печерський районний суд міста києва
Справа № 757/27069/24-ц
Пр. № 2-6748/24
11 листопада 2024 року
Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарі: Андрієнко І.І.,
за участю:
представника позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі - позивач, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») звернулося до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит № 3932995 від 16.07.2021 року у розмірі 112 748,84 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 16.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - Кредитодавець, ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) укладено договір про споживчий кредит № 3932995 (далі - Договір), відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредит у розмірі 20 000,00 грн., а останній зобов'язався повернути кредит, сплати комісію за надання кредиту та процентів за користування кредитом у термін встановлений договором. 29.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») було укладено Договір Факторингу № 29-11-102 (далі - Договір факторингу), відповідно до умов якого до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до Боржників виключно в частині тих сум заборгованості, що визначені в Реєстрах Боржників. Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021 року, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 3932995 від 16.07.2021 року у розмірі 45 870,94 грн., з яких: 15 834,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 28 036,94 грн. - заборгованість по відсоткам, 2 000,00 грн. - заборгованість по комісії. 10.03.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено Договір про відступлення прав вимоги № 10-03/2023/01. Відповідно до реєстру боржників до Договору про відступлення прав вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 року, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 3932995 від 16.07.2021 року в розмірі 114 748,84 грн., з яких: 15 834,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 96 914,84 грн. - заборгованість по відсоткам, 2 000,00 грн. - заборгованість по комісії. ТОВ «Мілоан» зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, а саме переказало грошові кошти на картковий рахунок відповідача. Проте ОСОБА_1 порушив умови Договору, а саме не повернув кредит та не сплатив проценти у встановлені Договором строки та порядку, у зв'язку з чим станом на 10.05.2024 року у відповідача утворилася заборгованість, яка становить 112 748,84 грн., з яких: 15 834,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 96 914,84 грн. - заборгованість за процентами.
Також представник позивача у позовній заяві проси суд розглядати справу за його відсутності, у випадку неявки в судове засідання відповідача, та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2024 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
На виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, 17.06.2024 року судом було зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, та отримано відповідь № 645731 від 17.06.2024 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.06.2024 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.09.2024 року.
02.08.2024 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Ткаченко М.М. надійшло клопотання про долучення доказів, в якому остання просила долучити до матеріалів справи Витяг з акту № 4 про надання правової допомоги від 03.05.2024 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.09.2024 року, у зв'язку із неявкою відповідача, згідно п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 11.11.2024 року.
В судове засідання 11.11.2024 року учасники справи не з'явились, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв'язку, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України. Представник позивача у позовній заяві просив розглядати справу у його відсутність.
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить направлення останньому судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на зазначену в позовній заяві адресу, проте, конверт повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Як визначено у ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Отже, оскільки судова повістка була направлена відповідачу на зазначену в позовній заяві адресу місця реєстрації останнього, проте, конверт повернувся із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», а відповідач про зміну адреси суд не повідомляв, то суд вважає, що судова повістка відповідачу вручена.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Як визначено у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Керуючись ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, проте не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, відзив відповідач не подав, а представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, про що зазначено у позовній заяві.
Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Суд встановив, що 16.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 3932995, відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 договору, Кредитодавець зобов'язався на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3 Договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 Договору, а Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Сума (загальний розмір) кредиту становить 20 000,00 грн. у валюті: Українська гривня. Кредит надається строком на 15 днів з 16.07.2021 року. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 31.07.2021 року (а. с. 5 - 9).
Згідно п.п. 1.5.1, 1.5.2, 1.6 Договору, комісія за надання кредиту: 2 000,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 3 750,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 2.3.1.2 Договору, Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо в наслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховується за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору.
Як визначено у п. 3.3.2 Договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим Договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1 - 1.6 та п. 2.4 цього Договору.
Пунктом 4.2. Договору визначено, що у разі прострочення Позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з проходженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нараховувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору.
29.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 29-11-102 (далі - Договір факторингу), відповідно до умов якого, ТОВ «Мілоан» відступає ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до Боржників виключно в частині тих сум заборгованості, що визначені в Реєстрах Боржників (а. с. 17 - 19).
Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021 року, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 3932995 від 16.07.2021 року у розмірі 45 870,94 грн., з яких: 15 834,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 28 036,94 грн. - заборгованість по відсоткам, 2 000,00 грн. - заборгованість по комісії (а. с. 20 - 22).
10.03.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01 (а. с. 23 - 25).
Відповідно до реєстру боржників до Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 року, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 3932995 від 16.07.2021 року в розмірі 114 748,84 грн., з яких: 15 834,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 96 914,84 грн. - заборгованість по відсоткам, 2 000,00 грн. - заборгованість по комісії (а. с. 27 - 29).
Як визначено у ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як визначено у ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги).
Стаття 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 518 ЦК України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
За положеннями ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Отже, на підставі Договору факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021 року, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло прав кредитора у зобов'язанні, що виникло з Договору про споживчий кредит № 3932995 від 16.07.2021 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
У свою чергу ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», на підставі Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 року, набуло прав кредитора у зобов'язанні, що виникло з Договору про споживчий кредит № 3932995 від 16.07.2021 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Як визначено у ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
У частині ч. 2 ст. 639 ЦК України визначено що, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі
Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту, суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.
Так, ТОВ «Мілоан» виконало взяті на себе зобов'язання за договором та перерахувало грошові кошти на картковий рахунок відповідачу, що підтверджується копією платіжного доручення № 51382219 від 16.07.2021 року (зворотна сторона а. с. 12).
Проте, ОСОБА_1 зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 10.05.2024 року утворилася заборгованість, яка становить 112 748,84 грн., з яких: 15 834,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 96 914,84 грн. - заборгованість по відсоткам (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості), 0,00 грн. - заборгованість по комісії, що підтверджується розрахунком заборгованості наданим ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (а. с. 16).
Водночас, суд звертає увагу на те, що в реєстрі боржників до Договору факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021 року, зазначено суму заборгованості по відсоткам 28 036,94 грн., а в реєстрі боржників до Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 року зазначено більшу суму заборгованості по відсоткам в розмірі 96 914,84 грн.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Враховуючи, що між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал»; між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладені договір факторингу та договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, якими затверджені: порядок переходу прав грошової вимоги, строк якої настав та який виникне в майбутньому: порядок формування реєстру боржників, форми повідомлення боржника за кредитним договором, форма повернення права вимоги, то суд дійшов висновку і про стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам в розмірі 96 914,84 грн., яка вказана в реєстрі боржників до Договору про відступлення (купівлію-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 року, оскільки відсотки на тіло кредиту продовжують нараховуватися станом на час складання реєстрів боржників, так як кредитна заборгованість відповідачем не погашається.
Згідно ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У частині 1 ст. 81 ЦПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем не надано суду належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження сплати заборгованості за кредитним договором.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд з ним погоджується. Будь-яких заперечень чи контррозрахунку відповідач не надав.
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором про споживчий кредит № 3932995 від 16.07.2021 року, яка становить 112 748,84 грн., з яких: 15 834,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 96 914,84 грн. - заборгованість по відсоткам, 0є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подачу позову до Печерського районного суду м. Києва сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 0436120191 від 24.05.2024 року (а. с. 38), які підлягають стягненню з відповідача, оскільки суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Як визначено у ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, витрати, пов'язані з розглядом справи, становлять 28 028,00 грн. та складаються з: 3 028,00 грн. - судовий збір за подання позовної заяви; 25 00,00 грн. - витрати на професійну правничу (правову) допомогу.
Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача додано: копію Договору № 02-01/2023 про надання правової допомоги від 02.01.2023 року, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» в особі керуючого партнера Бурдюг Т.В. (далі - Адвокатське об'єднання) та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в особі директора Мостовенко О.І. (далі - Клієнт); заявкою на надання послуг № 671 від 26.04.2024 року; копією витягу з акту № 4 про надання юридичної допомоги від 03.05.2024 року та копією платіжної інструкції № 0433360000 від 10.05.2024 року на суму 75 000,00 грн. (а. с. 33 - 37).
Відповідно до Заявки на надання юридичних послуг № 671 від 26.04.2024 року, сторони погодили, що Адвокатське об'єднання надає наступні правові (юридичні) послуги Клієнту по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 : надання усної консультації з вивченням документів - 2 год. - 4 000,00 грн.; підготовка пропозицій - 3 год. - 6 000,00 грн.; складання позовної заяви про стягнення боргу для подання до суду - 5 год. - 15 000,00 грн. Всього надано послуг на суму 25 000,00 грн.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У частині 3 ст. 141 ЦПК України визначене загальне правило розподілу судових витрат. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Перевіривши надані позивачем докази на підтвердження понесених судових витрат, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу - 25 000,00 грн. не є співмірним зі складністю справи, виконаною роботою (наданими послугами), часом, витраченим на виконання цих робіт (надання послуг), та обсягом наданих послуг та виконаних робіт; такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним і не є розумним та з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, беручи до уваги, що справа не є складною, суд вважає за можливе відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 6 000,00 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 11, 509, 512, 514, 518, 525, 526, 527, 530, 610, 615, 629, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078 Цивільного кодексу України, ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 133-142, 263-265, 267, 273, 274-279, 280-289, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором про споживчий кредит № 3932995 від 16.07.2021 року у розмірі 112 748 (сто дванадцять тисяч сімсот сорок вісім) грн. 84 коп., з яких: 15 834 (п'ятдесят тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. - заборгованість за тілом кредиту; 96 914 (дев'яносто шість тисяч дев'ятсот чотирнадцять) грн. 84 коп. - заборгованість по відсотках.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено та підписано 11.11.2024 року.
Суддя І.В. Григоренко