04 лютого 2025 року Справа № 915/1087/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi суддi Семенчук Н.О.
за участі секретаря судового засідання Могили А.С.
за участі сторін:
позивач (представник позивача) - у судове засідання не з'явився
відповідач (представник відповідача) - у судове засідання не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Приватного підприємства "МАРІАНА", вул. Кузьменка, 152, смт. Березнегувате, Баштанський район, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 31600829
електронна пошта: mariana2024@gmail.com
представник позивача: Рознін Володимир Андрійович
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача: Держави - агресора Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації
про: стягнення 27 711 086, 63 грн.
Приватне підприємство "МАРІАНА" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, сформованою в системі "Електронний суд" 10.09.2024 (вх. № 10841/24 від 11.09.2024) в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 674 321 дол. США, що еквівалентно 27 711 086, 63 грн.
Позов мотивований тим, що:
- основним видом діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур;
- позивачем зареєстровано право приватної власності на об'єкт нерухомого майна нежитлового приміщення за адресою Миколаївська область, Березнегуватский район , смт. Березнегувате, вул. Мечникова, 68, загальною площею 1 917, 40 кв. м., реєстраційний номер 2603004. Відповідно до Технічного паспорту від 22.05.2003 виробничій будівлі, нежитловому приміщенню "База-1" (качатник) в сел. Березнегувате, по вул. Мечникова, № 68, загальною площею 1 917, 40 кв. м. присвоєну літеру "А-1";
- зазначене нежитлове приміщення знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 4821155000:01:000:0006, яка надана позивачу в оренду на підставі Договору оренди земельної ділянки від 29.12.2012, укладеного між Березнешуватською РДА та позивачем на строк до 28.05.2023;
- 06.05.2022 між позивачем (позичкодавець) та ФГ "Орбіта" (користувач) укладено договір позички про надання складу у безоплатне користування, відповідно до умов якого, позичкодавець безоплатно передав користувачеві на строк до 31.12.2024 нежитлову будівлю (склад) загальною площею 1917, 4 кв. м. за адресою: Миколаївська область, смт. Березнегувате, вул. Мечникова, 68. Склад використовувався ФГ "Орбіта" для організації діяльності качатні та розміщення в ньому відповідного обладнання;
- 05.01.2023 комісією у складі Березнегуватської селищної ради та Позивача був складений Акт комісійного обстеження об'єктів, пошкоджених внаслідок збройної агресії Російської Федерації № 43/03 за висновками якої: нежитлова будівля - приміщення база №1 (качатник) ПП "МАРІАНА", яка розташована по вул. Мечникова, 68 в смт. Березнегувате, Баштанського району Миколаївської області загальною площею 1917,40 кв. м є повністю зруйнованою внаслідок воєнних дій російської федерації та підлягає відновленню;
- 02.03.2023 Відділенням поліції №2 (м. Снігурівнка) Баштанського районного Відділу поліції ГУНП в Миколаївській області Позивачу був виданий Талон-повідомлення єдиного обліку №1323 про прийняття та реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, в якому зафіксовано, що 01.03.2023 позивач повідомив, що 20.09.2023 за адресою Березнегуватськи р-н, смт. Березнегувате, вул. Мечникова, буд. 68, внаслідок ворожих обстрілів військовими рф, було повністю знищено нерухоме майно, що належить позивачу;
- 12.03.2024 Слідчий відділ УСБУ в Миколаївській області видав Позивачу Витяг з ЄРДР по кримінальному провадженню №22023150000000026 від 16.01.2023, в якому зазначено, що 16.01.2023 отримана інформація, яка свідчить, що в період з 01.03.2022 - 10.11.2022 внаслідок обстрілів із невстановленої зброї невстановленими військовослужбовцями ЗС РФ цивільної інфраструктури Баштанського району Миколаївської області знищено, пошкоджено рухоме та нерухоме майно ряду фермерських господарств та сільськогосподарських підприємств, а саме ПП "Маріана" в межах смт. Березнегувате; СГТОВ "Калинівське" в межах смт. Березнегувате; ФГ "Альянс" в межах смт. Березнегувате; ФГ "Орбіта" в межах смт. Березнегувате. Крім того, у взазаний період часу в межах Березнегуватського р-ну знищено посіви зернових культур таких підприємств: ФГ "Орбіта"; ФГ "Альянс", ФГ "Клина-Агро"; СГТОВ "Калинівське", ПП "Маріана";
- 12.06.2024 позивач отримав від Березнегуватської селищної ради Баштанського району Витяг №АКТ-КО-17.01.2024-117559 Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, складений на підставі акту комісійного обстеження № 43/03 від 05.01.2023, в якому зроблені висновки, що Склад є повністю зруйнованим внаслідок воєнних дій російської федерації.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями 11, 15, 16, 22, 1166 ЦК України, ст. 224 ГК України.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.09.2024 позовну заяву, сформовану в системі "Електронний суд" 10.09.2024 (вх. № 10841/24 від 11.09.2024) Приватного підприємства "МАРІАНА" залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Представником позивача через систему "Електронний суд" подано заяву про усунення недоліків, сформовану в системі "Електронний суд" 26.09.2024 (вх. № 11593/24 від 26.09.2024) згідно якої, позивач зазначає, що розмір матеріальної шкоди завданої нежитловому виробничому об'єкту нерухомості літ.А-1, що знаходиться за адресою Миколаївська обл., Баштанський (Березнегуватий) район, смт. Березнегувате, вул. Мєчнікова, 68, власником якого є ПП «Маріанна», який зруйновано внаслідок бойових дій, як результат агресії Російської Федерації проти України, а саме артилерійського (ракетного) обстрілу завданого 20.09.2022, становить 27 711 086, 63 грн., що еквівалентно 674 321 доларів США на дату подання позову.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 31.10.2024. Постановлено здійснити повідомлення відповідача про розгляд справи №915/1087/24 та про призначене підготовче засідання шляхом публікації оголошення про дату, час і місце проведення підготовчого засідання на офіційному вебсайті судової влади України. Зобов'язано позивача нотаріально засвідчений переклад на російську мову даної ухвали суду направити відповідачу шляхом передання посольству Російської Федерації в Республіці Польщі: ul.Belwederska, 49, 00-761, Warszawa, Polska.
29.10.2024 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему «Електронний суд» представником позивача подано заяву на виконання суду, сформована в системі «Електронний суд» 29.10.2024 (вх. № 13197/24) в якій на виконання вимог ухвали Господарського суду Миколаївської області надає докази направлення нотаріально засвідченого перекладу на російську мову відповідачу шляхом передання посольству Російської Федерації в Республіці Польщі: ul.Belwederska, 49, 00-761, Warszawa, Polska.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.10.2024 позовну заяву, сформовану в системі "Електронний суд" 10.09.2024 (вх. № 10841/24 від 11.09.2024) Приватного підприємства "МАРІАНА" залишено без руху на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Представником позивача на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему "Електронний суд" подано заяву про усунення недоліків та продовження строку (вх. № 13928/24 від 11.11.2024) в якій на виконання ухвали суду від 31.10.2024 надає суду читаєму копію Договору оренду землі від 29.12.2012 з додатками, також звертає увагу, що вірна дата договору 29.12.2012, а не 29.12.2021. В частині надання доказів направлення нотаріально посвідченого перекладу на російську мову позову з додатками відповідачу шляхом передання Посольству Російської Федерації в Республіці Польща просить продовжити строк на усунення недоліків на 10 календарних днів, оскільки необхідно перевести чималу кількість документів.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.11.2024 продовжено позивачу процесуальний строк для усуненні недоліків позовної заяви до 22.11.2024 включно.
18.11.2024 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему "Електронний суд" представником позивача подано заяву про усунення недоліків, сформовану в системі "Електронний суд" 18.11.2024 (вх. № 14326/24).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2024 продовжено розгляд справи № 915/1087/24 у загальному позовному провадженні. Продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів. Повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 24.12.2024.
24.12.2024 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему "Електронний суд" представником позивача подано заяву, сформовану в системі "Електронний суд" 23.12.2024 (вх. № 16230/24) в якій просить суд провести підготовче засідання по справі № 915/1087/24, призначене на 24.12.2024 без участі представника ПП "МАРІАНА". Не заперечує проти закриття підготовчого провадження та переходу до розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.02.2025. Зобов'язано позивача здійснити нотаріально засвідчений переклад на російську мову даної ухвали суду та направити її відповідачу шляхом передання посольству Російської Федерації в Республіці Польща в строк до 20.01.2025 (включно). Постановлено здійснити повідомлення відповідача про розгляд справи № 915/1087/24 шляхом публікації оголошення про дату, час і місце проведення судового засідання на офіційному вебсайті судової влади України.
09.01.2025 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему "Електронний суд" представником позивача подано заяву про виконання ухвали суду, сформовану в системі «Електронний суд» 09.01.2025 (вх. № 264/25) в якій на виконання вимог ухвали від 24.12.2024 по справі № 915/1087/24 надає докази направлення відповідачу засвідченого перекладу на російську мову ухвали шляхом передання Російської Федерації в Республіці Польща.
Судом враховано, що на офіційному веб-порталі «Судова влада України» розміщено відповідні оголошення в порядку, передбаченому ч. ч. 4, 5 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України, про час і місце розгляду даної справи.
Також, всі процесуальні документи суду у справі № 915/1087/24 оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу "Судова влада України" в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними, а доступ безоплатний та цілодобовий згідно Закону України "Про доступ до судових рішень".
При цьому, суд зазначає, що предметом позову є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода, завдана агентами Російської Федерації, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН. У зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні, у зв'язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постановах від 14 квітня 2022 року у справі №308/9708/19, від 18 травня 2022 року №760/17232/20, а також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі №635/6172/17, провадження №14-167цс20 (пункт 58).
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах №490/9551/19 та №311/498/20.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справі №428/11673/19 та у справі №760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов'язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
Згідно ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 ГПК України).
Згідно ч. 1 ст. 367 ГПК України, у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності» від 19.12.1992. Згідно вищезазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов'язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.
Разом з тим, у зв'язку з військовою агресією держави-відповідача проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
За зверненням Міністерства юстиції України, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також, сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Згідно листа Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.
Крім того, у зв'язку з агресією з боку держави-відповідача та введенням воєнного стану АТ «Укрпошта» з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою-відповідачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 367 ГПК України, судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Таким чином, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи необхідно вручити відповідачу копію позовної заяви та процесуальні документи по даній справі у перекладі на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності через Міністерство юстиції України.
Разом з тим, у зв'язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.
Відтак, діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також, будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.
Отже, подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.
З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв'язку із припиненням поштового сполучення.
Відтак, враховуючи неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів про відкриття провадження у справі № 915/1087/24 дипломатичними каналами, суд дійшов висновку про подальше повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Таким чином, учасники даної справи вважаються належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання та про необхідність вчинення ними дій процесуального характеру.
Відповідачем відзив на позовну заяву не подано, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомлено.
Згідно ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У судовому засіданні 04.02.2025 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Приватне підприємство "МАРІАНА" створене 28 грудня 2001 року та зареєстроване за юридичною адресою: 56203, Миколаївська область, Березнегуватський район, селище міського типу Березнегувате, вулиця Кузьменка, будинок 152, інформація про що міститься у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29 вересня 2023 року (а.с. 6-10).
Основним видом економічної діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
Позивач зазначає, що володів та використовував у процесі здійснення господарської діяльності нерухомим майном, а саме:
- нежилим приміщенням, яке розташоване за адресою: Миколаївська область, Березнегуватський район, смт. Березнегувате, вул. Мєчнікова, 68, загальною площею 1917, 40 кв.м. Право власності ПП "МАРІАНА" на нежиле приміщення підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12949732 від 19.12.2006 (а.с. 17), Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 381953303 від 07.06.2024 (а.с. 16) та договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 08.11.2003, укладеного між СТОВ «Відродження» (продавець) та ПП «Маріанна» (покупець) (а.с. 18).
Відповідно до технічного паспорту на виробничий будинок від 22.05.2003 нежилому приміщенню База 1 (качатник) за адресою: селище Березнегувате, вул. Мєчникова, буд. 68 загальною площею 1917, 40 кв. м. присвоєно літеру «А-1» (а.с. 24-27).
Зазначене нежиле приміщення знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 4821155100:08:000:0006, яка надана позивачу на підставі Договору оренди землі від 29.12.2012, укладеного між Березнегуватською райдержадміністрацією (орендодавець) та Приватним підприємством «Маріана» (орендар) (а.с. 97-98).
06.05.2022 між Приватним підприємством «Маріанна» (позичкодавець) та Фермерським господарством «Орбіта» (користувач) укладено договір позички про надання складу у безоплатне користування.
Відповідно до п. 1.1 договору за цим договором позичкодавець безоплатно зобов'язується передати користувачеві для користування протягом строку, встановленого цим договором, нежитлову будівлю (склад), зазначену у п. 1.2 цього договору, а користувач зобов'язується користуватися цим приміщенням відповідно до умов, встановлених цим договором, а після закінчення строку користування повернути його в тому ж стані, в якому він його отримав, з урахуванням нормального зносу.
Відповідно до п. 1.2 договору нежитлова будівля (склад), що є предметом цього договору, загальною площею 1917,4 кв.м. знаходиться за адресою: Миколаївська обл., смт. Березнегувате, вул. Мечникова, буд. 68 та належить позичкодавцю на праві власності, що підтверджується витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно серія СВУ № 566486 від 06.05.2004.
Відповідно до п. 1.4 договору за цим договором склад надається у користування строком до 31.12.2024.
Відповідно до п. 5.1 договору цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і припиняється:
5.1.1 закінченням строку користування, встановленого п. 1.4 цього договору, або
5.1.2 датою підписання сторонами акту повернення, або
5.1.3 датою розірвання цього договору.
Актом приймання-передачі до договору позички про надання складу у безоплатне користування від 06.05.2022 ПП «Маріана», надалі «Позичкодавець» здав, а ФГ «Орбіта» надалі «Користувач» прийняв наступне майно: Нежитлова будівля (склад) площею 1917, 4 кв. м., місцезнаходження: Миколаївська область, Березнегуватський район, смт. Березнегувате, вул. Мечникова, буд. 68.
05.01.2023 комісією у складі Березнегуватської селищної ради та власника (управителя) ПП «Маріанна» Степанюка Георгія складено акт комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації № 43/03 за висновками якого, комісія вважає, що нежитлова будівля - приміщення база № 1 (качатник) ПП «Маріанна», яка розташована по вул. Мєчнікова, 68 смт. Березнегувате, Баштанського район, Миколаївської області загальною площею 1917, 40 кв.м. є повністю зруйнованою внаслідок воєнних дій російської федерації та підлягає відновленню (а.с. 30-32).
16.01.2023 слідчим відділом УСБУ у Миколаївській області були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України - порушення законів та звичаїв війни, під номером 22023150000000026. Підтвердженням внесенням відомостей до ЄРДР слугує Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16 січня 2023 року (а.с.36).
02.03.2023 відділенням поліції № 2 (м. Снігурівка) Баштанського районного відділу поліції ГУНП в Миколаївській області позивачу був виданий талон-повідомлення єдиного обліку № 1323 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, в якому зафіксовано, що 01.03.2023 о 15:45 надійшло повідомлення по телефону до РУ про те, що 20.09.2022 о 14:00 за адресою: Березнегуватський район смт. Березнегувате, вулиця Мечнікова, буд. 68, внаслідок ворожих обстрілів військовими рф, було повністю знищено нерухоме майно:приміщення База № 1, яке належить на праві власності ПП «Маріанна» та знаходиться в користуванні фермерського господарства «Орбіта», що належить заявнику відповідно до договору позички від 06.05.2022. В даному приміщенні знаходилося обладнання для вирощування качок, що належить ф/г «Орбіта», яке повністю знищено. Загальна площа приміщення 1917, 4 кв.м.
Згідно висновку у Витягу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації від 12.06.2024 - «нежитлова будівля база- № 1 (качатник), яка розташована по вул. Мєчнікова, 68 в смт. Березнегувате, Баштанського району, Миколаївської області, загальною площею 1917, 4 кв. м. є повністю зруйнованою внаслідок воєнних дій російської федерації (а. с. 34-35).
Для встановлення розміру збитків Позивач звернувся до Регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області із заявою про призначення судової будівельно-технічної експертизи для цілей подання заяв про компенсацію, а також подання позовів до судових інстанцій, зокрема міжнародних, за результатами якої було виготовлено висновок судового експерта Лесків Світлани Анатоліївни Торгово-промислової палати Миколаївської області за № 125-0107 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, складений 07 березня 2024 року в якому було визначено наступне: розмір матеріальної шкоди завданої нежитловому виробничому об'єкту нерухомості літ. «А-1», що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Баштанський (Березнегуватський) район, смт. Березнегувате, вул. Мєчнікова, 68, власником якого є ПП «Маріанна», який зруйновано внаслідок бойових дій, як результат агресії Російської Федерації проти України, а саме: артилерійського (ракетного) обстрілу завданого 20.09.2022 становить 25 835 579 грн., що еквівалентно 674 321 доларам США або 621 895 Євро (а.с. 39-62).
Відповідно до ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
До предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин спричинення шкоди, протиправність дій заподіювана шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.
Позивач в підтвердження правової позиції щодо суті позовних вимог подав суду наступні докази:
- Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на Приватне підприємство «МАРІАННА» від 29.09.2023;
- Статут Приватного підприємства «МАРІАННА» (нова редакція), затверджений протоколом № 1 від 30.10.2017 зборів власників Приватного підприємства «МАРІАННА»;
- Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомо майна Приватного підприємства «МАРІАННА» від 07.06.2024;
- Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно Приватного підприємства «МАРІАННА» № 12949732 від 19.12.2006;
- Договір купівлі-продажу нежилого приміщення, укладений між СТОВ «Відродження» (продавець) та ПП «Маріанна» (покупець) від 08.11.2003, зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно - 19.12.2006;
- Договір оренди землі, укладений між Березнегуватською райдержадміністрацією (орендодавець) та ПП «Маріанна» (орендар) від 29.12.2012;
- Акт приймання-передачі земельної ділянки від 29.12.2012;
- План до договору оренди земельної ділянки;
- Акт про передачу і прийом межових знаків під охорону та зберігання від 29.12.2012;
- План-схема місцезнаходження земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке передається в оренду ПП «Маріанна» в межах території Березнегуватської селищної ради Березнегуватського району Миколаївської області;
- Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 755053 від 05.08.2013;
- Технічний паспорт на виробничий будинок нежилого приміщення База1 (качатник) за адресою: вул. Мечнікова, 68, селище Березнегувате за реєстровим № 65 від 22.05.2003;
- Договір позички про надання складу у безоплатне користування, укладений між ПП «Маріанна» (позичкодавець) та ФГ «Орбіта» (користувач) від 06.05.2022;
- Акт приймання-передачі до договору позички про надання складу у безоплатне користування від 06.05.2022;
- Акт комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 05.01.2023;
- Талон-повідомлення єдиного обліку № 1323 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію 02.03.2023;
- Витяг з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 12.06.2024;
- Висновок судового експерта Лесків Світлани Анатоліївни № 125-0107 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, нежитлова будівля яка належить ПП «Маріанна» по вул. Мєчнікова, 68 в смт. Березнегувате, Баштанського (Березнегуватського) району, Миколаївської області, зруйнованого 20.09.2022, внаслідок збройної агресії Російської Федерації, а саме ракетного обстрілу російськми військами, для цілей подання заяв про компенсацію, а також подання позовів до судових інстанцій, зокрема міжнародних, складений 07.03.2024.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
В силу статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1)втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 Цивільного кодексу України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
Обов'язковою умовою притягнення до відповідальності за завдану шкоду є встановлення протиправності дій відповідно до положень застосованого матеріального закону.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага. У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом зазначеної статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду.
Згідно з Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародновизнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
Також Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
Згідно Заяви Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні", схваленої постановою Верховної Ради України від 14.04.2022, визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.
Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Відповідно до частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Таким чином, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні та визнано міжнародними організаціями.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК, України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №04/6455/17 та від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З наявних в матеріалах справи доказів, вбачається, що саме внаслідок збройної агресії Російської Федерації (ракетного) обстрілу 20.09.2022 було зруйновано нерухоме майно, яке належить на праві власності позивачу.
Так, згідно висновку судового експерта Торгово-промислової палати Миколаївської області Лесків Світлани Анатоліївни за № 125-0107 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, складений 07 березня 2024 року в якому було визначено наступне: розмір матеріальної шкоди завданої нежитловому виробничому об'єкту нерухомості літ. «А-1», що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Баштанський (Березнегуватський) район, смт. Березнегувате, вул. Мєчнікова, 68, власником якого є ПП «Маріанна», який зруйновано внаслідок бойових дій, як результат агресії Російської Федерації проти України, а саме: артилерійського (ракетного) обстрілу завданого 20.09.2022 становить 25 835 579 грн., що еквівалентно 674 321 доларам США або 621 895 Євро (а.с. 39-62).
Щодо вини, як складового елементу цивільного правопорушення, то законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.
Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.04.2021 у справі №648/2035/17 та у постанові від 14.02.2018 у справі №686/10520/15-ц.
Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем у даній справі належними та допустимими доказами доведено наявність повного складу цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
За таких умов, знищення належного позивачу на праві власності майна порушує його право власності і у зв'язку із цим породжує право останнього на відшкодування заподіяної йому відповідачем шкоди.
Cуд враховує, що захист права власності гарантується статтею 1 Додаткового протоколу до Європейської конвенції з прав людини, а відповідальність за порушення вказаного права покладається безпосередньо на державу і настає у тому випадку, коли будь-яке діяння держави має своїм прямим наслідком застосування до особи забороненого поводження.
Крім того, згідно п. п. 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року, відповідальність у формі відшкодування збитків у випадку порушення правил і звичаїв ведення воєнних дій покладається саме на державу в цілому, як воюючу сторону. Відтак, стягнення відповідної шкоди також має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.
За приписами пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року також передбачено, що договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
Таким чином, відповідно до наведених положень цивільного законодавства та Конвенції, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.
За таких умов пред'явлення позовних вимог до Російської Федерації, як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.
Підсумовуючи викладене, суд встановив, що позивачем доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків, у частині стягнення 27 711 086, 63 грн. у зв'язку зі знищенням майна позивача.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписами ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік" у 2024 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року - 3028, 0 гривні.
Враховуючи, що ціна позову у даній справі становить 27 711 086, 63 грн., розмір судового збору складає 415 666, 30 грн. (27 711 086, 63 грн. х 1,5%).
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід Державного бюджету України.
За таких обставин, з Російської Федерації в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у сумі 415 666, 30 грн.
Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 12, 13, 73-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, 14, буд. 1, м. Москва, Російська Федерація, 119991) на користь Приватного підприємства "МАРІАНА" (вул. Кузьменка, 152, смт. Березнегувате, Баштанський район, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 31600829) збитки у розмірі 27 711 086, 63 грн., що еквівалентно 674 321 дол. США.
3. Стягнути з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, 14, буд. 1, м. Москва, Російська Федерація, 119991) в дохід державного бюджету України 415 666, 30 грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 25.02.2025.
Суддя Н.О. Семенчук