вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" листопада 2024 р. Справа№ 910/17078/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Пантелієнка В.О.
Полякова Б.М.
Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.
За участю представників учасників справи:
арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі № 910/17078/23 (суддя Стасюк С.В., повний текст ухвали складено та підписано - 29.07.2024)
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського міста Києва від 18.07.2024 у справі № 910/17078/23 (суддя Стасюк С.В., повний текст ухвали складено та підписано - 29.07.2024), зокрема, відмовлено у задоволенні заяви керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича про перехід до процедури погашення боргів боржника; закрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів; припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів ОСОБА_1 арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича.
Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки процедура реструктуризації боргів боржника є пріоритетною відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема її строковість, врахувавши заперечення кредитора у справі проти схвалення поданого плану реструктуризації боргів боржника, дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича про перехід до процедури погашення боргів боржника та наявність правових підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить звільнити її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги; ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі № 910/17078/23 скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні безпідставно не застосовано норми ст. 61 Сімейного кодексу України та залишено поза увагою положення ч. 11 ст. 126, ч. 1 ст. 130, ч. 3 ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства.
Крім того, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що боржником відображено відомості про всі власні доходи, а запропоновані до сплати суми були визначені боржником, виходячи з розміру реально отримуваних доходів, при цьому доказів приховання доходів боржником матеріали справи не містять, і кредиторами таких не подано.
Отже, апелянт вказує про те, що судом першої інстанції не було враховано висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 18.10.2018 у справі № 826/11106/17, від 28.10.2018 у справі № 826/14749/16, від 27.11.2019 у справі № 826/15257/15, від 25.03.2020 у справі №805/4508/16-а, від 20.05.2020 у справі № 809/1031/16, від 31.03.2021 у справі № 620/2520/20, від 19.05.2021 у справі № 210/5129/17, від 20.05.2022 у справі № 340/370/21 та від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20 щодо надмірного формалізму при розгляді справ.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом та не подали відзиви на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України, не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі № 910/17078/23 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: ОСОБА_2., Поляков Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі № 910/17078/23 витребувано з Господарського суду містка Києва матеріали справи № 910/17078/23 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі № 910/17078/23 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.
22.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/17078/23.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2939/24 від 26.08.2024 у зв'язку із рішення Вищої ради правосуддя від 13.08.2024 про звільнення судді ОСОБА_2 , яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/17078/23.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Пантелієнко В.О., Поляков Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 у справі № 910/17078/23, зокрема, у клопотанні ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі № 910/17078/23 відмовлено; апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі № 910/17078/23 залишено без руху.
02.09.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків.
Слід зазначити, що головуючий суддя (суддя-доповідач) Отрюх Б.В. перебував у відпустці з 02.09.2024 по 22.09.2024 (включно).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі № 910/17078/23, поміж іншого, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/17078/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі № 910/17078/23; розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі № 910/17078/23 призначено на 06.11.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 у справі № 910/17078/23, зокрема, задоволено заяву керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича щодо участі арбітражного керуючого у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Явка представників учасників справи
06.11.2024 у судове засідання в режимі відеоконференції з'явився арбітражний керуючий Хомич Роман Володимирович.
Інші учасники справи у судове засідання 06.11.2024 не з'явилися; про час, місце та дату судового засідання повідомлялися завчасно та належним чином; про причини нез'явлення суд не повідомили.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).
Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за участю арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича.
Позиції учасників справи
У судовому засіданні 06.11.2024 арбітражний керуючий Хомич Роман Володимирович просив задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі № 910/17078/23 скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
У листопаді 2023 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про відкриття провадження у справі відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, оскільки вона неспроможна сплатити борг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2023, зокрема, відкрито провадження у справі № 910/17078/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру реструктуризації боргів боржника та призначено керуючим реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича.
29.03.2024 до Господарського суду міста Києва від керуючого реструктуризацією боргів боржника надійшло клопотання про перехід до процедури погашення боргів боржника та виплату частини основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією у справі № 910/17078/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 в сумі 5 179, 00 грн.
03.04.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» про затвердження плану реструктуризації боргів у справі № 910/17078/23.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 задоволено клопотання керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича про здійснення виплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією у справі № 910/17078/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 20.02.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 поміж іншого, зобов'язано керуючого реструктуризацією майна боржника арбітражного керуючого Хомича Р.В. скликати та провести збори кредиторів на яких буде погоджений план реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження.
05.04.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява керуючого реструктуризацією з доданими до неї повідомленнями про проведення зборів кредиторів та проектом плану реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 .
17.05.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява керуючого реструктуризацією боргів боржника, в якій останній просить суд припинити процедуру реструктуризації боргів та повноваження керуючого реструктуризацією, ввести процедуру погашення боргів та призначити керуючим реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича.
За наслідками розгляду вищевказаної заяви, місцевим господарським судом постановлено судове рішення, яке наразі оскаржується в апеляційному порядку.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Особливості відновлення платоспроможності боржника, який є фізичною особою, передбачено Книгою четвертою КУзПБ. Зокрема, розділом ІІІ Книги четвертої КУзПБ врегульовано реструктуризацію боргів боржника - фізичної особи.
Згідно з ч. 2 ст. 6 КУзПБ щодо боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.
Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (ст. 1 КУзПБ).
За положеннями КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та має строковий характер.
Так, в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, про: введення процедури реструктуризації боргів боржника; строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (частина 5 статті 119 КУзПБ).
Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (частина 2 статті 122 КУзПБ).
Загальні вимоги щодо плану реструктуризації боргів боржника встановлено у статті 124 КУзПБ, виконання їх є необхідним при розробленні проекту плану реструктуризації, адже це дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та дасть можливість прийняти рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.
Зокрема, згідно з частиною 2 статті 124 КУзПБ у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов'язкових періодичних зобов'язань (виплата аліментів тощо).
План реструктуризації боргів боржника може містити положення про: 1) реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації; 2) зміну способу та порядку виконання зобов'язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів; 3) відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини; 4) виконання зобов'язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством; 5) інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо) (частина 3 статті 124 КУзПБ).
Розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника та прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність віднесено до основних завдань зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника. Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (частини 2, 3 статті 123 КУзПБ).
Зокрема, частиною 2 статті 48 КУзПБ передбачено, що перші збори кредиторів вважаються повноважними, якщо на них присутні кредитори, які мають не менше ніж дві третини голосів. Якщо перші збори не відбулися через відсутність кредиторів із необхідною кількістю голосів, протягом двох тижнів проводяться повторні перші збори, які вважаються повноважними у разі присутності на них кредиторів, що мають більше половини голосів. Якщо ж і ці збори не відбулися через відсутність кредиторів із необхідною кількістю голосів, протягом двох тижнів проводяться наступні перші збори, які вважаються повноважними у разі присутності на них кредиторів, що мають більше чверті голосів.
Порядок затвердження плану реструктуризації боргів боржника закріплений у статті 126 КУзПБ, яка передбачає подання керуючим реструктуризацією відповідної заяви протягом трьох днів з дня схвалення зборами кредиторів погодженого з боржником плану реструктуризації боргів, розгляд такої заяви господарським судом протягом 10 днів з для її отримання із заслуховуванням кожного присутнього на засіданні кредитора, який має заперечення щодо плану реструктуризації боргів.
Господарський суд зобов'язаний затвердити план реструктуризації боргів боржника, якщо такий план схвалений кредиторами та боржником. Утім частиною 8 вказаної статті передбачені підстави для постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність. У разі постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржник, збори кредиторів мають право звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (частина 10 статті 126 КУзПБ).
Водночас якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (частина 11 статті 126 КУзПБ).
Окрім загальних підстав закриття провадження у справі про банкрутство, встановлених частиною 1 статті 90 КУзПБ (з урахуванням статті 113 КУзПБ тією мірою, якою вони можуть стосуватися боржника - фізичної особи), відповідно до частини 7 статті 123 КУзПБ суд також приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо: 1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї; 2) майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами; 3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю.
Частиною 1 статті 130 КУзПБ передбачено, що господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема викладеною в постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 ЦК України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини 2, 3 статті 13 ЦК України).
До боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини 2 статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 - 11 частини 3 статті 116 КУзПБ), а в разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина 4 статті 116, частина 7 статті 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУзПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статті 128 КУзПБ).
КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає:
- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років (пункти 3, 4 частини 4 статті 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених частиною 7 статті 123 КУзПБ;
- закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини 7 статті 123 КУзПБ);
- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов'язковій сплаті згідно з частиною 3 статті 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 частини 8 статті 126 КУзПБ);
- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина 11 статті 126 КУзПБ).
Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 звернув увагу на те, що конструкція частини 7 статті 123 КУзПБ побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з'ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом. До того ж розширене коло ініціаторів застосування вказаної норми та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.
Враховуючи призначення зазначеної норми та можливість застосування її судом з власної ініціативи, Верховний Суд наголосив на тому, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною 7 статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов'язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.
Щодо застосування частини 11 статті 126 КУзПБ Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Такими обставинами можуть бути, серед іншого, ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім'ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.
Із матеріалів справи вбачається, що керуючим реструктуризацією було долучено до заяви (зареєстрованої в електронному кабінеті 04.04.2024) та заяви від 14.05.2024 вих. № 02-01/65/2806 (зареєстрована 16.05.2024) план реструктуризації боргів ОСОБА_1 .
Як зазначалось вище, суд першої інстанції, враховуючи ухвалу від 04.04.2024, зокрема, зобов'язав керуючого реструктуризацією майна боржника арбітражного керуючого Хомича Р.В. скликати та провести збори кредиторів на яких буде погоджений план реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження.
В подальшому, всім конкурсним кредиторам, банківським установам: АТ «Перший український міжнародний банк» (АТ «ПУМБ») та АТ «Універсал Банк», а також боржнику ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про місце (формат) і час проведення додаткових зборів кредиторів (вих. № 02-01/65/2708 від 04 квітня 2024 року) та вирішені організаційні питання.
Слід зазначити, що засідання додаткових зборів кредиторів у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 відбулося за повноважного складу, проте колегіальним органом знову не прийнято жодного рішення щодо подальшого процесуального руху справи за результатами процедури реструктуризації боргів боржника, враховуючи протокольне рішення № 3 від 17.04.2024.
Судом встановлено, що як вбачається із протоколу засідання зборів кредиторів боржника № 3 від 17.04.2024, кредитором АТ «Перший український міжнародний банк» було проголосовано за схвалення плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 , але АТ «Універсал Банк» (кількість голосів 88) було проголосовано проти схвалення плану реструктуризації.
При цьому, на вказаному вище засідання зборів кредиторів боржника АТ «Універсал Банк» було вказано про ряд зауважень/пропозицій, зокрема щодо працевлаштування боржниці - ОСОБА_1 , добросовісності її поведінки, ухилення від виконання зобов'язань перед кредиторами, а отже кредитор вважає за можливе клопотати перед судом про закриття провадження у справі про неплатоспроможність керуючись п. 2 ч. 8 ст. 123 КУзПБ.
Суд першої інстанції дослідивши погоджений боржником план реструктуризації боргів, встановив наступне.
Згідно з п. 2 плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 визначено, що загальний розмір кредиторських вимог до боржника у справі складає 154 617,97 грн, з яких: Акціонерне товариство «Універсал Банк» на суму 87 528,16 грн, з яких: 6 055,55 грн - як такі, що відшкодовуються позачергово, 81 472,61 грн - вимоги другої черги; Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» на суму 67 089,81 грн, з яких: 5 368,00 грн - як такі, що відшкодовуються позачергово, 61 721,81 грн - вимоги другої черги.
Відповідно до п. 5 плану реструктуризації «Інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів» доходи, які боржник отримує щомісячно: 0,00 грн. На даний час, у боржниці ОСОБА_1 тимчасово відсутні джерела доходів, натомість її витрати покриваються за рахунок коштів сімейного бюджету. Доходи, які боржник розраховує (планує та зобов'язується) отримувати протягом процедури реструктуризації боргів боржника (виконання плану реструктуризації): 0,00 грн на 60 місяців (пп. 5.1. пп. 5.2.).
Пунктом 6 плану передбачено, що у період з квітня 2024 року по березень 2029 по розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів становить 1 800 грн.
За п. 8 цього плану визначено, що вимоги кредиторів, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів: 46 617,97 грн.
Розмір суми, яка щомісячно залишатиметься (мінімально необхідна) боржнику на задоволення побутових особистих потреб становить - 6 224 грн (п. 9 вказаного плану).
З огляду на вище зазначене, місцевий господарський суд встановив, що цим планом реструктуризації не передбачається заходи на покращення майнового стану боржника - ОСОБА_1 .
Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, АТ «Універсал Банк» у зауваженнях до плану реструктуризації, зазначено, про те боржник - ОСОБА_1 пройшла навчання на майстра манікюру та педикюру, але не може влаштуватися на роботу, без надання належних та допустимих доказів на підтвердження намагання влаштуватися на роботу з метою виконання зобов'язань перед кредиторами.
Із матеріалів справи вбачається, що у деклараціях боржника - ОСОБА_1 за 2020-2022 роки зазначено про те, що вона не працевлаштована.
Водночас, з огляду на зазначену декларацію боржника за 2020-2022 роки, то там не відображені доходи членів сім'ї боржника, тоді як в плані реструктуризації передбачено те, що витрати боржника покриваються за рахунок коштів сімейного бюджету та розмір суми, яка щомісячно буде виділятися для погашення вимог кредиторів у період з квітня 2024 року по березень 2029 становить 1 800 грн.
За таких обставин, наведене свідчить про приховання інформації, яка б дозволяла би встановити реальне фінансове становище боржника та його сім'ї, при цьому інформація про майновий стан та доходи членів сім'ї є необхідною та суттєвою у даній справі, оскільки план реструктуризації передбачає не повне погашення кредиторських вимог.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що АТ «Універсал Банк» обґрунтовано відмовився від схвалення поданого плану реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 у зв'язку з ненадання боржником повних і достовірних відомостей щодо доходів сім'ї боржника, ухилення боржника від конструктивної взаємодії з кредиторами і виконання зобов'язань перед ними , а також наявністю недобросовісної поведінки боржника.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.11.2023 було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , тобто строк, визначений ч. 11 ст. 126 КУзПБ пройшов, але належні докази про підтвердження прийняття зборами кредиторів рішення стосовно переходу до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у даній справі відсутні в матеріалах справи.
Отже, суд першої інстанції, дійшов вірного висновку про недобросовісну поведінку боржника та відсутність саме внаслідок такої поведінки схваленого кредитором плану реструктуризації боргів зі спливом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації у цій справі, що є достатньою підставою для закриття провадження у справі, це підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76-77 ГПК України, і зворотного належним чином не доведено, з такими висновками погоджується суд апеляційної інстанції.
Відтак, місцевий господарський суд, з яким погоджується апеляційний господарський суд, правомірно відмовив у задоволенні заяви керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича про перехід до процедури погашення боргів боржника та закрив провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
При цьому, твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі № 910/17078/23, а отже, у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
За таких обставин аргументи скаржника, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу ОСОБА_1 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі № 910/17078/23 підлягає залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
Судові витрати за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, судом покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі № 910/17078/23 залишити без змін.
3. Справу № 910/17078/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді В.О. Пантелієнко
Б.М. Поляков