"19" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4471/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засіданні Крутькової В.О., розглянувши у закритому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )
до відповідача: Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 111; код ЄДРПОУ: 23207519)
про визнання недійсним рішення
за участю представників:
від позивача- Пятигорец В.
від відповідача- Гнатенко І.В., Бурда Т.С.
слухач ОСОБА_2
09.10.2024 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів", в якій вона просить суд визнати недійсним рішення Ради Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів", прийняте та оформлене протоколом від 19.07.2022 р., стосовно виключення ОСОБА_1 з членів Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів".
Ухвалою від 16.10.2024 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 13.11.2024. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження в електронному кабінеті 16.10.2024 після 17 години, що підтверджується довідкою.
З огляду на викладене, враховуючи ч. 6 ст. 242 ГПК України, останнім днем для подання відзиву було 01.11.2024.
Ухвалою від 13.11.2024 розгляд справи відкладено на 04.12.2024, витребувано у відповідача докази.
В засіданні 04.12.2024 судом оголошено перерву до 11.12.2024.
10.12.2024 відповідачем на виконання ухвали суду про витребування доказів надано докази - виписку з Протоколу засідання Ради від 19.07.2022 та довідку від 28.11.2024 №01-05/427 (а.с.126, 127).
Ухвалою від 11.12.2024 продовжено строк підготовчого провадження, засідання призначено на 08.01.2025.
Відповідач 07.01.2025, з порушенням встановленого судом строку, через підсистему Електронний суд подав відзив з додатками, у якому просить відмовити в задоволенні позову. Крім того, просить поновити строк для подання відзиву, посилаючись на те, що представник відповідача - адвокат Білак Н.І. перебувала на лікаряному, а також на значне навантаження судів і необхідність ознайомлення представника з матеріалами справи.
До відзиву відповідач додав інформаційну довідку з електронної системи охорони здоров'я про непрацездатність з 11.11.2024 по 15.11.2024, але прізвища хворого там не зазначено.
Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача - адвокат Білак Н. через підсистему Електронний суд 12.11.2024 подала заяву про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомитись з матеріалами справи, додавши на підтвердження повноважень ордер від 12.11.2024, який видано на підставі договору про надання правничої допомоги № 8 від 14.08.2023.
Тобто, договір про надання адвокатом правничої допомоги відповідачу було укладено задовго до відкриття провадження у справі і відповідачем не доведено, що перешкоджало відповідачу подати відзив у встановлений судом строк - до 01.11.2024 включно.
Також суд враховує, що відповідно до ст. 80 ГПК України відповідач подає докази разом з відзивом. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
З огляду на викладене, оскільки відзив подано з пропуском встановленого строку і не обгрунтовано поважності причин його пропуску, то суд не прийняв до розгляду відзив з додатками.
08.01.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 12.02.2025. В судовому засіданні 12.02.2025 судом оголошувалась перерва до 19.02.2025, після чого розгляд справи було продовжено.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, вважає, що права та інтереси ОСОБА_1 порушено та безпідставно виключено з членів Громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів».
Відповідач проти позову заперечує, посилається на судову практику та стверджує, що втрата членства у громадській організації є реалізацією громадською організацією своїх повноважень у внутрішній статутній діяльності; наполягає на тому, що позивачка в порушення Статуту здійснила самовільне будівництво і її виключення є обгрунтованим.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши представників сторін, які прибули в судове засідання, суд
30 травня 2018 року на засіданні Ради Громадської організації «Водно-моторне спортивно оздоровче товариство рибалок-любителів» (далі - відповідач, ГО «ВМСОТРЛ», Організація) ОСОБА_1 (далі - позивач) за її заявою прийняли у члени організації, що підтверджується Протоколом засідання Ради ГО «ВМСОТРЛ» (а.с.4-6), додатком №1 до Протоколу засідання Ради (а.с.4). Наказом директора ГО «ВМСОТРЛ» від 30.05.2018 №60 (а.с.53, 54) її було включено в списки структурного підрозділу причалу №133 «Зелений мис» і передано в користування місце №337 для зберігання плавзасобів та інвентаря рибака.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що на переданому в користуванні місці №337 позивач збудувала нежитлове приміщення рибальський будинок (курінь) легкої конструкції.
Судом встановлено, що за весь час користування місцем №337 позивач сплачувала всі необхідні внески та виконувала обов'язки члена організації.
За твердженням позивача, в серпні 2024 року у її відсутності на курені встановили вивіску з написом «Рятувальний пост « 1» та пішли слухи, що її виключили з членів організації.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач 21.08.2024 року звернулась з листом до відповідача (а.с.21), який зареєстровано вх.№01.02/138 від 25.08.2024, в якому просила повідомити інформацію щодо її виключення.
Відповідно до приписів ч.1 ст20 Закону України «Про звернення громадян» - звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушений у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Судом встановлено, що відповідач вищевказане звернення в порушення Закону України «Про звернення громадян» залишив без відповіді та реагування.
За твердженням позивача, 17.09.2024 їй стало відомо, що в чаті причалу №133 «Зелений мис» 13.09.2024 року опублікований підписаний директором ГО «ВМСОТРЛ» припис від 12.09.2024 про усунення порушень шляхом демонтажу об'єкта (а.с.23), в якому не зазначено її прізвища, але відноситься до неї.
Позивач звертає увагу суду, що вона не була запрошена на засідання Ради ГО «ВМСОТРЛ» 19.07.2022, де її виключили з членів організації, про виключення її з членів Організації ОСОБА_1 не повідомили.
Довідкою відповідача від 28.11.2024 №01-05/427 (а.с.127) підтверджується, що з 20 липня 2022 року по 19 вересня 2024 року ОСОБА_1 не визнавала виключення та продовжувала сплачувати членські внески ГО «ВМСОТРЛ» по особовому рахунку №337 на банківські рахунки організації.
Відповідно до приписів п.3.1. Статуту відповідача - членами Організації можуть бути громадяни України, іноземні та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, досягли вісімнадцяти років, визнають мету (цілі) Організації та цей статут. При прийнятті в Організацію її члену у користування надається місце на території одного з причалів Організації. Набуття членства в Організації є добровільним. Прийняття в члени Організації здійснюється у порядку, встановленому цим статутом, на підставі письмової заяви особи, яка бажає набути членство, за наявності письмового клопотання, оформленого відповідно до цього статуту. (п.3.2. Статуту). За умовами п.3.4. Статуту - припинення членства в Організації може бути добровільним (за власним бажанням члена Організації) на підставі письмової заяви особи, яка бажає припинити членство або примусовим (шляхом виключення з Організації) - у випадках, передбачених статутом.
Особу може бути виключено з членів Організації виключно з підстав та у порядку, передбаченому цим статутом (п. 3.5. Статуту).
Підставами для виключення з членів Організації є:
3.6.1. неодноразове (більше двох разів поспіль або більше трьох разів протягом одного року) невиконання рішень статутних органів Організації, прийнятих у межах їхньої компетенції, які не суперечать чинному законодавству та цьому статутові;
3.6.2. неодноразове порушення або одноразове грубе порушення правил протипожежної безпеки, санітарних норм, правил користування плавзасобами та правил безпеки на воді на території причалів, функціонування, яких забезпечує Організація;
3.6.3. самовільне зайняття території причалів та/або самовільне будівництво або реконструкція об'єктів на території причалів;
3.6.4. вчинення дій, які завдали або могли завдати шкоди життю та здоров'ю людей на території причалів;
3.6.5. вчинення дій, що призвели до завдання шкоди майну Організації, її членів;
3.6.6. несплата необхідних платежів та/або наявність заборгованості перед Організацією з цих платежів;
3.6.7. розповсюдження членом Організації інформації щодо Організації або членів її статутних органів, яка не відповідає дійсності, порочить їх честь, гідність та ділову репутацію;
3.6.8. систематичне (більше трьох разів поспіль) неприйняття участі у роботі зборів членів Організації, які обліковуються за відповідним відокремленим підрозділом Організації.
П.3.8. Рішення про прийняття у члена Організації, про відмову у прийнятті у члени Організації, а також про припинення членства Організації (виключення) приймає центральний постійнодіючий статутний орган Організації.
П.3.9. Рішення про виключення з Організації (припинення членства) може бути оскаржене особою щодо якої це рішення прийняте у порядку, передбаченому цим статутом до вищого статутного органу Організації.
Згідно приписів п.4.1. та 4.2.2. в Організації створюються та діють такі статутні органи: центральний постійнодіючий орган управління - Рада.
За умовами п.4.28.6. до компетенції Ради належить вирішення всіх питань, пов'язаних з діяльністю Організації, окрім тих, що відносяться до виключної компетенції Конференції.
Відповідно до п.4.28.7.4. - до виключної компетенції Ради належить вирішення питань щодо прийняття рішень про прийняття в члени Організації та виключення з неї.
Відповідно до Виписки з Протоколу засідання Ради ГО «ВМСОТРЛ» від 19.07.2022 (а.с.126) - член Ради Організації Гнатенко Ірина Валентинівна поінформувала членів Ради про те, що колишній директор Організації ОСОБА_3 у порушення Статуту, без пояснення причин, у її відсутності, одноособово виключив без рішення Ради, що передбачено Статутом, - виключив зі списків Організації за причалом №133 «Зелений мис» ОСОБА_4 та вилучив з її користування земельну ділянку в 1 лінії №337 та оформив особовий рахунок № НОМЕР_2 за причалом №133 «Зелений мис» на свою онучку ОСОБА_1 , тим саме порушивши статтю 3.6.3 Статуту Організації «самовільне зайняття території причалів та/або самовільне будівництво або реконструкція об'єктів на території причалів». ОСОБА_4 просить Раду Організації відновити справедливість та виключити внучку ОСОБА_3 зі складу Організації за причалом №133 «Зелений мис», вилучити з користування у ОСОБА_1 земельну ділянку в 1 лінії №337 та передати на баланс ГО «ВМСОТРЛ».
На засіданні Ради було вирішено:
1. Виключити зі списків ГО «ВМСОТРЛ» по причалу №133 «Зелений мис» ОСОБА_1 .
2. Вилучити з користування у ОСОБА_1 земельну ділянку в 1 лінії №337 на причалі № НОМЕР_3 «Зелений мис» ГО «ВМСОТРЛ» та передати його на баланс Організації.
3. Особовий рахунок № НОМЕР_2 по причалу №133 «Зелений мис» закрити.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання вищезазначеного рішення Ради від 19.07.2022 було видано Припис №0032 про усунення порушень шляхом демонтажу об'єкта від 12.09.2024 (а.с.23), в якому зазначено: добровільно, у десятиденний термін звільнити самочинно захоплену територію причалу №133 «Зелений мис» за адресою: м.Одеса, вул.Набережна, причал №133 «Зелений мис», перша лінія у вздовж берега особовий рахунок №337 шляхом демонтажу самовільно зведеного об'єкту та приведення земельної ділянки у попередній первісний стан.
Судом встановлено, що позивачу Припис вручено не було, ОСОБА_1 не запрошували на засідання Ради ГО «ВМСОТРЛ» 19.07.2022, не повідомляли про результати засідання.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною.
Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04).
Доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
У своїх рішеннях ЄСПЛ указав, що для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France)).
Крім того, у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції право на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.
У своїй практиці ЄСПЛ наголошує на тому, що право на розгляд справи означає як право особи звернутися до суду, так і право на те, що її справа буде розглянута та вирішена судом. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
У пункті 52 рішення «Меньшакова проти України» (заява № 377/02) від 08 квітня 2010 року ЄСПЛ виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду: Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою ЄСПЛ, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (пункт 25 рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
У статті 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року у справі № 9-зп щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124, частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права порушені.
Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, що відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене (пункт 2 цього Рішення).
Єдине обмеження, встановлене Конституцією України, полягає у прямій вказівці закону про обов'язковий досудовий порядок урегулювання такого спору.
Разом з тим відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09 липня 2002 року у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
У разі відсутності такої вказівки будь-які обмеження доступу до суду є недопустимими і суперечать як міжнародним зобов'язанням України, яка ратифікувала Конвенцію, так і конституційним засадам.
Обмеження можливості звернення до суду й отримання судового захисту може свідчити про порушення основоположних прав людини.
У контексті статті 3 Конституції України саме на державу в демократичному суспільстві покладається обов'язок забезпечення доступу громадян до ефективних способів захисту їх прав та свобод, зокрема до судового захисту.
Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об'єднання, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об'єднань визначається Законом № 4572-VI, який набрав чинності з 01 січня 2013 року і спрямований на приведення аспектів створення і діяльності громадських організацій до вимог європейських стандартів.
За змістом статті 1 Закону № 4572-VI громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку (частина п'ята статті 1 Закону № 4572-VI).
Згідно зі статтею 2 Закону № 4572-VI чинність цього Закону поширюється на суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об'єднань в Україні.
У разі виникнення спору щодо порушення об'єднаннями громадян, їх посадовими і службовими особами прав і свобод громадянина останній має право на підставі статті 55 Конституції України звернутись за їх захистом до суду. Визначення належності питань до внутрішньоорганізаційної діяльності або виключної компетенції об'єднання громадян у кожному конкретному випадку вирішує суд у разі оскарження громадянином актів і дій таких об'єднань.
З урахуванням особливостей створення, діяльності та припинення громадського об'єднання (організації) при вирішенні питання про юрисдикцію суду у спорах за участю громадського об'єднання (організації) необхідно враховувати, що у статті 3 Закону № 4572-VI передбачено, що громадські об'єднання утворюються і діють на принципах:
1) добровільності;
2) самоврядності;
3) вільного вибору території діяльності;
4) рівності перед законом;
5) відсутності майнового інтересу їх членів (учасників);
6) прозорості, відкритості та публічності.
Добровільність передбачає право особи на вільну участь або неучасть у громадському об'єднанні, у тому числі в його утворенні, вступі в таке об'єднання або припиненні членства (участі) в ньому.
Самоврядність передбачає право членів (учасників) громадського об'єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об'єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в діяльність громадського об'єднання, крім випадків, визначених законом.
Відсутність майнового інтересу передбачає, що члени (учасники) громадського об'єднання не мають права на частку майна громадського об'єднання та не відповідають за його зобов'язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об'єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об'єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).
Прозорість, відкритість передбачає право всіх членів (учасників) громадського об'єднання мати вільний доступ до інформації про його діяльність, у тому числі про прийняті громадським об'єднанням рішення та здійснені заходи, а також обов'язок громадського об'єднання забезпечувати такий доступ.
У статті 8 Закону № 4572-VI вказано, що членами (учасниками) громадської організації, крім молодіжної та дитячої, можуть бути особи, визначені частиною першою статті 7 цього Закону, які досягли 14 років. Вік членів молодіжної, дитячої організації визначається її статутом у межах, встановлених законом.
Членами (учасниками) громадської спілки можуть бути юридичні особи приватного права, у тому числі громадські об'єднання зі статусом юридичної особи, фізичні особи, які досягли 18 років та не визнані судом недієздатними.
У статті 21 Закону № 4572-VI перелічені права громадського об'єднання. Також окремо зазначені права громадського об'єднання зі статусом юридичної особи, зокрема: право бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства; здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об'єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об'єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об'єднанням включаються до ЄДР.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що організаційна автономія об'єднань є важливим аспектом свободи, яка захищена статтею 11 Конвенції (рішення від 04 квітня 2017 року у справі «Ловрич проти Хорватії», пункт 71). При цьому є законним, щоб держави встановлювали певні мінімальні вимоги щодо ролі та структури керівних органів об'єднання. Завданням органів не є забезпечення дотримання кожної окремої формальності, викладеної у власному статуті об'єднання (пункти 72 та 78 рішення від 08 жовтня 2009 року у справі «Тебієті Мухафізе Джемієті та Ісрафілов проти Азербайджану»). Тобто йдеться про мінімальні стандарти регулювання суб'єктивних цивільних прав учасників юридичних осіб, які встановлені законом та відтворюються у статутних документах організації.
Стаття 20 ГПК України визначає коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, зокрема й справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
За статтею 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована в установленому законом порядку.
За приписами статті 81 ЦК України юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.
З огляду на положення статті 85 ЦК України, непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом.
Разом з тим, відповідно до вимог статті 86 ЦК України такі товариства можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати і підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлене законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.
Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).
Звернувшись до суду з цим позовом позивач оспорює рішення Ради громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» про її виключення з членів цієї організації.
Цей позов стосується набуття та втрати членства у громадській організації, поданий на захист прав позивача як її члена на участь у діяльності громадської організації, у правовідносинах, які за своїм змістом не є цивільно-правовими та не впливають на повноваження громадської організації як учасника цивільних чи трудових правовідносин, які урегульовані нормами цивільного, господарського чи трудового права та стосуються цивільних прав та інтересів третіх осіб.
Судом встановлено, що відповідно до Рішення Ради ГО «ВМСОТРЛ» від 30.05.2018, яке оформлене Протоколом (а.с4-6), та з урахуванням додатку №1 (а.с.7) до вищевказаного рішення, - Фекеч Катерина Миколаївна є членом Організації. Рішення Ради ГО «ВМСОТРЛ» від 30.05.2018 є дійсним, його не скасовано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що 19.07.2022 на засіданні Ради ГО «ВМСОТРЛ» ОСОБА_1 безпідставно виключено зі складу членів Організації, оскільки матеріалами справи спростовується самовільне зайняття території причалу позивачем. Також суд звертає увагу сторін, що в матеріалах справи відсутні докази того, що станом на 19.07.2022 на місці №337 знаходився рибальський будинок (курінь), тобто, відсутні докази самовільного будівництва.
Суд звертає увагу відповідача, що ним не надано жодного доказу на підтвердження того, що позивач був повідомлений належним чином про засідання Ради ГО «ВМСОТРЛ» 19.07.2022 та його результати; про Припис №0032 щодо усунення порушень шляхом демонтажу об'єкта, на якому знаходиться майно ОСОБА_1 , що є порушенням не тільки принципів громадського об'єдання, - прозорості та відкритості, які передбачають право всіх членів (учасників) громадського об'єднання мати вільний доступ до інформації про його діяльність, у тому числі про прийняті громадським об'єднанням рішення та здійснені заходи, а також обов'язок громадського об'єднання забезпечувати такий доступ, а й порушенням прав позивача як члена Організації.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати недійсним рішення Ради Громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів», прийнятого та оформленого протоколом від 19 липня 2022 року, стосовно виключення ОСОБА_1 з членів Громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів».
3. Стягнути з Громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 4542,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 26 лютого 2025 р.
Суддя В.В. Литвинова