ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
(додаткова)
20 лютого 2025 року м. ОдесаСправа № 915/1592/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Діброви Г.І.
секретар судового засідання Шаповал А.В.
за участю представників сторін у справі:
Від ДП «Миколаївський морський торгівельний порт» - адвокат Мокан О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу (вх. 3775/24 від 08.10.2024)
в межах розгляду апеляційної скарги Державного підприємства «Миколаївський морський торгівельний порт»
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.05.2024, суддя суду першої інстанції Ткаченко О.В., м. Миколаїв, повний текст рішення складено та підписано 06.06.2024
по справі №915/1592/23
за позовом Державного підприємства «Миколаївський морський торгівельний порт»,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв»
про стягнення заборгованості в сумі 3 515 655,40 грн, -
Описова частина.
Державне підприємство «Миколаївський морський торгівельний порт» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 29.09.2023 № 06/947 (вх. № 13577/23 від 13.10.2023), в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» заборгованість за договором оренди від 08.06.2006 № 12-А у загальному розмірі 3 515 655,40 грн та 52 734,83 грн судового збору.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17.05.2024 в задоволені позову відмовлено.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства «Миколаївський морський торгівельний порт» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.05.2024 по справі №915/1592/23.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства «Миколаївський морський торгівельний порт» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.05.2024 по справі №915/1592/23 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.05.2024 по справі №915/1592/23 залишено без змін.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу (вх. 3775/24 від 08.10.2024) у справі №915/1592/23. В даній заяві відповідач просить стягнути з позивача 125 400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу (вх. 3775/24 від 08.10.2024) у справі 915/1592/23 у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на 07 листопада 2024 року о 14:30; запропоновано Державному підприємству «Миколаївський морський торгівельний порт» у строк до 30.10.2024 надати до Південно-західного апеляційного господарського суду заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу (вх. 3775/24 від 08.10.2024) у справі №915/1592/23.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Миколаївський морський торгівельний порт» надійшла заява про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у справі. В даній заяві позивач просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлену Товариством з обмеженою відповідальністю «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» при розгляді Південно-західним апеляційним господарським судом справи №915/1592/23 з врахуванням обґрунтованості, реальності та співмірності щодо обсягу виконаних Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ ГРАН. ТТ» робіт та складності справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 відкладено розгляд справи №915/1592/23 на 03 грудня 2024 року о 15:30.
31.10.2024 через систему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державного підприємства "Миколаївський морський торгівельний порт" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 (повний текст складено 09.10.2024) та рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.05.2024 у справі №915/1592/23.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Миколаївський морський торгівельний порт" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.05.2024 у справі № 915/1592/23; витребувано матеріали справи № 915/1592/23 з Господарського суду Одеської області / Південно-Західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 зупинено провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу (вх. 3775/24 від 08.10.2024) у справі №915/1592/23 до повернення матеріалів справи з суду касаційної інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 поновлено провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу (вх. 3775/24 від 08.10.2024) у справі №915/1592/23; призначено справу № 915/1592/23 до розгляду на 20.02.2025 о 15:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
20.02.2025 у судовому засіданні прийняв участь представник ДП «Миколаївський морський торгівельний порт» - адвокат Мокан О.О.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2025, якою призначено справу № 915/1592/23 до розгляду на 20.02.2025 о 15:00, була отримана ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» в системі електронний суд 30.01.2025.
Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 20.02.2025, не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу (вх. 3775/24 від 08.10.2024) у справі №915/1592/23, до суду не повідомлялося.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу (вх. 3775/24 від 08.10.2024) у справі №915/1592/23 по суті, не дивлячись на відсутність представника відповідача у справі, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність зазначеного представника у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.
Мотивувальна частина.
За приписами статті 244 ГПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Водночас, згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
Частина 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У даному випадку, апелянт надав наступні докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу:
1). Договір про надання правової допомоги від 07.11.2023, укладений між Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ ГРАН. ТТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв».
Відповідно до п. 1.1. Договору, Замовник доручає та оплачує, а Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати Замовнику правову допомогу, пов'язану з захистом прав та представництвом інтересів останнього при розгляді правових питань відповідно до умов зазначеного Договору.
Відповідно до п. 4.1. Договору, за правову допомогу, передбачену зазначеним Договором, Замовник сплачує Адвокатському об'єднанню винагороду (гонорар), розмір якої врегульований у додаткових угодах до цього Договору.
Пунктом 4.2. Договору встановлено, що якщо інше не передбачено додатковими угодами, Замовник здійснює оплату за цим Договором, а також витрати адвокатів Адвокатського об'єднання, понесені останніми, протягом 3 днів з моменту одержання звіту про виконання доручення та Акту прийомки-передачі послуг (робіт).
2).Додаткова угода №2 від 07.11.2023 до Договору про надання правової допомоги від 07 листопада 2023 року.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №2, на виконання умов Договору про надання правової допомоги від 07 листопада 2023 року Адвокатське об'єднання бере на себе обов'язки надати Замовнику послуги з представництва інтересів Замовника в господарських судах у справі № 915/1592/23 за позовом ДП «Миколаївський морський торговельний порт» про стягнення заборгованості.
Пунктами 2.2., 2.3. Додаткової угоди №2 встановлено, що послуги, зазначені у п. 1 цієї Додаткової угоди, включають супровід справи в суді апеляційної інстанції (підготовку та подачу апеляційної скарги/відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заперечень, клопотань, заяв та інших процесуальних документів (за необхідності), участь у судових засіданнях); інформування клієнта про хід розгляду справи № 915/1592/23.
Пунктом 4 Додаткової угоди №2 передбачено, що за надання послуг, визначених у пп. 2.2., 2.3. цієї Додаткової угоди, Замовник зобов'язується сплатити Адвокатському об'єднанню плату в еквіваленті 3 000 (три тисячі) доларів США у гривнях за курсом продажу долару США, встановленим ПАТ «ПУМБ» на дату виставлення рахунку Адвокатським об'єднанням.
Пунктом 5 Додаткової угоди №2 встановлено, що вказані в пп. 3-4. цієї Додаткової угоди суми не включають в себе витрати Адвокатського об'єднання, що можуть здійснюватися для надання послуг Замовникові.
Пунктом 6 Додаткової угоди №2 передбачено, що оплата за послуги, визначені в п. 2 цієї Додаткової угоди, здійснюється на умовах передплати в розмірі 100% (сто відсотків) від сум, вказаних в пп. 3-4 цієї Додаткової угоди, протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня виставлення рахунку Адвокатським об'єднанням. Оплата послуг, визначених в п. 2 цієї Додаткової угоди, третіми особами дозволяється.
3).Детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) АО «ЛІГАЛ ГРАН. ТТ» при розгляді Південно-західним апеляційним господарським судом апеляційної скарги ДП «Миколаївський морський торгівельний порт» у справі № 915/1592/23 за Договором про надання правової допомоги від 07.11.2023.
Відповідно до даного детального опису Розмір гонорару згідно пункту 4 Додаткової угоди № 2 від 07.11.2023 до Договору від 07.11.2023 по даній справі становить 125 400,00 грн і включає наступні роботи:
- підготовку та подачу відзиву на апеляційну скаргу;
- підготовку та подачу клопотань, заяв, заперечень;
- участь у судових засіданнях;
- інформування клієнта про хід розгляду справи № 915/1592/23.
4).Рахунок на оплату №48 від 24.07.2024 за представництво інтересів Замовника у справі № 915/1592/23 за позовом ДП «Миколаївський морський торговельний порт» про стягнення заборгованості (апеляційна інстанція) на суму 125 400,00 грн.
5).Акт надання послуг №АО-01/10 від 07.10.2024
6).Ордер серія ВН №1392676 виданий адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ ГРАН. ТТ» на підставі Договору про надання правової допомоги від 07 листопада 2023 року на надання адвокатом Дабіжою Я.І. правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» у Південно-західному апеляційному господарському суді.
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 11.09.2020 у справі №922/3724/19.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
З правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо, випливає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Отже, господарський суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому, таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.
Суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).
Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 24.11.2021 у справі №910/17235/20 та від 01.09.2021 у справі №910/13034/20.
У даному випадку, відповідачем дійсно надав докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у сумі 125 400,00 грн. Колегія суддів у даному випадку не вбачає підстав втручатися у договірні стосунки між відповідачем та його представником.
У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №923/1121/17 також вказано, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справах "East/West Alliance Limited" проти України" та "Ботацці проти Італії").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, враховуючи частини п'яту-сьому, дев'яту статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Аналогічна правова позиція об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.
Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №906/194/18, акцентує увагу на необхідності дослідження документів на підтвердження обсягу витрат на правову допомогу, у тому числі щодо необхідності наявності розрахунку відповідних витрат, а також оцінки можливого фактичного їх понесення, оскільки у зазначеному випадку встановлення факту понесення витрат залежить від доведення факту надання правової допомоги у відповідних обсягах.
Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а тому відповідно до вимог чинного процесуального закону цілком достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Такий висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 15.06.2021 у справі №922/2987/20, від 18.05.2021 у справі №923/121/20, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі №923/726/18 та від 26.02.2020 у справі №910/14371/18.
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Даний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18.
Крім того, чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.06.2021 у справі №906/698/20.
На переконання колегії суддів, стягнення з позивача заявленої відповідачем суми судових витрат у суді апеляційної інстанції є надмірною, непропорційною та неспівмірною, з огляду на складність справи, час витрачений на підготовку документів, об'єм фактично наданих послуг, участь лише у двох судових засіданнях.
У даному випадку, відповідач фактично подав до суду апеляційної інстанції наступні заяви по суті справи:
1) відзив на апеляційну скаргу загальним обсягом 8 аркушів, з яких лише 6 аркушів стосуються суті спору та дублюють позицію відповідача, на яку він посилався у суді першої інстанції, та рішення суду першої інстанції;
позовну заяву, яка містить лише опис правовідносин сторін спору та законодавство, що регулює правовідносини з поставки;
2) заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеконференції.
Підготовка даних документів не вимагала значної витрати часу, аналізу судової практики чи законодавства, збирання доказів, адже дублювала вже сформовану у суді першої інстанції правову позиці.
Крім того, представник відповідача приймав участь у наступних судових засіданнях: 29.08.2024 - тривалістю 30 хвилин, 03.10.2024 - тривалістю 16 хвилин.
З огляду на викладене вище, враховуючи незначну складність справи, порівняно незначний обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт у суді апеляційної інстанції, відсутність особливого значення справи для сторін спору, беручи до уваги принципи пропорційності та співмірності, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого відповідачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з їх неспівмірністю, що, в свою чергу, зумовлює наявність правових підстав для часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу (вх. 3775/24 від 08.10.2024) та, відповідно, стягнення з Державного підприємства «Миколаївський морський торгівельний порт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 20 000,00 грн.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу (вх. 3775/24 від 08.10.2024) - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Миколаївський морський торгівельний порт» (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23/14, код ЄДРПОУ 01125608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7, інше літ. «В», код ЄДРПОУ 32655926) витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 20 000,00 грн.
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу (вх. 3775/24 від 08.10.2024) в іншій частині відмовити.
Зобов'язати Господарський суд Миколаївської області видати наказ з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження» щодо вимог до виконавчого документу.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст додаткової постанови складено та підписано 25.02.2025.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Г.І. Діброва
Л.В. Поліщук