Рішення від 17.02.2025 по справі 914/2554/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2025 Справа № 914/2554/24

за позовом: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», м. Львів,

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС», с. Тур'я Львівської області,

до відповідача 2: ОСОБА_1 , с. Гутисько-Тур'янське Буського району Львівської області,

до відповідача 3: ОСОБА_2 , с. Гутисько-Тур'янське Буського району Львівської області,

до відповідача 4: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стир-Агротех", с. Тур'я Львівської області,

про солідарне стягнення 11'140'142,59 грн. заборгованості.

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники сторін:

від позивача: Х. Керод,

від відповідача 1: не з'явився,

від відповідача 2: не з'явився,

від відповідача 3: не з'явився,

від відповідача 4: не з'явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.

СУТЬ СПОРУ. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стир-Агротех" про солідарне стягнення 11'140'142,59 грн заборгованості за додатковим договором №515/В/2020-2 про надання кредиту до генерального договору №515/В/2020 від 09.12.2022, з яких: 9'991'491,61 грн основного боргу, 1'148'650,98 грн процентів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 17.10.2024 справу № 914/2554/24 передано на розгляд судді Б. Яворському.

За приписами ч.6 ст.176 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру (ч.ч. 8, 9 ст.176 ГПК України).

Ухвалою від 22.10.2024 суд залишив без руху позовну заяву та надав позивачу строк для усунення недоліків. Після усунення позивачем допущених недоліків, ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, а також встановлено строк для реалізації сторонами процесуальних прав. Ухвала про відкриття провадження у справі та прийняття справи до розгляду, а також про відкладення підготовчих засідань, що були надіслані в електронні кабінети відповідачу 1, відповідачу 3, відповідачу 4 та відповідачу-2 за адресою, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та електронним судом. Ухвала суду від 16.12.2024 надіслана на поштову адресу відовідача 2 повернута засобами поштового «за закінченням терміну зберігання». Отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення відповідача та на нього як на особу, яка здійснює підприємницьку діяльність, покладається організація належного отримання поштової кореспонденції, пов'язаної із здійсненням ним такої діяльності. Отже, негативні наслідки неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі №910/719/19). Відтак, в розумінні ст. 242 ГПК України відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі. Подальший рух справи у підготовчому провадженні відображений у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань

Ухвалою від 16.12.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті. Подальший хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Представник позивача у судове засідання 17.02.2025 з?явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити.

У судове засідання відповідачі участі свого повноважних представників не забезпечили, про причини неявки не повідомили, правом на подання відзиву не скористалися.

Аргументи позивача

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач 1 не виконав взятих на себе зобов??язань за додатковим договором про надання кредиту №515/В/2022-2 до генерального договору №515/В/2020 від 09.12.2020. Крім того, 09.12.2020 між позивачем, відповідачем 2 та відповідачем 3, з метою забезпечення виконання умов генерального договору від 30.05.2022, укладено договір поруки №515/В/2020/Р-1 та №515/В/2020/Р-2, за яким поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Також у забезпечення виконання вимог за додатковим договором до генерального між позивачем та відповідачем 4 (майновий поручитель) укладено договір застави майна №515/В/2020-Т-3 від 29.12.2022 та №515/В/2020-Т-5 від 27.04.2023, за яким в заставу передано комбайни зернозбиральні JOHN DEERE 9760 STS та 9770 STS. Зважаючи, що відповідачі своїх зобов'язань за додатковими договорами не виконали, позивач просить суд солідарно стягнути з них існуючу заборгованість, а також звернути стягнення на предмет застави.

Згідно пункту 1 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, а також те, що відповідачів було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі та подальші судові засідання на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам, створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, оскільки відповідачі не скористались наданим їм правом на подання відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні 17.02.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

09 грудня 2020 року Акціонерним товариством АКБ «Львів» (банк) та ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС» (позичальник, відповідач 1) укладено генеральний договір №515/В/2020, відповідно до умов якого банк зобов'язується встановити позичальнику максимальний ліміт заборгованості (кредитування), в межах якого надавати йому кредити, овердрафти, гарантії, відкривати кредитні лінії (кредити) у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором та додатковими договорами до нього, а позичальник зобов'язується виконувати свої обов'язки по поверненню кредитів, в тому числі по сплаті процентів, комісії за користування ними, а також інших платежів, передбачених цим договором та додатковими договорами до нього. Конкретні умови кредитування, зокрема: тип кредиту, сума, валюта, процентна ставка, комісія, порядок видачі кредиту, строк повернення, цільове призначення кредиту, визначаються додатковими договорами, що укладаються між сторонами, та є невід'ємною частиною цього договору. Додаткові договори не повинні суперечити загальним та граничним умовам, що визначені цим договором (п.1.2 договору).

За змістом п.2.1 та п.2.2 Генерального договору банк здійснює кредитування за цим договором на таких умовах: максимальний ліміт заборгованості та валюта кредитування - 20?000?000,00 грн, строк дії включно до 08.12.2030 (120 місяців). У цьому пункті та подальшому в договорі під "максимальним лімітом заборгованості" розуміється максимальна сума заборгованості позичальника за отриманими та неповернутими ним банку за цим договором кредитами. У межах максимального ліміту заборгованості, передбаченого п.2.1.1 цього договору, позичальнику надаються кредити на строк не більше 60 місяців. Кожна видача кредиту в межах максимального ліміту заборгованості оформляється додатковим договором до цього договору, в якому вказуються тип кредиту, сума, валюта, процентна ставка, порядок видачі, строк повернення, цільове призначення кредиту, рахунки для обліку кредиту та відсотків за його користування.

Договір набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань (п. 10.1 генерального договору).

Крім того, 09.12.2020, з метою забезпечення виконання вимог за Генеральним договором №515/В/2020 від 09.12.2020 між позивачем (банк) та відповідач-2 (поручитель) укладено договір поруки №515/В/2020/Р-1, а також між позивачем (банк) та відповідач-3 (поручитель) укладено договір поруки №515/В/2020/Р-2 (договір поруки).

За змістом п. 1.1 договорів поруки порукою забезпечується належне виконання позичальником основного зобов'язання у повному обсязі. Безпосередній обсяг, розмір, порядок і умови виконання основного зобов'язання визначаються відповідно до умов кредитного договору, з урахуванням усіх додаткових договорів/угод і додатків до нього, які укладені та/або будуть укладені в майбутньому (п.1.2).

Згідно з п.1.3, 1.4 договорів поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу (повернення кредиту), процентів, неустойки, відшкодування збитків, сплати інших платежів, обумовлених кредитними договорами. Поручитель несе солідарну з позичальником відповідальність за належне виконання позичальником основного зобов'язання.

Пунктами 2.1 та 2.3 договорів поруки сторони погодили, що у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником основного зобов'язання, а також за наявності інших обставин, які унеможливлюють або об'єктивно свідчать про неплатоспроможність позичальника належно виконувати основне зобов'язання (…) поручитель зобов'язується виконати основне зобов'язання в повному обсязі, а саме: повернути отриманий, але не повернутий позичальником кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитом, неустойку (штраф, пеню), передбачені умовами кредитного договору, виконати інші боргові зобов'язання, що виникають з умов кредитного договору.

Відповідно до п. 2.3 договорів поруки кредитор вправі вимагати виконання основного зобов'язання, частково або в повному обсязі, на свій розсуд, як від позичальника і поручителя, так і від будь-кого з них окремо.

Поручитель зобов'язаний здійснити погашення суми простроченого основного зобов'язання не пізніше семи банківських днів з дати надсилання йому вимоги кредитора, яка вважається такою, що отримана поручителем, якщо вона надіслана рекомендованим або цінним листом на поштову адресу або електронну адресу поручителя, зазначені в договорі поруки, або повідомлені поручителем додатково, або вручена йому особисто (п.2.8 договору поруки).

За умовами п. 4.1 договорів поруки цей договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами.

09 грудня 2022 року між позивачем (банк) та відповідачем-1 (позичальник) укладено додатковий договір № 515/В/2020-2 про надання кредиту до Генерального договору №515/В/2020 від 09.12.2020, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати у власність позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовлених цим додатковим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти та комісії за користування ним (п. 1. договору).

Відповідно до підпунктів 2.1.1 - 2.1.6 п.2.1 кредитного договору банк видає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: розмір та валюта кредиту 12?100?000,00 грн, призначення кредиту: поповнення обігових коштів, процентна ставка - 25% річних; дата повернення кредиту - 30.11.2024, порядок видачі кредиту - безготівково на поточний рахунок позичальника, графік повернення кредиту - згідно з графіком погашення кредиту, оформленого додатком № 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною.

У додатку № 1 від 09.12.2022 до кредитного договору сторонами узгоджено графік повернення кредиту.

Згідно з п. 2.4 та п. 2.5 кредитного договору кредит видається на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання. Датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку (утворення строкової заборгованості по позичковому рахунку).

За змістом п.2.7 договору сторони погодили, що банк має право відмовити у виплаті позичальнику кредиту або його частини та/або вимагати дострокового повернення кредиту у випадках, зокрема, невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених цим додатковим договором та/або договорами, якими забезпечується виконання зобов'язань за цим додатковим договором; несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту або його частини.

Відповідно до п. 3.1 договору за надання кредиту позичальник сплачує банку такі комісії, встановлені тарифами банку: за розгляд кредитної заявки 2?000,00 грн, сплачується в день видачі кредитних коштів; за видачу кредиту 1% сплачується в день видачі кредитних коштів; комісії, встановлені в іноземній валюті, сплачуються клієнтом в національній валюті за курсом НБУ, згідно з порядком сплати, передбаченим тарифами банку.

Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п. 2.1.3 цього додаткового договору, з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному в п. 2.1.4 цього додаткового договору. Нарахування процентів та комісій за користування кредитом може бути припинене раніше, ніж до настання терміну, вказаного в п. 2.1.4 цього додаткового договору, у випадках, передбачених законодавством України, внутрішніми положеннями банку або за згодою сторін (п. 3.2, 3.3 кредитного договору).

Пунктами 4.1, 4.2 кредитного договору сторони передбачили, що позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим додатковим договором та/або додатками до нього. Повернення кредиту може здійснюватися шляхом безготівкових перерахунків або внесення готівки в касу банку.

Погашення заборгованості за цим додатковим договором здійснюється у такій черговості: пеня, штрафи та інші види неустойки; прострочені платежі по сплаті процентів і комісій за користування кредитом; прострочені платежі по поверненню кредиту (основного боргу); строкові платежі по сплаті нарахованих процентів і комісій за користування кредитом, термін сплати яких наступає в поточному місяці; строкові платежі по поверненню кредиту (основного боргу) за поточний місяць; строкові платежі по поверненню кредиту (основного боргу) на наступний місяць/місяці (підп. 4.6.1. - 4.6.6. п. 4.6. кредитних договорів).

Згідно з п. 4.8 договору банк у випадках, передбачених п. 2.7 цього додаткового договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за договором, про що письмово повідомляє позичальника.

Пунктом 4.9 договору передбачено, що позичальник зобов'язаний протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим додатковим договором.

Додатковий договір набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань (п. 10.1 кредитного договору).

Судом встановлено, що 09.12.2022 позивач перерахував на рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 12?100?000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №290902 (призначення платежу - надання кредиту (відповідач-1) відповідно до кредитного договору №515/В/2020-2 від 09.12.2022).

Відповідач-1 свої зобов'язання з повернення кредиту виконав частково, на суму 2?108?508,39 грн, що підтверджується випискою по особових рахунках та розрахунком заборгованості, отже, розмір боргу становить 9?991?491,61 грн. Окрім того, розмір нарахованих та несплачених процентів за кредитним договором становить 1?148?650,98 грн.

Позивач стверджує, що позичальник систематично не виконує взяті на себе зобов'язання в обумовлені договорами строки, 27.08.2024 позивач направив позичальнику та поручителям вимоги №6155/0-05, про дострокове повернення кредиту та процентів, яка залишена без відповіді та задоволення. Зважаючи на те, що направленням вказаної вимоги змінено строк виконання зобов'язання, банк припинив нараховувати проценти за кредитними договорами з 21.09.2024.

Крім того, 27.08.2024 позивач, на виконання п.2.8 договорів поруки, надіслав на адресу поручителів листи-вимоги №6152/0-05 та №6153/0-05 про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором, які теж залишені без відповіді та задоволення.

Станом на дату звернення до суду відповідач - 1 та поручителі заборгованість за кредитними договорами не погасили, у зв'язку з чим позивач просить суд достроково стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором.

Відповідач суми заборгованості, заявленої до стягнення, не спростував, доказів у підтвердження повного чи часткового погашення боргу суду не надав.

За таких обставин та з урахуванням умов договору поруки позивач набув право вимоги до поручителів як солідарних відповідачів щодо погашення заборгованості за кредитним договором у сумі заявлених позовних вимог.

Окрім вказаного, у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між позивачем (заставодержатель) та відповідачем-4 (заставодавець) укладено договір застави майна №515/В/2020/Т-3 від 29.12.2022 та №515/В/2020/Т-5 від 27.04.2023.

Відповідно до п. 1.1 цих договорів заставою забезпечуються вимоги заставодержателя, що виникають із умов Генерального договору №515/В/2020 від 09.12.2020 та додаткових договорів до нього, укладеного між заставодержателем та позичальником, в межах якого заставодержатель зобов'язався надавати позичальнику кредити, овердрафти, гарантії, відкривати кредитні лінії у розмірі та на умовах, обумовлених генеральним договором та додатковими договорами до нього, а позичальник зобов'язався виконувати свої обов'язки по поверненню кредитів, в тому числі по сплаті процентів, комісій за користування ними, а також інших платежів, передбачених генеральним договором та додатковими угодами до нього.

Заставодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед заставодержателем, які виникають із основного зобов'язання, передає у заставу належне йому на праві власності майно - комбайн зернозбиральний JOHN DEERE 9760 STS, 2006 року випуску, № шасі НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 , вартістю 1?485?675,00 грн та комбайн зернозбиральний JOHN DEERE 9770 STS, 2009 року випуску, № шасі НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер - НОМЕР_4 , вартістю 1?766?400,00 грн (п. 1.2. договору застави №515/В/2020/Т-3), а також комбайн зернозбиральний JOHN DEERE 9770 STS, 2009 року випуску, № шасі НОМЕР_5 , державний реєстраційний номер - НОМЕР_6 , вартістю 2?485962?200,00 грн.

Згідно з п.3.1.4 договорів застави у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань за генеральним договором, додатковим договором до нього та/або невиконання/неналежного виконання заставодавцем зобов'язань за цим договором заставодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому розділом 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета застави суми, переважно перед іншими кредиторами, задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи повернення суми кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставного майна, а також витрат, пов'язаних із зверненням стягнення і реалізацією предмета застави.

За умовами п. 5.2 договорів застави заставодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет застави, якщо у момент настання терміну виконання зобов'язань за основним зобов'язанням вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений основним зобов'язанням термін суми кредиту та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлений основним зобов'язанням строк суми відсотків, комісій, неустойки (пені, штрафних санкцій).

Відповідно до п. 5.3 договорів застави заставодержатель, у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави, на власний розсуд звертає стягнення на предмет застави, в тому числі на підставі рішення суду.

З метою звернення стягнення на предмет застави заставодержатель надсилає заставодавцю рекомендованим чи цінним листом або вручає особисто письмове повідомлення про порушення основного зобов'язання та/або зобов'язань за цим договором (п. 5.4 договорів застави).

За п. 6.1 договору застави він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за основним зобов'язанням.

Згідно свідоцтв про реєстрацію машин комбайни належіть на праві власності ТОВ «Стир-Агротех».

27.08.2024 на виконання вимог п.5.4 договорів застави позивач надіслав на адресу майнового поручителя лист №6155/05-5 з вимогою погасити наявну прострочену заборгованість за кредитним договором, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Зважаючи на викладене, оскільки відповідач 1 не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором, у позивача в рахунок погашення заборгованості виникло право на звернення стягнення на транспортний засіб відповідача 4.

Позивач стверджує, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, пов'язані із неналежним виконанням відповідачем -1 умов кредитного договору щодо своєчасного та у повному розмірі повернення кредиту, сплати процентів, зверненням стягнення на заставлене майно в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, Законом України "Про заставу" тощо.

ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного генерального договору №515/В/2020 від 09.12.2020 та додаткового договору №515/В/2020 від 09.12.2022 про надання кредиту, а також договорів поруки та застави майна.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст.2 наведеного Закону).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.1 та ч.3 ст.1049 ЦК України).

Отже, зобов'язання з кредитного договору передбачає єдиний обов'язок боржника - повернути кредит у повному розмірі та сплатити проценти за користування кредитом.

Як вбачається з п. 2.1.3, 3.2 кредитного договору проценти нараховуються два рази на місяць за методом «факт/360»; базою для нарахування процентів є залишок заборгованості за кредитом. Згідно з п. 2.1.6 графік повернення кредиту в розрізі сум погашення кредиту і процентів є невід'ємною частиною договору кредиту. Нарахування процентів і комісій за користування кредитом припиняється після повного повернення всієї заборгованості за договором кредиту, а також у інших випадках, передбачених цим договором або законом (п.3.3).

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України врегульовано, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У силу вимог ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору банк надав ТОВ «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС» кредит у розмірі 12'000'100,00 грн., проте позичальник неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за умовами договору про надання кредиту, адже не сплатив кредит та проценти у строки, погоджені сторонами у графіку погашення; отриманий кредит повернув частково, розмір його боргу за надання кредиту становить 9'991'491,61 грн. Окрім того, відповідач-1 не сплатив процентів за користування кредитом, розмір яких становить 1'148'650,98 грн.

Судом встановлено, що позивач 27.08.2024 направив на адресу відповідача-1 вимогу про виконання зобов'язання, яка залишена без задоволення. Суд, перевіривши обґрунтованість розрахунку, встановив, що останній є арифметично вірним, відтак вимоги позивача про стягнення заборгованості за відсотками у сумі 1'148'650,98 грн за кредитним договором підлягає до задоволення.

Відповідач-1 доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх зобов'язань суду не надав, в матеріалах справи вони відсутні, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

У силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Відповідно до ч. 1 ст. 540 ЦК України, якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Частинами 1 та 2 ст. 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

За ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Статтею 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Як уже відзначалося, у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №515/В/2020-2 від 09.12.2022 до генерального договору №515/В/2020 від 09.12.2020, між позивачем (заставодержатель) та відповідачем-4 (заставодавець) укладено договір застави майна №515/В/2020/Т-3 від 29.12.2022 та №515/В/2020/Т-5 від 27.04.2023.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" та ст. 572 ЦК України застава є способом забезпечення зобов'язань; в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про заставу" предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Частиною 2 ст. 19 Закону України "Про заставу" передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

За ч. 1 ст. 20 зазначеного Закону, ч. 1 ст. 589, ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Враховуючи, що поручитель та заставодавець відповідають перед банком як солідарні з позичальником боржники у зв'язку з порушенням останнім кредитних зобов'язань у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу та процентів, відтак вимоги позивача до відповідача-2, відповідача-3 та відповідача-4 суд також визнає обґрунтованими, а отже, позивач має право стягнути заборгованість солідарно та звернути стягнення на предмет застави.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №617305 від 14.10.2024 на суму 167'102,14 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки чинним законодавством не передбачено солідарне стягнення суми судових витрат (постанови ВС від 24.01.2018 у справі №907/425/16, від 13.07.2020 у справі №476/489/17), то їх суд покладає у рівних частинах на відповідачів.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС» (80523, Львівська область, Буський район, с. Тур'я, вул. Центральна, буд.1А; ідентифікаційний код 42065128) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, ідентифікаційний код 09801546) 9'991'491,61 грн заборгованості за кредитом та 1'148'650,98 грн заборгованості за відсотками.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС» (80523, Львівська область, Буський район, с. Тур'я, вул. Центральна, 1А; ідентифікаційний код 42065128) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, ідентифікаційний код 09801546) 9'991'491,61 грн заборгованості за кредитом та 1'148'650,98 грн заборгованості за відсотками.

4. Звернути стягнення на предмет застави, а саме: комбайн зернозбиральний JOHN DEERE 9760 STS, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_9 , 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10 видане ГУ Держпродспоживслужба в Львівській області від 19.06.2017.; комбайн зернозбиральний JOHN DEERE 9770 STS, заводський № НОМЕР_3 , двигун № НОМЕР_11 , 2009 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_12 видане ГУ Держпродспоживслужба в Львівській області від 19.06.2017. та комбайн зернозбиральний марки JOHN DEERE, модель 9770 STS, рік випуску 2009, заводський № НОМЕР_5 , двигун № НОМЕР_13 , державний реєстраційний номер: НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_14 видане ГУ Держпродспоживслужба в Львівській області від 10.06.2022, що належить відповідачу 4 - Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС» (80523, Львівська область, Буський р-н, с.Тур'я, вул.Центральна, буд.1А; ідентифікаційний код 40269653) для задоволення вимог Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів» (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, ідентифікаційний код 09801546), що становить 9'991'491,61 грн заборгованості за кредитом та 1'148'650,98 грн заборгованості за відсотками.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАН-ЗАХІД ПЛЮС» (80523, Львівська область, Буський район, с. Тур'я, вул. Центральна, 1А; ідентифікаційний код 42065128) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів» (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, ідентифікаційний код 09801546) 41775,55 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

6. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів» (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, ідентифікаційний код 09801546) 41775,53 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

7. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів» (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, ідентифікаційний код 09801546) 41775,53 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стри-Агротех» (80523, Львівська область, Буський р-н, с.Тур'я, вул.Центральна, буд.1А; ідентифікаційний код 40269653) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів» (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, ідентифікаційний код 09801546) 41775,53 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 26.02.2025.

Суддя Яворський Б.І.

Попередній документ
125426361
Наступний документ
125426363
Інформація про рішення:
№ рішення: 125426362
№ справи: 914/2554/24
Дата рішення: 17.02.2025
Дата публікації: 27.02.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Львівської області
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; банківської діяльності, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (17.02.2025)
Дата надходження: 17.10.2024
Предмет позову: про стягнення забогованості
Розклад засідань:
25.11.2024 10:10 Господарський суд Львівської області
16.12.2024 10:00 Господарський суд Львівської області
20.01.2025 09:30 Господарський суд Львівської області
17.02.2025 09:50 Господарський суд Львівської області