Справа № 758/29/25
17 лютого 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Левицької Я.К., за участю секретаря судового засідання Новіцької О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
До Подільського районного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою в якій просить розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 06 червня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції в. Києві, актовий запис № 756.
В обґрунтування позову зазначено, що 06 червня 2014 року сторони зареєстрували шлюб. Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне сімейне життя з відповідачем не склалося з причин постійних сварок, образ, відсутністю взаємопорозуміння, відсутністю спільних інтересів, наявні різні погляди на життя, а тому подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе.
Позивачка просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , стягнути з відповідача судові витрати та витрати на правову допомогу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 січня 2025 року, головуючим суддею у справі визначено суддю Левицьку Я.К.
07 січня 2025 року ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.
Відповідач у судове засідання не з'явився, подав відзив на позовну заяву, в якому просив розглядати справу за його відсутності, не заперечував щодо задоволення позову, на примиренні не наполягав. Також вважає, що справедлива сума на відшкодування витрат на отримання правової допомоги у справі буде дорівнювати 3 000 грн., оскільки справа не є складною, не потребувала дослідження значного обсягу документів.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 06 червня 2014 року був укладений шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, про що складено відповідний актовий запис № 756, після реєстрації шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку - ОСОБА_2 , дружині - ОСОБА_2 .
Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Позивачка посилаючись на те, що подальше спільне життя з відповідачем не склалося з причин відсутності взаєморозуміння, різні погляди на сімейне життя та сімейні обов'язки, просила розірвати шлюб між ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки з чоловіком. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно із ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частиною 3 ст. 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
В силу ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
На підставі ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Частиною 2 статті 114 СК України передбачено, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що сім'я фактично розпалася, спільне господарство не ведеться, примирення між сторонами не можливе, сторони на такому не наполягали, а подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін. Спору щодо визначення проживання дітей з матір'ю немає. Діти проживають разом із позивачем. При цьому, суд враховує визнання позову відповідачем, яке не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 06 червня 2014 року вбачається, що під час державної реєстрації шлюбу позивачка змінила дошлюбне прізвище ОСОБА_2 на ОСОБА_2 , яке суд вважає за можливе залишити без змін з огляду на відсутність відповідної вимоги позивачки про відновлення дошлюбного прізвища.
Крім того, позивачка в позовній заяві також просить стягнути з відповідача понесені нею витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.
Згідно статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Понесення позивачкою судових витрат зі сплати судового збору за подання позову підтверджується квитанцією № 0.0.4097179391.1 від 27 грудня 2024 року у сумі 1211 грн 20 коп.
У зв'язку з викладеним, враховуючи, що відповідачем визнано позовні вимоги, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету суму сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн. (50 відсотків від загального розміру судового збору), а також стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн. (50 відсотків від загального розміру судового збору).
Також, згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та постановах Верховного Суду: від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц; від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц; від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04 від 23.01.2014 року в § 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
До матеріалів справи позивачем долучено Договір № 19122422 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 19 грудня 2024 року, укладений між ОСОБА_1 (далі - замовник) та ТОВ «ПРАВОВА ДОПОМОГА 24/7» (далі - виконавець), де у п. 1.2 зазначено перелік юридичних послуг, види та обсяг правової допомоги, що надається: проект позовної заяви до суду, проект заяви про видачу судового наказу. Пунктом 3.1 Договору визначено, розмір оплати за виконання юридичних послуг/правової допомоги - 15 000 грн.
Крім того, позивачем надано до суду Акт № 19122422 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги/юридичних послуг № 19122422 від 19.12.2023 року, складений 28.12.2024 року, у якому зазначено, що виконавець надав, а замовник прийняв правову допомогу/юридичні послуги згідно умов п. 1.2. Договору, а саме: проект позовної заяви, проект заяви про видачу судового наказу, вартість послуг яких становить 15 000,00 гривень.
При цьому, відповідач у відзиві на позовну заяву просив зменшити витрати на правову допомогу, понесені позивачем, оскільки справа не є складною, не потребувала дослідження значного обсягу документів.
З огляду на вищевикладене, враховуючи характер виконаної ТОВ «ПРАВОВА ДОПОМОГА 24/7» роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності витрат на надання правової допомоги, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, нескладності виконаної роботи, значимості таких дій у справі та клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 115 СК України, рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили підлягає направленню до Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), як органу ДРАЦС за місцем ухвалення рішення, для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та відмітки в актовому записі про шлюб.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 06 червня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 756 - розірвати.
Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 залишити без змін.
Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету частину судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп. згідно з квитанцією № 0.0.4097179391.1 від 27 грудня 2024 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесенні витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.
Після набрання рішенням законної сили направити його копію до Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб від 06 червня 2014 року № 756, складеному Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін по справі:
позивачка - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Я.К. Левицька