24 лютого 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024262020001993 від 12.05.2024 року, за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівців від 17 лютого 2025 року, -
Цією ухвалою клопотання слідчого СВ розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СВ Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_9 , про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 - задоволено.
Продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Дніпропетровськ, Дніпропетровської області, не працевлаштованого, зареєстрованого АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, в Державній установі «Чернівецькій слідчий ізолятор» на строк до 20 березня 2025 року, в межах строку досудового розслідування.
Одночасно для забезпечення належного виконання обов'язків, передбачених КПК України, визначено ОСОБА_7 заставу у виді 300 (трьохсот) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки, передбачені пунктами 1-3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
ЄУНСС: 725/1335/25 Слідчий суддя: ОСОБА_10
Номер провадження: 11-сс/822/44/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, з якої вбачається, що він просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою клопотання слідчого повернути, звільнивши негайно підозрюваного ОСОБА_7 з під варти в залі суду. У випадку, якщо колегія суддів не знайде підстав для повернення клопотання слідчого, просить - змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час з 22 год 00 хв. До 07 год 00 хв, із покладенням на підозрюваного обов'язків прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора та суду, або зменшити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в межах, визначених ч. 5 ст. 182 КПК України, в виді 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 грн (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що вищевказане клопотання подано із порушенням строків, передбачених ч. 1 ст. 199 КПК України, що є підставою для його повернення.
Вказує, що наведені в клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є лише припущенням сторони обвинувачення, які жодним чином не підтверджені.
Вважає, що зазначивши в клопотанні, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання підозрюваним відповідних процесуальних обов'язків, слідчий цей висновок ніяк не обґрунтував, а суд це питання взагалі залишив без уваги, що є суттєвим порушенням вимог кримінально-процесуального закону.
Зазначає, що до підозрюваного цілком можливим було б застосувати домашній арешт в нічний час, не порушуючи норми КПК України.
Стверджує, що районним судом не було враховано, що підозрюваний має батька - ОСОБА_11 , який хворіє на цукровий діабет 2 типу, ожиріння 3 ступеню, гіпертонічну хворобу 2 ст., 3 ст. СС ризик 3, СН ІІА, що підтверджується консультативними висновками ендокринолога від 25.04.2024 р. та від 12.09.2024 р., має ознаки остеохондрозу, спондильозу, спондиалоартрозу поперекового відділу хребта, протрузії міжхребцевого диску L4-L5 хрящових вузлів Шморля суміжних замикаючих пластинок тіл хребців, у зв'язку із чим потребує постійного нагляду і у зв'язку із перебуванням в лікарні та неможливістю здійснювати догляд за ним іншими особами.
Вказує, що визначений розмір застави є таким, що не співвідноситься з даними про особу підозрюваного, його майновий стан, міцність соціальних зав'язків. На думку сторони захисту, зменшення застави до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в даному випадку буде пропорційним щодо його особи, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного у разі внесення такої застави, що буде достатнім стримуючим фактором, який зможе запобігти таким ризикам та не є завідомо непромірною для підозрюваного.
Від інших учасників судового розгляду апеляційних скарг та заперечень не надходило.
Також не надходила на адресу апеляційного суду і особиста заява від підозрюваного ОСОБА_7 про бажання бути присутнім при апеляційному розгляді апеляційної скарги його захисника.
Заслухавши доповідь судді, позицію захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , який, в режимі відеоконференції, просив подану апеляційну скаргу задовольнити, з підстав наведених у ній, а ухвалу районного суду - скасувати, прокурора ОСОБА_5 , який просив ухвалу районного суду, як законну залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника, як необґрунтовану - без задоволення, дослідивши матеріали провадження, вивчивши клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , включаючи наявні матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, в рамках якого було подано клопотання, та дослідивши докази по вказаних матеріалах, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно приписів ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Положеннями ч. 3 ст. 197 КПК України встановлено, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя виконав вимоги ст. 199 КПК, та прийняв обґрунтоване рішення про продовження строку тримання підозрюваного під вартою, з визначенням розміру застави.
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, врахував, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання та продовження відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися та продовжують існувати, зокрема, що ОСОБА_7 перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та суду (враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та санкцію інкримінованої статті і безальтернативний вид покарання. При цьому, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі, рішення у справах: «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, «Ілійков проти Болгарії»); незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (з метою зміни ними показань про обставини вчинення злочину для покращення свого кримінально-процеуального становища і уникнення кримінальної відповідальності, а також створення перешкоди досудовому розслідуванню у встановленні усіх обставин скоєного кримінального правопорушення); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (зокрема здійснювати затягування судового розгляду, що призведе до здійснення судового розгляду у нерозумні строки, не прибувати на виклики до суду, тим самим перешкоджати встановленню істинні у кримінальному провадженні, про що свідчить тяжкість та характер вчиненого кримінального правопорушення та місце проживання м. Дніпро, яке знаходиться на відстані близько 860 км. від м. Чернівці); вчинити інше кримінальне правопорушення (оскільки підозрюваний не має постійного джерела доходів, підозрюється у вчиненні умисного знищення чужого майна, за кваліфікуючими ознаками: шляхом підпалу, вчиненого групою осіб, що заподіяло майнову шкоду).
Також, слідчим суддею враховано, що прокурором доведено наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Окрім цього, слідчий суддя врахував суспільно-небезпечний характер кримінального правопорушення у вказаному кримінальному провадженні, по якому продовжується проведення необхідних слідчих дій, особу підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків за місцем мешкання, його характеристику, обставини вчинення даного кримінального правопорушення.
З викладеного вбачається, що слідчий суддя, приймаючи рішення про доцільність продовження щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання, в зв'язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти існуючим ризикам.
Твердження апелянта про те, що висновки суду першої інстанції, які викладені судом у рішенні, не відповідають обставинам справи і що наведенні слідчим у клопотанні ризики є надуманими, не беруться судом до уваги, оскільки спростовуються вищенаведеним і наданими матеріалами провадження.
При цьому судова колегія звертає увагу на те, що ризиком, у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Тобто, доведеність ризиків не передбачає фактичне вчинення конкретних дій особою, спрямованих на створення перешкод у кримінальному провадженні, оскільки оцінці підлягає наявність вірогідності вчинення таких дій.
Наявність тих обставин, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, має батька - ОСОБА_11 , який хворіє на цукровий діабет 2 типу, ожиріння 3 ступеню, гіпертонічну хворобу 2 ст., 3 ст. СС ризик 3, СН ІІА, що підтверджується консультативними висновками ендокринолога від 25.04.2024 р. та від 12.09.2024 р., має ознаки остеохондрозу, спондильозу, спондилоартрозу поперекового відділу хребта, протрузії між хребцевого диску L4-L5 хрящових вузлів Шморля суміжних замикаючих пластинок тіл хребців, у зв'язку із чим потребує постійного нагляду, хоча і мають місце, однак не є безумовними підставами для відмови в продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Окрім того, на думку колегії суддів, ці обставини в цьому випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Вищевказані обставини на які вказує захисник, враховані апеляційним судом, проте такі не свідчать про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а відтак не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Посилання захисника щодо неврахування перебування на утриманні підозрюваного батька, який має низку хвороб, апеляційний суд вважає безпідставним, з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення та його наслідки, не працевлаштованість останнього, відсутність стабільного джерела доходу, що на переконання апеляційного суду не можуть вказувати на високу моральність підозрюваного та такий зв'язок з державою, що може переконати суд у добропорядності його поведінки у разі застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою за станом здоров'я. Стороною захисту апеляційному суду не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування підозрюваного під вартою.
Переглядаючи рішення слідчого судді в частині визначеного розміру альтернативного запобіжного заходу, а саме застави, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, визначаючи розмір застави взяв до уваги положення ст. 177, ст. 178 КПК України, та практику ЄСПЛ (справа «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010), справа «Punzelt v. Czech Republic» від 25.04.2000 р. (заява № 31315/96, пункт 86), зокрема врахував обставини даного кримінального провадження, відомості, що характеризують особу підозрюваного, а також врахував той факт, що протиправні дії підозрюваного в яких підозрюється останній, завдали шкоди на суму 1 920 899 гривень, з огляду на наявність іншого співучасника підпалу транспортного засобу, враховуючи всі наведені ризики, та вважав за необхідне залишити раніше визначений розмір застави ОСОБА_7 в сумі 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, що дорівнює 300 прожитковим мінімумам для працездатних осіб, оскільки застава в такому розмірі зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України та не є завідомо непомірною.
На переконання колегії суддів апеляційного суду визначений розмір застави є достатнім та необхідним для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановленні слідчим суддею, і з існуванням яких погоджується апеляційний суд.
Твердження сторони захисту про те, що підозрюваний не має на меті переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, будь-яким чином впливати на потерпілого, свідків, бажає встановити істину в даному кримінальному правопорушенні, має постійне місце проживання, а відтак до нього може бути застосовано більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням піл вартою, з огляду на характер, обставини та велику суспільну небезпечність кримінального правопорушення, за яким підозрюється останній, не є визначальними аргументами, які б давали можливість зменшити розмір визначеної судом першої інстанції застави.
Виходячи з наведених в апеляційній скарзі мотивів, за наслідками апеляційного розгляду, суд не знаходить законних та обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної ухвали чи зміни запобіжного заходу підозрюваному, як про це просить апелянт.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, судовою колегією не встановлено.
Керуючись ч. 2 ст. 376, ст.ст. 177, 183, 199, 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівців від 17 лютого 2025 року, якою клопотання слідчого, погоджене прокурором, задоволено та продовжено відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Чернівецький слідчий ізолятор» терміном до 20 березня 2025 року включно, із визначенням застави, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя доповідач: Судді
____________ ________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3