Справа № 758/15076/24
Категорія 17
11 лютого 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Войтенко Т. В.,
за участю секретаря судового засідання - Вигівська В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, заінтересована особа: Приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Горячева Наталія Вікторівна, -
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася в Подільський районний суд м. Києва із заявою про встановлення факту родинних відносин, заінтересована особа: Приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Горячева Наталія Вікторівна, в якій просила суд встановити факт родинних відносин між фізичними особами, яким визнати, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказана заява обґрунтована наступним. В документах, які підтверджують родинні зв'язки заявника з матір'ю, є розходження у прізвищах, а саме: в свідоцтві про народження заявниці, анкетні дані заявника зазначені як « ОСОБА_3 » та анкетні дані матері зазначено як « ОСОБА_3 »; у паспорті заявниці її прізвище українською мовою зазначене як « ОСОБА_3 », в той час як у свідоцтві про смерть матері її прізвище записане як « ОСОБА_3 ».
Заявниця звернулась до приватного нотаріуса Горячевої Н.В. із заявою про прийняття спадщини, проте нотаріусом усно було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2 , в зв'язку з недоведеністю факту родинних відносин, оскільки є розбіжності в написанні прізвища.
Заявниця вказує, що встановлення факту необхідно для реалізації права на спадкування (отримання спадщини після смерті матері).
Ухвалою від 27.11.2024 відкрито провадження за вказаною заявою, справу призначено до розгляду у судове засідання.
30.12.2024 до суду надійшов лист від Приватного нотаріуса Горячевої Н.В., в якому остання просить слухати справу без її участі та при вирішенні справи покладається на розсуд суду. Також нотаріусом зазначено, що на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_2 заведена спадкова справа №59/2023від 16.10.2023 року (номер у спадковому реєстрі 71402014). На підтвердження підстав для спадкування за законом спадкоємцем ОСОБА_1 було надано свідоцтво про народження, в якому в графі мати» зазначено « ОСОБА_2 ». Для встановлення особи спадкоємця було надано паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_1 . Оскільки у вищевказаних документах міститься різниця у прізвищах « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_3 », спадкоємцю було рекомендовано встановити у судовому порядку факт, що ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_2 .
13.01.2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи без її участі та про долучення до матеріалів справи копії експертного висновку № 056/271-а від 05.07.2010, складеного експертом Українського бюро лінгвістичних експертиз кандидатом філологічних наук Андрієнко Л.О., в якому зазначено наступне. Прізвища ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_1 від 16.10.2000, запис ОСОБА_1 ), ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть НОМЕР_2 від 01.02.2010, запис ОСОБА_5 , паспорт НОМЕР_3 від 01.09.2009, запис ОСОБА_2 ) та його російська форма ОСОБА_3 (зазначені паспорти, записи російською мовою « ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ») у документах, наданих для експертизи, а також інших документах зазначених осіб та їхніх родичів є ідентичними. Розбіжності виникли внаслідок спорадичного застосування в радянські часи етимологічного підходу при передачі українських прізвищ російською мовою, що суперечить нинішнім нормативним вимогам.
До заяви також долучено копію довідки заступника директора Інституту Мовознавства ім.. О.О. Потебні доктора філологічних наук Бріцина В.М №131/241 від 15.04.2010, в якій зазначено, що розбіжність написання сталась через неправильну передачу прізвища з російської мови на українську. З лінгвістичного погляду прізвища « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_3 » (українські варіанти), « ОСОБА_3 » (російський варіант), які належать одним і тим особам чи одній родині, про що свідчать подані документи, вважаються цілком ідентичними.
У судове засідання заявниця не з'явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, вимоги про встановлення факту родинних відносин підтримала та просила задовольнити заяву.
Приватний нотаріус Горячева Н.В. у судове засідання не з'явилась, просила розглядати справу без її участі, щодо задоволення заяви покладається на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про встановлення факту родинних відносин підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з положеннями частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Як визначено частиною сьомою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У відповідності до пункту 5 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Положеннями частини першої статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Відповідно до частини другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Крім того, згідно вимог ст. 318 ЦПК України встановлено, що у заяві про встановлення фактів, що мають юридичне значення повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.
У відповідності до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У відповідності до п.7 вказаної постанови Пленуму, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого 17.10.1973 на ім'я заявниці (а.с. 14), убачається що ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Конотоп Сумської області в родині ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
Як убачається з копії повторно виданого свідоцтва про народження, заявниця зазначена ОСОБА_1 , що народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у у м. Конотоп Сумської області в родині ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
Згідно копій паспорта: серії НОМЕР_1 ; № НОМЕР_5 , дійсний до 03.10.2029; серії НОМЕР_6 , (а.с. 5-8) прізвище українською мовою було записано « ОСОБА_3 », а російською « ОСОБА_3 ».
Разом з тим, згідно копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_7 , виданого 01 травня 2023 року Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) (а.с. 13) прізвище померлої матері заявниці записано « ОСОБА_3 ».
У зв'язку з розбіжностями між документальними записами прізвища українською мовою, ОСОБА_1 зробила запит до Українського бюро лінгвістичних експертиз.
Згідно з експертним висновком № 056/271-а від 05.07.2010 (а.с. 33) виданим експертом, кандидатом філологічних наук Андрієнко Л.О. «…розбіжності виникли внаслідок спорадичного застосування в радянські часи етимологічного підходу при передачі українських прізвищ російською мовою, що суперечить нинішнім нормативним вимогам. Прізвища ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_1 від 16.10.2000, запис ОСОБА_1 ), ОСОБА_3 ( свідоцтво про смерть НОМЕР_2 від 01.02.2010, запис ОСОБА_5 , паспорт НОМЕР_3 від 01.09.2009, запис ОСОБА_2 ) та його російська форма ОСОБА_3 ( зазначені паспорти, записи російською мовою « ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ») у документах, наданих для експертизи, а також інших документах зазначених осіб та їхніх родичів є ідентичними…».
Згідно довідки інституту мовознавства ім. О.О. Потебні, розбіжність у написанні прізвищ українською мовою « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_3 » сталася через неправильне передавання прізвища з російської мови на українську. Варіант написання прізвища українською мовою « ОСОБА_3 » є наслідком транслітерування, тобто передачею російського звучання прізвища за допомогою літер української абетки.
Отже, з лінгвістичного погляду прізвища « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_3 », які належать одній і тій самій особі чи одній родині, вважаються цілком ідентичними.
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи зібрані у справі докази та відсутність спору про право у даній справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про встановлення факту родинних відносин.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 76 - 81, 89, 95, 293, 294, 315, 318, 319 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Суддя Т. В. Войтенко