11.02.2025 року м. Дніпро Справа № 912/1194/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.,
при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Кіровоградської області (суддя Тимошевська В.В.) від 30.07.2024р. у справі № 912/1194/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116
до відповідача Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз", вул. Арсенія Тарковського, 67, м. Кропивницький, 25006
про стягнення 204 108 248,37 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області із позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз" про стягнення заборгованості в сумі 204 108 248,37 грн, з яких: 138 551 371,20 грн основного боргу, 36 348 131,28 грн пені, 7 488 917,97 грн 3% річних та 21 719 827,92 грн інфляційних.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 30.07.2024р. у справі № 912/1194/24:
- позовні вимоги задоволено частково;
- стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 138 551 371,20 грн основного боргу, 18 097 234,64 грн пені, 7 479 698,31 грн 3% річних та 21 719 827,92 грн інфляційних, а також 847 840,00 грн судового збору;
- у задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
Приймаючи рішення про задоволення позову місцевий господарський суд послався на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3152-ОГРМ від 22.03.2022 в частині повної та своєчасної оплати поставленого в березні-квітні 2022 року природного газу. Інфляційні втрати та 3% річних задоволені на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. В частині 3% річних та пені судом позов задоволено частково у зв'язку з наявними у розрахунку помилками. Також судом зменшено правомірно заявлену до стягнення пеню на 50%, з огляду на збитковість діяльності відповідача, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення тощо.
До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.07.2024р. у справі № 912/1194/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 18 097 234,64 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначено, що відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору. Виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках, або тієї обставини, що йому затверджено необґрунтовані тарифи тощо.
Позивач посилається на своє стратегічне значення, у тому числі, на необхідність забезпечення його діяльності як "постачальника останньої надії". Розмір дебіторської заборгованості постійно зростає, через відсутність платіжної дисципліни з боку таких споживачів (поставка, як постачальника "останньої надії") та обмеження заходів впливу на них (Позивач наразі не має права обмежувати споживання природного газу через заборгованість перед ним).
Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
Посилається, що відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов'язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 11.02.25р. о 11:00 год.
У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.
Відповідач надіслав відзив на апеляційну скаргу, за яким проти задоволення апеляційної скарги заперечує та вказує, що аргументи скаржника про відсутність підстав для застосування судом до спірних правовідносин приписів статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України є безпідставними. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. Відповідач вважає, що суд першої інстанції, дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені, з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги майновий стан сторін, відсутність доказів понесення скаржником збитків у результаті порушення Товариством зобов'язання та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності.
11.02.2025 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване плановим відключенням електроенергії за адресою відповідача. Попередньо суд задовольнив клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки причини неявки представника у судове засідання не є поважними. Відключення електроенергії за графіками не є новою та непередбачуваною обставиною та відповідач був повідомлений про розгляд справи завчасно. У зв'язку з чим не був позбавлений можливості задіяти альтернативні джерела електроенергії для власних технічних засобів, скористатися пристроями, які не потребують постійного джерела живлення від мережі, скористатися приміщенням, яке не підпадає під визначену групу відключень або має інші джерела живлення, забезпечити особисту участь у судовому засіданні тощо.
Суд звертає увагу скаржника, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, а апеляційним судом не визнавалася явка в судове засідання представників учасників справи обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представника відповідача.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 22.03.2022 між ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (Продавець) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3152-ОГРМ (далі - Договір, а.с. 25-29) за умовами якого:
- Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю природний газ в обсягах та у строки, що погоджені Сторонами у цьому Договорі, а Покупець зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені відповідним цим Договором (п. 1.4.);
- Продавець передає Покупцеві на умовах цього Договору замовлений обсяг (об'єм) природного газу у період з 1 березня 2022 року по 30 квітня 2022 року (включно) (п. 2.1.);
- загальний обсяг природного газу за цим Договором складається з сум загальних обсягів на всі періоди передачі протягом строку дії цього Договору, а саме:
Обсяг І (фіксований) - обсяг нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат, погоджених Національною комісією, що здійснює регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) на березень-квітень 2022 р., а саме: 4 058,85298 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях (далі - Періоди передачі) (тис.куб.м.): березень 2022 року - 2 434,86502; квітень 2022 року - 1 623,98796, всього 4 058,85298 (п. 2.2.1.);
Обсяг II - обсяг втрат, зумовлених воєнними діями в Україні та понесених у зв'язку із запобіганням / врегулюванням гуманітарних кризових ситуацій, підтверджених операторами газорозподільних систем та оператором газотранспортної системи та погоджується НКРЕКП. Для замовлення необхідного обсягу природного газу для покриття втрат зумовлених воєнними діями в Україні та понесених у зв'язку із запобіганням / врегулюванням гуманітарних кризових ситуацій Покупець направляє на електронну та поштову адреси Продавця, зазначені в Розділі 11 цього Договору, відомості щодо необхідного обсягу природного газу в порядку встановленому Договором (п. 2.2.2.);
Обсяг ІІІ - обсяг понаднормованих втрат та виробничо-технологічних витрат, за виключенням Обсягу ІІ (п. 2.2.3.);
- сторони на підставі ч. 3 ст. 207 та ст. 627 Цивільного кодексу України домовилися про можливість підписання в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису комерційних актів, первинної бухгалтерської документації, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, пов'язаних із виконанням Договору (п. 3.11.);
- ціна обсягів природного газу, визначених в пункті 2.2.1 цього Договору як Обсяг І (фіксований), за 1000 куб. м. газу без ПДВ складає - 6 183,33 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%. Всього ціна природного газу за 1000 куб. м. з ПДВ складає - 7 420,00 грн (п. 4.1.1.). Ціна обсягів природного газу, визначених в пункті 2.2.2 цього Договору як Обсяг II, складає 0,01 грн з урахуванням податку на додану вартість за 1000 куб. метрів природного газу (п. 4.1.2.). Ціна обсягів природного газу, визначених в пункті 2.2.3 цього Договору як Обсяг III, розраховується за наведеною у пункті формулою (п. 4.1.3.);
- Покупець зобов'язаний здійснити оплату за реалізовані обсяги природного газу у періоді передачі не пізніше ніж через 45 календарних днів після закінчення періоду передачі, а саме:
4.3.1. за ресурс березня 2022 - 15 травня 2022 р.
4.3.2. за ресурс квітня 2022 - 15 червня 2022 р.
- Покупець зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату природного газу, надання забезпечення згідно з умовами Договору (п. 5.2.2.);
- Продавець має право отримувати від Покупця своєчасну оплату за природний газ відповідно до умов Договору (п. 5.3.1.);
- за порушення Покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених Договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, Покупець, на письмову вимогу Продавця не пізніше 30 днів з моменту її отримання, зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 6.3.);
- у відповідності до ст. 631 Цивільного кодексу України та на виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №222, зі змінами, умови цього Договору поширюються на відносини, що фактично склалися між Сторонами до його укладення, а саме з 01 березня 2022 р. та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до їх повного та належного здійснення, а в частині передачі природного газу Покупцю по 30 квітня 2022 р. (включно) (п. 9.1.).
Договір укладено між сторонами шляхом його підписання в електронному вигляді із застосуванням електронних цифрових підписів.
На виконання умов зазначеного Договору, у період з березня по квітень 2022 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 183 117 542,59 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу, а саме:
- №5924 від 31.03.2022 за березень 2022 року на суму 20 763 241,74 грн;
- №5958 від 31.03.2022 за березень 2022 року на суму 50 180 984,15 грн;
- №7505 від 30.04.2022 за квітень 2022 року на суму 12 664 633,78 грн;
- №7538 від 30.04.2022 за квітень 2022 року на суму 99 508 682,92 грн (а.с. 9-12).
Відповідач здійснив часткову оплату за переданий газ в сумі 44 566 171,39 грн, що підтверджується інформацією АТ "Ощадбанк" (а.с. 14, 16-17).
Таким чином, як стверджує позивач, борг відповідача за отриманий природний газ становить 138 551 371,20 грн.
На виконання п. 6.3 Договору 20.03.2024 на адресу відповідача направлено вимогу №119/4.1.2-14528-2024 від 20.03.2024 про сплату заборгованості за Договором в загальному розмірі 204 108 248,37 грн, з яких: 138 551 371,20 грн основного боргу, 36 348 131,28 грн пені, 7 488 917,97 грн - 3% річних та 21 719 827,92 грн інфляційних (а.с. 13, 19-20). Вказану претензію відповідач отримав 25.03.2024, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 18). Зазначена вимога відповідачем не виконана.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язань за договором в частині оплати поставленого товару, позивач просить суд стягнути основний борг та штрафні санкції, нараховані у зв'язку з простроченням оплати за поставлений газ.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем допущено порушення строків оплати за поставлений товар, що не заперечується самим відповідачем.
Причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода позивача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині зменшення пені на 50%.
В іншій частині зазначене судове рішення не оскаржується, а тому згідно з частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України в апеляційному порядку не переглядається.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 6.3. договору за порушення Покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених Договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, Покупець, на письмову вимогу Продавця не пізніше 30 днів з моменту її отримання, зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
У зв'язку з простроченням оплати поставленого товару позивачем нараховано пеню за загальний період прострочення з 17.05.2022 по 14.12.2022 в сумі 36 348 131,28 грн.
Позивачем не враховано, що прострочення зобов'язання за оплату отриманого газу в квітні 2022 року має місце з 16.06.2022, тобто з наступного дня після настання строку оплати.
Отже, за зобов'язаннями квітня 2022 року пеня за період з 16.06.2022 по 14.12.2022 становить 27 966 498,14 грн. А тому, правильною загальною сумою пені є 36 194 469,28 грн.
Позивач не наводить заперечень щодо правильності здійсненого судом першої інстанції перерахунку.
За положенням частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Аналіз наведеної норми законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки. Господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, а також запереченням інших учасників щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд.
Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 2 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії / бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 910/8396/20, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 05.03.2019 у справі № 923/536/18; від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі № 914/2252/18; від 30.09.2019 у справі № 905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Також Верховний Суд у справі № 911/2269/22 зазначив, що висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 %), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини 1, 2 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Отже, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене водночас вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.
Подібні висновки викладено об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, Великою Палатою Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22.
Відповідач у суді першої інстанції подав клопотання про зменшення розміру пені до 1%, посилаючись на тяжкий фінансовий стан.
На підтвердження майнового стану надав звіт про фінансові результати за 2023 рік, баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2023.
Також, зазначав, що постановою НКРЕКП від 26.12.2022 № 1840 було зупинено АТ "Кіровоградгаз" дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 29 червня 2017 № 849. На сьогоднішній день у товариства відсутні джерела надходження грошових коштів від діяльності з розподілу природного газу, а лише відбувається погашення заборгованості за надані послуги за період ліцензованої діяльності.
Посилається, що головною підставою, у зв'язку з якою АТ "Кіровоградгаз" несвоєчасно здійснює розрахунки з позивачем, є встановлення регулятором тарифу на послуги з розподілу природного газу, який не покриває фактичних обґрунтованих витрат товариства, що є необхідними для господарської діяльності. На думку відповідача, НКРЕКП також затвердило розміри ВТВ, які не відповідають фактичним витратам. Зазначає, що у товариства є дефіцит, який не покриває фактичні обґрунтовані витрати.
Відповідач також вказує, що постановою НКРЕКП від 20.09.2022 № 1173 АТ "Кіровоградгаз" включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу згідно Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу". Однак, як зазначає відповідач, на сьогоднішній день процедура передбачена зазначеним Законом ще не завершена.
Проаналізувавши матеріали справи, суд першої інстанції зменшив розмір штрафних санкцій на 50% від правомірно заявленої суми. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується.
Судом першої інстанції підставно враховано, що в матеріалах справи відсутні докази того, що для позивача мали місце будь-які негативні наслідки (збитки тощо) через прострочення відповідачем оплати поставленого товару, так само, як відсутні докази й того, що вказаних негативних наслідків зазнали будь-які інші учасники господарських правовідносин.
Суд враховує майновий стан відповідача, який підтверджено належними доказами, наявність заборгованості перед ним, та особливості його діяльності, зокрема, неможливість самостійно визначати економічно обґрунтований тариф.
Загальний розмір нарахованих пені, відсотків річних та інфляційних втрат складає майже 50 % від суми основного боргу, що є значним розміром.
Враховуючи економічну ситуацію в країні, стягнення з підприємства значних сум штрафних санкцій під час воєнного стану може призвести до негативних наслідків для нього.
Колегія суддів враховує і заперечення позивача щодо зменшення штрафних санкцій, зокрема те, що виконання договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб; несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, у тому числі, постачальника "останньої надії"; надмірне зменшення розміру неустойки фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання.
Проте, визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб'єктивним правом суду, і в даному випадку судом першої інстанції було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та становище як відповідача так і позивача у даній справі; таке зменшення неустойки враховує інтереси як боржника, так і кредитора, вимогу якого щодо компенсації за порушення умов договору враховано судом. На думку апеляційного суду, зменшення судом першої інстанції штрафних санкцій (пені) на 50% не порушить інтереси позивача і не стане надмірним тягарем для відповідача.
Крім того, колегія суддів враховує, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати, що також компенсує можливі негативні наслідки для кредитора.
З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а рішення в оскаржуваній частині таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Відповідно до ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, сплачений за її подання судовий збір слід покласти на апелянта.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.07.2024р. у справі № 912/1194/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.07.2024р. у справі № 912/1194/24 - залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена та підписана 19.02.2025 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Т.А. Верхогляд