Справа № 569/3334/25
25 лютого 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд в особі судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженні №12025181010000362 від 01.02.2025 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Зоря, Рівненського району Рівненської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , незаміжньої, раніше не судимої, із середньою освітою,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України,
з участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_3 ,-
ОСОБА_3 порушуючи порядок, встановлений ст. ст. 6, 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», маючи умисел на незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, 01.02.2025 перебуваючи у парковій місцевості, поблизу «Пагорбу Слави», що по вул. Захисників Маріуполя в м. Рівне, незаконно придбала, шляхом привласнення знайденого, особливо небезпечну психотропну речовину PVP, обіг якої заборонено відповідно до списку 2 таблиці 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, та незаконно зберігала при собі, у двох поліетиленових пакетиках та у вигляді нашарувань на скляній трубці, без мети збуту, до моменту проведення 01.02.2025, близько 11 год. 49 хв., огляду місця події, за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, буд.16А, в ході проведення якого, остання добровільно видала працівникам поліції, зі свого наплічного рюкзака, поліетиленовий пакетик із речовиною у вигляді грудочок та порошку білого кольору з світло-коричневим відтінком, поліетиленовий пакетик із речовиною у вигляді грудочок та порошку білого кольору з світло-зеленим відтінком та скляну трубку із нашаруванням речовини темно-коричневого кольору, які згідно висновку експерта №СЕ-19/118-25/2004-НЗПРАП від 06.02.2025 містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, в особливо великих розмірах, загальною масою 84,985 г.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 309 КК України - як своїми умисними діями, які виразились у незаконному придбанні та зберіганні особливо небезпечної психотропної речовини, в особливо великих розмірах, без мети збуту.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд за клопотанням учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням характеризуючих даних на обвинувачену.
Судом з'ясовано, що обвинувачена та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та наслідки їх не оспорювання. Сумнівів у добровільності та істинності їх позиції у суду немає. Крім того суд роз'яснив, що учасники судового розгляду будуть позбавлені права оспорювати у апеляційному порядку ті фактичні обставини справи, які в судовому засіданні не досліджувались, і які ніким не оспорюються.
Так, у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення визнала повністю, щиро покаялася, кваліфікацію правопорушення не оспорювала та підтвердила факт того, що дійсно 01.02.2025, близько 11 год 49 хв, за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, буд.16А, добровільно видала працівникам поліції, зі свого рюкзака, поліетиленовий пакетик із речовиною у вигляді грудочок та порошку білого кольору з світло-коричневим відтінком, поліетиленовий пакетик із речовиною у вигляді грудочок та порошку білого кольору з світло-зеленим відтінком та скляну трубку із нашаруванням речовини темно-коричневого кольору. Вказану психотропну речовину вона придбала для власного вживання. Просить суд суворо її не карати.
Постановою слідчого Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області від 07.02.2025, визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження - психотропну речовину РVР, масою 69,652 г, психотропну речовину РVР, масою 15,274 г, психотропну речовину РVР, масою 0,059г, що разом зі скляною трубкою, скляною віалою з органічним розчином вкладено в першопочаткові упаковки та поміщено у спеціальний сейф пакет «Україна МВС Експерта служба» №2385611. Вказані речові докази передано на зберігання в камеру схову речових доказів Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області по квитанції №453.
Згідно висновку експерта №СЕ-19/118-25/2004-НЗПРАП від 06.02.2025 представлена на дослідження речовина загальною масою 84,985 г, містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, обіг якої заборонено.
Витрати на залучення експерта становлять 4775, 40 гривень.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обтяжуючих обставин суд не встановив.
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Таким чином, за результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 мало місце та містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, і остання винна у його вчиненні.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує, що вказане правопорушення відноситься до тяжких злочинів.
Що стосується особи обвинуваченої ОСОБА_3 , то суд враховує, що вона має постійне місце проживання, де характеризуються посередньо, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судима, неофіційно займається суспільно-корисною працею.
Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2013 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. У кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Як слідує з п. 3 даної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину його обставини його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчиненого групою осіб і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Статтею 17 Закону України від 23.02.2016 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справи суди застосовують Конвенцію та практику суду, як джерело права.
У справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, так і в справі «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005, Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» п. 38 рішення від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий тягар для особи».
Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступені тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольору діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування того чи іншого покарання.
Враховуючи характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, обставини його вчинення, особу винної та обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, а обтяжуючих обставин суд не встановив, то суд прийшов до переконання, що обвинуваченій має бути призначене покарання без ізоляції від суспільства в межах санкції інкримінуємої статті Кримінального Кодексу України у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком, оскільки саме такий вид покарання є адекватний характеру вчинення обвинуваченою кримінально-караних дій, і буде необхідний та достатній для її виправлення, а також попередження нових правопорушень.
Суд також вважає, що таке покарання відповідатиме тяжкості правопорушення, та не буде становити «особистий надмірний тягар для обвинуваченої та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства вимогам захисту основоположних прав особи". За цих же обставин, суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченій покарання більш м'якого, ніж передбачено законом. Крім того, призначене покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої, і воно випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.370,374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України та призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців, якщо вона протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового правопорушення та виконає покладені на неї обов'язки.
У відповідності до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 починається з часу проголошення вироку.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерт а в сумі 4 775 (чотири тисячі сімсот сімдесят п'ять) гривень 40 копійки.
Речові докази - психотропну речовину РVР, масою 69,652 г, психотропну речовину РVР, масою 15,274 г, психотропну речовину РVР, масою 0,059г, що разом зі скляною трубкою, скляною віалою з органічним розчином, які вкладено в першопочаткові упаковки та поміщено у спеціальний сейф пакет «Україна МВС Експерта служба» №2385611, після набрання вироком законної сили - знищити.
Вирок може бути оскаржений обвинуваченою, прокурором шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили, якщо інше не передбачене цим Кодексом після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок, який набрав законної сили, обов'язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для всіх фізичних чи юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя -