Справа № 404/1223/24
Номер провадження 2/404/347/24
20 лютого 2025 року м. Кропивницький
Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:
головуючої судді - Варакіної Н.Б.
участю секретаря - Щербини А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом АТ «Ідея Банк» (ЄДРПОУ 19390819, вул. Валова, 11, м. Львів, 79008) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-
У лютому 2024 року представник АТ «Ідея Банк» звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , по якому просила стягнути з відповідача на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором № Е07.00410.007803067 від 30.03.2021 року в розмірі 112850,59 грн. та понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.03.2021 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Е07.00410.007803067, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 76650,00 грн., зі сплатою 10,99 % річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.
Позивач виконав свої зобов'язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується меморіальними ордерами. Однак, відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений кредитним договором термін та не сплатив нараховані інші платежі, у тому числі проценти, внаслідок чого станом на 20.12.2023 року утворилась заборгованість в розмірі 112850,59 грн.
Враховуючи наведене, а також те, що відповідач у добровільному порядку не сплатив заборгованість за кредитним договором, в тому числі кредит, відсотки за користування кредитом та інші обов'язкові платежі, позивач змушений звернутись до суду.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 березня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду.
02 січня 2025 року представник відповідача - адвокат Галковська О.І. подала до суду відзив, яким заперечує проти задоволення позову частково. В обґрунтування зазначила, що позивач безпідставно зарахував 31 668,55 грн, в якості оплати за обслуговування кредиту, а мають бути зараховані банком в якості платежів за основний борг та відсотки. Окрім цього, вказала, що відповідач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 15.04.2024 року. Відтак, в силу припису пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у відношенні Відповідача відсотків за користування кредитом не нараховуються. За таких обставин, сплачені Відповідачем кошти в сумі 8 209,48 грн., які зараховані банком в якості оплати відсотків за кредит, мають бути зараховані в якості оплати за основний борг за Кредитним договором. Взявши до уваги вище викладене, та враховуючи що Відповідач сплатив на користь Позивача 50666,87 грн., сума боргу за Кредитним договором Відповідача перед Позивачем, на теперішній час складає 25983,13 грн. Враховуючи вище викладене, Відповідач зазначає, що визначає позовні вимоги Позивача частково, на суму 25 983,13 грн.
21 січня 2025 року представник позивача подав до суду письмові пояснення, якими просив задовольнити позов в повному обсязі.
28 січня 2025 року представник відповідача подала податкові пояснення, якими просила задовольнити позов частково.
В судове засідання представник позивача не з'явилася, згідно до позовної заяви просила проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, не заперечувала щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач та представник відповідача до суду не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.
За таких обставин, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.03.2021 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Е07.00410.007803067, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 76650,00 грн., зі сплатою 10,99 % річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.
Пунктом 1.3. договору встановлено, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 10,99% річних від залишкової суми кредиту.
Позивач повністю виконав свої зобов'язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується меморіальним ордером № 10702772 від 30 березня 2021 року.
Згідно Паспорту споживчого кредиту до Кредитного договору, відповідач, за час користування кредитними коштами, мав повернути банку 76650,00 гривень - основного боргу, 16862,36 грн. -відсотки за користування кредитом та 71 552,50 грн. - кошти за обслуговування кредитної заборгованості.
Згідно Довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором, яку надав позивач, станом на 20.12.2023 року, заборгованість відповідача склала 112850,59 грн., з яких основний борг - 65863,03 грн., відсотки - 11362,89 грн. та 35624,67 грн. - заборгованість за обслуговування кредиту.
Відповідно до розрахунків, які надав позивач, зокрема згідно виписка з 01.01.2000 року по 21.12.2023 року, відповідач сплатив на користь банку 50666,87 грн., з яких позивачем зараховано 10788,84 грн - в якості погашення основного боргу; 8209,48 грн. - в якості відсотків; 31668,55 грн.- за обслуговування кредиту.
Позивач безпідставно зарахував 31668,55 грн, в якості оплати за обслуговування кредиту, з наступного.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Необхідність внесення плати за обслуговування кредитної заборгованості передбачена в п. 1.5 Кредитного договору. При цьому, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються Відповідачу та за які банком встановлена щомісячна плата за обслуговування кредитної заборгованість у договорі не зазначено.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року по справі №204/224/21, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Тож, нарахування та отримання Позивачем плати за обслуговування кредитної заборгованості є безпідставним. Відтак, кошти в сумі 3166,55 грн., мають бути зараховані банком в якості платежів за основний борг та відсотки.
Варто зазначити, що відповідно до правового висновку Великої палати Верховного суду викладеного в Постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19ВП щодо можливості встановлення у кредитному договорі комісії за обслуговування кредиту, визначивши, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», зазначила що якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.
Що стосується нарахованих позивачем відсотків за кредит суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Відтак, військовослужбовці, визначені пунктом 15 статті 14 Закону, які мають кредитні зобов'язання перед банками, мають право на встановлені законодавством пільги, а саме на звільнення від сплати відсотків за користування кредитом.
Згідно Довідки (форми 5) відповідач з 10.03.2022 року перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 та 22.07.2022 року був звільнений з військової служби за станом здоров'я. Тобто, відповідач має статус військовослужбовця.
Згідно Посвідчення серія НОМЕР_2 виданого 15 квітня 2024 року відповідач є учасником бойових дій.
Відтак, в силу припису пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у відношенні Відповідача відсотків за користування кредитом не нараховуються.
За таких обставин, сплачені Відповідачем кошти в сумі 8 209,48 грн., які зараховані банком в якості оплати відсотків за кредит, мають бути зараховані в якості оплати за основний борг за Кредитним договором.
Взявши до уваги вище викладене, та враховуючи що відповідач сплатив на користь позивача 50666,87 грн., сума боргу за Кредитним договором відповідача перед позивачем, на теперішній час складає 25983,13 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно вимог ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Згідно із положеннями ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), правовими наслідками, зокрема, є відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, а саме у сумі 25 983,13 грн.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 697,17 грн. виходячи з такого розрахунку. Загальна сума задоволених вимог позивача складає 25 983,13 грн., тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 697,17 грн. (25 983,13 грн. х 100 % : 112 850,59 грн. х 3028,00 грн.).
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов АТ «Ідея Банк» (ЄДРПОУ 19390819, вул. Валова, 11, м. Львів, 79008) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь АТ «Ідея Банк» (ЄДРПОУ 19390819, вул. Валова, 11, м. Львів, 79008) заборгованість за кредитним договором № Е07.00410.007803067 від 30.03.2021 року в розмірі 25 983,13 грн. та 697,17 грн. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його складення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.
Рішення проголошено та складено 25 .02.2025.
Суддя Кіровського Н. Б. Варакіна
районного суду
м.Кіровограда