вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"21" лютого 2025 р. Справа № 918/946/24
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Селівона А.О., за участю секретаря судового засідання Хролець І.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грушевського-38"
про визнання недійсним пункту третього рішення загальних зборів.
За участю представників сторін:
від позивачів: ОСОБА_3 ;
від відповідача: не з'явився.
ОСОБА_1 (далі - Позивач-1) та ОСОБА_2 (далі - Позивач-2; разом - Позивачі) звернулися до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грушевського-38" (далі - Відповідач, ОСББ) про визнання недійсним пункту третього рішення загальних зборів, оформлене протоколом зборів співвласників від 27.05.2021.
Позовні вимоги обґрунтувані тим, що питання третє рішення зборів співвласників ОСББ "Грушевського-38", оформлене протоколом від 27.05.2021 є незаконним, оскільки протокол не відповідає вимогам Статуту ОСББ "Грушевського-38" та Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено розгляд справи на 20.11.2024. Вказаною ухвалою встановлено 15 денний строк на подання відзиву на позовну заяву.
Представник Відповідача 11.11.2024 подав відзив на позовну заяву.
Представником Позивачів 19.11.2024 подано до суду заперечення на відзив, в якому просить відмовити у прийнятті відзиву на позов представника Відповідача - адвоката Твердого М.К. та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник Відповідача 20.11.2024 подав заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.11.2024 відзив ОСББ залишено без розгляду, оскільки його подано з пропуском встановленого судом строку. Як вбачається з матеріалів справи Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження по справі 21.10.2024, про що свідчить довідка Господарського суду Рівненської області про доставку електронного листа, відповідно до якої документ в електронному вигляді (Ухвала від 21.10.2024) надіслано одержувачу ОСББ в його електронний кабінет, документ доставлено до електронного кабінету 21.10.2024.
З моменту вручення даної ухвали минув 21 день, отже Відповідач пропустив 15-денний строк на подання відзиву.
Від Відповідача не надходило клопотань про продовження строку на подання відзиву в порядку статті 119 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до того як зазначений строк сплинув, а також, як вбачається, у самому відзиві, що поданий представником Відповідача, не наведено поважних причин пропуску процесуального строку на подання відзиву.
Згідно з частиною першою статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, суд дійшов висновку про залишення відзиву ОСББ без розгляду .
Також ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.11.2024 відкладено підготовче засідання на 12.12.2024.
Ухвалою суду від 12.12.2024 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 16.01.2025.
Представником Відповідача 14.01.2025 подано заяву про закриття провадження у справі з підстав передбачених пунктом 1 частини першої статті 231 ГПК України.
Представником Позивачів 16.01.2025 до суду подано заперечення на заяву про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що даний спір підвідомчий господарським судам.
Протокольною ухвалою у судовому засіданні 16.01.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника ОСББ про закриття провадження у справі у зв'язку з його необґрунтованістю, оскільки у вказаній заяві не наведено належних доводів для закриття провадження у даній справі з підстав передбачених пунктом 1 частини першої статті 231 ГПК України.
Ухвалою суду від 16.01.2025 закрито підготовче провадження у справі № 918/946/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.02.2025.
Представник Позивачів у судовому засіданні 17.02.2025 підтримала позицію викладену у позовній заяві, запереченні на відзив та просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник Відповідача у судовому засіданні 17.02.2025 підтримав позицію викладену у запереченнях на відповідь на відзив на позов та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні 17.02.2025 оголошено перерву для ухвалення та проголошення рішення на 21.02.2025 на 11:00 год.
Представник Відповідача у судове засідання 21.02.2025 не з'явився.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, судом встановлено, що 27.05.2021 відбулись збори ОСББ, які оформлені Протоколом від 27.05.2021.
На порядок денний яких було винесено питання:
1. Про виключення та обрання нових членів правління ОСББ:
2. Затвердження щомісячного внеску для власників/співвласників житлових квартир на управління будинком (утримання будинку та прибудинкової території, а саме встановити розмір внеску з 01.06.2021).
- 5,10 грн/м2 для власників/співвласників житлових квартир 2-10 поверхів;
- 4,20 грн/м2 для власників/співвласників житлових квартир 1-го поверху.
3. Затвердження щомісячного внеску для власників/співвласників нежитлових приміщень на управління будинком (утримання будинку та прибудинкової території, а саме встановити розмір внеску з 01.06.2021).
- 7,00 грн/м2 для власників/співвласників нежитлових приміщень.
Затвердження щомісячної оренди за використання допоміжного приміщення спільного майна-підвалу, для власників /співвласників нежитлових приміщень: 10,00 грн/м2.
4. Затвердження кошторису доходів і витрат ОСББ "Грушевського - 38" на управління та утримання будинку та прибудинкової території за адресою : АДРЕСА_1 на 2021 рік, у разі потреби, здійснювати розподіл між статтями витрат у межах встановленого кошторису.
5. Про облаштування спеціальної відмостки по периметру будинку з метою захисту фундаменту.
Вказаним рішення було вирішено, зокрема третє питання порядку денного, яке є предметом розгляду у даній справі, та прийнято рішення про затвердження щомісячного внеску з 01.06.2021 7,00 грн./м2 для власників/співвласників нежитлових приміщень. Затвердження щомісячної оренди за використання допоміжного приміщення спільного майна-підвалу, для власників/ співвласників нежитлових приміщень 10,00 грн./м2.
Як вбачається з вказаного протоколу кількість квартир, що знаходиться в будинку де створено ОСББ: 279; загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку ОСББ: 15 947,7 м2.
Згідно з Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності Позивачі, володіють на праві приватної спільної часткової власності нежитловим приміщенням, приміщенням магазину з реалізації продовольчої групи товарів (1 поверх), а саме ОСОБА_2 1/2 частки загальною площею 213,5 кв.м. та ОСОБА_1 1/2 частки загальною площею 213,5 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1 .
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з такого.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (аналогічні положення щодо непорушності права власності та підставного набуття зафіксовано також у статтях 321, 328 Цивільного Кодексу України).
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України).
За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частинами першою та другою статті 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом .
Згідно з частиною першою статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Статтею 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.
Спеціальним Законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку є Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" від 29.11.2001 № 2866-III (з подальшими змінами та доповненнями).
Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Частинами першою та чотирнадцятою статті 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі - Закон України "Про ОСББ") передбачено, що об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Державна реєстрація об'єднання (асоціації) проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Об'єднання (асоціація) вважається утвореним з дня його державної реєстрації .
Відповідно до статті 4 Закону України "Про ОСББ" об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання співвласників багатоквартирного будинку полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Власники квартир та нежитлових приміщень у двох і більше багатоквартирних будинках, об'єднаних спільною прибудинковою територією, елементами благоустрою, обладнанням, інженерною інфраструктурою, можуть створити одне об'єднання.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Згідно з частиною першою статті 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
Частиною першою статті 98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства.
Таким чином, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Судом встановлено, що співвласники багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Академіка Грушевського, будинок №38, скористалися своїм правом та створили ОСББ, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ), згідно з яким 31.01.2017 проведено державну реєсттрацію ОСББ.
До матеріалів справи долучено Статут ОСББ (далі - Статут), який затверджений 19.04.2018 зборами співвласників житлових і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку № 38 на вул. Академіка Грушевського в м. Рівне, які оформлені протоколом.
Згідно з пунктом 1.1 Статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грушевського - 38" (далі - об'єднання) створено власниками квартир та/або нежитлових приміщень (далі - співвласники) багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
За приписами статті 10 Закону України "Про ОСББ" загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об'єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.
Із зазначених норм Закону вбачається, що право на участь у зборах ОСББ, право голосувати по питаннях порядку денного та право висловлювати незгоду з прийнятими ОСББ рішеннями належить власникам житлових або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.
Відповідно до частин третьої та п'ятої статті 10 Закону України "Про ОСББ" загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об'єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.
Частиною восьмою статті 10 Закону України "Про ОСББ" передбачено, що рішення загальних зборів можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Статтею 14 Закону України "Про ОСББ" передбачено, що співвласник має право брати участь в управлінні об'єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об'єднання. Спори щодо здійснення прав співвласників вирішуються за згодою сторін або в судовому порядку.
Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання недійсним пункту третього рішення загальних зборів ОСББ, яке оформлене протоколом від 27.05.2021, щодо затвердження щомісячного внеску для власників/співвласників нежитлових приміщень на управління будинком (утримання будинку та прибудинкової території, а саме встановити розмір внеску з 01.06.2021):
- 7,00 грн/м2 для власників/співвласників нежитлових приміщень.
Затвердження щомісячної оренди за використання допоміжного приміщення спільного майна-підвалу, для власників /співвласників нежитлових приміщень: 10,00 грн/м2.
Обґрунтовуючи свої вимоги Позивачі посилаються на те, що вони участі в загальних зборах не брали, про дату, час, місце і порядок денний загальних зборів не були повідомленні відповідно до вимог пункту 3.8 Статуту, затвердженого протоколом загальних зборів співвласників від 19.04.2018.
Водночас суд звертає увагу на те, що відповідно до частин першої-четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
При цьому Позивачі здійснили лише посилання на те, що вони не були повідомлені про проведення 27.05.2021 загальних зборів ОСББ, на яких були прийняті рішення, зокрема пункт третій, який є предметом розгляду у даній справі. Тобто Позивачами не було дотримано вимоги статті 13 ГПК України в частині доведення обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог, оскільки Позивачами не надано жодного доказу, яким би підвтерджувались такі обставини, що, у свою чергу, позбавляє суд можливості достовірно встановити обставини неналежного повідомлення Позивачів про проведення 27.05.2021 загальних зборів ОСББ.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що Позивачами не доведено неналежного повідомлення їх про проведення 27.05.2021 загальних зборів ОСББ, на яких були прийняті рішення, зокрема пункт третій, який є предметом розгляду у даній справі.
Також Позивачі в обґрунтування своїх вимог зазначали про те, що ними був проведений власний арифметичний розрахунок інформації зазначеної в питанні третьому листків опитування та встановлено, що за питання три оскаржуваного протоколу "за" проголосувало 117 співвласників загальною площею 4 645,00 м2, що становить 29,17% голосів співвласників, у той час як, у протоколі зазначено, що за питання три порядку денного проголосувало "за" - 187 співвласників, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень яких становить 10 645,90 м2, що складає 66,8% голосів співвласників, "проти" - 18 сіввласників, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень яких становить 1 162,10 м2, що складає 7,3% голосів співвласників. Рішення прийнято. Тобто Позивачі вказують на відсутність необхідної кільколькості госолів для ухвалення загальними зборами відповідного рішення.
При цьому суд вважає такі доводи недоведеними та необґрунтованими з таких підстав.
На підтвердження вказаних доводів та здійсненого розрахунку Позивачами до матеріалів справи долучено листки опитування та Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об'єкта нерухомого майна.
Перевіривши надані докази судом встановлено, що Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об'єкта нерухомого майна (далі - Інформація) не містить повної інформації щодо влаників та їх частки, наприклад:
- квартира 9: голосував ОСОБА_4 , згідно з Інформацією загальна площа (кв.м): 67, розмір частки: 1/4, Власники: ОСОБА_5 , інформація щодо інших власників, а саме, які володіють часткою 3/4 (75%) відсутня. При цьому Позивачі у своєму розрахунку визначають площу голосуавння за вказаною квартирою "0";
- квартира АДРЕСА_2 : голосувала ОСОБА_6 , згідно з Інформацією загальна площа (кв.м): 63.2, розмір частки: 1/5, Власники: ОСОБА_7 , інформація щодо інших власників, а саме, які володіють часткою 4/5 (80%) відсутня. При цьому Позивачі у своєму розрахунку визначають площу голосуавння за вказаною квартирою "0";
- квартира АДРЕСА_3 : голосувала ОСОБА_8 , згідно з Інформацією загальна площа (кв.м): 61.9, розмір частки: 1/4, Власники: ОСОБА_9 , інформація щодо інших власників, а саме, які володіють часткою 3/4 (75%) відсутня. При цьому Позивачі у своєму розрахунку визначають площу голосуавння за вказаною квартирою "0";
- квартира АДРЕСА_4 : голосувала ОСОБА_10 , в Інформації відсутні відомості щодо власників. При цьому Позивачі у своєму розрахунку визначають площу голосуавння за вказаною квартирою "0";
- квартира АДРЕСА_5 : голосував ОСОБА_11 , згідно з Інформацією загальна площа квартири АДРЕСА_6 (кв.м): 33.1, розмір частки: 1/2, Власники: ОСОБА_12 , розмір частки: 1/2, Власники: ОСОБА_13 ; загальна площа квартири АДРЕСА_7 , Власники: ОСОБА_11 , розмір частки: 1/4, Власники: ОСОБА_11 .
Також у розрахунку Позивачі помилково вказують, що: за квартиру АДРЕСА_8 : голосував ОСОБА_14 , згідно з Інформацією розмір частки: 1/2, Власники: ОСОБА_15 , розмір частки: 1/2, Власники: ОСОБА_16 та у своєму розрахунку визначають площу голосуавння за вказаною квартирою "0", оскільки з листків голосування вбачається, що ОСОБА_14 голосував за квартиру АДРЕСА_9 : голосувала ОСОБА_17 , а власником квартири згідно з Інформацією є ОСОБА_18 , при цьому з листків голосування вбачається, що ОСОБА_17 голосувала за квартиру АДРЕСА_10 і в Інформації відсутні відомості щодо власників вказаної квартири; за квартиру АДРЕСА_11 : голосувала ОСОБА_19 , при цьому з листків голосування вбачається, що ОСОБА_19 голосувала за квартиру АДРЕСА_12 .
Позивачами також не включено до розрахунку голоси: квартира АДРЕСА_13 , за яку голосувала ОСОБА_20 , яка згідно з Інформацією має розмір частки: 1; квартира АДРЕСА_14 , за яку голосував ОСОБА_21 , який згідно з Інформацією має розмір частки: 1/1; квартира АДРЕСА_15 , за яку голосувала ОСОБА_22 , при цьому відомості щодо вказаної квартири відсутні в Інформацієї.
Крім того Позивачами у своєму розрахунку визначено площу голосуавння "0" за картирами зокрема 3, 17, 54, 55, 56, 64, 68, 69, 70, 72, 76, 87, 101, 102, 103, 110, 111, 118, 123, 124, 142, 145, 152, 155, 156, 176, 178, 210, 221, 270 зазначаючи про наявність у листах опитування виправлень, закреслень, вказання двох площ відповідних квартир, а також за квартирами 14, АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_25 , 271 посилаючись на ґуґл-форму, не наведено якими нормами права передбачено неврахування листів опитування у разі наявності у них виправлень, закреслень, а також у разі голосування співвласниками за ґуґл-формою.
Також суд звертає увагу на те, що у більшості листів опитування виправлення та закреслення стосуються не третього питання, яке є предметом розгляду у даній справі, а інших питань порядку денного загальних зборів ОСББ, оформлених протоколом від 27.05.2021, які не є предметом розгляду у даній справі.
Судом встановлено, що на загальних зборах, які оформлені протоколом від 27.05.2021 приймались рішення, які відповідно до Закону вважаються прийнятими, якщо за них проголосували не менш як дві третини від усіх співвласників багатоквартирного будинку.
Відповідно до частини п'ятнадцять статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів "за" або "проти", встановленої частиною чотирнадцятою цієї статті, проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення загальних зборів. Якщо протягом цього строку необхідну кількість голосів "за" не набрано, рішення вважаються неприйнятими.
Пунктом 3.13 Статуту ОСББ "Грушевського 38" передбачено, що кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Якщо особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень. що перебувають у його власності.
Згідно з пунктом 3.14 Статуту ОСББ "Грушевського 38" рішення щодо переліку та розміру внесків і платежів співвласників (на інші потреби, не пов'язані з утриманням будинку), порядок управління та користування господарських споруд, вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше як дві третини загальної кількості усіх співвласників.
Пунктом 3.15 Статуту ОСББ "Грушевського 38" якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрало кількості голосів "за" або "проти", проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах. Письмове опитування проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення загальних зборів. Якщо протягом цього строку необхідну кількість голосів "за" не набрано, рішення вважається не прийнятим.
Відповідно до пунктом 3.16 Статуту ОСББ "Грушевського 38" рішення приймається шляхом поіменного голосування. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення загальних зборів, і голоси подані під час письмового опитування. Рішення оформляється особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результатів голосування ("за" чи "проти").
Так, у протоколі зазначено, що за питання третє оскаржуваного протоколу "за" проголосувало 187 співвласників, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень яких становить 10 645,90 кв.м., що складає 66,8% голосів, "проти" - 18 співвласників, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень яких становить 1162,10 кв.м., що складає 7,3% голосів співвласників. Рішення прийнято.
За таких підстав суд вважає, що Позивачами не доведено належними та допустимими доказами, як це вимагають положення ГПК України (статті 13, 73, 74, 76, 77), відсутніть необхідної кількості голосів при голосуванні співвласниками по третьому питанню порядку денного загальних зборів ОСББ, оформлених протоколом від 27.05.2021, якими б достовірно було підтверджено, що за питання третє проголосувала інша кількість голосів ніж та, яка вказана у протоколі від 27.05.2021.
Крім того суд враховує, відповідно до абзацу третього частини першої статті 1 Закону України "Про ОСББ" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України "Про ОСББ" основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Статтею 14 Закону України "Про ОСББ" кожному співвласнику гарантовано право, зокрема, брати участь в управлінні об'єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об'єднання, обирати та бути обраним до складу статутних органів об'єднання.
Такі права співвласника багатоквартирного будинку по своїй суті відповідають змісту корпоративних прав в розумінні статті167 Господарського кодексу Україні.
Судом встановлено, що згідно з Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності Позивачі, володіють на праві приватної спільної часткової власності нежитловим приміщенням, приміщенням магазину з реалізації продовольчої групи товарів (1 поверх), а саме ОСОБА_2 1/2 частки загальною площею 213,5 кв.м. та ОСОБА_1 1/2 частки загальною площею 213,5 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1 .
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.02.2021 у справі №906/1308/19 зазначила таке:
"7.23. Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.
За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - ОСББ (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку) (частина перша статті 9 Закону № 417-VIII). За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації.
7.24. За частиною першою статті 10 Закону № 417-VIII співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків".
При цьому Верховний Суд у постанові від 20.04.2023 у справі №914/2547/21 зазначив, що розглядаючи спір про визнання недійсними рішень загальних зборів з підстав порушень, допущених під час скликання та проведення загальних зборів, суд повинен встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів позивача. Також суд повинен у кожному конкретному випадку оцінити характер порушення, враховуючи баланс інтересів як позивача, так й інших співвласників ОСББ. Інтереси окремого власника можуть не збігатися з інтересами інших співвласників багатоквартирного будинку. Тому, вирішуючи питання щодо визнання недійсними рішення загальних зборів, суди мають враховувати баланс інтересів усіх співвласників та самого ОСББ, уникати зайвого втручання в питання діяльності ОСББ, які вирішуються загальними зборами співвласників.
Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 у справі №918/964/20 вказав на необхідність врахування принципу пропорційності - справедливої рівноваги (балансу) між інтересами співвласників багатоквартирного будинку, які реалізують свої права на участь в управлінні ОСББ, і які були присутні на загальних зборах, та інтересами позивача.
Також Верховний Суд у постанові від 16.08.2023 у справі №904/1711/22 звернув увагу на те, що ОСББ є неприбутковою організацією, яка на відміну від господарських товариств при проведенні зборів, у тому числі і шляхом письмового опитування, як правило не користується кваліфікованою правовою допомогою, через що можливими є незначні процедурні помилки в організації та проведенні зборів, які не повинні слугувати підставою для скасування рішень ОСББ з питань спільного управління майном. Крім того, на відміну від господарських товариств з невеликою кількістю учасників в ОСББ є певна, і часто доволі значна частина співвласників, які не прагнуть брати активну участь у вирішенні питань управління об'єднанням, вони не приходять на збори, не беруть участь у письмових опитуваннях. Тому проведення кожних зборів вимагає значних зусиль від органів управління або ініціативної групи по скликанню зборів, інформуванню співвласників, вручення та отримання заповнених бюлетенів.
Визнання рішень щодо обрання органів управління, затвердження кошторису та розміру внесків, інших важливих для діяльності ОСББ рішень недійсними в судовому порядку, як правило, відбувається через значний проміжок часу після їх прийняття і має негативні наслідки на діяльність ОСББ, адже створює ситуацію правової невизначеності для всіх співвласників і самого ОСББ. За таких умов суд повинен приділяти ще більше уваги дослідженню питань балансу інтересів співвласників ОСББ, з'ясуванню того, яке саме право співвласника було порушено оскаржуваним рішенням і можливості його відновлення саме через скасування рішень, а не іншим шляхом.
Суд має утримуватися від зайвого втручання в питання діяльності ОСББ, у тому числі і шляхом скасування рішень, у разі, якщо вони поза жодним сумнівом підтримані більшістю співвласників і за своїм змістом не мають ознак дискримінації або іншого порушення прав чи законних інтересів конкретного співвласника, який оскаржує такі рішення в судовому порядку.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права (пункт 5.6 постанови Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/18962/20).
Порушенням є такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес (пункт 119 постанови Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №904/3368/18).
Верховний Суд наголошував, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні (пункт 120 постанови Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №904/3368/18).
Крім того, суд звертає увагу на те, що Позивачами пункт третій рішення загальних зборів, оформленого протоколом зборів співвласників від 27.05.2021, оскаржено в судовому порядку 14.10.2024, тобто минуло понад 3 роки після його прийняття зборами ОСББ та після звернення ОСББ за судовим захистом порушених його прав Позивачами щодо розміру сплати внесків, про що свідчить ухвала Рівненського міського суду Рівненської області від 15.04.2024, якою відкрито провадження у справі № 569/5679/24 за позовною заявою ОСББ до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, яка, у свою чергу, нарахована на підставі оскаржуваного протоколу.
Вказані обставини не спростовані сторонами у даній справі, крім того на такі обставини безпосередньо посилаються Позивачі у позовній заяві.
Таким чином слід дійти висновку, що Позивачами було подано даний позов задля вирішення питання щодо уникнення від сплати нарахованих ОСББ платежів, а не для захисту своїх прав та інтересів, оскільки після прийняття ОСББ оспорюваного рішення (питання третє), за звичаєм ділового обороту, співласниками висталяються рахунки з урахуванням відповідних рішень, у даному випадку, з розрахунками в яких міститься новий розмрів внесків.
Також суд вважає безпідставними доводи Позивачів про те, що питанням другим протоколу питання про збільшення щомісячного внеску для власників квартир не прийнято, а для власників нежитлових приміщень прийнято, що свідчить про суттєвий дисбаланс між пропорціями розміру внесків квартир і нежитлових приміщень, оскільки рішення на загальших зборах співлвників багатоквартирного буинку приймаються шляхом голосування, та відповідно до кількості голосів "за" чи "проти" вирішується питання щодо прийняття чи неприйнятта відповідного рішення. Тобто прийняття чи не прийняття того чи іншого рішення є волеваявленням співвласників та не може бути свідченням порушення прав тих чи інших співвласників, щодо яких були прийняті такі рішення.
З урахуванням судової практики Верховного Суду, судом встановлено, що надані Позивачами докази, на обґрунтування своїх вимог, не доводять факт порушення оспорюваним пунктом третім рішення загальних зборів ОСББ, оформленого протоколом від 27.05.2021, прав та законних інтересів Позивачів.
Оскільки за результатами голосування на загальних зборах за питання третє проголосували 66,8 % співвласників ОСББ, то суд вважає, що задоволення позовних вимог порушить баланс інтересів усіх співвласників та самого ОСББ з огляду на прийняте рішення щодо затвердження щомісячного внеску для власників/співвласників нежитлових приміщень на управління будинком, та з урахуванням того, що ОСББ є неприбутковою організацією, яка на відміну від господарських товариств при проведенні зборів, у тому числі і шляхом письмового опитування, як правило не користується кваліфікованою правовою допомогою, через що можливими є незначні процедурні помилки в організації та проведенні зборів, які не повинні слугувати підставою для скасування рішень ОСББ з питань спільного управління майном.
Таким чином суд дійшов висновку, що Позивачами не обґрунтовано та не доведено суду порушення норм закону або умов Статуту ОСББ; порушення прав і законних інтересів Позивачів у зв'язку з такими порушенням (у випадку наявності порушення) за таких обставин, на які посилаються Позивачі.
За таких обставин, твердження Позивачів щодо наявності правових підстав для скасування пункту третього оспорюваного рішення загальних зборів ОСББ, яким затверджено щомісячний внесок для власників/співвласників нежитлових приміщень на управління будинком (утримання будинку та прибудинкової території, а саме встановити розмір внеску з 01.06.2021): - 7,00 грн/м2 для власників/співвласників нежитлових приміщень. Затверджено щомісячної оренди за використання допоміжного приміщення спільного майна-підвалу, для власників /співвласників нежитлових приміщень: 10,00 грн/м2, - є необґрунтованими.
Крім того, суд зазначає, що за приписами частини четвертої статті 14 Закону України "Про ОСББ" здійснення співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Відповідно, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем.
При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії) від зобов'язаних осіб.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Частинами третьою та четвертою статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Також, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (надалі по тексту "Суд"), який зазначив, що згідно зі ст. 19 Конвенції, його функції полягають у забезпеченні Високими Договірними Сторонами їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї. Зокрема, питання помилок щодо фактів та права, які начебто були припущені національним судом, не належить до компетенції Суду доти, доки такі помилки не порушують прав та свобод, що захищаються Конвенцією (див. Garcia Ruiz v. Spain).
Відповідно до статей 73, 74 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 79 ГПК України).
Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог про визнання недійсним пункту третього рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку "Грушевського 38", оформлене протоколом зборів співвласників від 27.05.2021, з огляду на те, що Позивачами не підтверджено належними та допустимими доказами, неналежного повідомлення Позивачів про час та місце проведення загальних зборів, відсутніть необхідної кількості голосів для ухвалення оспорюваного рішення (питання третього) та які саме права та законні інтереси Позивачів було порушено, а тому відсутні підстави для визнання недійсним пункту третього вказаного рішення загальних зборів
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачами вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене, враховуючи, що у задоволенні позову судом відмовлено, судові витрати із сплаті судового збору покладаються на Позивачів у справі.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 26 лютого 2025 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя А.О. Селівон