Справа № 755/3226/25
"26" лютого 2025 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , отримавши обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025105040000132 від 05.02.2025, по обвинуваченню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Розважів, Київської обл., громадянина України, українця, із середньою освітою, офіційно не працюючого, неодруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,-
05 лютого 2025 року приблизно о 16 годині 30 хвилин, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за адресою: м. Київ, бул. Ярослава Гашека,7-А, поблизу житлового будинку, на землі, знайшов фрагмент блістеру з двома таблетками білого кольору. Будучи особою, що періодично вживає наркотичні засоби, ОСОБА_2 , припустив, що у знайдених таблетках білого кольору, що знаходились у фрагменті блістеру, міститься наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон). В цей час у ОСОБА_2 , виник протиправний умисел спрямований на незаконне придбання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадону (фенадону), для власного вживання без мети збуту.
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_2 , підняв із землі знайдений ним фрагмент блістеру з двома таблетками білого кольору та, роздивившись їх, впевнився, що дійсно дані таблетки білого кольору, містять в собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), тим самим вчинив безоплатне незаконне придбання для подальшого власного вживання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадону (фенадону).
В цей час у ОСОБА_2 , виник протиправний умисел спрямований на незаконне зберігання для подальшого власного вживання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадону (фенадону). Продовжуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_2 , помістив незаконно придбаний ним фрагмент блістеру з двома таблетками білого кольору, що містять в собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон) до правої зовнішньої кишені кофти у яку він був одягнений, та став незаконно зберігати при собі, для власного вживання без мети подальшого збуту. Після чого, ОСОБА_2 , зберігаючи при собі фрагмент блістеру з двома таблетками білого кольору, що містять в собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), пішов далі по власним справам.
Того ж дня, тобто 05.02.2025 приблизно о 17 годині 23 хвилині, за адресою: м. Київ, вул. Харківське Шоссе, 9, працівниками поліції, було виявлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив, що зберігає при собі фрагмент блістеру з двома таблетками білого кольору, що містять в собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон). Після цього, на вказане місце за адресою: м. Київ, вул. Харківське Шоссе, 9, була викликана слідчо-оперативна група Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, для проведення обшуку затриманої особи.
В подальшому, 05.02.2025 в період часу з 17 години 47 хвилин до 17 години 53 хвилини, за адресою: м. Київ, вул. Харківське Шоссе, 9, оперуповноваженим відділу кримінальної поліції за дорученням дізнавача відділу дізнання, у присутності двох запрошених понятих було проведено обшук затриманої особи, в ході якого у ОСОБА_2 , в правій зовнішній кишені кофти, у яку був одягнений останній, було виявлено та вилучено фрагмент блістеру всередині якого знаходилось дві таблетки білого кольору, що містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), загальною масою 0,044 г, який він незаконно придбав та зберігав для власного вживання без мети збуту.
Згідно висновку експерта № СЕ-19/111-25/8371-НЗПРАП від 11.02.2025: У наданих на дослідження 2 (двох) таблетках білого кольору виявлено наркотичний засіб, обіг якого обмежено. У наданих на дослідження 2 (двох) таблетках білого кольору виявлено наркотичний засіб, обіг якого обмежено - фенадон (метадон).
Загальна маса метадону (фенадону) у 2 (двох) таблетках складає 0, 044 г.
Метадон (фенадон), згідно зі Списком № 1 «Наркотичні засоби, обіг яких обмежено» в Таблиці ІІ «Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року віднесений до наркотичних засобів, обіг яких обмежено.
Згідно наказу МОЗ України № 188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу», кримінальна відповідальність за придбання та зберігання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадону, у невеликих розмірах настає в тому разі, коли таке придбання та зберігання перевищує вагу зазначеної в таблиці граничної величини, а саме 0,02 грам.
Прокурор звернулася з клопотанням про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні та за відсутності учасників кримінального провадження.
До обвинувального акту відносно ОСОБА_2 долучена письмова заява обвинуваченого, що складена у присутності захисника ОСОБА_3 , відповідно до якої ОСОБА_2 беззаперечно визнає свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини та погоджується на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без його участі. Також у заяві обвинувачений ОСОБА_2 просить призначити йому покарання у виді умовного терміну покарання строком на 1 рік.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.
Верховний Суд у постанові від 04.12.2023 по справі № 462/3095/20 зазначив, що у кримінальному праві виправлення засудженого є таким впливом покарання на свідомість особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, за допомогою якого усуваються ті її негативні риси, які призвели до вчинення кримінального правопорушення. Виправлення виявляється у внесенні коректив у соціально-психологічні характеристики засудженого, нейтралізації негативних криміногенних настанов, вихованні законослухняності та поваги до положень закону, в тому числі і кримінального. Досягнення мети виправлення означає, що в особистості засудженого в результаті застосування до нього покарання відбулись такі зміни, які фактично унеможливлюють вчинення ним нового кримінального правопорушення з огляду на зміни його ціннісних орієнтирів, що неможливо без усвідомлення та засудження винуватим вчиненої ним власної суспільно небезпечної дії. При обранні форми реалізації кримінальної відповідальності суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Призначаючи покарання ОСОБА_2 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, особу обвинуваченого, який офіційно не працює, раніше судимий за вчинення умисного злочину, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, а також враховує його вік та стан здоров'я.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а тому суд, зокрема, враховуючи, що обвинувачений офіційно не працює, не вважає за доцільне призначати йому покарання у виді штрафу, в тому числі із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року. Також, в силу приписів ст. 57 КК України, враховуючи, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, суд не вважає за можливе призначити покарання у виді виправних робіт.
Висновку про неможливість призначення судом обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді штрафу або виправних робіт, суд дійшов, зокрема, на підставі роз'яснень наведених у абз. 4 п. 2, п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».
Відповідно до положень ст. 35 КК України, повторність, сукупність та рецидив кримінальних правопорушень враховуються при кваліфікації кримінальних правопорушень та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, враховуючи особу обвинуваченого, який неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів проти власності, що свідчить про небажання останнього ставати на шлях виправлення та його схильність до вчинення нових кримінальних правопорушень навіть після відбуття покарання у виді позбавлення волі, суд також не вбачає за можливе призначення обвинуваченому ОСОБА_2 і такого виду покарання як пробаційний нагляд, оскільки вказаний вид покарання не буде необхідним і достатнім для його виправлення.
Крім цього, суд зауважує, що вирішення питання про призначення виду та розміру покарання належить до дискреційних повноважень суду, який розглядає кримінальне провадження по суті, а тому прохання обвинуваченого у частині виду і розміру призначення покарання не є для суду вирішальною.
Так, Верховний Суд у своїй постанові від 05.02.2024 по справі № 754/6054/22 витлумачив, що підставами для судового розсуду в ході призначення покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, у яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, під час врахування пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначення «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб'єкта.
Враховуючи вищевикладене, суд, вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі. На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Обмежень, які б унеможливлювали призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі, що передбачені ч. 3 ст. 61 КК України, судом не встановлено.
Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлено.
В порядку ст. 100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів. Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 124 КПК України.
Керуючись ч. 1 ст. 309 КК України, ст. ст. 100, 124, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 КВК України, строк відбуття покарання ОСОБА_2 відраховувати з дня його прибуття і постановки на облік у виправному центрі після набрання вироком законної сили.
Речові докази у справі, які містяться у матеріалах кримінального провадження, - зберігати в матеріалах справи.
Після набрання вироком законної сили, речові докази у кримінальному провадженні, а саме: фрагмент блістеру в середині якого знаходиться дві таблетки білого кольору, що містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), загальною масою 0,044 г., що переданий на зберігання до камери схову речових доказів Дніпровського УП ГУНП у м. Києві (квитанція № 023681 від 13.02.2025) - знищити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 3 183 (три тисячі сто вісімдесят три) грн. 60 коп. за проведення судової експертизи матеріалів, речовин і виробів № СЕ-19/111-25/8371-НЗПРАП від 11.02.2025.
Відповідно до ч. 3 ст. 376 КПК України, роз'яснити ОСОБА_2 право на звернення з клопотанням про помилування.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом 30 днів з дня отримання копії вироку.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 381, 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1