79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"24" лютого 2025 р. Справа №921/309/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів Н.М. Кравчук
О.І. Матущака,
розглянувши у письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» б/н від 28.10.2024 (вх. № 01-05/3076/24 від 29.10.2024)
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.09.2024 (повний текст рішення складено 09.10.2024, м. Тернопіль, суддя В.Л. Гевко)
у справі № 921/309/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», м. Київ
до відповідача Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз», м. Тернопіль
про стягнення заборгованості у сумі 234 163,02 грн, з яких: 12 209,54 грн - три відсотки річних, 181 261,73 грн - пеня, 40 691,75 грн - інфляційні втрати.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» про стягнення заборгованості у сумі 234 163,02 грн, з яких: 12 209,54 грн - три відсотки річних, 181 261,73 грн - пеня, 40 691,75 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов Договору транспортування природного газу № 1910000200 від 16.12.2019.
У зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язань із здійсненням оплати замовленої потужності за липень грудень 2022, січень-жовтень, грудень 2023 та перевищення договірної потужної за березень квітень, червень-грудень 2022 року, січень-лютий, квітень червень-вересень 2023 року позивачем на підставах п.п 13.1, 13.5. Договору, статті 526, частини 2 статті 625 ЦК України, частини 3 статті 198 ГК України нараховано відповідачу пеню в розмірі 181 261,73грн, три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 12 209,54грн та інфляційні втрати в розмірі 40 691,75грн.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 31.10.2024 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» - заборгованості у сумі 143 532, 16 грн, з яких: 12 209, 54 грн три відсотки річних, 90 630, 87 грн пені, 40 691, 75 грн інфляційних втрат. В задоволенні позовних вимог в сумі 90 630, 87 грн пені - відмовлено.
Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 90 630, 87, дійшов наступних висновків.
Суд першої інстанції, проаналізувавши правові позиції Верховного Суду, врахувавши збалансованість інтересів сторін, відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу, беручи до уваги погашення заборгованості повністю, а також, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та можливість зменшення розміру пені до 50 %, а саме до суми у розмірі 90 630,87 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.
В іншій частині стягнення пені в сумі 90 630, 87 грн відмовлено, у зв'язку зі зменшенням розміру пені.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Тернопільської області від 03.09.2024 в частині відмови щодо стягнення пені у розмірі 90 630, 87 грн Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 28.10.2024 (вх. № 01-05/3076/24 від 29.10.2024) у якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.09.2024 у справі № 921/309/24 в частині відмови в стягненні 90 630,87 грн пені, ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» в повному обсязі.
Апелянт зазначає про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, та не відповідність таких висновків обставинам справи, врахування лише інтересів відповідача при зменшення розміру стягуваної пені на 50 %.
На переконання скаржника, відповідачем не наведено доводів та не надано належних і допустимих доказів, які підтверджували б наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати положення статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, а також, що стягнення штрафних санкцій є неспівмірними з наслідками порушення, не відповідають засадам розумності і справедливості.
Разом з тим, апелянт вважає, що місцевий господарський суд, при ухваленні рішення по справі, не взяв до уваги майнового стану ТОВ «Оператор ГТС України». Вважає, що мотивувальна частина рішення суду не містить фактичних обставин, які стали підставою для ухвалення рішення про зменшення розміру пені на 50 %.
Скаржник вказує, що вирішуючи з власної ініціативи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, місцевий господарський суд порушив принципи господарського судочинства, зокрема щодо змагальності сторін (статті 2, 13 ГПК України). Отже, вищезазначене свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в оскаржуваній частині, а саме ст. ст. 2, 7, 11, 13, 42, 236, 237 ГПК України.
Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» подало до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 12.11.2024 (вих. №01-04/7732/24 від 12.11.2024), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відзиви на апеляційну скаргу мотивовані тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.
За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.
Рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.09.2024 по справі №921/309/24 оскаржується в частині зменшення розміру пені на 50 %, відтак відповідно до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, рішення місцевого господарського суду переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (постанова Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №914/1517/18).
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).
У мотивувальній частині рішення від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013, Конституційний Суд України вказав, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (№911/2223/20).
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі №904/3551/18).
Поряд з викладеним колегія суддів зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22).
Колегія суддів вказує, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013, а також в ряді постанов КГС ВС, зокрема в постанові КГС ВС від 22.10.2019 у справі № 918/93/19
У цій справі, керуючись ст.551 ЦК та ст.233 ГК, суд першої інстанцій дійшов висновку про можливість реалізації свого дискреційного права на зменшення заявленої до стягнення суми пені до 50 %, а саме до суми у розмірі 90 630,87 грн.
Суд першої інстанцій навів низку аргументів та мотивів, якими він керувався при ухваленні оскаржуваного рішень.
Зокрема, місцевий господарський суд вказав, що відповідач, хоч із простроченням, але все ж здійснював оплати замовленої потужності за липень грудень 2022, січень-жовтень, грудень 2023 та перевищення договірної потужності за березень-квітень, червень-грудень 2022 року, січень-лютий, квітень червень-вересень 2023 року у добровільному порядку, що свідчить про добросовісну поведінку відповідача.
Отже, відповідач не ухилявся від виконання своїх зобов'язань, а намагався вжити належних заходів щодо повного виконання умов договору.
Також судом першої інстанції враховано, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження посилань щодо наявності збитків, заподіяних внаслідок невиконання відповідачем умов Договору, зокрема саме таким простроченням платежів.
З огляду на наведене, колегія суддів, керуючись загальними засадами цивільного законодавства (справедливості, добросовісності, розумності), зазначає, що суд першої інстанції забезпечив дотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін, адекватність обсягу та міри відповідальності відповідача.
Наведені висновки узгоджуються з нормами закону, які регулюють можливість зменшення розміру штрафних санкцій та є засобом недопущення їх використання ані як інструменту для отримання необґрунтованих доходів, ані як способу уникнути відповідальності. У питанні зменшення розміру неустойки, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, суд щоразу виходить з конкретних обставин.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).
У зв'язку з викладеним колегія суддів зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки, а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
З огляду на це колегія суддів дійшла висновку, що право на зменшення розміру пені, надане ст.233 ГК та ч.3 ст.551 ЦК, було обґрунтовано застосоване судом в цій справі. Зважаючи на наведені сторонами доводи, надані докази та обставини справи, обсяг зменшення відповідає принципам добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.09.2024 у справі №921/309/24.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» б/н від 28.10.2024 (вх. № 01-05/3076/24 від 29.10.2024) залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.09.2024 у справі №921/309/24 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Н.М. Кравчук
Суддя О.І. Матущак