справа № 619/5603/21
провадження № 1-кп/619/50/25
26 лютого 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складіголовуючого - суддіОСОБА_1
розглянув клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про здійснення дистанційного судового провадження у кримінальному провадженні № 12021225280000085 від 13.03.2021 за обвинуваченням ОСОБА_2 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
установив:
У провадженні Дергачівського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України..
Судове засідання призначено на 11 год 00 хв 31 березня 2025 року.
25 лютого 2025 року через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про забезпечення його участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду.
Клопотання обвинуваченого задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 318 КПК України судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 318 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов'язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених КПК України. У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 323 КПК України якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 цього Кодексу.
Системний аналіз положень ст. 318, ст. 323 КПК України дає можливість зробити висновок, що участь обвинуваченого у судовому засіданні є обов'язковою, що унеможливлює здійснення судового провадження за його відсутності.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» учасникам судового процесу на підставі рішення суду забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому процесуальним законом.
Згідно з ч. 1 ст. 336 КПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі: неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров'я або з інших поважних причин; необхідності забезпечення безпеки осіб; проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; наявності інших підстав, визначених судом достатніми.
Аналіз наведеної норми свідчить, що прийняття рішення щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції є правом суду.
Вказана норма не передбачає обов'язку проведення судового засідання в режимі відеоконференції в разі наявності про це клопотання сторони. Питання участі в судовому засіданні сторони в режимі відеоконференції суд має право вирішувати з урахуванням всіх об'єктивних обставин, які складаються при розгляді справи, до початку певного судового засідання, в певному конкретному випадку.
У клопотанні обвинувачений посилається на неможливість безпосередньої участі в судовому засіданні через введений в Україні воєнний стан та постійні обстріли с. Руська Лозова, а також часткове пошкодження будинку в ході обстрілу військовими рф, що унеможливлює мешкання його за місцем постійної реєстрації ( АДРЕСА_1 ), він як ВПО переїхав до м. Київ. Але на зараз виникла термінова необхідності допомоги хворому батьку ОСОБА_3 , який мешкає в Німеччині за адресою: АДРЕСА_2 , тому він був змушений з сім'єю переїхати до батька якому необхідна допомога за медичними показниками.
Однак, судом не встановлено наявність виняткового випадку та поважної причини неможливості особистої участі обвинуваченого в судовому засіданні з розгляду зазначеного кримінального провадження. Посилання на сам факт воєнного стану, бойових дій на території України, а також наявності у обвинуваченого хворого батька, не є поважною причиною неявки обвинуваченого в судове засідання. Належних, допустимих та в своїй сукупності достатніх доказів того, що батько обвинуваченого потребує постійного лікування, яке не може отримувати без участі обвинуваченого, суду не надано.
Отже, обвинуваченим не обґрунтовано доказами жодної передбаченої ст. 336 КПК України підстави, за яких судове засідання може здійснюватися у режимі відеоконференції з використанням його власних технічних засобів, у тому числі, яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), а також не надано доказів про неможливість прибуття та участі в судовому засіданні у кримінальному провадженні щодо його обвинувачення безпосередньо в приміщенні Дергачівського районного суду Харківської області та не доведено об'єктивних перешкод щодо прибуття до суду.
Більш того, воєнний стан на території України не позбавляє можливості обвинуваченого з'явитись у судове засідання в приміщення Дергачівського районного суду Харківської області, у якому розгляд справ проводиться у звичайному режимі.
Отже, враховуючи відсутність належного обґрунтування поважних причин, що унеможливлювали б особисту участь обвинуваченого ОСОБА_2 в судовому засіданні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання обвинуваченого про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів.
Керуючись статтями 336, 369-372 КПК України,
постановив:
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщення суду відмовити.
Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_2 прибути в судове засідання призначене на 11 год 00 хв 31 березня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1