Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Справа № 173/232/25
Номер провадження2/173/558/2025
іменем України
26 лютого 2025 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,
за участі секретаря Усенко Ю.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що ОСОБА_3 з відповідачем перебувала у шлюбі з 2015 по 2023 роки. Шлюб розірвано за рішенням Верхньодніпровського районного суду в Дніпропетровській області. Під час шлюбу з відповідачем у них народилася дитина - син ОСОБА_4 , який на даний час проживає з позивачем. Батько дитини який є здоровим та працездатним, зможе сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), оскільки працює в ПАТ «Дніпропетровський крохмалепотоковий комбінат» на посаді налагоджувальника контрольно-вимірювальних приладів та автоматики та має постійний дохід.
04.02.2025 відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного провадження.
Представник позивача та позивач в судове засідання не з'явилися, позивач надала заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, заявлені вимоги підтримує повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про визнання позову.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , в якому батьками дитини зазначені: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_3 .
Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Малолітня дитина проживає разом з матір'ю, позивачем по справі, що підтверджено Витягом з реєстру територіальної громади.
Відповідно ч.3 ст.181СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів.
Відповідно до п. 17 ч. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Утримання дитини є рівним обов'язком як матері, так і батька.
Враховуючи, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, при цьому відповідач позов визнав, суд вважає, що відповідач, як батько може сплачувати аліменти на дитину в розмірі 1/4 частини, як вимагає позивач.
За таких обставин, суд вважає, що відповідно до ст.ст. 182 - 183 СК України розмір аліментів на утримання дитини може складати 1/4 частину з усіх видів доходу відповідача щомісяця, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до суду 31.01.2025, тому аліменти повинні бути стягнуті саме з цієї дати.
Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність заявлених позовних вимог, тому вони підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судовий збір, пов'язаний з розглядом справи, покладається на відповідача.
У зв'язку з тим, що позивач на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів, то судовий збір у сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
При цьому, відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Так як відповідачем визнані позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення аліментів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31 січня 2025 року та продовжувати до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір у сумі 605,60 (шістсот п'ять гривень 60 коп.) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.
Суддя: Є.В. Челюбєєв