Справа № 715/2482/24
Провадження № 2/715/24/25
21 лютого 2025 року селище Глибока
Глибоцький районний Чернівецької області
у складі головуючого судді Маковійчук Ю.В.
секретар судового засідання Затолошна Р.В.
учасники судового процесу:
представник позивача Пазюк П.П., Мігайлєнє О.В.
представник відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання незаконними дій та скасування державної реєстрації, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він є власником земельної ділянки за кадастровим номером 7321080500:01:001:1306 площею 0.1392 га цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а також суміжних з нею інших трьох земельних ділянок за кадастровими номерами 7321080500:01:001:1305 площею 0.2164 га, 7321080500:01:001:0017 площею 0.2494 га, 7321080500:01:001:0016 площею 0.15 га, що розташовані у с. Валя Кузьміна Чернівецького району Чернівецької області.
Вказує на те, що відповідачка ОСОБА_3 є власницею земельної ділянки за кадастровим номером 7321080500:01:001:0985 площею 0.10 га цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а також земельної ділянки за кадастровим номером 7321080500:01:001:0722 площею 0.25 га за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку з його суміжної з його земельною ділянкою кадастровий номер 7321080500:01:001:1306.
Посилається на те, що спір між ними виник внаслідок наявності технічних помилок в точках координат їхніх земельних ділянок, що виникли в результаті неправильно виготовленої Технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки у 2010 році, які не відповідали фактичним межам їх земельних ділянок, які можна виправити лише шляхом замовлення і виготовлення ними обома з відповідачкою нової технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок та реєстрації таких змін в Державному земельному кадастрі, однак, відповідачка відмовляється їх робити, тому він змушений вирішити даний спір в судовому порядку.
Зважаючи на викладене, просив суд усунути перешкоди у користуванні його земельної ділянки шляхом визнання незаконними дій ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області щодо державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки за кадастровим №7321080500:01:001:0985, площею 0.10 га та земельної ділянки за кадастровим номером 7321080500:01:001:0722, площею 0.25 га цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, власник ОСОБА_3 . Також просив суд скасувати державну реєстрацію вказаних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області подав до суду відзив на позов, посилаючись на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у задоволені позову. При цьому вказував на те, що вони не є неналежними відповідачем по даній справі, оскільки вони не розпорядником спірних земельних ділянок. Крім того, посилається на те, що підстави скасування державної реєстрації земельної ділянки чітко визначаються ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Звертав увагу суду на те, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки. Водночас позивачем не ставиться питання про припинення за відповідачкою речових прав на земельні ділянки, тому позовна вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки є безпідставною.
В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_4 , Мігайлєнє О.В. позов підтримали, просили його задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві.
Представник відповідача Головного управляння Держгеокадастру у Чернівецькі області Тоненька Д.К. в судовому засіданні просила суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві на позов.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася.
Представники відповідача Мандзюк В.Б. та Карпюк Ю.М. в судове засідання не з'явилися, подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, при цьому просили суд врахувати при вирішенні справи подані письмові пояснення про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи із наступного.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною першою та другою статті України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договірне визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Аналіз вказаних норм вказує на можливість захисту права осіб на землю у будь-який спосіб, якщо такий спосіб є ефективним та не суперечить вимогам Закону.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша - друга статті 321 ЦК України).
Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
У ЗК України закріплено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України (частина перша статті 153 ЗК України).
Згідно зі статтею 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.
Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; індексна кадастрова карта (план) - картографічний документ, що відображає місцезнаходження, межі і нумерацію кадастрових зон і кварталів та використовується для присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам і ведення кадастрової карти (плану); кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про Державний земельний кадастр», документами Державного земельного кадастру, які створюються під час його ведення, є: індексні кадастрові карти (плани) України, Автономної Республіки Крим, областей, районів, сіл, селищ, міст; індексні кадастрові карти (плани) кадастрової зони, кадастрового кварталу; кадастрові карти (плани) Автономної Республіки Крим, областей, районів, сіл, селищ, міст, інші тематичні карти (плани), перелік яких встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру; Поземельні книги.
Згідно зі ст.11 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до норм та правил, технічних регламентів. Зміна вимог норм та правил, технічних регламентів щодо показників точності або способів її визначення, зміна геодезичної або картографічної основи Державного земельного кадастру (у тому числі систем координат), що використовувалися для його ведення, не є підставою для визнання відомостей Державного земельного кадастру такими, що підлягають уточненню, якщо на момент їх внесення вони відповідали нормам та правилам, технічним регламентам.
До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів, координат поворотних точок, геометричних параметрів, назв, адрес будівель, споруд та інженерних мереж, ідентифікаторів об'єктів будівництва та закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; частину земельної ділянки, на якій може проводитися гідротехнічна меліорація; відомості про назву, код (номер) меліоративної мережі, яка забезпечує гідротехнічну меліорацію відповідної земельної ділянки; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. (ст.15Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
Відповідно до ч.1ст.21 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.
Згідно з частиною 5ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.
Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
Згідно зі ст.37 Закону України «Про Державний земельний кадастр», у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб. Повідомлення про виявлення помилки може бути надіслано також в електронному вигляді з Державного аграрного реєстру через Єдиний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
У разі виявлення технічної помилки, допущеної в записах Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення, зазначений орган у п'ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу.
Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.
Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.
Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.
Отже, чинним законодавством встановлено порядок виправлення технічних помилок, зокрема допущених під час визначення меж суміжних земельних ділянок.
Крім того, відповідно до ч.3 та 4 ст.79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
За ч.13 ст.79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Згідно зі ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.
За ч.6 ст.16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Згідно з ч.10 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Отже, скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за їх наявності).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України).
Згідно зі ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).
Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1,5,6ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч.1,2ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч.2ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки за кадастровим номером 7321080500:01:001:1306 площею 0.1392 га цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а також суміжних з нею інших трьох земельних ділянок за кадастровими номерами 7321080500:01:001:1305 площею 0.2164 га. 7321080500:01:001:0017 площею 0.2494га. 7321080500:01:001:0016 площею 0.15 га, що розташовані у с. Валя Кузьмін Чернівецького району Чернівецької області.
Відповідачка ОСОБА_3 є власницею суміжних земельних ділянок за кадастровим номером 7321080500:01:001:0985 площею 0.10 га цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а також земельної ділянки за кадастровим номером 7321080500:01:001:0722 площею 0.25 га за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Так встановлено, що ОСОБА_3 26.10.1994р. придбала у ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0.35га. цільове призначення будівництво та ведення особистого підсобного господарства. У 2010 році за заявою ОСОБА_3 (тоді ОСОБА_6 ) вказану земельну ділянку було поділено на 2 земельні ділянки і 15.09.2010 р. видано два нові Державні акти на землю: ЯЖ №485668 на земельну ділянку за кадастровим №7321080500:01:001:0723 площею 0.10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і ЯЖ № 485667 на земельну ділянку за кадастровим №7321080500:01:001:0722 площею 0.25га для ведення особистого селянського господарства. Після отримання вказаних державних актів відповідачка ОСОБА_3 змінила цільове призначення земельної ділянки площею 0.25 га з - ведення особистого підсобного господарства на будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, тому у листопаді 2010 р. замовила проект землеустрою по зміні цільового призначення, який було виготовлено і затверджено рішенням Валя-Кузьмінської сільської ради від 03.12.2010р. за №18-2/10 та видано новий Державний акт на землю ЯЛ № 950346. У 2016 році відповідачка внесла відомості про свої земельні ділянки до ДЗК у 2021 році змінено кадастровий номер земельної ділянки 0.10 га з 7321080500:01:001:0723 на 7321080500:01:001:0985.
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10 липня 2020 року № 215794434 встановлено, що ОСОБА_3 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 7321080500:01:001:0985, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: с. Валя Кузьмин.
Звертаючись до суду із позовом позивач посилається на те, що згідно Висновку судово - технічної експертизи фактичні межі вказаних земельних ділянок не відповідають їхнім межам згідно даних Державного земельного кадастру, зокрема, межі земельних ділянок відповідачки ОСОБА_3 згідно даних Державного земельного кадастру не відповідають межам, визначеним в первинних правовстановлюючих документах на ці землі. При виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж на земельні ділянки ОСОБА_3 було порушено норми відповідного законодавства із землеустрою, що призвело до внесення помилкових відомостей щодо меж, конфігурації, просторового розташування вказаних ділянок до даних ДЗК.
Внаслідок зазначення неправильних відомостей про межі обох земельних ділянок у технічній документації із землеустрою відповідачки ОСОБА_3 , межі земельних ділянок позивача у технічній документації із землеустрою також були визначені невірно, тому як землевпорядник визначає точки координат земельної ділянки відносно точок координат земельної ділянки, які визначені раніше.
З відповіді Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області на лист ОСОБА_3 від 17 липня 2020 року № 298/6-20 щодо можливого самовільного зайняття частини її земельної ділянки встановлено, що під час обстеження двох суміжних ділянок з'ясувалося, що межі поворотних точок не відповідають межам земельних ділянок на місцевості всіх 10 земельних ділянок на масиві. При цьому немає правових підстав кваліфікувати цей факт як самовільне зайняття частини земельної ділянки. Сторонам запропоновано звернутись до суб'єкта господарювання з метою внесення змін до ДЗК України.
Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 31 січня 2023 року № 14 на ситуаційному плані № 2 земельних ділянок ОСОБА_3 з кадастровим номером 7321080500:01:001:0985 та ОСОБА_2 з кадастровим номером 7321080500:01:001:1306, які розташовані в с. Валя Кузьмина, та їх фактична (на місцевості) площі, відповідно до встановлених на місцевості огорож, межових знаків, природних меж в умовних позначеннях вказано накладання земельної ділянки площею 0,0070 га, якою користується позивач ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 7321080500:01:001:0985 та накладання земельної ділянки площею 0,0003 га, якою користується ОСОБА_3 (по бетонній огорожі), на земельну ділянку ОСОБА_2 з кадастровим номером 7321080500:01:001:1306. Такі накладання площею 0,0070 га (жовтий трикутник) та площею 0,0003 га (синій трикутник) на ситуаційному плані № 2 відображені за інформацією ДЗК (координатами поворотних точок їх меж згідно з поземельними книгами).
Наявні невідповідності меж, конфігурації та просторового розташування усіх земельних ділянок з кадастровими номерами 7321080500:01:001:0158; 7321080500:01:001:0159; 7321080500:01:001:0160; 7321080500:01:001:0016; 7321080500:01:001:0017; 7321080500:01:001:1305; 7321080500:01:001:1306; 7321080500:01:001:0985; 7321080500:01:001:0722 фактичним межам, конфігурації та просторовому їх розташуванню в натурі (на місцевості) виникли внаслідок унесення до ДЗК помилкових відомостей про межі, конфігурацію та просторове розташування зазначених земельних ділянок, які не відповідають їх фактичним межам, конфігурації та просторовому розташуванню.
Для усунення вказаних розбіжностей (виправлення помилок у ДЗК) усім власникам земельних ділянок з кадастровими номерами 7321080500:01:001:0158; 7321080500:01:001:0159; 7321080500:01:001:0160; 7321080500:01:001:0016; 7321080500:01:001:0017; 7321080500:01:001:1305; 7321080500:01:001:1306; 7321080500:01:001:0985; 7321080500:01:001:0722 необхідно у встановленому законом порядку провести технічну інвентаризацію всіх зазначених земельних ділянок на вказаному масиві, розробити у встановленому законом порядку відповідну документацію із землеустрою (технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель), погодити у встановленому законом порядку та подати до відповідного державного кадастрового реєстратора для внесення відповідних змін і виправлення помилок у відомостях ДЗК.
Виявлені невідповідності (розбіжності) внесених до ДЗК відомостей про межі, конфігурацію та просторове розташування земельних ділянок, які розташовані в цьому масиві в с. Валя Кузьмина з кадастровими номерами 7321080500:01:001:0159, 7321080500:01:001:0158, 7321080500:01:001:0160, 7321080500:01:001:0016, 7321080500:01:001:0017, 7321080500:01:001:1305, 7321080500:01:001:1306, 7321080500:01:001:0722, 7321080500:01:001:0985, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і для ведення особистого селянського господарства, їх фактичним межам, конфігурації та просторовому їх розташуванню в натурі (на місцевості) впливають на можливість визначення достовірних меж, площі та конфігурації як частини, так і всієї земельної ділянки ОСОБА_3 , кадастровий номер 7321080500:01:001:0985 із-за внесених до ДЗК помилкових відомостей про межі, конфігурацію та просторове розташування вищезазначених земельних ділянок.
До виправлення помилок про межі, конфігурацію та просторове розташування зазначених земельних ділянок, допущених у відомостях ДЗК, достовірно встановити межі, площу та конфігурацію як всієї, так і частини земельної ділянки з кадастровим номером 7321080500:01:001:0985, експертним шляхом неможливо.
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 05.07.2023 року, що залишене в силі постановою Верховного Суду від 10.04.2024 року, встановлено, що накладення частини земельної ділянки ОСОБА_2 на земельну ділянку ОСОБА_3 виникли внаслідок внесення до Державного земельного кадастру помилкових відомостей про межі, конфігурацію та просторове розташування зазначених земельних ділянок, які не відповідають їх фактичним межам, конфігурації та просторовому розташуванню.
Згідно висновку експертного дослідження за результатами проведення судової земельно - технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 2/3/24-29 від 20.05.2024 року межі земельних ділянок за кадастровими номерами 7321080500:01:001:1306, 7321080500:01:001:0985, 321080500:01:001:0722, визначених в Державному земельному кадастрі (поземельних книгах), не відповідають даним про їхні межі, визначені в первинних правовстановлюючих документах. Помилкові дані щодо меж вказаних земельних ділянок було внесено на підставі даних технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, і господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства ОСОБА_7 ( ОСОБА_3 ) від І17.05.2010 р.
Крім того, вказаною експертизою встановлено, що ОСОБА_3 було порушено порядок внесення відомостей про межі земельних ділянок за кадастровими номерами 7321080500:01:001:0985 (колишня земельна ділянка 7321080500:01:001:0723), 7321080500:01:001:0722 до Державного земельного кадастру, а саме: порушено вимоги ст. 56 ЗУ «Про землеустрій», п.2 розд.7 (Прикінцеві та перехідні положення) ЗУ «Про державний земельний кадастр», п. 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру. ст.ст.20, 140, 142, 143, 202, 203 ЗК України.
Таким чином, судом встановлено, що земельні ділянки із кадастровим номером 7321080500:01:001:0985 та 7321080500:01:001:0722, яка є у власності відповідачки, сформована та внесена до Державного реєстру земель на підставі виготовленої у встановленому порядку технічної документації із землеустрою.
При цьому на даний час існують помилки про межі, конфігурацію та просторове розташування зазначених земельних ділянок, допущених у відомостях ДЗК. Однак за наявності помилок в технічній документації, такі помилки можуть бути виправлені шляхом внесення змін до технічної документації із землеустрою, виправлення координат земельних ділянок відповідно до фактичного землекористування з урахуванням суміжних землеволодінь та землекористувань, у встановленому Законом України «Про Державний земельний кадастр» порядку. При цьому, виправлення помилок в інформації про земельні ділянки покладено законом на обох суміжних землекористувачів, відмова одного з них від виправлення помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру.
Встановлено, що позивач ОСОБА_2 звертався до відповідачки ОСОБА_3 із пропозицією замовити нову технічну документацію із землеустрою щодо становлення, відновлення меж їх земельних ділянок для можливості внесення змін до даних Державного земельного кадастру щодо меж земельних ділянок. Однак, відповідачка ОСОБА_3 відмовилася відносити межі її земельної ділянки, чим чинить перешкоди позивачу у користуванні земельною ділянкою. Разом з тим, вимоги про усунення таких перешкод шляхом зобов'язання відповідачки, як власника земельної ділянки, кадастровий номер, вжити дії з виправлення у Державному земельному кадастрі помилок у відомостях координат поворотних точок меж належної їй земельної ділянки не заявлялися, а суд розглядає справу виключно в межах позовних вимог.
Крім того, звертаючись до суду із позовом позивач просить суд скасувати державну реєстрацію земельної ділянки у Державному кадастрі. Разом з тим, частина 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України та частина 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначають, що земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
А тому поряд з іншими позовними вимогами, слід ставити перед судом вимогу скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки та припинити речові прав щодо неї (якщо такі права зареєстровані).
У випадку скасування державної реєстрації земельної ділянки така ділянка припиняє своє існування як об'єкт цивільних прав, а відомості щодо такої земельної ділянки вилучаються з Державного земельного кадастру та переносяться до архівного шару. Фактично це має наслідком усунення взаємного перетину згідно відомостей Державного земельного кадастру, оскільки зникає об'єкт (земельна ділянка), який накладався на земельну ділянку.
Як вже зазначалося судом згідно зч.13ст.79-1 ЗК України ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Аналогічну норму містить ч. 10 ст. 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» - державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухваленням судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки.
Відповідно до ч. 3 ст. 26З акону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майнова та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Однак, вимог про припинення речових прав на земельну ділянку відповідача позивачем не заявлялося, а суд не може вийти за межі позовних вимог.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки скасування державної ресторації земельної ділянки, як того просить позивач, без скасування права власності на спірну земельну ділянку не відновить порушене право позивача.
Виходячи із наведеного, керуючись ст.ст. 3-13, 19, 23, 76-81, 141, 259, 265, 280-282 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання незаконними дій та скасування державної реєстрації відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне текст рішення складено 26 лютого 2025 року.
Суддя: