79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"24" лютого 2025 р. Справа № 914/1348/24
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача): Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,
представники сторін в судове засідання не викликались
розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго» від 30 січня 2024 року
про ухвалення додаткового рішення
у справі №914/1348/24
за позовом Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго», м. Львів
до відповідача Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району), м. Яворів, Львівська область
про стягнення 398 241,40 грн заборгованості за необліковану електричну енергію
встановив:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 02 жовтня 2024 року у справі №914/1348/24 позов задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 398 241,40 грн заборгованості за необліковану електричну енергію. Поряд з тим, здійснено розподіл судових витрат: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 5 973,62 грн - судового збору та 15 330,73 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20 січня 2025 року у справі №914/1348/24 рішення Господарського суду Львівської області від 02 жовтня 2024 року у справі №914/1348/24 залишено без змін, а апеляційну скаргу Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) - без задоволення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач повідомив, що орієнтовний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції складає 25 000 грн, на підтвердження чого долучив відповідні докази.
03 лютого 2025 року від Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» до апеляційного суду надійшла заява (надіслана до суду 31 січня 2025 року) про винесення додаткового рішення, в порядку ст.244 ГПК України щодо стягнення з Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) на користь заявника 25 000 грн - витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. До вказаної заяви позивач долучив відповідні докази.
Відповідно до ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч.3 ст.244 ГПК України).
Згідно з ч.4 ст.244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03 лютого 2025 року розгляд заяви Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» призначено в судовому засіданні в межах розумного строку на 24 лютого 2025 року. Поряд з тим, колегія суддів не вбачала підстав для виклику учасників справи в судове засідання.
17 лютого 2025 року від відповідача до суду надійшло клопотання, в якому останній просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу на 23 000 грн та стягнути з відповідача на користь позивача 2 000 грн витрат на правничу допомогу.
Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про ухвалення додаткової постанови, колегія суддів вирішила таку задоволити частково, з огляду на наступне:
Згідно з ч.1 ст.281 ГПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.
Відповідно до ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
В силу положень ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За змістом ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).
Так, представництво інтересів позивача в апеляційному суді здійснював адвокат Адвокатського об'єднання «Юріс Консультус» Кухар Надія Василівна на підставі ордеру серія ВС №1302050 від 25 жовтня 2024 року.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом апеляційної інстанції в загальній сумі 25 000 грн позивач надав суду наступні докази: копію договору №24/10-11 про надання правничої допомоги від 25 жовтня 2024 року; копію рахунку на оплату №24/119 від 25 жовтня 2024 року на суму 25 000 грн та копію платіжної інструкції №23226 від 29 жовтня 2024 року на суму 25 000 грн.
Відповідно до п.1.1 договору №№24/10-11 про надання правничої допомоги від 25 жовтня 2024 року, укладеного між позивачем (клієнт) та АО «Юріс Консультус», Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання забезпечувати представництво клієнта у суді та надавати інші види правничої допомоги, а клієнт приймає на себе зобов'язання оплачувати надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання доручень клієнта.
У п.1.2 Договору наведено попередню інформацію про справу: №914/1348/24 за позовом ПрАТ «Львівобленерго» до Яворівської КЕЧ про стягнення 398 241,40 грн (апеляційна інстанція, Західний апеляційний господарський суд).
АО бере на себе зобов'язання в межах предмету договору: представляти інтереси клієнта в судах; складати процесуальні документи, виконувати необхідні розрахунки; здійснювати самостійний пошук та виявлення документів і речей, які можуть бути доказами у справі; надавати роз'яснення з правових питань, рекомендації з оптимального вирішення справи; інформувати клієнта про перебіг справи, перспективи її вирішення; вживати заходи щодо добровільного вирішення спору і виконання боржником своїх зобов'язань в позасудовому порядку або під час розгляду справи в суді (п.2.1 Договору).
Згідно з п.4.1 Договору вартість правничої допомоги становить: авансова оплата - 25 000 грн.
Відповідно до ст.1 ЗУ “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з ст.19 ЗУ “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характер; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 ЗУ “Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 вказала, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Як вбачається з умов договору №24/10-11 про надання правничої допомоги від 25 жовтня 2024 року сторони передбачили фіксований розмір гонорару в сумі 25 000 грн.
Судом встановлено, що під час розгляду справи апеляційним судом адвокатом Кухар Н.В. підготовлено та надіслано суду відзив на апеляційну скаргу на 8-ми аркушах, а також здійснено представництво інтересів позивача в 2-ох судових засіданнях (16 грудня 2024 року та 20 січня 2025 року), які тривали не більше 30 хв. кожне.
Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.5 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Від відповідача до суду надійшло клопотання, в якому останній просить зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу на 23 000 грн та стягнути з відповідача на користь позивача 2 000 грн витрат на правничу допомогу. Зокрема, зазначає, що позивачем до заяви про винесення додаткового рішення не долучено підтверджувальні документи на надання правової допомоги, а саме детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, де чітко визначено, які послуги надані, скільки часу затрачено на складання відзиву на апеляційну скаргу, що є підставою у відмові у відшкодуванні правничих витрат. Крім цього, вважає, що правничі витрати в розмірі 25 000,00 грн. (складання відзиву на апеляційну скаргу по справі №914/1348/24) є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, адже зазначена справа не є складною, у мережі Інтернет міститься велика кількість практики з аналогічних спорів; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), не відповідають критерію реальності (дійсної необхідності їх понесення) та розумності їх розміру та їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Також зазначає, що Яворівська КЕЧ (району) у відповідності до ст.15 Закону України «Про Збройні Сили України» фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України та є неприбутковою державною установою в структурі Міністерства оборони України; виконання зобов'язань Яворівською КЕЧ (району) по оплаті будь-яких послуг чи товарів здійснюється лише по факту надходження фінансування відповідного призначення; Яворівській КЕЧ (району) з державного бюджету не виділяються кошти на відшкодування правничих витрат.
Щодо посилання відповідача на відсутність детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, колегія суддів такі відхиляє, з огляду на те, що укладеним позивачем та АО договором не передбачено підписання окремого документа - акта наданих послуг; сторони в договорі погодили послуги, які мають надаватись у межах цієї справи та їх фіксовану вартість. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".
Слід зазначити, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.5-7, ч.9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33-34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
-не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
-при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
-суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Так, проаналізувавши подані представником позивача докази на понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 25 000 грн, беручи до уваги предмет спору, кількість документів, що знаходиться у матеріалах справи, незначну складність цієї справи, поведінку сторін, зміст та об'єм наданих адвокатом пояснень, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг, враховуючи, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, апеляційний господарський суд дійшов висновку не присуджувати позивачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Разом з тим, колегія суддів, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, дійшла висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягають відшкодуванню відповідачем частково в сумі 9 000 грн (з яких: 5 000 грн - за складення та надіслання відзиву на апеляційну скаргу на 8-ми аркушах та по 2 000 грн - за участь адвоката у двох судових засіданнях (16 грудня 2024 року та 20 січня 2025 року), які не були тривалими). У відшкодуванні решти суми витрат суд відмовляє.
Керуючись ст.ст.123, 126, 129, 221, 244, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
ухвалив:
Заяву Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» від 30 січня 2024 року задоволити частково.
Стягнути з Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) (81000, Львівська область, Яворівський район, м. Яворів, вул. Львівська, 19; ідентифікаційний код - 07930854) на користь Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3; ідентифікаційний код - 00131587) 9 000 грн - у відшкодування витрат на професійну правову допомогу під час розгляду справи Західним апеляційним господарським судом.
У задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
На виконання додаткової постанови видати наказ.
Матеріали справи №914/1348/24 повернути до Господарського суду Львівської області.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.