вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"26" лютого 2025 р. Cправа № 902/1369/24
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Виноградського О. Є., за участю секретаря судового засідання Ганкіної А. Л., за участю:
представника позивача - адвоката Шевчука В. О. (ордер серії АВ № 1174014 від 26.12.2024),
представник відповідача - адвоката Марківа Н. В. (ордер серії АА № 1168053 від 28.01.2025),
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Господарського суду Вінницького області матеріали справи
за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Комара Олександра Васильовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Сервіс" (місцезнаходження: вул. Толстого Льва, буд. 33, оф. 75, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код юридичної особи: 43375072)
про стягнення 103706,27 грн заборгованості за договором,
Процесуальні дії у справі та стислий виклад позиції учасників справи.
27.12.2024 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Комара Олександра Васильовича б/н від 26.12.2024 (вх. канц. суду № 1435/24) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Сервіс" 103706,27 грн боргу, який складається з: 91650,90 грн - основного боргу, 2291,27 грн - пені, 1883,23 грн - 3 % річних та 7881,97 грн - інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем Договору про надання послуг № 30//11/2023 від 30.11.2023 (далі - Договір).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов Договору Фізична особа-підприємець Комар Олександр Васильович виконав ремонтні роботи операторної АЗС № 01/006, яка знаходиться за адресою Вінницька обл., м. Калинівка, вул. Українська, 1-А, загальною вартістю 234650,90 грн, натомість відповідач здійснив лиш часткову оплату вказаних робіт у сумі 143000,00 грн, чим порушив умови Договору в частині повної та своєчасної оплати. На підтвердження позивач посилається на підписаний сторонами Акт надання послуг № 1 від 05.04.2024.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2024 справу № 902/1369/24 розподілено судді Виноградському О. Є.
Ухвалою судді Господарського суду Вінницької області від 30.12.2024 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Комара Олександра Васильовича б/н від 26.12.2024 залишено без руху, встановлену позивачу строк та спосіб усунення недоліків.
31.12.2024 до Господарського суду Вінницької області надійшла заява представника позивача адвоката Шевчука В. О. б/н від 31.12.2024 (вх. канц. суду № 01-34/12833/24) про усунення недоліків.
Ухвалою судді Господарського суду Вінницької області про відкриття провадження від 06.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/1369/24, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 29.01.2025.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Враховуючи положення абзацу другого пункту 5 частини шостої статті 242 ГПК України, згідно з яким: якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення, - відповідач отримав ухвалу судді Господарського суду Вінницької області від 06.01.2025, надіслану йому через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС), 07.01.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Згідно з частиною першою статті 251 ГПК України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд констатує, що протягом встановленого законом строку відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Судове засідання, 29.01.2025, відбулося за участю представника позивача адвоката Шевчука В. О., відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
В судовому засіданні суд, враховуючи неявку відповідача у судове засідання, постановив ухвалу про відкладення розгляду справи на 26.02.2025 на 10:30 (яку занесено до протоколу судового засідання від 29.01.2025).
24.02.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 21.02.2025 (вх. канц. суду № 01-34/1857/25), в якому представник відповідача адвокат Марків Н. В. просив суд поновити строк на подання відзиву та долучити його до матеріалів справи, відмовити у задоволенні позовних вимог у справі № 902/1369/24 в повному обсязі.
На визначену судом дату, 26.02.2025, до суду з'явився представник позивача адвокат Шевчук В. О., також у судовому засіданні взяв участь представник відповідача адвокат Марків Н. В. (в режимі відеоконференції).
В судовому засіданні представник відповідача адвокат Марків Н. В. підтримав клопотання про поновлення строку на подання відзиву, яке мотивував тим, що відповідач не встиг подати відзив у визначений законом строк, оскільки здійснював перевірку щодо отримання ним від позивача оригіналу рахунку для оплати за Договором після підписання сторонами Акту надання послуг від 05.04.2024.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
За частиною другою статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині дев'ятій статті 165 ГПК України.
Відповідно до статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Дослідивши клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, суд у судовому засіданні постановив ухвалу у протокольній формі, якою відмовив у задоволенні вказаного клопотання.
Таким чином, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини дев'ятої статті 165 та частини другої статті 178 ГПК України.
Представник позивача адвокат Шевчук В. О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача адвокат Марків Н. В. щодо виконаних ФОП Комар О. В. робіт на загальну вартість 234650,90 грн не заперечив, разом з тим у задоволенні позовних вимог просив відмовити, оскільки вважає, що строк здійснення остаточних розрахунків не настав з огляду на погоджену сторонами умову договору щодо оплати на підставі оригіналу рахунку, який у свою чергу позивач не надавав відповідачу.
За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення у справі та орієнтовний час його проголошення в цьому судовому засіданні.
Після перерви, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення, яке долучено до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
30.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший Сервіс" (далі також - Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Комарем Олександром Васильовичем (далі також - Підрядник) та укладено Договір про надання послуг № 30//11/2023, відповідно до пункту 1.1 якого: в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується своїми силами з матеріалів Підрядника надати послуги з: "Ремонтні роботи операторної АЗС № 01/006, яка знаходиться за адресою Вінницька обл., м. Калинівка, вул. Українська, 1А" (далі - Послуги).
Ціна послуг (сума Договору) складає 234650,90 грн без ПДВ (пункт 2.1 Договору).
Замовник здійснює оплату наданих Послуг наступним чином: передоплата в сумі 115000,00 грн без ПДВ здійснюється протягом 5 календарних днів з дати підписання Договору, остаточна оплата в сумі 119650,90 - поетапно з відтермінуванням 10 робочих днів з дати підписання Сторонами Актів наданих послуг за кожним об'єктом на підставі наданого Виконавцем оригіналу рахунку (пункт 2.2 Договору).
Послуги повинні бути надані протягом 35 календарних днів на кожний окремий об'єкт з дати отримання Виконавцем акту передачі об'єкту Замовником (пункт 4.1 Договору).
Згідно з пунктом 4.2 Договору датою надання Послуг вважається дата підписання сторонами відповідного Акту наданих послуг.
Виконавець має право на дострокове надання послуг за умови дотримання вимог щодо якості наданих послуг і дозволу на це Замовника (пункт 4.3 Договору).
Передача наданих Послуг Виконавцем і приймання їх Замовником здійснюється відповідно до Технічного завдання (Додаток 1) та Локального кошторису (Додаток 3). Приймання послуг проводиться комісійно, уповноваженими представниками зі сторони Замовника та Виконавця.
По висновкам комісії здійснюється передача наданих послуг Виконавцем і приймання їх Замовником шляхом підписання Акту наданих послуг.
Відповідно до пункту 6.1 Договору підставою підписання сторонами відповідного Акту наданих послуг є складення Замовником Акту технічної готовності.
Якщо під час підписання Акту наданих послуг будуть виявлені недоліки, що виникли з вини Виконавця, Замовник не підписує Акт і затримує прийняття Послуг та оплату наданих Послуг до усунення недоліків (пункт 6.3 Договору).
Усі суперечки та розбіжності, що можуть виникнути з Договору або у зв'язку з його виконанням, будуть за можливості вирішуватися шляхом переговорів уповноважених представників Сторін (пункт 8.1 Договору).
Заходи досудового врегулювання суперечок, які виникають з Договору, в т. ч. претензійний порядок, є обов'язковими.
У випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених Договором Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України (пункт 10.1 Договору).
За порушення строків остаточної оплати Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,01 % від суми заборгованості за кожний календарний день допущеного прострочення, але не більше облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня (пункт 10.2 Договору).
Термін дії Договору: початок - з моменту підписання, закінчення - 31.12.2023, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язані, за цим Договором (пункт 13.4 Договору).
Підписання сторонами Договору не заперечується, відповідність копії вказаного документа оригіналу засвідчена підписом адвоката.
05.04.2024 між ТОВ "Перший Сервіс", як Замовником, та Фізичною особою підприємцем Комарем Олександром Васильовичем, як Підрядником, підписано без претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) Акт надання послуг № 1 (далі також - Акт).
Зі змісту дослідженого акту вбачається, що останній стосується виконаних робіт по об'єкту будівництва - Ремонтні роботи операторної АЗС № 01/006, яка знаходиться за адресою: Вінницька обл., м. Калинівка, вул. Українська, 1А, загальною вартістю 234650,90 грн без ПДВ.
Копія підписаного уповноваженими представниками сторін Акту засвідчена підписом представником позивача.
Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший Сервіс" перерахувало на користь Комара Олександра Васильовича кошти у сумі 143000,00 грн, а саме:
- 08.12.2023 відповідач перерахував на користь позивача 35000,00 грн, у призначенні платежу платіжної інструкції № 44 від 08.12.2023 вказано: "Сплата за ремонтні роботи зг Договору № 30/11/2023 від 30.11.2023р. Без ПДВ.";
- відповідно до платіжної інструкції № 444 від 12.12.2023 відповідач сплатив на користь позивача 20000,00 грн (призначення платежу "Сплата за ремонтні роботи зг Договору № 30/11/2023 від 30.11.2023р. Без ПДВ.");
- відповідно до платіжної інструкції № 78 від 18.12.2023 відповідач сплатив на користь позивача 3000,00 грн (призначення платежу "Сплата за ремонтні роботи зг Договору № 30/11/2023 від 30.11.2023р. Без ПДВ.");
- відповідно до платіжної інструкції № 76 від 18.12.2023 відповідач сплатив на користь позивача 5000,00 грн (призначення платежу "Сплата за ремонтні роботи зг Договору № 30/11/2023 від 30.11.2023р. Без ПДВ.");
- відповідно до платіжної інструкції № 105 від 25.12.2023 відповідач сплатив на користь позивача 10000,00 грн (призначення платежу "Сплата за ремонтні роботи зг Договору № 30/11/2023 від 30.11.2023р. Без ПДВ.");
- відповідно до платіжної інструкції № 497 від 28.12.2023 відповідач сплатив на користь позивача 15000,00 грн (призначення платежу "Сплата за ремонтні роботи зг Договору № 30/11/2023 від 30.11.2023р. Без ПДВ.");
- відповідно до платіжної інструкції № 51 від 05.01.2024 відповідач сплатив на користь позивача 10000,00 грн (призначення платежу "Сплата за ремонтні роботи зг Договору № 30/11/2023 від 30.11.2023р. Без ПДВ.");
- відповідно до платіжної інструкції № 129 від 11.01.2024 відповідач сплатив на користь позивача 15000,00 грн (призначення платежу "Сплата за ремонтні роботи зг Договору № 30/11/2023 від 30.11.2023р. Без ПДВ.");
- відповідно до платіжної інструкції № 147 від 02.02.2024 відповідач сплатив на користь позивача 30000,00 грн (призначення платежу "Сплата за ремонтні роботи зг Договору № 30/11/2023 від 30.11.2023р. Без ПДВ.").
14.11.2024 Фізична особа-підприємець звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Сервіс" із претензією № 14/11 щодо повернення заборгованості за Договором. Відповідно до змісту вказаної претензії позивач просив відповідача протягом 5 днів з дня отримання вказаної претензії погасити заборгованість за Договором на надання послуг № 30/11/2023 від 30.11.2023 у розмірі 91650,90 грн на розрахунковий рахунок ФОП Комара Олександра Васильовича.
Вказаний лист позивач надіслав на адресу відповідача поштовим відправленням 15.11.2024, що підтверджується копією накладної АТ "Укрпошта" № 2102800065474 від 15.11.2024, копією опису вкладення до цінного листа та фіскальним чеком.
Оскільки, заходами досудового врегулювання суперечки спір не було вирішено, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 103707,37 грн, яка складається з основного боргу у розмірі 91650,90 грн, суми пені у розмірі 2291,27 грн, 3 % річних у розмірі 1883,23 грн та інфляційних втрат - 7881,97 грн, що нараховані в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору надання послуг № 30//11/2023 від 30.11.2023.
Суд встановив, що у позовній заяві позивачем допущено арифметичну помилку при додаванні складових суми заборгованості, а саме: замість правильної суми боргу 103707,37 грн позивачем вказано - 103706,27 грн. Враховуючи ціну позову, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, така помилка не впливає на визначення розміру судового збору.
Положеннями ГПК України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 ГПК України).
Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, просторова компетенція однорідних судів.
Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Згідно з частинами першою та другою статті 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Зазначений припис поширює свою дію абсолютно на всі випадки, коли процесуальне законодавство не обумовлює будь-якого відмінного варіанту стосовно конкретного виду справ, а тому іменується загальним, адже діє як загальне правило, на відміну від інших видів підсудності, що застосовуються як спеціальне правило підсудності.
Водночас, за умовами частини першої статті 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів (частина п'ята статті 29 ГПК України).
Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.
Вказані вимоги є вичерпними, жодних інших вимог для визначення підсудності за вибором позивача, у тому числі щодо заявлення позовних вимог, безпосередньо пов'язаних з місцем виконання договору, господарське процесуальне законодавство не встановлює.
Згідно з частиною першою статті 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
Поняття "місце виконання зобов'язання" за своїм змістом відображає певну просторову характеристику зобов'язальних правовідносин, при цьому таке відображення може відбуватися не тільки за допомогою формулювання "місце виконання зобов'язання", але й іншими словосполученнями.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами спору укладено договір згідно з умовами якого відповідач зобов'язався виконати підрядні роботи за адресою: Вінницька обл., м. Калинівка, вул. Українська, 1А, а отже сторонами договору узгоджено, що місцем його виконання є м. Калинівка.
Беручи до уваги, що спір у цій справі виник щодо виконання зазначеного договору, з урахуванням приписів частини п'ятої статті 29 ГПК України, яка пов'язує можливість застосування альтернативної територіальної юрисдикції (підсудності) з необхідністю визначення місця виконання такого договору, суд дійшов висновку, що ця справа може розглядатися Господарським судом Вінницької області (за місцем виконання договору), а не лише за місцезнаходженням відповідача.
Таким чином, позивач, користуючись правом, передбаченим частинами першою та п'ятою статті 29 ГПК України, правомірно звернувся з цією позовною заявою до Господарського суду Вінницької області.
У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків (частина перга статті 202 ЦК України).
При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною першою статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В свою чергу, частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу, частиною першою статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина перша та друга статті 837 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із статтею 840 ЦК України, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків. Підрядник відповідає за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу.
Відповідно до частини першої статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
В свою чергу, частиною другою статті 854 передбачено, що підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Згідно із частиною першою статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, суд зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий Договір про надання послуг № 30//11/2023 від 30.11.2023.
Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Також матеріали справи не містять доказів пред'явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов Договору чи відмови відповідача від Договору.
Судом встановлено, що у пункті 2.1 Договору сторони досягли згоди щодо ціни робіт - 234650,90 грн.
У пункті 2.2 Договору сторони дійшли згоди щодо здійснення Замовником передоплати в сумі 115000,00 грн протягом 5 календарних днів з дня підписання Договору, тоді як остаточна оплата в сумі 119650,90 мала бути проведена поетапно з відтермінуванням 10 робочих днів з дати підписання Сторонами акту наданих послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір підписано сторонами 30.11.2023.
У період з 08.12.2023 по 02.02.2024 позивачем було здійснено оплати у сумі 143000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями (а. с. 14-22).
Таким чином, відповідач виконав зобов'язання щодо сплати попередньої оплати в повному обсязі.
Акт надання послуг № 1 на суму 234650,90 грн за Договором сторонами підписано 05.04.2024.
Матеріали справи не містять доказів надання (направлення) відповідачу рахунку на оплату. Водночас, суд критично оцінює аргумент відповідача щодо безпідставності вимог для проведення остаточних розрахунків за Договором, у зв'язку із відсутністю рахунку на оплату, оскільки ненадання рахунку відповідачу не змінює обов'язок і строк виконання ним грошового зобов'язання перед позивачем.
Суд врахував, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, що містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати за виконані роботи, тобто носить інформаційний характер.
Ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, а значить не звільняє від обов'язку оплатити надану послугу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19.
Враховуючи умови пункту 2.2 Договору остаточну оплату за Договором, різницю у сумі 91950,90 грн, відповідач мав здійснити у строк до 19.04.2024 (включно).
Натомість, доказів виконання грошового зобов'язання відповідачем у вказаному вище розмірі матеріали справи не містять.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови Договору № 30//11/2023 від 30.11.2023 в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт, що стверджується Актом надання послуг № 1 від 05.04.2024.
Відтак, вимога про стягнення суми основного боргу у розмірі 91650,90 грн є правомірною та підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення 2291,27 грн пені, нарахованої у період з 20.04.2024 по 26.12.2024.
Частиною третьою статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За частинами першою та другою статті 614 ЦК вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В силу частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
У статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В свою чергу, умовами пункту 10.2, укладеного між сторонами Договору, передбачено, що за порушення строків, надання послуг Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,01% від суми заборгованості за кожний день допущеного прострочення, але не більше облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня.
Як визначено у частині шостій статті 232 Господарського Кодексу України (далі - ГК України), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі.
Тобто, сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі № 910/2031/16, від 10.04.2018 у справі № 916/804/17 та від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19.
Суд, проаналізувавши умови Договору на надання послуг № 30//11/23 від 30.11.2023, встановив, що сторонами у Договорі не встановлено інший строк нарахування пені, аніж той, який передбачений частиною шостою статті 232 ГК України.
Водночас, відповідно до пункту 10.2 Договору сума пені не може перевищувати облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Дослідивши розрахунок пені, викладений позивачем у позовній заяві, суд встановив, що нарахування штрафних санкцій здійснено на суму основного боргу у розмірі 91650,90 з 20.04.2024 по 26.12.2024 за ставкою 0,01 % пені та становить 2291,27 грн.
Як встановлено судом вище, остаточна оплата виконаних позивачем робіт мала бути проведена 19.04.2024. Відтак, прострочення грошового зобов'язання розпочинається з 20.04.2024.
Наведені вище норми права та встановлені судом обставини, а саме факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, факт наявності в Договорі відповідальності за це порушення, свідчить про правомірність нарахування позивачем відповідачу пені.
Однак, перевіривши представлені ФОП Комарем О. В. розрахунки, заявлених до стягнення 2291,27 грн пені, суд частково погоджується із заявленою сумою, оскільки судом встановлено, що позивачем недотримано вимоги частини шостої статті 232 ГК України.
Таким чином, правомірною є вимога в частині стягнення 1677,21 грн пені, тоді як вимога про стягнення 614,06 грн задоволенню не підлягає у зв'язку із її необґрунтованістю.
Разом з тим, суд враховує положення частини третьої статті 551 ЦК України відповідно до якої: розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Беручи до уваги те, що матеріали справи № 902/1369/24 не містять жодних доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності ФОП Комара Олександра Васильовича, та/або доказів настання негативних наслідків та понесення ним збитків саме в результаті порушення ТОВ "Перший Сервіс" умов Договору, з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності суд зменшує належну до стягнення суму пені на 50 %, а саме до 838,61 грн.
Щодо стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 1883,23 грн, нарахованих за період з 20.04.2024 по 26.12.2024, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2020 № 924/532/19).
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Як слідує з розрахунку, що міститься у позовній заяві (а. с. 7), позивач нарахував 3 % річних у сумі, що становить 1883,23 грн за період з 20.04.2024 по 26.12.2024 на суму заборгованості 91650,90 грн.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що сума річних перебуває в межах розрахунку суду, відтак вимога про стягнення 1883,23 грн підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення 7881,97 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів за період з 20.04.2024 по 26.12.2024, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
При перевірці правильності нарахування позивачем суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, суд враховує висновки щодо застосування статті 625 ЦК України, викладену у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, згідно з якими.
При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 (далі - Постанова КМУ №1078) та Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абз.5 п.4 постанови КМУ №1078).
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Враховуючи наведені висновки, здійснивши перевірку правильності нарахування заявленої суми, суд дійшов висновку про правомірність вимог в частині стягнення 7881,97 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Положення статей 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо судових витрат.
Позивачем при звернені до суду із цим позовом сплачено 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 343 від 18.12.2024 (а. с. 9).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення.
Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16.
Таким чином, за правилами статті 129 ГПК України на відповідача покладається судовий збір у сумі 3010,13 грн, тоді як витрати зі сплати судового збору у розмірі 17,87 грн слід залишити за позивачем.
Керуючись статтями 8, 18, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 326, 327 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Сервіс" (місцезнаходження: вул. Толстого Льва, буд. 33, оф. 75, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код юридичної особи: 43375072) на користь Фізичної особи-підприємця Комара Олександра Васильовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) 91650,90 грн - основного боргу, 838,61 грн - пені, 1883,23 грн - 3 % річних, 7881,97 грн - інфляційних втрат та 3010,13 грн відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Відповідно до положень частини першої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Повне рішення складено 26 лютого 2025 р.
Суддя Олег ВИНОГРАДСЬКИЙ
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - ФОП Комар О. В. ( АДРЕСА_1 )