26.02.2025 Справа № 756/5396/23
Унікальний номер 756/5396/23
Провадження номер 2/756/382/25
про відмову в задоволенні заяви про передачу справи
за встановленою юрисдикцією
26 лютого 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючий суддя - Шролик І.С.,
секретар судового засідання - Лисенко Д.О.,
розглянувши клопотання позивача ОСОБА_1 про передачу за встановленою юрисдикцією цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
У квітні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 28 березня 2023 року № 71-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити на роботі на посаді головного спеціаліста відділу звітності та планування доходів управління по роботі зі страхувальниками виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України; стягнути з Фонду соціального страхування України на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 01 квітня 2023 року по день ухвалення рішення по справі з розрахунку 1 177,06 грн. за кожен день; стягнути з Фонду соціального страхування України 98 873,04 грн. відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з незаконним звільненням; допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць; стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 08 травня 2023 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду міста Києва від 30 січня 2024 року закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Постановою Київського апеляційного суду 02 травня 2024 року скасовано ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 30 січня 2024 року. Справу за позовом ОСОБА_1 повернуто для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 травня 2025 року справу передано на розгляд судді Шролик І.С.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 16 травня 2024 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13 червня 2024 року.
За клопотанням позивача, ухвалою суду від 03 липня 2024 року зупинено провадження у справі до ухвалення судом касаційної інстанції у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду рішення по справі №712/4776/23.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду 09 грудня 2024 року (справа №712/4776/23, провадження 61-13644сво23) зроблений висновок, що внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого згідно з ухваленим Верховною Радою України Законом № 2620-ІХ, Фонд, як юридична особа приватного права, припинився, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов'язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України, як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов'язкового державного страхування (пенсійне страхування). Спори за вимогами, які спрямовані на поновлення працівників Фонду, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на роботі в органах Пенсійного фонду та стосуються прийняття на публічну службу, мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що на час звільнення таких працівників останні не перебували на державній службі та Пенсійний фонд України і його територіальні органи не здійснювали щодо них публічно-владних управлінських функцій.
Ухвалою суду від 03 лютого 2025 року відновлене провадження у справі, призначено до розгляду на 14 лютого 2025 року.
Ухвалою суду міста Києва від 14 лютого 2025 рок закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст.255 ЦПК України. Роз'яснено ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
17 лютого 2025 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю до суду за встановленою юрисдикцією. В обґрунтування клопотання позивач покликається на те, що має право протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутися до суду, який закрив провадження у справі, із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Стверджує, що нормами ЦПК України не визначено порядок дій суду першої інстанції у разі подання позивачем заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Зазначає, що питання про направлення справи до суду за встановленою юрисдикцією має вирішувати суд першої інстанції, якщо саме ним закрито провадження у справі, що сприятиме реалізації права на судовий захист. Посилається на пункт 52 постанови ВП ВС від 29 вересня 2020 року у справі №368/5614/19, як підставу для задоволення клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справ без ухвалення судового рішення у зв'язку із виявленими після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Підстави для закриття провадження у справі вичерпно визначені ст. 255 ЦПК України і свідчать про те, що процес виник або неправомірно за відсутності в заінтересованої особи права на звернення до суду за захистом, або не може бути продовжений з інших причин.
Наслідки закриття провадження у справі передбачені статтею 256 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку господарського чи адміністративного судочинства, провадження у справі не може бути закрите з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу.
Разом з тим у разі закриття провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 255 ЦПК України цивільно-процесуальним законом не передбачено вирішення судом першої інстанції питання про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 256 ЦПК України правом направлення справи за встановленою юрисдикцією наділений лише суд апеляційної або касаційної інстанції після закриття ними провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, однак така процесуальна дія не віднесена до компетенції суду першої інстанції, оскільки це прямо передбачено у ч. 1 ст. 256 ЦПК України.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 362/666/19 та від 10 серпня 2023 року у справі № 279/2563/22, які суд застосовує на підставі ч.4 ст.263 ЦПК України.
Суд не може застосувати до спірних правовідносин висновки викладені у пунктах 51, 52 постанови ВП ВС від 29 вересня 2020 року по справі №368/5614/19, на які покликається позивач, в яких зазначено: Зміни до ЦПК України, внесені Законом № 460-IX, пов'язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Закон № 460-IX вніс зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з підпунктом 8 пункту 2 розділу І Закону № 460-IX абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: «Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі». Оскільки Велика Палата Верховного Суду залишила в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України в редакції Закону № 460-IX роз'яснює позивачці її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду, який закрив провадження у справі, із заявою про її направлення до відповідного суду адміністративної юрисдикції.
У тексті пояснювальної записки від 25 жовтня 2019 року до законопроекту № 460-IX, зазначено, що для захисту права на правову визначеність запроваджується правило, що у випадку закриття провадження судом апеляційної чи касаційної інстанції у зв'язку із непідсудністю спору, такий суд направляє справу до суду першої інстанції правильної юрисдикції. Вказане нівелює можливість пропуску особою строку позовної давності через помилкове визначення судом юрисдикції такого спору чи через зміну судової практики щодо юрисдикції розгляду справ.
Отже, законодавець не уповноважив суд першої інстанції при закритті провадження у справі у зв'язку з непідсудністю спору, направляти справу до суду правильної юрисдикції.
При застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.
Враховуючи те, що процесуальним законом ч.1 ст.256 ЦПК України не передбачено вирішення судом першої інстанції питання щодо направлення справи за встановленою юрисдикцією, суд приходить до висновку що клопотання позивача ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією до окружного адміністративного суду, не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 255, 256, 258 ЦПК України суд
Клопотання ОСОБА_1 про передачу за встановленою юрисдикцією цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, - залишити без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя Шролик І.С.