Справа № 755/21580/24
"26" лютого 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Марфіної Н. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві цивільну справу за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, -
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», звертаючись з позовом до суду, просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 177136 грн. 59 коп. та судові витрати по сплаті судового збору.
Обгрунтовуючи підстави звернення з цим позовом до суду позивач посилається на наступне, що відповідач є винним у ДТП, яка мала місце 22.12.2023 року в м. Києві за участю автомобіля «Хьюндай», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , автомобіля «Ауді» д.н.з. НОМЕР_2 , та автомобіля «Рено» д.н.з. НОМЕР_3 .
На момент вчинення ДТП між власником транспортного засобу «Ауді» д.н.з НОМЕР_2 ТОВ «Гігацент» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» було укладено Договір добровільного страхування №030140/4100/0000250, об'єкт страхування, транспортний засіб «Ауді», державний номер НОМЕР_2 .
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 лютого 2024 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вищезазначеної ДТП.
Власник транспортного засобу «Ауді» д.н.з. НОМЕР_2 звернувся до позивача із заявою про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП, яка мала місце 22.12.2023 року.
На підставі поданої заяви та наданих потерпілою стороною документів, було складено страховий акт серії ПД №138681 від 24 січня 2024 року, згідно якого, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Ауді» д.н.з. НОМЕР_2 становить 334636,59 грн.
Оскільки цивільно - правова відповідальність власника транспортного засобі «Хьюндай», д.н.з. НОМЕР_1 на момент вчинення ДТП була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта», страхова компанія взяла на себе обов'язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третій особі під час ДТП та сплатила на рахунок позивача страхове відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 157500,00 грн..
За таких обставин, оскільки вказаного страхового відшкодування не достатньо для покриття повного розміру завданих збитків, позивач вимушений звернутись з даним позовом до суду.
12 грудня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва відкрите провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження, та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст.274 ЦПК України.
Повідомлення відповідача здійснювалось шляхом викладення оголошення на офіційному веб - сайті суду.
Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно повідомлення про вручення поштового відправлення 24 січня 2019 року відповідач особисто отримав копію ухвали суду про відкриття провадження та копію позовної заяви разом із доданими до неї додатками, яка направлялась на адресу відповідача (а.с. 43).
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано до суду заперечень щодо розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.
За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.
Дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Судом встановлено, що 03 травня 2023 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» та ТОВ «Гігацентр» укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту за №030140/4100/0000250, за умовами договору об'єктом страхування є транспортний засіб - автомобіль «Ауді», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , строк дії договору з 08 травня 2023 року по 07 травня 2024 рік. (а. с. 11-12)
Відповідно до ст. 16 ЗУ «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно ч.1 до ст. 988 Цивільного кодексу України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату, у строк встановлений договором.
Відповідно до постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 12 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, і накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85,00 грн. (а.с. 31)
Як встановлено судом в мотивувальній частині постанови суду: «22 грудня 2023 року о 18 год ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Hyundai Sonata», н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по прилеглій території буд. 110 пр. Голосіївського у м. Києві, виїжджаючи з прилеглої території, не впевнився у безпечності, не надав перевагу у русі транспортному засобу «Audi A6», н.з. НОМЕР_1 , який рухався по проїзній частині пр. Голосіївського у м. Києві та скоїв з ним зіткнення, після у некерованому стані продовжив рух та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Renault Megane», н.з. НОМЕР_4 , який зупинився, що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 10.2 ПДР України.».
Відповідно до частини третьої ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою..
Згідно до ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 25 ЗУ Про страхування», аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.
26.12.2023 року ТОВ Гігацентр» звернулась до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» з заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу «Ауді» д.н.з. НОМЕР_2 . (а. с. 9)
Згідно страхового акту № 15529727382 від 19.01.2024 року, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» прийнято рішення про виплату страхового відшкодування страхувальнику ТОВ «Гігацентр» в розмірі 334636,59 грн., шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок ТОВ «Гігацентр». (а.с. 7)
Відповідно до ст.8 Закону України "Про страхування" страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.
Факт виплати страхового відшкодування підтверджується копією платіжного доручення №138681 (а. с. 8)
Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Хьюндай» д.н.з. НОМЕР_1 на момент вчинення ДТП була застрахована за полісом №216581469 у ПАТ «НАСК «Оранта», компанія взяла на себе обов'язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третій особі під час ДТП.
У зв'язку з чим, ПАТ «НАСК «Оранта» сплатило на користь ПрАТ «СК «Уніка» суму шкоди у розмірі 157500,00 грн. (а. с. 34).
Відповідно до вимог Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно частини другої ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Дані норми законів встановлюють перехід права вимоги від страхувальника до страховика, що називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається зміна кредитора: потерпілий (тобто страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. У результаті страховик виступає замість потерпілого.
Відповідно до п. 22.1 ст.. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст.. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Виходячи з предмету позову та наведених позивачем правових підстав щодо звернення з цим позовом до суду, позивач зазначає, що на виконання зобов'язань за Договором добровільного страхування на транспорті №030140/4100/0000250 від 03.05.2023 року, позивачем виплачено на рахунок потерпілої особи страхове відшкодування в розмірі 334 636,59 грн., в свою чергу, страхова компанія відповідача сплатила на рахунок позивача суму шкоди у розмірі 157500,00 грн.. У зв'язку з тим, що розміру шкоди, виплаченої страховиком відповідача не достатньо для повного погашення суми страхової виплати, позивач правомірно звернувся з позовом до особи винної у ДТП.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд присуджує стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Уніка» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн., який сплачено позивачем при звернені з цим позовом до суду, що підтверджується оригіналом платіжного документа, який долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)
При розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Згідно пункту 25 постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 зауважено, що: «Судова колегія зазначає, що КАС України (та відповідно, ЦПК України) у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.»
Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2023 року між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_2 укладений договір доручення №1 ВНМ на правові (юридичні - консультативні) послуги)
За цим договором довіритель доручає а повірений зобов'язується від імені і за рахунок довірителя вчинити юридичні дії щодо стягнення заборгованості з фізичних і юридичних осіб, до яких довіритель маж права вимоги відповідно до законодавства України.
01 листопада 2023 року між ПрАТ «СК «Уніка» та ФОП ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №1 до Договору доручення №1 ВНМ від 01 листопада 2023 року, якою пункт 2.2.1. основного договору викладено в наступній редакції: «з метою виконання обов'язків передбачених договором повірений має право залучати до виконання покладених на нього обов'язків про надання правової допомоги адвокатів, адвокатських бюро чи адвокатські об'єднання на договірних засадах.»
02 листопада 2023 року між Адвокатським бюро «Білий» та ФОП ОСОБА_2 укладено Договір №2/23 про надання правової допомоги.
Згідно акту (звіту0 прийому передачі наданих послуг №1/35108 до договору про надання правової допомоги №2/23ю від 01 листопада 2023 року, Адвокатським бюро «Білий» надано правову за позовом ПрАТ «СК «Уніка» до ОСОБА_1 на загальну суму 15000,00 грн.
У постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17. «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄCIIJI. присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св 19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61 -22962св 19) викладено правовий висновок про те. що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових у вигляді «гонорару успіху», саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.
Аналогічним чином тлумачить це питання і ЄСПЛ, висновки якого зокрема у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (latridis v. Greece, заява № 31107/96) свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не може зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
За наведених обставин, суд, вважає за необхідне зменшити розмір правничої допомоги з урахуванням вимог розумності та справедливості, складністю справи, яка підлягає розподілу між сторонами з 15000,00 грн. до 4000,00 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.3, 11, 14, 988, 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 8 , 25, 27 Закону України "Про страхування", ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265, 274 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» витрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 177136 (сто сімдесят сім тисяч сто тридцять шість) гривень 59 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» судовий збір в розмірі 3028,00 грн. та 4000,00 грн. витрат на правову допомогу, а всього 7028,00 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 26 лютого 2025 року.
Учасники справи:
Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (04112, м. Київ, вул. О. Теліги, буд. 6, літ В, код ЄДРПОУ 20033533);
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
С у д д я -