Номер провадження 2/754/469/25
Справа №754/10566/24
Іменем України
25 лютого 2025 року Деснянський районний суд м. Києва
в складі: головуючої судді Панченко О.М.
з секретарями судового засідання Сарнавським М.О., Занудою І.В.
за участі: позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради про визначення місця проживання дитини, -
26.07.2024 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки, третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради про визначення місця проживання сина з ним, у зв'язку з самостійним вихованням.
Ухвалою суду від 31.07.2024 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 25.09.2024 року задоволено клопотання сторони позивача, витребувано докази по справі.
Ухвалами суду від 05.12.2024 року відмовлено позивачу у прийнятті заяви про зміну предмету позову, закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду, про що постановлено ухвалу суду та повідомлено учасників справи.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач ОСОБА_1 , вказує, що з 08.02.2003 року по 13.04.2016 року перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають двох дітей: доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Станом на дату подання позову донька сторін у справі є повнолітньою і проживає окремо від батька. Договором від 13.04.2016 року укладеним між позивачем та відповідачем та посвідченим ПН КМНО Футуймою В.Б., місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5 визначено з матір'ю - відповідачкою у справі. Фактично, з 2016 року син проживає разом з позивачем (батьком) в квартирі АДРЕСА_1 . Всіма питаннями виховання та утримання сина займається позивач самостійно. За інформацією, що відома позивачу, матір дитини - відповідачка у справі виїхала на постійне місце проживання до Російської Федерації. До 2021 року вона приїздила раз на рік до Києва і бачилася з їхнім сином, після цього позивачу невідомо чи взагалі вона приїздила в Україну, зв'язку із нею немає. З огляду на зазначені обставини, неможливим є оформлення будь-яких документів за участю матері щодо визначення місця проживання та участі у вихованні малолітнього сина, тому він був змушений звернутися до суду з позовом, в якому просив суд про визначення місця проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 з 01.09.2017 року по даний час за адресою: АДРЕСА_2 .
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги позову та просили суд про його задоволення з підстав, що викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, повідомлялася про день та час розгляду належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, просив проводити розгляд справи без його участі.
Заслухавши позивача, представника позивача, допитавши свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що сторони по даній справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.02.2003 року по 13.04.2016 року, що підтверджується копією рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13.04.2016 року.
Від шлюбу мають двох дітей: доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільна донька сторін у справі ОСОБА_4 є повнолітньою та проживає окремо від батьків, спільний син сторін у справі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 досяг 14 - річного віку, що підтверджується наявними в письмових матеріалах справи копіями свідоцтв про народження дітей.
Позивач вказує, що неповнолітній син ОСОБА_5 , після їх розлучення з дружиною, залишився проживати з ним, не дивлячись на те, що договором від 13.04.2016 року укладеним між позивачем та відповідачем та посвідченим ПН КМНО Футуймою В.Б. , місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5 визначено з матір'ю - відповідачкою у справі.
З акту обстеження умов проживання від 07.11.2024 року, складеного комісією Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Бориспільської міської ради вбачається, що ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_5 проживають і мають постійне місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . Під час обстеження фахівцями виявлено, що квартира умебльована необхідними речами та необхідною побутовою технікою. У квартирі чисто, речі упорядковані. Умови для проживання відповідають санітарно-гігієнічним нормам, де створені належні умови для проживання та виховання, розвитку неповнолітнього ОСОБА_5 . Для дитини відведене окреме спальне місце, стіл для приготування уроків, шафа, створені всі належні умови для проживання неповнолітнього, для його розвитку та відпочинку.
З матеріалів справи убачається, що позивач займається вихованням сина та матеріально утримує його. Позивач має постійний дохід, з 09.10.2023 року здійснює підприємницьку діяльність на підтвердження чого надав суду копію витягу з ЄДРЮОФПГО та виписку з банківського рахунку. ОСОБА_5 є учнем 7-є класу Бориспільського ліцею «ЛІДЕР» та навчається у закладі з 01.09.2017 року, що підтверджується довідкою виданою 13.12.2023 року директором ліцею ОСОБА_17.
При цьому, беручи до уваги покази свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які в судовому засіданні пояснили, що:
свідок ОСОБА_13 , являється донькою сторін у справі. Її брат ОСОБА_5 з 2017 року постійно проживає з батьком, який його повністю забезпечує. Матір тільки дарувала кошти та подарунки на свята та приїздила раз на рік до Києва. Останній раз вона була у Києві у 2021 році, а спілкувалася з сином ОСОБА_15 раз 03.10.2024 року на його день народження;
свідок ОСОБА_14 , являється класним керівником сина сторін у справі ОСОБА_5 на протязі останніх трьох років. ОСОБА_5 гарний, чемний, вихований хдопчик, питань до нього ніяких немає. Спілкується лише з батьком ОСОБА_5 , який приходить до навчального закладу, матір хлопчика ніколи не бачила.
Вислухавши позивача, його представника, допитавши свідків у справі, оглянувши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 7 СК України встановлено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Відповідно до статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
За змістом частини третьої статті 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Аналогічні положення закріпленні у частині другій статті 29 ЦК України, якою визначено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
В силу частини першої статті 161 СК України якщо мати та батько,які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина,спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо.
Спір між батьками, які проживають окремо, щодо місця проживання малолітньої дитини може бути вирішений органом опіки та піклування або судом.
Водночас, якщо дитині виповнилося 14 років, то вона може вільно обирати собі місце проживання з кимось із батьків, які мають у власності житлові приміщення. Суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла 14 років за позовом когось із батьків, оскільки таке право вибору місця проживання надано законом самій дитині.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 2 листопада 2023 року (справа №592/7624/22), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
У статті 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 351/611/21 (провадження № 61-990св23) вказано, що "у разі спору місце проживання малолітньої дитини (фізичної особи у віці до чотирнадцяти років) визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла 14 років, то закон не передбачає можливості вирішення такого спору органом опіки та піклування або судом, оскільки в цьому випадку слід керуватися частиною третьою статті 160 СК України та положеннями частини другої статті 29 ЦК України. У справі, яка розглядається, встановлено, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 і на час розгляду справи у суді йому виповнилося 14 років. Отже, в силу вищенаведених норм чинного законодавства він може вільно обирати собі місце проживання з кимось із батьків, які мають у власності житлові приміщення. Суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла 14 років за позовом когось із батьків, оскільки таке право вибору місця проживання надано законом самій дитині. Приймаючи до уваги викладене, враховуючи положення частини другої статті 29 ЦК України та частини третьої статті 160 СК України, суд вважає, що підстави для визначення судом місця проживання дитини, якій виповнилось 14 років, відсутні. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 537/5119/15-ц (провадження № 61-1229св18), від 28 січня 2021 року у справі № 753/6498/15 (провадження № 61-10851св20), від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21 (провадження № 61-6611св22)".
Згідно ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей,одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно з рішенням Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 16.12.2024 року №1241 - відмовлено у наданні висновку до суду щодо розв'язання спору про визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв'язку із досягненням дитиною 14 річного віку.
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зібрані докази по справі вказують на те, що на час вирішення позову сину сторін ОСОБА_5 виповнилося 14 років, а тому він вправі самостійно обирати своє місце проживання.
Отже підстави для визначення судом місця проживання неповнолітнього ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 - відсутні.
Відтак позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 263 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради про визначення місця проживання дитини, - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 26 лютого 2025 року.
Суддя О.М. Панченко