номер провадження справи 5/200/24
21.02.2025 Справа № 908/2925/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" (вул. Панікахи, буд. 15, м. Дніпро, 49041; код ЄДРПОУ 30982361)
До відповідача: Держави - Російської Федерації через уповноважений орган - Генеральну прокуратуру Російської Федерації (вул. Большая Дмитровка, буд. 15-А, м.Москва, Російська Федерація, 125993; електронна пошта: erp_support@genpros.gov.ru)
про стягнення 1 304 983 доларів США (еквівалентно за курсом НБУ 47 721 402,00 грн.) збитків у вигляд упущеної вигоди,
За участю представників сторін:
Від позивача: Присяжнюк Л.П. (в режимі відеоконференції) - довіреність № 2 від 01.12.2025; свідоцтво ДП № 3930 від 08.10.2018;
Від відповідач: не з'явився;
06.11.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" до Держави - Російської Федерації через уповноважений орган - Генеральну прокуратуру Російської Федерації про стягнення 47 721 402,00 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2024 справу №908/2925/24 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 11.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2925/24 в порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 02.12.2024 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
Ухвалю суду від 18.11.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" про забезпечення проведення судового засідання призначеного на 02.12.2024 о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції задоволено.
Ухвалою від 02.12.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 13.01.2025 о 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв'язку з використанням підсистеми "Електронний суд". Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою.
Ухвалою суду від 13.01.2025 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 05.02.2025 о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв'язку з використанням підсистеми "Електронний суд". Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою.
Ухвалою суду від 05.02.2025 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 21.02.2025 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв'язку з використанням підсистеми "Електронний суд". Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою.
В судовому засіданні 21.02.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 21.02.2025 здійснювалось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги пояснивши, що у зв'язку із збройною агресією РФ проти України та потраплянням бойового снаряду у приміщення супермаркетів Varus № 45 (м. Запоріжжя, пр. Леніна, б.83-85 (пр. Соборний, 83/85),/вул. Горького, б.88-90, 90А), Varus № 69 (м. Енергодар, вул. Козацька, 16в), ТОВ «ОМЕГА» понесло збитки у вигляді у вигляді упущеною вигоди в загальній сумі 1 302 983 доларів США, що еквівалентно 47 721 402,00 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 5, 38, 39, 42, 49, 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст.ст. 11, 22, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 29, 30, 366 Господарського процесуального кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання вкотре не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання повідомлений належним чином шляхом розміщення тестів ухвал суду у цій справі на офіційному веб-сайті "Судова влада України" в мережі Інтернет. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Станом на 21.02.2025 письмового відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.
Позивач визначив відповідачем в цій справі Державу Російську Федерацію в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації.
У спорах про відшкодування шкоди, завданої державою/іноземною державою (органом державної влади, їх посадовою особою або службовою особою/органом державної влади, їх посадовою особою або службовою особою іноземної держави); відповідачем є відповідна держава як учасник цивільних правовідносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав. Держава Україна, як і іноземна держава бере участь у справі в спорах про відшкодування шкоди, завданої державою (іноземною державою) як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, органу, діями якого завдано шкоду.
А тому у спорах про відшкодування шкоди, завданої державою (іноземною державою), на позивача згідно з пунктами 2, 4 ч. 3 статті 162 ГПК України покладено обов'язок зазначити окрім безпосередньо держави, яка за його твердженням, завдала йому шкоди, орган (органи) відповідної держави, що його (їх) позивач зазначає порушником своїх прав. При цьому закон не вимагає конкретизації вимог (визначення сум, що підлягають стягненню тощо) до кожного із відповідачів - представницьких органів держави, якщо позивач визначив їх більше одного.
Загальновизнаним є те, що держава несе відповідальність за дії її органів, навіть якщо вони є формально окремими юридичними особами, але відповідальні за дії та борги держави.
Обґрунтовуючи пред'явлення позову до Держави Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації позивач вказав, що повноваження Генеральної прокуратури Російської Федерації найбільш наближені до представництва в іноземних судах України інтересів Російської Федерації, яка здійснює військову агресію проти України.
Згідно норм підпункту 3.1 статті 1 федерального закону "Про прокуратуру Російської Федерації", Генеральна прокуратура Російської Федерації в межах своєї компетенції забезпечує представництво та захист інтересів Російської Федерації в міждержавних органах, іноземних та міжнародних судах, іноземних та міжнародних третейських судах.
Відповідно ч. 8 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, для спорів про відшкодування шкоди, заподіяної майну, встановлено альтернативну підсудність (підсудність за вибором позивача), а саме: наведеною нормою процесуального закону встановлено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.
Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі в національному суді іншої держави, зокрема як відповідача.
Згідно правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року по справі № 428/11673/19, загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування), що Російська Федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду Російської Федерації.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах № 490/9551/19 та № 311/498/20.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 та у справі № 760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов'язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
Право позивача на належне та ефективне відшкодування збитків повинно бути захищене, а судовий імунітет не повинен бути перешкодою для такого відшкодування у тих виняткових обставинах, коли немає інших механізмів відшкодування. Відповідно до обставин справи, звернення до українського суду є єдиним ефективним засобом судового захисту порушених прав та законних інтересів позивача. Наразі відсутні будь-які механізми або інші міждержавні домовленості між Україною та Російською Федерацією щодо відшкодування збитків фізичним та юридичним особам, завданих внаслідок дій військової агресії Російської Федерації на території України. За таких обставин, застосування судового імунітету Російської Федерації (зокрема, частини першої статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право") у даній справі не буде узгоджуватися із обов'язком України як держави і суду зокрема забезпечити реалізацію права позивача на справедливий суд. З огляду на відсутність інших ефективних засобів судового захисту порушеного права позивача, застосування судового імунітету Російської Федерації буде порушенням самої сутності права на справедливий суд. Також, зважаючи на військову агресію Російської Федерації, якою порушується державний суверенітет України, застосування судового імунітету Російської Федерації буде непропорційним до своєї мети.
За таких умов, наведений спір підсудний господарському суду за місцем заподіяння шкоди, а саме: Господарському суду Запорізької області.
Відповідно ст. 365 Господарського процесуального кодексу України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Частиною 1 статті 367 ГПК України передбачено: якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно, зокрема, вручити документи на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
До повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992 шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу Російської Федерації.
У зв'язку з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", за зверненням Мін'юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Згідно з листом Міністерства юстиції України № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
У зв'язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.
Міністерство юстиції України листом № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист № 71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Російської Федерації та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.
У зв'язку з порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗС Російської Федерації про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.
Відтак, діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також, будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.
Отже, подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.
З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв'язку з припиненням поштового сполучення.
Водночас, навіть незважаючи на введення воєнного стану в Україні, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя.
Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип рівності сторін як один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Таким чином, господарський суд, не зважаючи на всі обставини, повинен зі своєї сторони вжити максимально можливих заходів, задля дотримання вимог щодо повідомлення відповідача про розгляд справи і не обмежуватися при цьому тільки формальним посиланням у своїх рішеннях на можливість сторін ознайомитися з інформацією про розгляд справи на сайті Судової влади України.
На підставі викладеного, враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з Російською Федерацією, що унеможливлює надсилання процесуальних документів на адресу відповідача, повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань у цій справі здійснювалось, окрім розміщення на офіційному веб-сайті "Судова влада України" в мережі Інтернет текстів ухвал суду від 11.11.2024, від 02.12.2024, від 13.01.2025 та від 05.02.2025 в порядку, передбаченому ч.ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України, також і шляхом направлення супровідним листом від 11.11.2024 належним чином завіреної копії ухвали суду від 11.11.2024 про відкриття провадження у справі №908/2925/24 на адресу Посольства Російської Федерації в Польщі (ul. Betwederska 49, 00-761 Warszawa).
Разом з тим, 05.12.2024 супровідний лист від 11.11.2024 разом з копією ухвали суду від 11.11.2024 про відкриття провадження у справі №908/2925/24, які були направлені Господарський судом Запорізької області на поштову адресу Посольства Російської Федерації в Польщі, повернулися до суду з зазначенням причини повернення - відмова від отримання кореспонденції.
Також, всі процесуальні документи суду по справі № 908/2925/24 оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/, відомості якого є офіційними, а доступ безоплатний та цілодобовий згідно Закону України "Про доступ до судових рішень".
Крім того, позивачем до звернення до суду з цим позовом супровідним листом від 04.11.2024 за вих. 04/11/24-3 було здійснено направлення копії позовної заяви з додатками на поштову адресу Посольства РФ в Польщі, в якому зазначено, що ТОВ «ОМЕГА» звертається до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до РФ про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоду в розмірі 1 304 983 доларів США, що підтверджується фіскальним чеком від 05.11.2024.
З урахуванням вищевикладеного, відповідач належним чином повідомлений про розгляд цієї справи в суді.
Однак, запропонованого ухвалами суду письмового відзиву на позовну заяву та додані до нього документи, відповідач на адресу суду не надіслав, як і доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
У статті 194 ГПК України передбачено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
03.07.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега" (далі - позивач, орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аврора" Девелопмент" (далі - орендодавець) укладено договір оренди нерухомого майна №117, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В., за реєстровим № 2367.
Відповідно до розділу "Предмет Договору" договору оренди, Товариство з обмеженою відповідальністю "Омега" прийняло в строкове платне користування об'єкт оренди площею 2240,6 кв.м у м. Запоріжжя, пр. Леніна, б.83-85/вул. Горького, б. 88-90, 90А.
26.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега" в особі директора по маркетингу Капустіної Ольги Сергіївни, яка діє на підставі довіреності від 23.02.2021 (далі - Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аврора Девелопмент", в особі директора Сотнікова Валентина Павловича та виконавчого директора Порловченко Андрія Івановича, що діє на підставі Статуту (далі - "Орендодавець") укладено договір оренди рекламної площі № 2021.
Відповідно до розділу "Предмет Договору" договору оренди рекламної площі, ТОВ "Омега" прийняло в строкове платне користування площину для розміщення конструкції у вигляді об'ємних літер, на лицевому фасаді (зі сторони проспекту Соборний у м. Запоріжжі) ТРЦ "АВРОРА", який розташований за адресою: у м. Запоріжжя, пр. Леніна, б.83-85/вул. Горького, б.88-90, 90А. На об'єкті оренди був організований супермаркет Varus № 45, через який здійснювалась роздрібна торгівля товарами.
24.02.2022 російська федерація здійснила повномасштабний напад на Україну і з цієї дати в Україні оголошено воєнний стан.
25.05.2022 внаслідок потрапляння боєприпаса під час бойових дій в покрівлю ТЦ "АВРОРА" було пошкоджено приміщення за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, б.83-85/вул. Горького, б.88-90, 90А, що підтверджується Актом про пожежу від 25.05.2022. Відповідно до акту про пожежу було знищено електрокомунікації, горючі конструкції будівлі, облицювання стін, стелі та підлоги середнього кінозалу, меблі та обладнання кінозалу, горюча покрівля даху на площі 800 м2.
Станом на момент потрапляння бойового снаряду, тобто 25.05.2022, ТОВ "Омега" здійснило інвестування на суму 3 047 973,30 грн., яка складається з: 81120,05 грн. (основні засоби), 1 764 494,09 грн. (будівельно-монтажні роботи), 1 202 359,16 грн. (товарно-матеріальні цінності).
Суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Рієлтер-Україна» складено Звіт про визначення розміру упущеної вигоди від можливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності ТОВ «Омега» внаслідок знищення та пошкодження майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації від 21.06.2024 року відповідно до якого станом на 31.12.2022 року:
- розмір упущеної вигоди складає 24 253 905 грн. (еквівалент 663 244 доларів США).
Таким чином, сума збитків у вигляді упущеної вигоди, що спричинені ТОВ «ОМЕГА» з потраплянням боєприпасу у супермаркет Varus № 45 у м. Запоріжжя, пр. Леніна, б.83-85 (пр. Соборний, 83/85),/вул. Горького, б.88-90, 90А) - складає 663 244 доларів США.
Також 28.11.2019 ТОВ "Омега" було взято у оренду/суборенду нежитлове приміщення загальною площею 1200 кв.м., у Торговельному центрі "Козацький" за адресою: м. Енергодар, вул. Козацька 16в на підставі договорів:
- договір суборенди нежитлового приміщення № 08/10-19-2 між ТОВ "Омега" (далі - Суборендар) та ФОП Мунтян М.В. (далі - Орендар), фізична особа ОСОБА_1 (далі -Власник), предметом якого було прийняття ТОВ "Омега" у суборенду частину нежитлового приміщення площею 280 кв.м. (надалі - об'єкт оренди), посвідчений приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області Осипенко Л.А. за реєстровим номером №3916.
- договір суборенди нежитлового приміщення №08/10-19-3 між ТОВ "Омега" (далі - Суборендар) та Приватне підприємство "Мале виробничо - комерційне підприємство "Дея" (далі - Орендар), фізична особа ОСОБА_1 (далі - Власник), предметом якого було прийняття ТОВ "Омега" у суборенду частину нежитлового приміщення площею 600 кв.м. (далі - об'єкт оренди), посвідчений приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області Осипенко Л.А. за реєстровим номером № 3913.
Договір оренди нежитлового приміщення № 08/10-19-1 між ТОВ "Омега" (далі - Орендар) та фізична особа ОСОБА_1 (далі - Орендодавець), предметом якого було прийняття ТОВ "Омега" у оренду частину нежитлового приміщення площею 220 кв.м. (далі - об'єкт оренди), посвідчений приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області Осипенко Л.А. за реєстровим номером № 3914.
Договір суборенди нежитлового приміщення № 08/10-19-3 між ТОВ "Омега" (далі - Суборендар) та ФОП Довженко П.М. (далі - Орендар), фізична особа ОСОБА_1 (далі - Власник), предметом якого було прийняття ТОВ "Омега" у суборенду частину нежитлового приміщення площею 100 кв.м. (надалі - об'єкт оренди), посвідчений приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області Осипенко Л.А. за реєстровим номером № 3915.
На об'єкті оренди був організований супермаркет Varus № 69, через який здійснювалась роздрібна торгівля товарами.
24.02.2022 Російська федерація здійснила повномасштабний напад на Україну і з цієї дати в Україні оголошено воєнний стан.
Відповідно до наказу ТОВ "Омега" від 22.03.2022 "Про втрату контролю над супермаркетом", починаючи з 04.03.2022 ТОВ "Омега" втрачено контроль на супермаркетом Varus № 69 за адресою: Енергодар, вул. Козацька 16в, оскільки територія Енергодарської міської територіальної громади Васильківського району Запорізької області є тимчасово окупованою територією представниками збройних формувань держави-агресора.
Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтерграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" починаючи з 04.03.2022 року територія Енергодарської міської територіальної громади Васильківського району Запорізької області внесена до вказаного переліку та є тимчасово окупованою територію.
Суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Рієлтер-Україна» складено Звіт про визначення розміру упущеної вигоди від можливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності ТОВ «Омега» внаслідок знищення та пошкодження майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації від 21.06.2024 року відповідно до якого станом на 31.12.2022 року:
-розмір упущеної вигоди складає 23 467 497 грн. (еквівалент 641 739 доларів США).
Таким чином, загальна сума збитків у вигляді упущеної вигоди, що спричинені ТОВ «ОМЕГА» в потрапляння боєприпасу у супермаркет Varus №69 у м. Енергодар, вул. Козацька, 16в - складає 641 739 доларів США.
Загальна сума збитків, у вигляді упущеної вигоди, що спричинені ТОВ «ОМЕГА» в результаті закриття, пошкодження і неможливості використання майна супермаркетів Varus № 45 (м. Запоріжжя, пр. Леніна, б.83-85 (пр. Соборний, 83/85),/вул. Горького, б.88-90, 90А), Varus № 69 (м. Енергодар, вул. Козацька, 16в) складає, - 1 304 983 доларів США.
Заперечення та спростування висновку суб'єкта оціночної діяльності, який викладено у Звіті про визначення розміру упущеної вигоди від можливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності ТОВ «ОМЕГА» внаслідок знищення та пошкодження майна у зв'язку із збройною агресією РФ від 21.06.2024, докази виникнення між учасниками справи спорів, пов'язаних із результатами проведеної оцінки розміру упущеної вигоду в матеріалах справи відсутні.
З огляду на викладене, суд приймає поданий позивачем експертний висновок як належний доказ у справі.
Положеннями ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.
Змістом ч.ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 39 Закону України «Про міжнародне приватне право», виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. Право, яке застосовується до виникнення та припинення права власності та інших речових прав, що є предметом правочину, визначається відповідно до частини першої цієї статті, якщо інше не встановлено за згодою сторін. Вибір права сторонами правочину не зачіпає прав третіх осіб.
У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 42 Закону України «Про міжнародне приватне право», захист права власності та інших речових прав здійснюється на вибір заявника відповідно до права держави, у якій майно знаходиться, або відповідно до права держави суду. Захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться. Захист права власності та інших речових прав, які підлягають державній реєстрації в Україні, здійснюється відповідно до права України.
У ч.ч. 1-3 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» зазначено, що права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди. Права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди за кордоном, якщо сторони мають місце проживання або місцезнаходження в одній державі, визначаються правом цієї держави. Право іноземної держави не застосовується в Україні, якщо дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди, за законодавством України не є протиправною.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.ч. 1, 2 ст.1166 Цивільного кодексу України).
Отже зі ст. 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що відшкодування шкоди можливе за таких умов: 1) завдано шкоди особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи; 2) дії або бездіяльність, якими завдана шкода, є неправомірними. 3) причинний зв'язок між протиправними діями правопорушника і шкодою, яка виникла; 4) вина особи, яка завдала шкоду. При цьому діє презумпція (припущення) вини порушника: якщо потерпілий довів наявність шкоди, то боржник має довести відсутність своєї вини. Для виникнення обов'язку відшкодування шкоди ступінь вини порушника значення не має.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародна визнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
Також, Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою засудила військову агресію Росії проти України, вимагала від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засудила всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини і вимагала безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 №2188-IX про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.
Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Російської Федерації проти України в розумінні ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.
Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.
Близький за змістом висновок викладений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.04.2021 у справі №648/2035/17, постанові від 14.02.2018 у справі №686/10520/15-ц.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Суд зазначає, що позивачем належними та допустимими засобами доказування доведено, та судом встановлено заподіяння шкоди позивачу діями відповідача, також матеріалами справи підтверджується причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та завданою майну позивача шкодою. Також з матеріалів справи вбачається наявність вини відповідача у заподіянні шкоди позивачу у формі умислу. Судом встановлена наявність повного складу цивільного правопорушення у вигляді заподіяння шкоди майну позивача, що має своїм наслідком відшкодування такої шкоди позивачу у розмірі і в порядку, передбаченими цивільним законодавством.
За результатами дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, судом встановлено, що саме внаслідок військової збройної агресії Російської Федерації проти України позивач фактично втратив можливість користуватись приміщеннями переданим йому в оренду та здійснювати свою господарську діяльність з використанням відповідного приміщення.
Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223 затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
Відповідно пунктів 5, 6 розділу І цієї Методики, оцінка шкоди та збитків, що проводиться відповідно до цієї Методики, здійснюється з такою метою: визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, у межах кримінальних проваджень відповідно до законодавства України; визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання постраждалими заяв на компенсацію; визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання позовів (у тому числі колективних) постраждалими до судових інстанцій, зокрема міжнародних, а також подання позову державою Україна до міжнародних судових інстанцій; інші цілі, визначені законодавством. Така мета згідно з цією Методикою досягається шляхом визначення у вартісному виразі: розміру реальних збитків; упущеної вигоди; потреб у витратах, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу внаслідок збройної агресії.
Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки (пункт 9 розділу І Методики).
Відповідно до цієї Методики здійснюється визначення розміру упущеної вигоди стосовно майна, що призначалося для здійснення комерційної діяльності з метою отримання прибутку або доходу в іншій формі: сільсько-, рибо- та лісогосподарська нерухомість, інвестиційна нерухомість, нерухомість з комерційним потенціалом, ЄМК підприємств, установ та організацій усіх форм власності, корпоративні частки, об'єкти у матеріальній та нематеріальній формах, вартість яких визначається вартістю ЄМК, що створений на їх основі (об'єкти, асоційовані з бізнесом), тощо. Визначення розміру упущеної вигоди для цілей цієї Методики виконують стосовно майна, власнику (балансоутримувачу, користувачу) якого заподіяні реальні збитки щодо вказаного майна, які й були причиною упущеної вигоди. Для цілей цієї Методики під упущеною вигодою розуміють розмір накопиченого протягом визначеного періоду часу прибутку, що його міг отримати власник (балансоутримувач, користувач) пошкодженого, втраченого та (або) знищеного майна за умови, що майно не було пошкоджене, знищене або втрачене внаслідок збройної агресії. Грошовий потік, що відображає упущену вигоду, визначають як такий, що номінований в умовних грошових одиницях. Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США (пункти 1-3 розділу IV Методики).
Позивачем доведено та з матеріалів справи вбачається, що розмір завданих йому протиправними діями відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в загальній сумі 1 304 983 доларів США підтверджено Звітом про визначення розміру упущеної вигоди від можливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності ТОВ «ОМЕГА» внаслідок знищення та пошкодження майна у зв'язку із збройною агресією РФ, який 21.06.2024 складено суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Ріелтер-Україна» (Сертифікат СОД №116/2024 від 11.03.2024), відповідно до змісту якого склав:
- розмір упущеної вигоди у супермаркеті Varus № 69 у м. Енергодар, вул. Козацька, 16в, складає 23 467 497 грн. (еквівалент 641 739 доларів США);
- розмір упущеної вигоди у супермаркеті Varus № 45 у м. Запоріжжя, пр. Леніна, б.83-85 (пр. Соборний, 83/85),/вул. Горького, б.88-90, 90А - складає 24 253 905 грн. (еквівалент 663 244 доларів США).
У розділі 2 Звіту «Методичні засади оцінки (визначення розміру) упущеної вигоду (неотриманого прибутку) вказано, що визначення розміру упущеної вигоди проводиться стосовно майна, що призначалося для здійснення комерційної діяльності з метою отримання прибутку або доходу в іншій формі: сільсько-, рибо- та лісогосподарська нерухомість, інвестиційна нерухомість, нерухомість з комерційним потенціалом, ЄМК підприємств, установ та організацій усіх форм власності, корпоративні частки, об'єкти у матеріальній та нематеріальній формах, вартість, яких визначається вартістю ЄМК, що створений на їх основі (об'єкти, асоційовані з бізнесом), тощо.
Визначення розміру упущеної вигоди для цілей Методики виконують стосовно майна, власнику (балансоутримувачу, користувачу) якого заподіяні реальні збитки щодо вказаного майна, які й були причиною упущеної вигоди.
У разі коли існують підстави пов'язувати виникнення упущеною вигоди з наслідками збройної агресії, але з причин інших, ніж заподіяння реальних збитків щодо майна власника (балансоутримувача, користувача), оцінка (визначення розміру) упущеної вигоди здійснюється з дотриманням Закону України «Про оцінку майна, майнових грав та професійну оціночну діяльність в Україні», вимог міжнародних та національних стандартів оцінки, норм міжнародної оціночної практики, що склалася. У цих випадках звіт про оцінку (висновок експерта повинен містити обґрунтування відхилення від положень Методики.
Для цілей Методики під упущеною вигодою розуміють розмір накопиченого протягом визначеного періоду часу прибутку, що його міг отримати власник (балансоутримувач, користувач) пошкодженого, втраченого та (або) знищеного майна за умови, що майно не було пошкоджене, знищене або втрачене внаслідок збройної агресії.
Грошовий потік, що відображає упущену вигоду, визначають як такий, що номінований в умовних грошових одиницях. Для цілей Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Отже, загальна сума збитків, у вигляді упущеної вигоди, що спричинені ТОВ «ОМЕГА» в результаті закриття і неможливості використання майна у супермаркетів Varus № 69 (Запорізька область, Енергодар, вул. Козацька, 16в), Varus № 45 (Запорізька область, Запоріжжя, пр. Леніна, б.83-85 (пр. Соборний, 83/85),/вул. Горького, б.88-90, 90А) складає загальну суму в розмірі 1 304 983 доларів США (еквівалентно за курсом НБУ 47 721 402,00 грн.).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" до Держави - Російської Федерації через уповноважений орган - Генеральну прокуратуру Російської Федерації про стягнення 1 304 983 доларів США (еквівалентно за курсом НБУ 47 721 402,00 грн.) збитків у вигляді упущеної вигоди є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо валюти стягнення суд зазначає наступне.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті при існуванні іноземного елемента у відносинах.
Зважаючи на повний розрив дипломатичних відносин між Україною та країною-агресором очевидним є те, що стягнення з Російської Федерації грошових коштів в гривні є неможливим, через неможливість конвертації російських платіжних засобів в гривню.
Відповідно Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, та Методики визначення шкоди та збитків, завданих об'єктам енергетичної інфраструктури України внаслідок збройної агресії Російської Федерації, оцінка розміру збитків здійснюється в умовних одиницях (функціональна валюта) - доларах США. Отриманий результат оцінки підлягає конвертації в національну валюту за поточним курсом Національного банку України на дату оцінки.
Враховуючи викладене, з метою забезпечення реального відновлення порушеного права позивача, зважаючи на те, що долари США є грошовою валютою, яка знаходиться в обігу в більшості країн світу, суд вважає за можливе стягнути грошові кошти з відповідача в доларовому еквіваленті за курсом НБУ на дату проведеної оцінки - на 31.12.2022).
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
При цьому, суд враховує, що при зверненні з позовом позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від його сплати в силу приписів п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Згідно із ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, з урахуванням ціни позову у цій справі, а саме 47 721 402,00 грн. (гривневого еквівалента задоволеної суми на дату ухвалення рішення) розмір судового збору за його подання становить 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1 059 800,00 грн.
Отже, враховуючи, що заявлені позовні вимоги у цій справі задоволено в повному обсязі та те, що позивачем подано цей позов до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС, то стягненню з відповідача до Державного бюджету України підлягає судовий збір у сумі 847 840,00 грн. (1 059 800,00 грн. х коефіцієнт 0,8).
Відповідно до ч. 4 ст. 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Згідно з абз. 1, 2 ч 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивачем у позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи. Вказано, що ТОВ «ОМЕГА» понесло витрати з оплати вартості експертизи у розмірі 250 000,00 грн. Станом на 31.12.2022 року курс долару США до гривні складав 36,5686 грн. за 1 долар США. Таким чином, ТОВ «ОМЕГА» понесло судові витрати з оплати вартості експертизи за двома магазинам у розмірі 50 000,00 грн. (еквівалент 1 367, 29 доларів США).
На підтвердження понесення витрат з оплати вартості судової експертизи у розмірі 250 000,00 грн. ТОВ «ОМЕГА» до матеріалів справи надано наступні документи: договір №150424 про надання послуг від 15.04.2024, Акт прийому-передачі послуг від 26.06.2024 на суму 250 000,00 грн., платіжні інструкції №14496 від 02.05.2024 на суму 125 000,00 грн. та №21714 від 26.06.2024 на суму 125 000,00 грн.
З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати з оплати вартості експертизи за двома магазинам у розмірі 1367,29 доларів США (еквівалентно за курсом НБУ 50 000,00 грн.).
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Держави - Російської Федерації через уповноважений орган - Генеральну прокуратуру Російської Федерації (вул. Большая Дмитровка, буд. 15-А, м.Москва, Російська Федерація, 125993) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" (вул. Панікахи, буд. 15, м. Дніпро, 49041; код ЄДРПОУ 30982361) суму завданих збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 1 304 983 (один мільйон триста чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят три) доларів США 00 центів (станом на дату оцінки 31.12.2022 еквівалентно за курсом НБУ 47 721 402 (сорок сім мільйонів сімсот двадцять одна тисяча чотириста дві) грн. 00 коп.), витрати на оплату вартості експертизи у розмірі 1 367,29 (одна тисяча триста шістдесят сім) доларів США 29 центів (станом на дату оцінки 31.12.2022 еквівалентно за курсом НБУ 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп.). Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. Стягнути з Держави - Російської Федерації через уповноважений орган - Генеральну прокуратуру Російської Федерації (вул. Большая Дмитровка, буд. 15-А, м.Москва, Російська Федерація, 125993) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 847 840 (вісімсот сорок сім тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Повний текст рішення складено та підписано: 26.02.2025.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.