вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" лютого 2025 р. Справа№ 910/10936/23 (369/4481/23)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Сотнікова С.В.
Отрюха Б.В.
за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.
у присутності представника позивача Тимошенка В.П. на підставі ордеру
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року
у справі №910/10936/23(369/4481/23) (суддя Івченко А.М.)
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1
про стягнення 2 236 232,44 грн.
в межах справи №910/10936/23
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року у справі №910/10936/23(369/4481/23) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про винесення додаткового судового рішення відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі №910/10936/23(369/4481/23) повністю та прийняти нове рішення, яким покласти судові витрати з розгляду даної справи на ОСОБА_2 .
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Сотнікова С.В.
Ухвалою суду від 04.11.2024 відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року у справі №910/10936/23(369/4481/23), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10936/23(369/4481/23).
09.12.2024 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/10936/23(369/4481/23)/7089/24 від 06.12.2024 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 16.12.2024 року поновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року у справі №910/10936/23(369/4481/23), встановлено строк подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 06.02.2025 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
27.01.2025 через систему "Електронний суд" від представника скаржника надійшла заява про проведення судового засідання 06.02.2025 та всіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції, проведення яких просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.
За наслідками розгляду поданої заяви про участь у судовому засіданні 06.02.2025 року в режимі відеоконференції ухвалою суду від 28.01.2025 року відмовлено у задоволенні даної заяви представника скаржника у зв'язку із порушенням ч.2 ст.197 ГПК України щодо направлення копії заяви позивачу.
28.01.2025 через систему "Електронний суд" від представника скаржника надійшла заява про відвід судді Остапенка О.М. від розгляду даної справи №910/10936/23(369/4481/23), за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 29.01.2025 вказану заяву визнано необґрунтовано; справу передано для визначення складу суду в порядку, встановленому ч.1 ст. 32 ГПК України.
Ухвалою суду від 04.02.2025 року колегією суддів у складі головуючого судді Іоннікової І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І. відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасова С.О. про відвід головуючого судді Остапенка О.М. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року справі №910/10936/23(369/4481/23).
Представник позивача в судовому засіданні 06.02.2025 року проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином через систему "Електронний суд". Клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.
06.02.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як встановлено судом, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/10936/23 про банкрутство ОСОБА_1 , провадження в якій відкрито ухвалою суду від 20.07.2023 року за заявою боржника. Повноваження керуючого реструктуризацією боргів боржника виконує арбітражний керуючий Приходько Д.В.
У березні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за попереднім договором купівлі-продажу квартири від 09.12.2019 року у розмірі 2 236 232,44 грн.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.11.2023 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми авансу за попереднім договором купівлі-продажу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва, на розгляді якого перебуває справа №910/10936/23 за заявою боржника ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 року (суддя ОСОБА_3.) прийнято справу №369/4481/23 до розгляду в межах справи №910/10936/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 та призначено її до розгляду у підготовчому засіданні.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_3 у відставку, дану справу №910/10936/23(369/4481/23) передано на розгляд судді Господарського суду міста Києва Мандичеву Д.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 року прийнято справу №910/10936/23(369/4481/23) до провадження суддею Мандичевим Д.В. та призначеної до її розгляду у підготовчому засіданні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 року (суддя Мандичев Д.В.) матеріали справи №910/10936/23(369/4481/23) передано для розгляду в межах справи №910/10936/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 року у справі №910/10936/23(369/4481/23) позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.
14.05.2024 від відповідача надійшла заява про винесення додаткового судового рішення.
За наслідками розгляду вказаної заяви ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року у справі №910/10936/23(369/4481/23) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про винесення додаткового судового рішення відмовлено.
ОСОБА_1 з такими висновками суду не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з'ясування місцевим судом обставин справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення судового рішення, колегія суддів погоджується з висновками суду і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі ст. 130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Системний аналіз норм процесуального законодавства, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень ч. 5 ст. 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.
Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача (подібний правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.05.2023 у справі №921/811/21).
Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача в контексті застосування частини п'ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав. Близька за змістом послідовна та стала правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.07.2021 у справі № 910/13025/19, від 02.09.2021 у справі № 922/2568/20, від 23.12.2021 у справі № 910/16777/20 та від 26.05.2022 у справі № 905/460/21.
Водночас, суд також враховує й іншу правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду (правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21 та від 18.01.2022 у справі №922/2017/17).
У постанові від 21.11.2018 у справі №820/4347/17, Верховний Суд вказав на те, що під такими діями слід розуміти завідомо безпідставне та/або штучне ініціювання судового провадження, тощо. При цьому відповідач у такому випадку повинен надати суду вмотивоване та підтверджене доказами клопотання про компенсацію відповідних витрат із зазначенням, у чому саме полягають відповідні необґрунтовані дії позивача.
Тобто, ч. 5 ст. 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України). Отже, звертаючись з відповідною заявою чи клопотанням про компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача, відповідачу необхідно зазначати у заяві та доводити відповідними доказами, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача тощо. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20.
У поданій заяві відповідачем зазначено про понесення ним витрат на правову допомогу в сумі 48 181,16 грн., однак жодних обґрунтувань вчинення позивачем необґрунтованих дій, які призвели до понесення витрат, пов'язаних з розглядом справи, вказана заява не містить.
Судова колегія зазначає, що саме лише подання позову не може свідчити про необґрунтованість дій позивача та пред'явлення ним завідомо необґрунтованого позову.
Під час прийняття позовної заяви до розгляду судом досліджувалося лише питання дотримання позивачем вимог процесуального закону в частині форми та змісту позовної заяви, а також підсудності такого позову відповідному суду.
Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що поняття необґрунтована дія позивача не є тотожним поняттю необґрунтований позов, оскільки законодавець визначив, що підставою для компенсації відповідних витрат є саме необґрунтована дія позивача, а не позов.
Як вбачається з матеріалів справи, первісно позивач звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом у березні 2023 року, тобто реалізувала своє конституційне право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав відповідачем.
Водночас, провадження у справі №910/10936/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 відкрито ухвалою суду від 20.07.2023 року, тобто, звертаючись з позовом до районного суду позивач не знав і не міг знати про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідача.
В подальшому, після відкриття провадження у справі №910/10936/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 позивач скористався своїм правом кредитора та звернувся до суду господарського суду міста Києва із заявою з грошовими вимогами до боржника, яку було прийнято та призначено до розгляду в попередньому засіданні ухвалою суду від 25.03.2024 року.
Згідно ч.4 ст.7 КУзПБ, у разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду.
На підставі ч.4 ст.7 КУзПБ ухвалою суду від 09.05.2024 року позовну заяву ОСОБА_2 у справі №910/10936/23(369/4481/23) залишено без розгляду.
Суд також звертає увагу, що звернення позивача до суду за захистом порушеного права не може свідчити про зловживання процесуальними правами, оскільки доступ до суду є правом особи, гарантованим державою.
В даному випадку судом не встановлено необґрунтованості дій позивача, а тому правомірним є відмова суду у задоволенні заяви ОСОБА_1 про винесення додаткового судового рішення.
Судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповноти з'ясування фактичних обставин справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, необґрунтовані, безпідставні, недоведені, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.
Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року у справі №910/10936/23 (369/4481/23) залишити без задоволення.
2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року у справі №910/10936/23(369/4481/23) залишити без змін.
3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
4.Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови підписано 25.02.2025 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді С.В. Сотніков
Б.В. Отрюх