№ 201/12179/23
провадження 6/201/99/2025
26 лютого 2025 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
в складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
при секретарі Плевако О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву представника Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про зміну способу виконання рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, прокуратури Дніпропетровської області і головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої незаконними діями органів оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, прокуратури і суду та завданої внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності
ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області 21 січня 2025 року звернулося до суду із заявою, в якій просив суд змінити спосіб і порядок виконання рішення по справі 201/12179/23, а саме змінити спосіб виконання рішення на: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 134 335 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 15 000 грн.», зазначивши боржником Державу Україну».
Сторони та інші учасники справи судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому суд вважає можливим розглядати вказане питання за їх відсутності. Заявник у своїй заяві просив дане питання розглянути за його відсутності.
Перевіривши матеріали справи та заяви, оцінивши представлені і добуті докази, суд вважає цю заяву не підлягаючу задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська яке набрало законної сили та змінено постановою Дніпровського апеляційного суду було вирішено - Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 134 335 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 15 000 грн..
На підставі вказаного судового рішення, яке набрало законної сили, 10 вересня 2024 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська видано стягувачу відповідний виконавчий лист.
Стаття 129 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Отже, при вирішенні питання про встановлення нового способу виконання суд повинен з'ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення раніше встановленим способом.
Задоволення відповідної заяви є можливим лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають можливість виконання рішення.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16 червня 2021р. у справі № 693/426/17 (провадження № 61-6283св19).
Крім того, у постанові Верховного Суду від 4 травня 2020 р. у справі №2-1927/11 (провадження № 61-48245св18) викладено правовий висновок, згідно якого «спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у статті16 ЦК України способів захисту цивільних прав. Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду підлягають з'ясуванню обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду. Отже, процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення суду не передбачає зміну рішення суду по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення суду. Тобто, слід розрізняти способи захисту цивільного права, передбачені статтею 16 ЦК України, та способи і порядок виконання рішення суду, що суди й здійснили».
Суд наголошує, що заміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.
У своїй заяві заявник просив суд змінити спосіб виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, а саме на: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 134 335 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 15 000 грн.», зазначивши боржником Державу Україну.».
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до переконливого висновку, що правові підстави для зміни способу та порядку виконання судових рішень у цій справі відсутні, адже запропонований заявником спосіб виконання судового рішення за своєю правовою природою є фактичною зміною змісту резолютивної частини вказаного судового рішення, яке набрало законної сили, що не є зміною способу виконання рішення у розумінні ст. 435 ЦПК України.
У зв'язку із викладеним, у частині заяви про зміну способу виконання рішення слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 210, 293, 373 ЦПК України, суд -
Відмовити в задоволені заяви представника Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про зміну способу виконання рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, прокуратури Дніпропетровської області і головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої незаконними діями органів оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, прокуратури і суду та завданої внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності.
Ухвала набрала законної сили 26 лютого 2025 року.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Суддя О.А. Антонюк