79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"26" лютого 2025 р. Справа №907/93/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді І.Б. Малех
суддів С.М. Бойко
Г.Г.Якімець
cекретар судового засідання Д.Т.Залуцький
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Дутко Євгенія Володимировича, б/н від 02.02.2025 (вх. № апеляційного суду 01-05/284/25 від 03.02.2025)
на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 29 січня 2025 року (суддя Худенко А.А., ухвалу складено та підписано 29.01.2025, м. Ужгород)
у справі №907/93/25
за позовом Фізичної особи - підприємця Дутко Євгенія Володимировича, м. Ужгород Закарпатської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “А.М.В.- Карпати», с. Нижнє Солотвино Ужгородського району Закарпатської області
про стягнення грошових коштів, набутих без достатніх правових підстав в розмірі 134 125 грн.
за участю представників, учасників процесу:
від позивача (скаржника): не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
28.01.2025 до Господарського суду Закарпатської області через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Дутко Євгенія Володимировича до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “А.М.В.- Карпати» про стягнення грошових коштів, набутих без достатніх правових підстав в розмірі 134 125, 00 грн.
28.01.2025 до суду першої інстанції також надійшла заява про забезпечення позову, що подається разом із позовною заявою у справі №907/93/25 за позовом Фізичної особи - підприємця Дутко Євгенія Володимировича до відповідача ТзОВ “А.М.В.- Карпати» про стягнення 134 125 грн, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках, які належать відповідачу в межах заявлених позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 29 січня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, що подається разом із позовною заявою у справі №907/93/25, поданої 28.01.2025 представником позивача фізичної особи - підприємця Дутко Євгенія Володимировича.
Фізична особа - підприємець Дутко Євгеній Володимирович, не погодившись з винесеною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що така в прийнята з порушенням норм процесуального права, з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:
Скаржник вказує, що судом першої інстанції не враховано постанови Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, від 06.10.2022 у справі №905/446/22, від 15.09.2023 у справі №916/2359/23, від 11.12.2023 у справі №904/1934/23, від 22.07.2021 у справі №910/4669/21, від 06.10.2022 у справі №905/446/22.
Поряд з цим, скаржник, звертає увагу на те, що судом не враховано потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Відповідно до цього, скаржник вважає, що ухвала суду першої інстанції винесена з порушення вимог ст. 236 ГПК України.
Скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 29 січня 2025 року в даній справі та прийняти нове рішення, яким задоволити заяву ФОП Дутко Є.В. про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача в розмірі 134125 грн.
Відповідач по справі у відзиві заперечує доводи апеляційної скарги, з посиланням на те, що судом першої інстанції вірно встановлено, що відсутні реальні ризики утруднення виконання рішення суду. Вважає, що ФОП Дутко Є.В. не надав докази необхідності застосування такого виду забезпечення, як накладення арешту на грошові кошти, а накладення арешту на грошові кошти порушить баланс інтересів сторін. Також наголошує, що такий вид забезпечення може призвести до неможливості здійснювати платежі постачальникам, сплачувати податки та збори, виплачувати заробітну плату працівникам.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 3 лютого 2024 року (головуючий суддя Малех І.Б., судді - Бойко С.М., Якімець Г.Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Дутко Євгенія Володимировича, б/н від 02.02.2025 (вх. № апеляційного суду 01-05/284/25 від 03.02.2025) на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 29 січня 2025 у справі №907/93/25. Витребувано матеріали справи №907/93/25 в Господарського суду Закарпатської області.
12.02.2024 в канцелярію суду поступили матеріали справи №907/93/25.
В подальшому ухвалою суду від 19.02.2024 розгляд справи №907/93/25 призначено в судове засідання на 26 лютого 2024 року.
25.02.2025 року на адресу апеляційного суду від представника скаржника надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без його участі та участі апелянта. Вимоги апеляційної скарги просив задовольнити повністю.
26.03.2024 в судове засідання представники сторін не з'явилися.
Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про не відповідність ухвали Господарського суду Закарпатської області від 29 січня 2025 року у справі №907/93/25 нормам матеріального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 28.01.2025 до Господарського суду Закарпатської області надійшла заява про забезпечення позову, що подається разом із позовною заявою у справі №907/93/25 за позовом Фізичної особи - підприємця Дутко Євгенія Володимировича до відповідача ТзОВ “А.М.В.- Карпати» про стягнення 134 125 грн, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках, які належать відповідачу в межах заявлених позовних вимог.
Заява про забезпечення позову обґрунтовується тим, що ФОП Дутко Євгенієм Володимировичем, з власного банківського рахунку в лютому-березні 2019 року перераховано на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “А.М.В.-Карпати» грошові кошти в розмірі 134 125 грн а саме:
- 25.02.2019 відповідно до платіжного доручення №14 перераховано 50 000 грн;
- 06.03.2019 відповідно до платіжного доручення №15 перераховано 84 125 грн.
Відповідно до даних бухгалтерського обліку ФОП Дутко Є.В., заборгованість ТОВ “А.М.В.-Карпати» перед ФОП Дутко Є.В. станом на час подання позовної заяви складає 134125 грн.
ФОП Дутко Є.В. вказує, що платіжне доручення №14 від 25.02.2019 містить вказівку на призначення платежу: оплата за товар, згідно накладної від 25.02.2019, платіжне доручення №15 від 06.03.2019 містить вказівку на призначення платежу: оплата за товар, згідно накладної від 06.03.2019. Разом з тим, договір купівлі продажу, в тому числі договір поставки та/або постачання товарів чи інший договір, предметом якого є майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому між ФОП Дутко Є.В. та ТОВ “А.М.В.-Карпати», ні в усній, ні у письмові формі не укладався, а відтак у відповідності до вимог цивільного законодавства вважається недійсним. Будь-який товар відповідачем позивачу не передано, не поставлено, відповідно такий позивачем від відповідача не отримано, грошові кошти позивача набуті відповідачем без достатніх правових підстав, такі на час подання позову перебувають в останнього.
За таких обставин, на думку заявника, грошові кошти в сумі 134 125 грн, отримані Товариством з обмеженою відповідальністю “А.М.В.-Карпати» від ФОП Дутко Є.В. без достатньої правової підстави та підлягають стягненню з відповідача та користь позивача.
ФОП Дутко Є.В. у п. 8 заяви зазначає інші відомості, потрібні для забезпечення позову: відповідно до фінансової звітності ТОВ “А.М.В.- Карпати» за 2023 р. дохід складає 75 706 000 грн, чистий прибуток - 3 270 800 грн, активи 48 003 600 грн, зобов'язання 30 960 800 грн.
До заяви про забезпечення позову додано:
- квитанцію про судовий збір за подання заяви про вжиття забезпечення позову;
- витяг з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ “А.М.В.- Карпати»;
- витяг з Опендатабот щодо ТОВ “А.М.В.- КАРПАТИ», де зазначено крім даних, які наявні в Єдиному Державному реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і дані про дохід, чистий прибуток, активи, зобов'язання, кількість працівників;
- квитанція про надсилання стороні Дутко Євгеній Володимирович та квитанція про надсилання стороні товариство з обмеженою відповідальністю "А.М.В.-КАРПАТИ" вказаної заяви про забезпечення сторонам в системі Електронний суд.
Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні, у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки, щодо застосування статей 136, 137 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 ГПК України).
Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення грошових коштів, набутих без достатніх правових підстав в розмірі 134 125 грн.
Отже, позивач звернувся до суду з позовною вимогою майнового характеру.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
У свою чергу, суд при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості таких доводів заявника, щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить, окрім іншого оцінити розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
З огляду на викладене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При цьому такі заходи забезпечення позову мають відповідати принципам розумності, обґрунтованості і адекватності їх застосування.
Фізична особа - підприємець Дутко Євгеній Володимирович просив накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках, які належать відповідачу в межах заявлених позовних вимог - стягнення 134 125 грн.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках відповідача, є адекватним, розумним, та співмірним із заявленою позовною вимогою та пов'язаним з нею заходом забезпечення позову, адже попередить можливе порушення прав позивача щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду (у разі задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів).
Апеляційний суд, відзначає, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів, можливість відповідача в будь-який момент, як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22.
Апеляціний суд ураховує, що відповідачем до відзиву не додано жодних доказів, які свідчать, що захід забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах позовних вимог, утруднює або блокує господарську діяльність товариства та відповідно порушує права третіх осіб.
Апеляційний суд, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, виходив з такого:
- враховуючи предмет та підстави заявленого позову майнового характеру, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі за позовом про стягнення грошових коштів у сумі 134 125 грн, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів;
- застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти у межах суми заявлених позовних вимог безпосередньо пов'язане із предметом позову у цій справі та є адекватним заходом забезпечення позову, оскільки такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення в майбутньому, у разі задоволення позову;
- відповідачем не доведено недоцільності чи неспівмірності заходів забезпечення, про вжиття яких просив у суду ФОП Дутко Є.В., що такі заходи забезпечення позову створюють або можуть створити перешкоди господарській діяльності товариства, а також не спростовано обставини ймовірності утруднення виконання рішення суду про задоволення позову в разі невжиття заходів забезпечення позову;
- відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності у нього на рахунках достатньої кількості грошових коштів, про наявність майна тощо, що могло б достеменно свідчити про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в майбутньому, в разі задоволення позову;
- накладення арешту на грошові кошти у межах суми заявлених позовних вимог не спричинить неможливість сплати товариством заробітної плати, податків, зборів і обов'язкових платежів;
- запропоновані позивачем заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами, відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- надання заявником будь-яких доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном, у тому числі й грошовими коштами) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Отже, з урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах предмета позову є адекватним та таким, що забезпечує збалансованість інтересів учасників справи, у повному обсязі співвідноситься із заявленими вимогами майнового характеру та гарантує досягнення реального і ефективного захисту порушених прав у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову щодо стягнення коштів.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), де вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно з ч. 1 ст. ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, відповідно до цього, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Відтак, з врахуваннями наведеного, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення вимог заяви Фізичної особи - підприємця Дутко Євгенія Володимировича про забезпечення позову, (б/н від 28.01.2025, вх. № Господарського суду Закарпатської області 02.31-02/730/25 від 28.01.2025).
Керуючись ст. ст. 114, 129, 236, 269, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Дутко Євгенія Володимировича, б/н від 02.02.2025 (вх. № апеляційного суду 01-05/284/25 від 03.02.2025) - задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 29 січня 2025 року у справі №907/93/25 скасувати.
3. Заяву Фізичної особи - підприємця Дутко Євгенія Володимировича про забезпечення позову, (б/н від 28.01.2025, вх. № Господарського суду Закарпатської області 02.31-02/730/25 від 28.01.2025) задовольнити.
Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “А.М.В.- Карпати», с. Нижнє Солотвино Ужгородського району Закарпатської області, в розмірі 134 125 грн, що знаходяться на розрахункових рахунках, які належать відповідачу в межах заявлених позовних вимог.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286-289 ГПК України.
5. Матеріали справи №907/93/25 повернути в Господарський суд Закарпатської області.
Головуючий суддя І.Б. Малех
Суддя C.М. Бойко
Суддя Г.Г. Якімець