таабо відповідний, мобільний додаток чи інші засоби. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
29.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу N29-12/2021-45, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит N? 100535627 від 30.08.2021 р., що уклали ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно Договору відступлення права вимоги N? 10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за Договором про споживчий кредит N? 100535627 від 30.08.2021 р., що уклали ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до Відповідача.
Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв?язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника станом на 11.12.2023, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 59940,50 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8100,00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 51840,50 грн.; заборгованість за процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0,00 грн.; заборгованість з комісії - 0,00 грн. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 48195,50 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 8100,00 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 40095,50 грн.; аборгованість з комісії - 0,00 грн.
Попередня сума судових витрат, які поніс позивач ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», у зв'язку з пред'явленням даного позову та розгляду справи складає 2684,00 грн., яка вираховується виходячи із розміру сплати позивачем судового збору за подання даного позову та підтверджується долученим у формі додатку до позовної заяви оригіналом платіжного доручення та 13000,00 грн. - витрат на правничу допомогу.
Ухвалою суду від 04 січня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.Судове засідання в справі призначено на 31 січня 2024 року о 09 год. 00 хв. в приміщенні Городенківського районного суду Івано-Франківської області (м.Городенка вул. Героїв Євромайдану, 7, зал судових засідань № 2).
19.01.2024 та 29.01.2024 відповідачем до суду подано відзив, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування відзиву зазначено, що позовні вимоги Позивача вважає необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. На думку Позивача, між ТОВ «Мілоан» та Відповідачем було укладено кредитний договір від 30.08.2021 року №100535627. Таке твердження не відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству виходячи із наступного. Відповідач не заперечує, щодо можливості підписання будь якого договору одноразовим електронним ідентифікатором, як того вимагає Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закон України «Про електронну комерцію». В той же час, у матеріалах справи відсутні: оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, відсутня інформація щодо того, чи проходила особа яка нібито укладала кредитний договір ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник, при укладанні договору. Отже, матеріали судової справи взагалі не містять жодного доказу, що нібито укладення договору від 30.08.2021 року N 100535627 відбувалось в порядку визначеному чинним законодавством. А тому, якщо позивач вважає, що Відповідач отримував одноразовий ідентифікатор, використовував його для укладення кредитного договору, всі ці обставини повинні бути доведені належними та допустимими доказами, наприклад інформацією від мобільного оператора про належність номера телефону саме Відповідачеві, підтвердження направлення смс-повідомлення на цей номер, докази, що саме Відповідач реєструвалась в ЕС «кредиторів» Позивачем також надані не були, як і не повідомлено, як саме проводилась ідентифікація особи, та не надано доказів такої ідентифікації. В той же час, позивач не надає жодного доказу, який би дозволив достовірно з?ясувати обставини нібито укладення кредитного договору. Не пояснює яким чином проводилась ідентифікація особи, та чи проводилась вона взагалі? Не надає доказів проведення такої ідентифікації. Не надає доказів відправлення одноразового ідентифікатора Відповідачеві. Не надає доказів того, що саме Відповідач використала нібито відправлений ідентифікатор для нібито укладення кредитного договору.
Всі «докази», які спромігся надати позивач до районного суду, це ним самостійно зроблена, як зацікавленою особою, роздруківка яку останній намагається видати за нібито укладений кредитний договір від 30.08.2021 №100535627. Таким чином, Позивачем не доведено факту укладення сторонами договору від 30.08.2021 року N? 100535627, що в свою чергу, свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов?язань, а отже вимоги Позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Щодо відступлення права вимоги, зазначено наступне. Як вбачається із наданої Позивачем роздруківки, яку останній намагається видати за реєстр відступлення права вимог до договору факторингу від 29.12.2021 року у якості доказів, виконані неякісно, є нечитабельними та не підлягають візуалізації взагалі або ж в окремих частинах через розмитість тексту та розмір шрифту. Щодо витягу із реєстру боржників, то звертає увагу суду, що вказаний витяг сформовано представником ТОВ "Вердикт Капітал". Він не містить підпису представника ТОВ "Мілоан", а тому вказаний витяг не може бути належним та допустимим доказом відступлення права вимоги від ТОВ "Мілоан" до ТОВ "Вердикт Капітал".
Щодо стягнення заборгованості у сумі 48 195,50 грн, звертає увагу суду на наступне. Відповідно до п.1.4, нібито, укладеного кредитного договору, термін надання кредиту становить 20 днів. Як вбачається у правовій позиції, що висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року в справі N? 444/9519/12 (пункт 54 постанови) - право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Отже, якби навіть кредитний договір було укладено, та Відповідач отримав би кошти у кредит, Позивач, мав би право нараховувати відсотки лише за період із 30.08.2021 року по 19.09.2021 року. Матеріали справи не містять доказів, що між сторонами в належній формі була досягнута домовленість про продовження строку користування відповідачем Також, матеріали справи не містять доказів, що до договору укладалися додаткові угоди чи такий пролонгувався.
Щодо витрат Позивача на правову допомогу, вважає, що витрати, які поніс/понесе позивач під час розгляду справи, не є співмірними із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
30.01.2024 на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" просив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі. У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що підписанням договору відповідач підтвердила, що ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Відповідач здійснила дії, спрямовані на укладення договору позики, шляхом заповнення заяви про надання кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації реквізитів своєї банківської карти, на рахунок якої в подальшому кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. Це підтверджується довідкою про ідентифікацію, і підписами відповідача на договорі про надання позики, акцепті оферти, анкеті-заявці на отримання кредиту в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності - J53576. Відповідно факт перерахування грошових коштів підтверджується довідкою наланою первісним кредитодавцем, в якій чітко вбачається, що 30.08.2021 АТ «КБ ПриватБанк» через систему платежів LiqPayST перерахувало на рахунок Відповідача НОМЕР_1 , грошову суму в розмірі 10 000,00, ID платежу 1748927075.
21.02.2024 представником позивача подано до суду додаткові пояснення, які представник позивача просив прийняти до розгляду по справі та врахувати їх при ухваленні рішення. У поясненнях зазначено, що позивачем, при укладенні кредитного договору з відповідачем були виконані всі умови, передбачені законодавством України, в тому числі, Законом України «Про електронну комерцію», а також, Правилами надання фінансових кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан». Так, зокрема, згідно п. 4.1 Правил відповідачкою була заповнена та направлена позивачу Анкета-заява, в якій були вказані її анкетні дані, номер мобільного телефону: НОМЕР_2 та електронна адреса. Акцентуємо увагу на тому, що в даний час у відзиві відповідач вказує іншу електронну адресу (змінити її зовсім нескладно), але номер телефону співпадає. Згідно довідки, доданої до позовної заяви, ідентифікація клієнта здійснювалась саме за цим телефонним номером і на цей же номер телефону був направлений одноразовий ідентифікатор. Тому виникають сумніви в твердженні відповідач про те, що нею не отримувались кредитні кошти. Адже, Довідка АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про зарахування кредитних коштів в сумі 10000 гривень на підставі кредитного договору №100535627 картковий рахунок ОСОБА_1 саме в день укладения договору (30.08.2021р.) повністю спростовує твердження останньої про неакцептування з її боку оферти кредитодавця та неотримання кредитних коштів. Більш того, вона досить тривалий час користувалася отриманими нею кредитними коштами і, як видно з «Відомостей про щоденні нарахування та погашення» по кредитному договору N 100535627, за ініціативою Позичальника згідно п.2.3 Кредитного договору. Для пролонгації договору нею були здійснені, всі передбачені п.6.10.1 Правил.. дії (сплатила комісію за управління та обслуговування кредиту). Все це свідчить, що сторонами була досягнута згода щодо умов кредитування та укладено кредитний договір. Щодо не зазначення позивачем повного номера кредитної картки Позичальниці, то згідно п. 4.4. Правил...Товариство не отримує повні реквізити Банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по карті через Інтернет. Для платіжних операцій по картах Товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісі відповідає міжнародному стандарту PCI DSS. Таким чином, матеріалами повністю підтверджується факт укладення ОСОБА_1 з ТОВ «Мілоан» кредитного договору та отримання нею кредитних коштів. Звертають увагу, що позичальник підтвердив ту обставину, що до укладення Договору отримав проект цього Кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами (у т.ч. викладеними у 1.6.3) та Правилами, що розміщені на сайті Товариства та є невід?ємною частиною цього Договору (п.5.1 Договору), а також сторони погодили, що строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов?язань ( п.7.1). Щодо розрахунку заборгованості повідомляють, що частиною 1 статті 80 ЦПК передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. На позивача покладено обов?язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення позичальником зобов?язання, а на відповідача обов?язок спростувати розмір існуючої заборгованості.
30.04.2024 відповідач повторно надіслав до суду відзив.
24.05.2024 представник позивача через систему «Електронний суд» подав до суду пояснення в порядку ст. 43 ЦПК України.
12.08.2024 представник позивача через систему «Електронний суд» повторно подав до суду пояснення в порядку ст. 43 ЦПК України.
Судові засідання по розгляду справи неодноразово відкладалися за клопотаннями представника позивача.
Ухвалами суду від 20 лютого 2024 року та від 29 жовтня 2024 року задоволено клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" Морозової Вікторії Валеріївни та Муравської Ольги Миколаївни про проведення судових засідань у режимі відеоконференції по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
19 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому представник просить поновити строк для подання клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 04 грудня 2024 року у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку на подачу клопотання про витребування доказів відмовлено. Клопотання представника позивача про витребування доказів, яке надійшло до суду 19.11.2024 залишено без розгляду.
23.12.2024 представником позивача подано пояснення, в яких зазначено, що з приводу факту укладення 30.08.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 про споживчий кредит N 100535627 повідомляють, що зазначений договір укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та доступний зокрема через сайт Кредитодавця та або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Враховуючи вищезазначене, договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінст на веб-сайті первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав позивачу за допомогою засобів зв?язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору. Тобто, без здійснення вказаних дій відповідачем, кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюеться до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача. встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Виходячи з положень ст. 81 ЦПК України та ст. 204 ЦК України, саме відповідачем, у разі його незгоди з укладеним правочину в цілому або його частини, має спростувати закріплену законом презумпцію правомірності правочину шляхом звернення до суду із позовною та/або зустрічною позовною заявою щодо його недійсності. пітвердження факту видачі кредиту визнані судом належними та допустимими. Відповідач тривалий час виконувала умови договору, а саме 18.09.2021, 03.10.2021 сплачувала комісію за пролонгацію, сплачувала тіло кредиту та відсотки. Тобто, відповідачка не просто отримала грошові кошти за кредитним договором, а також погашала заборгованість, ініціювала пролонгацію. Отже, в матеріалах справи наявні достатні докази на підтвердження факту укладення договору та розуміння такого укладення відповідачем. Підсумовуючи вищезазначене, незважаючи на часткові погашення відповідачем боргу, має місце наявність боргу, що і слугувало підставою для звернення позивача до суду із позовною заявою про стягнення боргу. Таким чином, здійснені платежі як раз і є обставинами по справі, які свідчать про прийняття всіх умов, у тому числі і виконання грошових зобов?язань за Договором про сложивчий кредит N100535627, тобто слід звернути на дії відповідача при укладенні договору, але і докази волевиявлення відповідача, як сторони договору, щоб виконання своїх зобов?язань по погашенню боргу.
У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та поданих письмових поясненнях. Просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилася, про час розгляду справи була повідомлена належним чином. У поданому відзиву просила відмовити у задоволенні позову позивача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 30.08.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 (далі - позичальник та/або відповідач) укладено Договір про споживчий кредит N100535627.
Згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов?язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов?язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов?язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10000,00 грн.
Згідно п. 1.3. Договору кредит надається строком на 20 днів з 30.08.2021 р. (строк кредитування).
Відповідно до п. 1.4. Договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 19.09.2021.
Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 2500,00 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Згідно Анкета-заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 погоджено кредит у розмірі: 10000,00 грн, строк кредиту 20 днів з 30.08.2021, дата повернення кредиту 19.09.2021, сума до повернення 13500 грн, складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту 1000 грн - нараховується одноразово за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом: 2500,00 грн - нараховується за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що клієнт ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , з яким укладено договір №100535627 від 30.08.2021 ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора. Одноразовий ідентифікатора: J53576, дата відправки ідентифікатора позичальнику 30.08.2021, номер телефону на який було відправлено ідентифікатора +380968437129.
Договір №100535627 від 30.08.2021 підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором J53576 30.08.2021 17:15.
Перерахування грошових коштів ОСОБА_1 за договором № ОСОБА_1 підтверджується довідкою, виданою 16.02.2022 заступником керівника напрямку - керівника Департаменту із взаєморозрахунків з платіжними системами і електронними послугами ГО АТ КБ «ПриватБанк» Товариству з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» на підставі договору №4071 від 11 березня 2020 року, згідно з якою через систему платежів LiqPayST, були проведені фінансові операції по переказу коштів, а саме: одержувач: ОСОБА_1 , ID платежу: 1748927075, дата проведення операції: 30.08.2021, номер картки одержувача коштів: 5168-75ХХ-ХХХХ-ХХ04, сума операції (гривень): 10000,00; номер договору 100535627.
29.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу N29-12/2021-45, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників.
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу N29-12/2021-45 від 29.12.2021 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит N 100535627 від 30.08.2021 р., у загальному розмірі 36855,50 грн, з яких тіло кредиту - 8100,00 грн, проценти - 28755,50 грн.
Відповідно до Договору відступлення права вимоги N? 10-01/2023 від 10.01.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», в тому числі за Договором про споживчий кредит N? 100535627 від 30.08.2021 р., що уклали ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
Відповідно до Реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги N? 10-01/2023 від 10.01.2023 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит N 100535627 від 30.08.2021 р., у загальному розмірі 59940,50 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8100,00 грн.; заборгованість за процентами - 51840,50 грн.; заборгованість з комісії - 0,00 грн.
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до Відповідача.
Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 10.01.2023, сума боргу відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», становить 59940,50 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8100,00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 51840,50 грн.; заборгованість за процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0,00 грн.; заборгованість з комісії - 0,00 грн.
У позовній заяві позивач, просив, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності стягнути заборгованість у розмірі 48195,50 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 8100,00 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 40095,50 грн.; аборгованість з комісії - 0,00 грн.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII.
Згідно із пунктами 6, 7 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що договір №100535627 від 30.08.2021 підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором J53576 30.08.2021 17:15 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим він акцептував пропозицію позивача та уклав кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора J53576.
Отже, між сторонами було укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв'язку; договір підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора, який став законною підставою на вчинення передбачених цими документами дій. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов'язків.
Доказів визнання кредитного договору недійсним до матеріалів справи не надано, як і не надано доказів повернення відповідачем коштів у повному обсязі.
При цьому, заперечення відповідача щодо укладення договору про споживчий кредит №100535627 від 30.08.2021 спростовуються наданими позивачем та дослідженими у судовому засіданні доказами.
Також суд звертає увагу на те, що відповідач у поданому відзиві на позов зазначає реквізити: ПІБ, РНОКПП, номер телефону та місце реєстрації, які зазначені у анкеті-заяві від 30.08.2021 на отримання кредиту №100535627.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У цій справі позивач довів факт перерахування коштів за кредитним договором, а відповідач не надав доказів на погашення боргу, тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 8100,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Водночас, щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом слід зазначити таке.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зазначено, що «відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначається, що:
- проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (пункт 81);
- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91);
- на період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 97);
- при цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність (пункт 106);
- на відміну від розміру процентів за «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання може бути зменшений судом (пункт 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18) (пункт 107);
- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128).
Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги у сумі 40095,50 грн.
Однак згідно із умовами договору строк кредитування становить 20 днів з моменту отримання кредиту, при цьому згідно з графіком платежів проценти за користування кредитом за період з 30.08.2021 по 19.09.2021, з урахуванням сплачених становлять 2250 грн.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредитом у період строку кредитування з 30.08.2021 по 19.09.2021 у розмірі 2250 грн.
Решта нарахованих відсотків позивачем, починаючи з 20.09.2021 не підлягає стягненню з відповідача, оскільки нарахування здійснено за межами строку кредитування, і позивач не звертався до суду з вимогами про стягнення процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України.
Отже, позовні вимоги про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованості підлягають частковому задоволенню у загальному розмірі 10350 грн (8100,00 + 2250,00 = 10350,00).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)»
Також в своєму рішенні від 10.02.2010р. по справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Щодо стягнення з відповідача судового збору у розмірі 2684,00 грн та понесених витрат на правову допомогу у розмірі 13000 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилом п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
На підтвердження витрат на правничу допомогу стороною позивача надано: копію договору №02-01/2023 від 02 січня 2023 року про надання правової допомоги, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс, затверджений рішенням загальних зборів №03-01/2023 від 03 січня 2023 року, копію платіжної інструкції №0396740000 від 09.11.2023 року, заявку про надання юридичної допомоги №259 від 04 листопада 2023 року, з якої видно що загальна вартість наданих послуг оцінена у розмірі 13000 грн, витяг до акту №2 про надання юридичної допомоги від 08.11.2023.
Сума гонорару адвоката повинна бути такою, що відповідає складності справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціні позову. Для правильного визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09 червня 2020 року у справі №466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Враховуючи те, що позивач під час розгляду справи поніс витрати на правничу допомогу, то такі витрати підлягають стягненню з відповідача.
Разом з тим, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов'язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів, тощо).
Таким чином, враховуючи на складність справи та виконані роботи, ціну позову та розмір задоволених вимог, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн не відповідає переліку/вартості виконаних робіт та критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 4000,00 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684 грн.
Так як заявлені позовні вимоги задоволено частково, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 576,39 грн (з розрахунку 10350 грн х 2684 грн / 48195 грн = 576,39 грн).
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме суму судового збору в розмірі 576,39 грн і 4000,00 грн за надання правничої допомоги.
На підставі викладено, керуючись ст. 10-13, 80,81, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ:44276926 заборгованість за договором про споживчий кредит у розмірі 10350 грн (десять тисяч триста п'ятдесят гривень 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ:44276926 судовий збір у розмірі 576,39 грн (п'ятсот сімдесят шість гривень 39 коп.)
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ:44276926 витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн (чотири тисячі гривень 00 коп.).
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133, ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 24.02.2025.
Суддя: Федів Л. М.