Справа № 758/14742/24
Категорія 68
05 лютого 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Ковбасюк О.О.,
за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
У листопаді 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, вказавши, що 23 жовтня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Сарненського районного управління юстиції Рівненської області між ним та відповідачем було зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис №203. Однак спільне життя у них з відповідачем не склалося, в їхніх стосунках почало виникати все більше непорозумінь через відсутність спільних інтересів і поглядів на життя. Фактично шлюбні відносини між ними припинилися з 2020 року, спільного господарства вони не ведуть, а тому примирення та подальше спільне життя неможливе, оскільки суперечить їхнім інтересам. Від шлюбу у сторін є двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 листопада 2024 року головуючим суддею у справі визначено Ковбасюк О.О.
Ухвалою суду від 03 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за позовом та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив.
В судове засідання позивач не з'явився, в матеріалах справи міститься його заява про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про визнання позову та розгляд справи за її відсутності.
З огляду на наведене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Частина 3 статті 105 СК України визначає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
За частиною 2 статті 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Відповідно до статті 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання».
Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Відповідно до ст. 109 Сімейного кодексу України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який було зареєстровано 23 жовтня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Сарненського районного управління юстиції Рівненської області, про що складено актовий запис №203, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу у сторін є двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом зі свідоцтва про народження №2262011/00/AU/2015/382636 від 03.11.2025, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
В обґрунтування позову позивач стверджує, що спільне життя у них з відповідачем не склалося, в їхніх стосунках почало виникати все більше непорозумінь через відсутність спільних інтересів і поглядів на життя. Фактично шлюбні відносини між ними припинилися з 2020 року, спільного господарства вони не ведуть, а тому примирення та подальше спільне життя неможливе, оскільки суперечить їхнім інтересам.
Судом беруться до уваги такі доводи, оскільки їх повністю визнала відповідач, яка не заперечила щодо розірвання шлюбу, що вбачається зі змісту її заяви, поданої до суду 23 грудня 2024 року.
Таким чином, наведені обставини свідчать про те, що сторонами висловлено взаємну згоду на розірвання шлюбу, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для вжиття заходів щодо примирення сторін.
При цьому судом враховується позиція Верховного Суду, викладена у постанові КЦС ВС від 11 червня 2019 року у справі №605/434/18 (61-3235св19), згідно з якою закріплена статтею 111 Сімейного кодексу України норма щодо необхідності вжиття заходів до примирення подружжя є диспозитивною, оскільки суд вживає заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства. Тобто, у випадку виявлення обставин або фактів, під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення.
Крім того, суд виходить з пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», яка визначає, що вжиття заходів щодо примирення подружжя є можливістю суду, а не його обов'язком та вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення.
Таким чином, з'ясувавши взаємостосунки сторін, дійсні мотиви розірвання шлюбу, враховуючи наявність у сторін двох дітей, та те, що сторони висловили взаємну згоду на розірвання шлюбу, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, та інтересам дітей, що має істотне значення, а тому суд дійшов висновку, що шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У зв'язку з викладеним, враховуючи, що відповідач визнала позовні вимоги, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету суму сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн. (50 відсотків від загального розміру судового збору), а також стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн. (50 відсотків від загального розміру судового збору).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 23, 81, 141, 247, 258, 259, 263- 268, 273 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 23 жовтня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Сарненського районного управління юстиції Рівненської області, актовий запис №203, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з державного бюджету частину судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 605,60 грн. згідно квитанції про сплату №6286-4343-6297-8274 від 14 листопада 2024 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Повне найменування сторін по справі:
позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя О.О. Ковбасюк