Комінтернівський районний суд м.Харкова
Провадження № 2/641/251/2025 Справа № 641/6888/23
20 лютого 2025 року м. Харків
Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді - Богдан М.В.,
за участю секретаря судових засідань - Двірник О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Петренко Оксани Василівни про стягнення судових витрат в порядку ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором найму та відшкодування моральної шкоди,-
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 січня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором найму та відшкодування моральної шкоди - задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договором найму в розмірі 9 000,00 грн., інфляційні витрати в розмірі 45,00 грн., 3% річних в розмірі 39,95 грн., моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн., а всього 12 158 (дванадцять тисяч сто п'ятдесят вісім) грн. 55 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Петренко О.В. до суду надійшла заява про стягнення судових витрат в порядку ухвалення додаткового рішення, в якій остання просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 20 000,00 грн.
В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 та адвокат Петренко О.В. у договорі про надання правничої допомоги від 04.05.2024 р. домовились про фіксований розмір гонорару у розмірі 20 000,00 грн., з урахуванням Рішення: №13/1/7 Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 р., що включає в себе надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід, аналіз наданих документів, ознайомлення з матеріалами справи у першій інстанції, складання проекту заперечення, погодження заперечень, здійснення адвокатських запитів, оформлення примірників заперечень (заяв) для всіх учасників справи, вивчення судової практики та аналіз правових позицій ВС, складання інших процесуальних документів, участь у судових засіданнях, тощо. Відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) від 28.01.2025 р. адвокатом були надані ОСОБА_1 на виконання договору відповідні послуги, які передбачені договором про надання правничої допомоги від 04.05.2024 р.: надання правової інформації 04.05.2024 р., аналіз наданих документів 04.05.2024 р., ознайомлення з матеріалами справи 15.05.2024 р., консультацій і роз'яснень з правових питань 10.04.2024 р., 25.06.2024 р., здійснення адвокатського запиту від 04.06.2024 р., складання заяви про залишення позову без розгляду від 25.06.2024 р., підготовка проекту відзиву та його погодження від 25.06.2024 р., вивчення судової практики та аналіз правових позицій ВС (05.04.2024 р., 11.12.2024 р.), складання промови у дебатах від 21.01.2025 р., участь у судових засіданнях 06.05.2024, 27.06.2024, 06.08.2024, 26.09.2024, 31.10.2024, 05.12.2024, 20.01.2025. Оплата ОСОБА_1 здійснена всього станом на 28.01.2025 р. у сумі 20 000,00 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру від 04.05.2024 р., від 28.01.2025 р.
Від позивача ОСОБА_2 надійшли письмові заперечення, в яких остання просила відмовити відповідачу у задоволенні заяви про стягнення з неї витрат на правничу допомогу.
Від представника відповідача - адвоката Петренко О.В. надійшло письмове клопотання, в якому просила заяву про винесення додаткового рішення задовольнити, розгляд заяви провести в її відсутності.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, що відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд, дослідивши матеріали заяви та матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Згідно вимог п. 3 ч. 1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ст. 137 ЦПК України- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з вимогами ст.11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст.141 ЦПК України, встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатурута адвокатську діяльність» (даліЗакон) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно зі ст.30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» v. Ukraine» («Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України) від 23 січня 2014 року в § 268 зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим, вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником відповідачки - адвокатом Петренко О.В. було надано договір про надання правничої допомоги від 04 травня 2024 року, укладений між адвокатом Петренко О.В. та ОСОБА_1 , з якого вбачається, що сторони домовились про фіксований розмір гонорару у розмірі 20 000,00 грн., з урахуванням Рішення: №13/1/7 Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 р., що включає в себе надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід, аналіз наданих документів, ознайомлення з матеріалами справи у першій інстанції, складання проекту заперечення, погодження заперечень, здійснення адвокатських запитів, оформлення примірників заперечень (заяв) для всіх учасників справи, вивчення судової практики та аналіз правових позицій ВС, складання інших процесуальних документів, участь у судових засіданнях, тощо; акт виконаних робіт (наданих послуг) від 28.01.2025 р., з якого вбачається, що адвокатом були надані ОСОБА_1 на виконання договору відповідні послуги, які передбачені договором про надання правничої допомоги від 04.05.2024 р.: надання правової інформації 04.05.2024 р., аналіз наданих документів 04.05.2024 р., ознайомлення з матеріалами справи 15.05.2024 р., консультацій і роз'яснень з правових питань 10.04.2024 р., 25.06.2024 р., здійснення адвокатського запиту від 04.06.2024 р., складання заяви про залишення позову без розгляду від 25.06.2024 р., підготовка проекту відзиву та його погодження від 25.06.2024 р., вивчення судової практики та аналіз правових позицій ВС (05.04.2024 р., 11.12.2024 р.), складання промови у дебатах від 21.01.2025 р., участь у судових засіданнях 06.05.2024, 27.06.2024, 06.08.2024, 26.09.2024, 31.10.2024, 05.12.2024, 20.01.2025; оплата Скоромною І.В. здійснена всього станом на 28.01.2025 р. у сумі 20 000,00 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру від 04.05.2024 р., від 28.01.2025 р.
В постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі №638/7748/18 зазначено, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, неподання стороною, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, на що неодноразово наголошувалося Верховним Судом.
Суд зазначає, що наданий представником відповідачки - адвокатом Петренко О.В. акт виконаних робіт (наданих послуг) від 28 січня 2025 року містить лише перелік послуг без зазначення часу виконання та їх тривалості, а тому вказаний звіт не є детальним описом робіт (наданих послуг), як це передбачено статтею 137 ЦПК України.
З огляду на вищезазначене, враховуючи конкретні обставини справи, крім іншого, а саме: фінансовий стан позивачки, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви представника відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд,-
В задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Петренко Оксани Василівни про стягнення судових витрат в порядку ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором найму та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Харківського апеляційного суду.
Суддя -М. В. Богдан