Справа № 161/4657/24 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М.
Провадження № 22-ц/802/289/25 Доповідач: Бовчалюк З. А.
19 лютого 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
з участю секретаря судового засідання Русинчук М.М.,
позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 ,
відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації та припинення права власності на спільне нерухоме майно, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 грудня 2024 року,
ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначила, що вона, а також відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинській області від 04.10.2023 року в справі № 161/9654/23 було визначено, що розмір її частки у спільному майні становить 1/4 частину. Частки відповідачів у праві власності на квартиру не визначались. На даний час, між нею та іншими співвласниками спірної квартири склалися неприязні відносини, які унеможливлюють спільне володіння таким майном. Враховуючи наведене, просить суд стягнути солідарно із відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на її користь компенсацію вартості 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , припинити її право власності на вказану частку у спірному майні з дня отримання нею грошової компенсації, а також стягнути з відповідачів понесені судові витрати.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 .
Стягнуто солідарно із ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 в розмірі 254393 грн.
Визнано за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції, в частині щодо вирішення позовних вимог про припинення права власності на частку в квартирі змінити та викласти резолютивну частину в новій редакції, а саме доповнити, що частка позивача квартири припиняється з дня отримання нею компенсації вартості цієї частки.
З поданої апеляційної скарги вбачається, що представник оскаржує рішення, щодо вирішення позовних вимог про припинення права власності на частку в квартирі, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення, щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.
Заслухавши позивача, представника позивача, відповідачів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що 05.04.2007 року відділом реєстру житлового фонду департаменту ЖКГБ Луцької міської ради було видано свідоцтво про право власності на житло, яке зареєстроване у відділі реєстру житлового фонду під № 766-р/193, яким ОСОБА_4 та членам її сім'ї - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 передано у спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 4).
На підставі рішення Луцької міської ради № 55/102 від 31.01.2024 року вул. Щусева було перейменовано на АДРЕСА_2 (а.с. 47-48).
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинській області від 04.10.2023 року в цивільній справі № 161/9654/23 визначено, що ОСОБА_1 належить 1/4 частка у спільній сумісній власності на вказану квартиру. Судове рішення 07.11.2023 року набрало законної сили (а.с. 6-7).
Той факт, що позивачці належить на праві власності 1/4 частка квартири АДРЕСА_1 також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав № 366216052 від 16.02.2024 року (а.с. 8).
Судом також встановлено, що частки інших співвласників - відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності не визначалися.
Позивач ОСОБА_1 просила стягнути із відповідачів на її користь компенсацію вартості належної їй 1/4 частки квартири та припинити її право власності на вказану частку.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно з положенням частин першої та другої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Частиною першою статті 183 ЦК України визначено, що річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, є подільною.
Відповідно до звіту про оцінку 1/4 частини однокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що виготовлений ТзОВ «ВМБ-Нерухомість» вартість належної позивачу частки об'єкту нерухомого майна станом на 02.12.2024 року складає 254393 грн. (а.с. 112-142).
Встановивши вказані обставини суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що з відповідачів на користь позивача підлягають солідарному стягненню грошові кошти в розмірі 254393 грн. у якості компенсацію вартості 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 та визнання за відповідачами права власності на 1/4 частку спірної квартири.
Рішення суду в цій частині постановлене у відповідності до норм матеріального права та жодною із сторін не оскаржується.
У свою чергу, суд вважав необґрунтованою вимогу ОСОБА_1 про припинення за нею права власності на 1/4 частку квартири саме після сплати відповідачами її повної вартості, вказавши, що задоволення даної вимоги позбавить відповідачів можливості реалізувати спірне майно та за рахунок даних коштів виконати покладене на них зобов'язання.
Однак такі висновки суду першої інстанції є помилковими і такими, що зроблені з порушенням норм матеріального права.
Положенням абзацу 3 частини 2 статті 364 ЦК України вказано, що право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року в справі №209/3085/20 сформовано право вивий висновок за змістом якого особа, яка звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.
В абзаці 3 ч. 2 ст. 364 ЦК України визначено, що право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Саме така конструкція припинення права на частку передбачена законодавцем з метою захисту прав та інтересів особи, яка бажає отримати відповідну компенсацію та забезпечити гарантований державою принцип непорушності права власності. В разі припинення частки на квартиру до отримання компенсації за таку частку позивач може бути позбавлена права на отримання визначеної судовим рішенням грошової компенсації і таким чином судове рішення буде породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачами, і вимагатиме від них подальшого вчинення певних дій для виконання рішення суду.
Припинення права на частку має відбуватися виключно в порядку визначеному ст. 364 ЦК України.
Оскільки висновки суду першої інстанції в оскарженій частині зроблені з порушенням норм матеріального права то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду в частині позовних вимог про припинення права власності на частку в квартирі та ухвалення в цій частині нового судового рішення. Таким чином апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, зважаючи на те, що представник позивача просив рішення суду змінити, виклавши лише його резолютивну частину в новій редакції.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 грудня 2024 року, в оскарженій частині щодо вирішення позовних вимог про припинення права власності на частку в квартирі, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Припинити право власності ОСОБА_1 на 1/4 (одну четверту) частку квартири АДРЕСА_1 , з дня отримання нею грошової компенсації вартості цієї частки.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя:
Судді: