СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/2220/25
ун. № 759/1035/25
26 лютого 2025 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду міста Києва Кравченко Ю.В., розглянувши зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
У провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
07 лютого 2025 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, у якій визначив розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, розпочав підготовче провадження у справі.
25 лютого 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 , подана 24.02.2025 адвокатом Якименком М.М., до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Дослідивши зустрічну позовну заяву та додатки до неї, суддя дійшов таких висновків.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 193 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу (частина перша статті 194 ЦПК України).
До відкриття провадження у справі, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 175, 177 ЦПК України, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до п. 3 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до ч. 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру встановлюється ставка судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру встановлюється ставка судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» № 3460-IX від 09.11.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року становить 3 028,00 гривень.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.
Нормативної дефініції дійсної вартості майна чинне законодавство України на сьогодні не містить.
Водночас у пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» передбачено, що в ході вирішення питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. При цьому, під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Відповідно до положень Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003 ринкова вартість майна - це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
Отже, поняття «дійсна вартість майна» є за своїм змістом тотожним поняттю «ринкова вартість майна»
Дійсна (ринкова) вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III (далі - Закон).
Відповідно до положень статті 12 Закону звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Строк дії звіту про оцінку майна не може перевищувати шість місяців з дати оцінки, про що зазначається в такому звіті (пункт 2 розділу ІV Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого наказом Фонду державного майна України 17.05.2018 за № 658).
У порушення зазначених вище норм ціна позову у позовній заяві не вказана.
У зустрічному позові ОСОБА_1 пред'явив три вимоги:
- немайнову (визнання квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира) об'єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя);
- майнову (визнання права власності на 1/2 частку в праві власності на квартиру за кожним з колишнього подружжя);
- майнову (визнання за ним права власності на автомобіль марки Volkswagen Passat, 2012 року випуску, VIN код НОМЕР_1 (далі - автомобіль) та стягнення з нього на користь ОСОБА_2 компенсації за його частку в праві власності на автомобіль);
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
З огляду на викладене, розмір судового збору, який ОСОБА_1 мав сплатити при поданні зустрічного позову становить:
- 1 211,20 гривень за вимогу немайнового характеру;
- 1% від дійсної вартості 1/2 частки квартири, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- 1% від дійсної вартості 1/2 частки автомобіля, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У порушення зазначених вимог документ, що підтверджує сплату судового збору до зустрічної позовної заяви не долучений.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 належить сплатити 1 211,20 гривень за пред'явлену вимогу немайнового характеру, а також самостійно визначити ціну позову, виходячи з дійсної вартості майна, право власності на яке він просить визнати, з наданням відповідних доказів такої вартості, та сплатити судовий збір за пред'явлені вимоги майнового характеру.
Відповідно до ч. 2 ст. 194 ЦПК України до зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За таких обставин, зустрічна позовна заява підлягає залишенню без руху. При цьому, суддя вважає за доцільне встановити ОСОБА_1 строк у 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст. 175-177, 185, 193, 194, 258, 260, 353ЦПК України, суддя
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя залишити без руху.
Зобов'язати ОСОБА_1 :
- сплатити судовий збір у сумі 1 211,20 гривень за пред'явлену вимогу немайнового характеру;
- визначити ціну позову, виходячи з дійсної вартості майна, право власності на яке він просить визнати, з наданням відповідних доказів такої вартості, та сплатити судовий збір за пред'явлені вимоги майнового характеру.
Установити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви, що становить 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що в разі невиконання ухвали суду у встановлені строки зустрічна позовна заява буде вважатись неподаною та підлягатиме поверненню ОСОБА_1 , що не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.В. Кравченко