Справа № 210/6530/24
Провадження № 2/210/324/25
іменем України
25 лютого 2025 року
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді Чайкіної О.В., за участі секретаря судового засідання Ворони Б.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького районну Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна,-
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є спадкоємицею померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В процесі спадкового провадження з'ясувалося, що на нерухоме майно ОСОБА_3 накладено арешт.
З метою врегулювання даного спору позивач звернувся до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з метою отримання постанови про арешт майна та відомостей про порядок досудового врегулювання даного спору.
На письмове звернення Саксаганським відділом державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було надано відповідь, згідно якої виконавче провадження, у рамках якого накладений арешт на майно ОСОБА_3 знищене у зв'язку зі сплином терміну зберігання в паперовому вигляді.
На підставі вищевикладеного позивач просить суд зняти арешт з нерухомого майна - з квартири АДРЕСА_1 , який було накладено 16.08.2010 року на підставі постанови про накладення арешту, реєстраційний номер обтяження: 10146728 від 16.08.2010 року.
Рух по справі
Ухвалою суду від 25 листопада 2024 року справу прийнято до розгляду, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Витребувано від приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Пахомової Наталії Іванівни копію спадкової справи №55523074 по смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Від представника Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького районну Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив, в якому зазначають, що Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького районну Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є неналежним відповідачем.
20 січня 2025 року від приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Пахомової Наталії Іванівни надійшла копія спадкової справи №55523074 по смерті ОСОБА_3 .
27 січня 2025 року суд задовольнив клопотання позивача про заміну відповідача. Постановлено замінити у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького районну Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звільнення майна з під арешту - відповідача Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького районну Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на належного відповідача ОСОБА_2 .
25 лютого 2025 року від відповідача надійшла заява про визнання позову.
Аргументи учасників справи
Позивач в судове засідання з'явилась, просила задовольнити позовну заяву про зняття арешту.
Відповідач до початку судового засідання надала заяву про визнання позовних вимог, просила зняти арешт з квартири.
Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького районну Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з'явився, про дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що встановлено з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 видане Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровської області (а.с.6).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна об'єкта нерухомого майна за № 400029767 від 20.10.2024 року, квартира АДРЕСА_1 на праві власності належала ОСОБА_3 в частці власності 1/3 та ОСОБА_4 в частці власності 2/3 (а.с.8).
На письмове звернення Саксаганським відділом державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було надано відповідь, що згідно з інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено інформацію щодо арешту майна. Перевіркою виконавчих проваджень, які перебувають на виконанні, не виявлено виконавчих проваджень, за якими ОСОБА_3 є боржником (а.с.9).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна об'єкта нерухомого майна за № 400029767 від 20.10.2024 року на квартиру АДРЕСА_1 Дзержинським відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції накладено арешт на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження №В10-285(06), виданий 16.08.2010 року, особа, майно якої обтяжується - ОСОБА_3 (а.с.76-80).
Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу 03 червня 2005 року ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дитини (а.с.83).
Мотивувальна частина
Позиція суду та застосовані норми права
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 1 Протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а відповідно до частини 4 цієї ж статті ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).
Статтями 316-320,321,328 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава - не втручається у здійснення власником права власності.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із Закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У справі, що розглядається, встановлено, що ОСОБА_1 не була залучена стороною провадження №В10-285(06) з примусового виконання рішення суду №2-1884/2005 виданого 03 червня 2005 року і питання процесуального правонаступництва ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 , який був боржником у вказаному виконавчому провадженні, не вирішувалось у судовому порядку.
При зверненні до суду з цим позовом ОСОБА_1 посилається на порушення своїх прав, оскільки не має можливості здійснити право володіння, користування та розпорядження майном через накладений на нього арешт, посилаючись на статті 317, 321, 391 ЦК України та статтю 59 Закону України «Про виконавче провадження», просить скасувати арешт, накладений у виконавчому провадженні на нерухоме майно, що належало спадкодавцю.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Позивач як спадкоємець після смерті батька не була залучена стороною виконавчого провадження, в межах якого був накладений арешт на майно, заяву про заміну боржника у виконавчому провадженні не подавала, отже ОСОБА_1 не є суб'єктом права на подачу такої скарги в порядку статті 447 ЦПК України, тобто не може звертатись зі скаргою на дії державного виконавця в межах виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення №2-1884/2005 виданого 03 червня 2005 року.
Законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту його порушеного права, яке може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту, відповідачами у якому мають бути особи, в інтересах яких накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2023 року у справі № 463/2924/22; від 03 травня 2023 року у справі № 463/3251/22.
Підставами обтяження спірного майна у цій справі є постанова ВДВС №В10-285(06) від 16.08.2010 року і в даному виконавчому провадженні позивач не є боржником.
Згідно наданої інформації від Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавче провадження № 10146728 було знищено відповідно у зв'язку зі сплином терміну зберігання в паперовому вигляді (а.с.9).
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Частинами 1, 2, 3 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Квартира АДРЕСА_1 на праві власності належала ОСОБА_3 в частці власності 1/3 та ОСОБА_4 в частці власності 2/3 (а.с.8).
Позивач позбавлена можливості реалізовувати свої права як спадкоємець, а так само й на отримання свідоцтво про право на спадщину на частку квартири АДРЕСА_1 в зв'язку з тим, що на невизначене майно, що належало померлому ОСОБА_3 було накладено арешт: реєстраційний номер обтяження: 10146728 від 16.08.2010 року, реєстратор: Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України. Підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, №В10-285(06), виданий 16.08.2010 року, обтяжувач Дзержинський відділ державної виконавчої служби (а.с.80).
Хоча спірний арешт був накладений на підставі ЗУ «Про виконавче провадження» та в межах повноважень відповідної ДВС, наразі позивачем доведено факт належності їй права на спірне майно, а підстави для застосування вказаного обтяження наразі відпали, оскільки виконавчий документ, який слугував підставою для накладення арешту, фактично виконано, стягувач отримав повне виконання рішення суду.
Знищення матеріалів виконавчого провадження за сплином терміну зберігання не може обмежувати права спадкоємців померлого боржника, а так само й сам спадкоємець (позивач) позбавлений права на оскарження дій виконавця в порядку ст. 7 ЦПК України, оскільки не є стороною виконавчого провадження.
Суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову та зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 та виключення його з опису, тому що накладення арешту порушує права позивача на вільне володіння майном.
Керуючись ст.ст.3-710, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 316-320, 321, 328, 386-393, 722 ЦК України, - суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького районну Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна - задовольнити.
Скасувати обтяження - у вигляді накладення арешту на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, №В10-285(06), виданий 16.08.2010 року Дзержинським відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, реєстраційний номер обтяження 10146728.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Повний текст рішення складено та підписано 26 лютого 2025 року.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована АДРЕСА_2 .
- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_3 ).
- третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького районну Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (50086, м. Кривий Ріг, вул. Віталія Матусевича, 41, ЄДРПОУ 34545840).
Суддя: О. В. Чайкіна