08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua
1-кс/381/245/25
381/366/24
м. Фастів Київська область 20 лютого 2025 року
Слідчий суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 ,
з участю серетаря ОСОБА_2 ,
за участю прокурора Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,
за участю слідчого СВ Фастівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_4 ,
за участю ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Фастівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023112310000103 від 02.10.2023 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст.191, ч. 2 ст. 366 КК України.
Заслухавши позицію учасників процесу, перевірив надані матеріали клопотання, дослідивши докази по даних матеріалах, -
19.02.2025 року до Фастівського міськрайонного суду надійшло клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна.
З матеріалів клопотання вбачається, що в провадженні СВ Фастівського РУП ГУНП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження № 42023112310000103 від 02.10.2023 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст.191, ч. 2 ст. 366 КК України.
В ході проведення досудового розслідування було встановлено, що 02.06.2023 між ТОВ «БК-ВР» в особі директора ОСОБА_5 (далі - Підрядник), та Томашівською сільською радою Фастівського району Київської області в особі її голови ОСОБА_7 (далі - Замовник») укладено договір № 3 на виконання робіт, а саме капітального ремонту дорожнього покриття по вул. Слобідська с. Великі Гуляки Фастівського району Київської області, загальною вартістю 5134332,12 грн (п'ять мільйонів сто тридцять чотири тисячі триста тридцять дві гривні дванадцять копійок), у тому числі ПДВ 855722,02 грн, кінцевим строком проведення робіт до 31.12.2023. (далі Договір № 3 від 02.06.2023)
Після укладання зазначеного договору ТОВ «БК-ВР» приступило до обумовлених підрядних робіт, проведення яких організовував та контролював директор ОСОБА_5 до їх завершення у червні 2023 року.
У подальшому, в червні 2023 року, але не пізніше 20.06.2023, ОСОБА_5 , перебуваючи у невстановленому місці, реалізуючи свій злочинний умисел, будучи службовою особою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання у зв'язку з цим суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, в умовах воєнного стану, зловживаючи своїм службовим становищем, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок бюджетних коштів, достовірно знаючи, що вартість та обсяги фактично виконаних робіт, а також витрачених матеріалів за Договором № 3 від 02.06.2023 не відповідають проектно-кошторисній документації склав акт № 1 приймання-виконання будівельних робіт за червень 2023 року за формою КБ-2в, про нібито використання під час виконання договору 657,0916 т асфальтобетонної суміші (суміші асфальтобетонні гарячі і теплі (асфальтобетон щільний) (дорожні), що застосовуються у верхніх шарах покриттів, дрібнозернисті, тип Б, марка 1), а також про проведені роботи та інші витрати пов'язані з її укладанням та облаштуванням дорожнього покриття, що на загальну суму 3573303,12 грн перевищує загальну вартість виконаних робіт за договором, хоча фактично використана асфальтобетонна суміш у цьому ж обсязі не відповідає вимогам ДБН, проектно-кошторисні документації та відомостям зазначеним останнім у відповідному акті, а також а також склав довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2023 року, форми КБ-3, про те, що вартість виконаних робіт за Договором № 3 від 02.06.2023 нібито становить 5128813,92 грн, що на 3573303,12 грн перевищує вартість фактично-виконаних робіт та використаних матеріалів, підписав у подальшому вказані акт та довідку особисто від імені генпідрядника (підрядника) та поставив відтиск печатки ТОВ «БК-ВР».
У подальшому, 05.07.2023 на підставі зазначених документів Томашівською сільською радою за договором № 3 від 02.06.2023, перераховано на рахунок ТОВ «БК-ВР» № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 5128813,92 грн, що на 3573303,12 грн перевищує вартість фактично виконаних робіт за вказаним договором.
Отриманими грошовими коштами ОСОБА_5 заволодів та розпорядився на власний розсуд, заподіявши своїми умисними протиправними діями матеріальну шкоду Томашівській сільській раді на загальну суму 3573303,12 грн.
03.01.2025 ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру - у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та - у складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.
Таким чином, слідчим зазначено, що з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання виникла необхідність у накладенні арешту на майно ОСОБА_5 .
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно положень п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
Частина 4 ст. 170 КПК України визначає, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 173 КПК України, у випадку арешту майна з підстав, передбачених пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість спеціальної конфіскації майна; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Таким чином, з огляду на вищенаведені положення закону, такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна не може бути застосовано, якщо слідчий/прокурор, серед іншого, не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого/прокурора, а у випадку, якщо клопотання про арешт майна подано на підставі п.2 ч. 2 ст. 170 КПК України, з метою забезпечення спеціальної конфіскації, то слідчий/прокурор мають довести чи буде дотримано принцип розумності внаслідок накладення арешту та чи є співрозмірним відповідне обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе:
- необхідність такого арешту;
-наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, тобто наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, щодо якого вирішується питання про арешт.
При розгляді клопотання слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ Фастівського РУП ГУНП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження № 42023112310000103 від 02.10.2023 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст.191, ч. 2 ст. 366 КК України.
03.01.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 5 ст. 191 КК України - у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах та за ч.2 ст. 366 КК України - у складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки.
Санкції норм кримінального закону, які встановлюють відповідальність за вчинення цих злочинів, передбачають можливість конфіскації майна. Отже, наявні підстави вважати, що ОСОБА_5 може бути призначене покарання у виді конфіскації майна.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені статтями 131 та 132 КПК України.
Стаття 170 КПК України встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном для забезпечення можливої конфіскації майна.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст. 170 КПК України. До таких ризиків відноситься можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Також положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.
До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.
Отже, з аналізу вказаних норм КПК України, при вирішення питання про арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації, слідчий суддя має встановити:
чи існує обґрунтована підозра у вчиненні такою особою інкримінованого кримінального правопорушення та чи достатні підстави вважати, що суд може призначити їй покарання у виді конфіскації майна?
2) чи відноситься майно, щодо якого вирішується питання про його арешт до виду майна, на яке можна накладати арешт та чи перебуває воно у власності осіб, щодо майна яких дозволено накладення арешту з відповідною метою?
3) чи можливо за допомогою арешту досягнути завдань, для виконання яких слідчий звертається із відповідним клопотанням?
4) чи будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються внаслідок його застосування?
При розгляді справи слідчим суддею було встановлено, що ОСОБА_5 , перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 з 21 лютого 2009 року по теперішній час.
Майно на яке просить прокурор накласти арешт було придбано під час шлюбу (садовий будинок та земельна ділянка за договором купівлі-продажу 03.09.2021 року) та є спільним майном подружжя.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
Також слідчим в клопотанні не зазначено та не надано належних доказів яки б підтвердили розумність і співрозмірність обмеження права власності, завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для третіх осіб.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, у зв'язку з недоведеністю необхідності арешту зазначеного нерухомого майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами третьої особи та гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Фастівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023112310000103 від 02.10.2023 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст.191, ч. 2 ст. 366 КК України залишити без задоволення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня проголошення повного тексту ухвали до Київського апеляційного суду.
Повний текст ухвали проголошено 25.02.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1