Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/3055/24
Провадження № 2/376/296/2025
23 січня 2025 року Сквирський районний суд Київської області
в складі: головуючого судді Коваленка О.М.,
за участі секретаря Щур Л.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування,
установив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в обґрунтування якого вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 02.12.2023.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на майно: житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 63,90 кв.м, житловою площею 23,20 кв.м, з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер майна: 2726457 від 01.03.2009.
За життя 23.01.2023 ОСОБА_4 склала заповіт на користь ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 0,2500 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3224082801:01:029:0016, та земельної ділянки площею 0,3040 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 3224082801:01:029:0015, які розташовані АДРЕСА_1 . Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 27.
Будинок, який розташований на вказаній у заповіті земельній ділянці, нікому не заповідався.
Спадкоємцями за законом після смерті спадкодавця є її діти, відповідачі у справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які не виявили бажання оформляти свої спадкові права на житловий будинок, заяви про прийняття спадщини не подавали.
Позивач оформити спадщину в нотаріуса не може, оскільки спадкоємцями за законом є діти спадкодавця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у зв'язку з чим немає підстав для закликання до спадкування за законом ОСОБА_1 , про що нотаріус видав постанову про відмову у вчинення нотаріальних дій від 20.09.2024.
З урахуванням наведеного позивач просить суд визнати за нею, ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на майно, що належало ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 63,90 кв.м, житловою площею 23,20 кв.м, з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер майна: 2726457 від 01.03.2009.
Позивач ОСОБА_1 у підготовче засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у підготовче засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належно. Надали до суду заяви про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги визнали повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Статтею 206 ЦПК України встановлено, що відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Як роз'яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Оскільки відповідач визнав позов у повному обсязі і таке визнання позову не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та ухвалення рішення в підготовчому засіданні.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 02.12.2023 (а.с.11).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на майно: житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 63,90 кв.м, житловою площею 23,20 кв.м, з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер майна: 2726457 від 01.03.2009 (а.с.12).
За життя 23.01.2023 ОСОБА_4 склала заповіт на користь ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 0,2500 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3224082801:01:029:0016, та земельної ділянки площею 0,3040 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 3224082801:01:029:0015, які розташовані АДРЕСА_1 . Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 27 (а.с.13).
Будинок, який розташований на вказаній у заповіті земельній ділянці, нікому не заповідався.
Спадкоємцями за законом після смерті спадкодавця є її діти, відповідачі у справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які не виявили бажання оформляти свої спадкові права на житловий будинок, заяви про прийняття спадщини не подавали.
Позивач оформити спадщину в нотаріуса не може, оскільки спадкоємцями за законом є діти спадкодавця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у зв'язку з чим немає підстав для закликання до спадкування за законом ОСОБА_1 , про що нотаріус видав постанову про відмову у вчинення нотаріальних дій від 20.09.2024 (а.с.15).
Як передбачено частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в т.ч. шляхом визнання права.
Згідно з частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частини 1 статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з вимогами ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За змістом ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 1,3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно із пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Суд, на підставі викладеного, дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом, прийняла спадщину після смерті баби ОСОБА_4 шляхом подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини, оформити спадщину не може, оскільки спадкоємцями за законом є діти спадкодавця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у зв'язку з чим немає підстав для закликання до спадкування за законом позивача, однак відповідачі позовні вимоги визнали та не заперечували проти їх задоволення, іншим чином захистити свої права та інтереси, окрім як звернутися до суду з даним позовом позивач не може, тому позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 2, 4, 12, 13, 223, 247, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, ст. 1216, 1217, 1218, 1225, 1262, 1269, 1297 ЦК України, п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , право власності у порядку спадкування за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 63,90 кв.м, житловою площею 23,20 кв.м, з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що належав ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер майна: 2726457 від 01.03.2009.
З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.u
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя О.М. Коваленко