Справа №: 398/6626/23
провадження №: 1-кп/398/151/25
Іменем України
"25" лютого 2025 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрія об'єднане кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12023121060001697 від 24.10.2023, №12024121060001516 від 09.09.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Олександрія Кіровоградської області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, не маючого на утриманні неповнолітніх чи малолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 21.01.2014 Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки; 06.06.2017 Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки; 15.01.2019 Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 23.04.2019 Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання, призначено покарання 4 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 07.02.2023 року по відбуттю строку покарання,
у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, -
ОСОБА_4 близько 13 год. 00 хв. 23.10.2023, в період дії воєнного стану, проходив біля домоволодіння АДРЕСА_2 .
Перебуваючи за вищевказаною адресою, ОСОБА_4 через паркан помітив відчинені двері будинку, в коридорі якого побачив МШУ Grand 230-2600. В цей момент у останнього виник злочинний умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна.
Реалізовуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , переконавшись, що його дії є таємними, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, діючи повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, зайшов через відчинену хвіртку до подвір'я вказаного домоволодіння та потрапивши через відчинені двері будинку, з коридору якого викрав МШУ Grand 230-2600, вартість якої згідно висновку експерта №4968 від 16.11.2023 становить 2319 грн. 22 коп.
У подальшому, разом з викраденим майном ОСОБА_4 покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився ним на власний розсуд.
В результаті умисних злочинних дій ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 2319 грн. 22 коп.
Дії ОСОБА_4 кваліфікуються за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло, в умовах воєнного стану.
Крім цього, 08.09.2024 року близько 10 год. 00 хв., в період дії воєнного стану на території України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував біля приміщення гаражу по АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_7 .
Перебуваючи за вищевказаною адресою, ОСОБА_4 помітив на ґрунтовому покритті біля приміщення гаражу дитячий легкий магнієвий велосипед із складним рулем марки MARS та мотокосу Dnipro-M 43 помаранчевого кольору, після чого в останнього виник раптовий злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , переконавшись, що його дії є таємними, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, діючи повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, таємно викрав чуже майно, а саме:
- дитячий легкий магнієвий велосипед із складним рулем марки MARS, вартість якого згідно висновку експерта №3429 від 25.09.2024 року становить 4129 грн 83 коп.;
- мотокосу Dnipro-M 43, потужністю 2,4 кВт/3.3к.с., 8500 об/мин, з бензиновим типом двигуна, помаранчевого кольору, вартість якої згідно висновку експерта №3429 від 25.09.2024 року становить 3857 грн 10 коп.
У подальшому, разом з викраденим майном ОСОБА_4 покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився ним на власний розсуд.
В результаті умисних злочинних дій ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 7986 грн. 93 коп.
Дії ОСОБА_4 кваліфікуються за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений вину визнав в повному обсязі. Фактичні обставини справи не оспорював, зазначив, що обставини, викладені в обвинувальних актах, відповідають дійсності. Пояснив, що 23.10.2023, він проходив біля домоволодіння АДРЕСА_2 та через паркан помітив відчинені двері будинку, в коридорі якого побачив МШУ. Після чого через відчинену хвіртку зайшов до подвір'я домоволодіння та зайшов у відчинені двері будинку, з коридору якого викрав МШУ. Також, 08.09.2024 біля приміщення гаражу по АДРЕСА_1 , побачив дитячий велосипед та мотокосу, які також викрав. У скоєному щиро кається. Просив суворо не карати.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, покарання ОСОБА_4 просить призначити на розсуд суду.
Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, покарання ОСОБА_4 просить призначити на розсуд суду.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає та роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З огляду на зазначене, суд вважає, що докази, які зібрані стороною обвинувачення у цьому кримінальному провадженні, є належними, допустимими і достовірними, а в сукупності вони є достатніми та взаємопов'язаними для постановлення обвинувального вироку.
Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 , суд виходить з наступного.
Згідно з пред'явленим обвинуваченням у кримінальному провадженні №12023121060001697 від 24.10.2023, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло, в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частина 1 статті 5 КК України регламентує, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Такий же принцип гарантований ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.
За приписами ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX (далі - Закон №3886-IX).
Законом №3886-IX внесені зміни у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якими підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином статті 185, 190, 191 КК України фактично містять відсилку до ст. 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.
Отже, із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом №3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК України може настати, лише якщо розмір викраденого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року (справа №278/1566/21, провадження №51-2555кмо24), суд касаційної інстанції зробив правовий висновок, відповідно до якого Закон №3886-IX, яким внесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом №3886-IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого майна розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Водночас, вартість викраденого майна, згідно обвинувального акту не оспорюється учасниками судового провадження та становить 2319,22 гривень, а дата вчинення крадіжки - 23.10.2023.
Відповідно до Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, у 2023 році становила - 2684 гривень.
За таких обставин, у даному кримінальному провадженні вартість викраденого обвинуваченим майна на час вчинення діяння не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а отже до цього діяння мають застосуватись положення ст. 5 КК України (Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі) і на теперішній час інкриміновані обвинуваченому дії не підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 цього Кодексу.
Як встановлено пунктом 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Отже, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України по кримінальному провадженню №12023121060001697, та враховуючи надану обвинуваченим згоду на закриття кримінального провадження за цією статтею, вказане кримінальне провадження слід закрити на підставі п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України.
Разом з тим, зважаючи на спосіб вчинення крадіжки, а саме вчинення її з проникненням у житло, суд вважає, що дії ОСОБА_4 підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 162 КК України, а саме незаконне проникнення до житла, у зв'язку з наступним.
Частиною 3 ст. 337 КПК України встановлено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Як вбачається з ч. 1 ст. 162 КК України, санкція статті передбачає покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років, тобто, відповідно до положень ч. 2 ст. 12 цього Кодексу, вказане кримінальне правопорушення є кримінальним проступком, а відтак перекваліфікація кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (злочину), на ч. 1 ст. 162 цього Кодексу (проступок) покращує становище обвинуваченого.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 162 КК України, суд виходить з фактичних обставин, установлених в судовому засіданні.
Об'єктивна сторона ст. 162 КК України полягає, зокрема, в незаконному проникненні до житла чи іншого володіння особи.
Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи, слід розуміти будь-яке вторгнення у житло (інше володіння), здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи в порушення встановленого законом порядку.
В судовому засіданні ОСОБА_4 визнав фактичні обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення і підтвердив факт проникнення у житло з метою заволодіння майном, тобто обвинувачений усвідомлював, що приміщення, до якого він проник, перебуває у користуванні іншої особи.
За таких обставин, дії ОСОБА_4 підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 162 КК України, за ознакою незаконне проникнення до житла.
За таких обставин, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена та його дії за епізодом від 08.09.2024 правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану та за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла, за епізодом від 23.10.2023.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинення кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином та проступком, особу обвинуваченого, який не працевлаштований, не має на утриманні неповнолітніх чи малолітніх дітей, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності з 2024 року, раніше судимий.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого суд, відповідно до ст. 66 КК України, визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
За таких обставин, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи відношення обвинуваченого до скоєного, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті кримінального закону, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та без ізоляції останнього від суспільства, із застосуванням ст. 75 КК України, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та з покладенням ряду обов'язків, передбаченихст. 76 КК України, що на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого під час досудового провадження та судового розгляду не обирався.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Питання речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд -
Перекваліфікувати дії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12023121060001697 від 24.10.2023, за епізодом від 23.10.2023 із ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України.
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 162 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 162 КК України у виді 1 (один) рік обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, якщо він протягом випробувального строку не скоїть нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.09.2024, справа №398/4874/24.
Речові докази:
- МШУ Grand 230-2600 бірюзового кольору, який повернуто потерпілому під зберігальну розписку - залишити за належністю ОСОБА_6 ;
- диск із відеозаписами з камер відеоспостереження біля приміщенні гімназії та на її території, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження;
- два сліди пальців рук з поверхні полімерних пляшок, які упаковані до спецпакету №RIC2238716, які поміщено до кімнати зберігання речових доказів (квитанція № 605 від 07.10.2024 року) - знищити;
- навісний замок, який упаковано до спецпакету №PSP2155663, який поміщено до кімнати зберігання речових доказів (квитанція № 605 від 07.10.2024) - повернути власнику ОСОБА_7 ;
- три ключі до замку вилученого раніше, які поміщено до спецпакету №PSP2146195, які поміщено до кімнати зберігання речових доказів (квитанція № 605 від 07.10.2024) - повернути власнику ОСОБА_7 ;
- дитячий велосипед чотирьох колісний рожевого кольору марки Mars - повернути власнику ОСОБА_7 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1