справа № 208/1840/25
№ провадження 1-кс/208/872/25
Іменем України
24 лютого 2025 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ), захисника ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов'янськ Донецької області, громадянина України, офіційно не працюючого, раніше неодноразово судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,-
Старший слідчий СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотанням, погоджене з прокурором Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Слідчий у своєму клопотанні посилається на те, щодля досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у слідства виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу виключено у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , яка обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого корисливого злочину, за вчинення якого, у разі встановлення його винуватості судом, останньому загрожує покарання у вигляді виключно позбавлення волі строком від 6 до 10 років з конфіскацією майна. ОСОБА_4 , не одружений, офіційно не працевлаштований, що у своїй сукупності свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків за місцем його мешкання, що у свою чергу свідчить про те, що ризик втечі ним може бути розцінений менш небезпечним, ніж кримінальне переслідування та процедура відбування покарань. Крім цього, при запровадженому воєнному стані в умовах збройної агресії рф проти України, ОСОБА_4 з метою уникнення покарання, яке йому загрожує у разі встановлення його винуватості судом, може у тому числі вчинити спроби переховування на тимчасово окупованих територіях України, або умисно «скористатися» численною евакуацією цивільного населення України з зони бойових дій або наближеної до неї, до якої у тому числі відноситься м. Слов'янськ Донецької області, змінити місце тимчасового перебування та переїхати з м. Полтава Полтавської області до інших територій України, тобто існують реальні підстави вважати, що останній може переховуватися від органу досудового розслідування та (або)суду, тому цілком доведеним є ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Крім того, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженню, а саме: на ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 які надавали покази щодо факту збування групою осіб у складі ОСОБА_4 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 наркотичних засобів; на ОСОБА_12 , який купував у ОСОБА_11 наркотичні засоби та безпосередньо за участю якого проводились оперативні закупки; на ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які були присутніми у якості понятих під час проведення оперативних закупок наркотичного засобу у ОСОБА_11 02.12.2024 та 16.02.2025 та які в свою чергу являються жителями Донецької області, покази яких в подальшому будуть основоположними для доведення винуватості останнього перед судом. Однак, підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнення покарання, яке йому загрожує у разі доведення його винуватості перед судом, може почати спроби незаконного впливу на вказаних свідків, зокрема шляхом вмовляння, підкупу або погроз, що може призвести до зміни їх показань у судовому провадженні, а це, у свою чергу може призвести до уникнення підозрюваним законного та справедливого покарання, оскільки з огляду на положення ст. 23 КПК України (безпосередність дослідження показань судом), судом будуть братись до уваги саме ті покази свідків, які вони нададуть безпосередньо суду, а не слідчому на стадії досудового розслідування. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч.4 ст. 95 КПК України.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи викладене, сторона обвинувачення вважає що підозрюваний ОСОБА_4 з метою зміни правдивих показань свідків, може здійснити спроби незаконно на них впливати, тобто існує реальний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, підозрюваний ОСОБА_4 не має будь-якого офіційного або неофіційного легального заробітку, що дає слідству всі підстави вважати, що останній заробляв на проживання виключно шляхом збуту наркотичних засобів. В умовах воєнного стану та війни України проти рф, підозрюваний не став займатись суспільно-корисливою працею, або працею, направленою на підтримання Держави в умовах війни з рф, а навпаки, скористався запровадженим воєнним станом в України, став займатись незаконним збутом наркотичних засобів на території Краматорського району Донецької області, тим самим додатково розлагати загальний стан населення з метою виключно особистої наживи та незаконного заробітку. Враховуючи фінансовий стан підозрюваного ОСОБА_4 , відсутність постійного джерела доходів, з метою незаконного, протиправного та швидкого збагачення, він може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів. Таким чином у слідства є всі підстави вважати, що ОСОБА_4 схильний до вчинення нових злочинів, та перебуваючи на волі, продовжить свою злочинну діяльність, пов'язану з незаконним збутом наркотичних засобів.
Крім того, слід зазначити, що підозрюваний ОСОБА_4 неодноразово вчиняв кримінальні правопорушення за що притягався до кримінальної відповідальності, однак, на шлях виправлення не став, що свідчить про його схильність до скоєння нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи викладене, існує реальний ризик, що ОСОБА_4 може вчинити й інші кримінальні правопорушення, тобто наявний реальний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі доведення його винуватості у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, відсутність у нього міцних соціальних зв'язків за місцем мешкання, можливість впливу на свідків та реальність вчинення ним нових злочинів є ґрунтовними підставами для обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу виключно у вигляді тримання під вартою.
Крім того, органом досудового розслідування встановлено, що менш суворі запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 , покладених на нього процесуальних обов'язків. Так, запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки чи домашнього арешту не зможуть попередити можливість переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та (або) суду, незаконного впливу на свідків та вчинення ним інших кримінальних правопорушень.
В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання слідчого та просила його задовольнити з підстав, наведених у клопотанні.
Підозрюваний в судовому засіданні прохав більш м'який запобіжний захід, прохав врахувати стан його здоров'я.
Захисник в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, прохала врахувати вік та стан здоров'я, обрати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Слідчий суддя, вислухавши прокурора, захисника, підозрюваного, вивчивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до матеріалів клопотання зазначено, що 22 лютого 2025 року старшим слідчим відділу СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором відділу управління нагляду Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 повідомлено: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що він підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні та пересиланні з метою збуту, а також у незаконному збуті наркотичного засобу, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, предметом якого є наркотичні засоби у великих розмірах, тобто у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
Зібраними в ході досудового розслідування доказами встановлено, що ОСОБА_4 , діючи умисно, переслідуючи корисливу мету, з метою протиправного збагачення, зазіхаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, а так само суспільні стосунки, що охороняють здоров'я населення України, ігноруючи вимоги Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 № 60/95-ВР (в редакції Закону № 530-v від 22.12.2006) із подальшими змінами та доповненнями, Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» із подальшими змінами та доповненнями, а як наслідок і охоронювані Конституцією України і Законом України «Про основи законодавства України про охорону здоров'я» права громадян, усвідомлюючи протиправність своїх дій, в період часу з листопада 2024 року (більш точні дату та час під час досудового розслідування встановити не виявилося можливим) по 16.02.2025, скоїв ряд злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується наступними доказами, зібраними в ході досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню:
1)Протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 05.10.2024 який пояснив що ОСОБА_17 та ОСОБА_18 збувають наркотичний засіб метадон на території Донецької області;
2)Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 08.10.2024 який пояснив що ОСОБА_18 та ОСОБА_19 збувають наркотичний засіб метадон на території Донецької області;
3)Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 09.10.2024 який пояснив що ОСОБА_18 , ОСОБА_17 та ОСОБА_19 займаються збутом наркотичного засобу метадон;
4)Протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 30.10.2024 який пояснив що ОСОБА_18 вказаний як особа ОСОБА_20 займається збутом наркотичного засобу метадон;
5)Протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 02.12.2024;
6)Протоколом про результати проведення негласної слідчої дії (розшукової) дії спостереження за особою від 18.12.2024;
7)Протоколом про результати проведення негласної слідчої дії (розшукової) дії спостереження за особою від 18.12.2024;
8)Протоколом огляду грошових коштів від 02.12.2024;
9)Протоколом огляду покупця від 02.12.2024;
10)Протоколом огляду покупця від 02.12.2024;
11)Висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/105-24/8790-НЗПРАП від 05.12.2024, згідно якого надані на дослідження кристалічні речовини 0,2145 г, 0,2065 г містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон. Маса метадона складають 0,1748 г, 0,1661 г відповідно;
12)Протоколами допитів свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 від 02.12.2024 які були присутні при проведені оперативної закупки 02.12.2024;
13)Протоколом допиту оперативного покупця ОСОБА_12 від 03.12.2024 який пояснив, що ОСОБА_11 , 1972 року народження, мешкає за адресою: АДРЕСА_3 розповсюджує наркотичний засіб - метадон;
14)Протоколом зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 19.12.2024;
15)Протоколом огляду від 09.01.2025;
16)Висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/105-24/9462-НЗПРАП від 27.12.2024, згідно якого надана на дослідження речовина білого кольору масою 0,352 г, містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон. Маса метадона складає 0,1864 г; надані на дослідження кристалічні речовини білого кольору, які знаходились в спец-пакетах PSP1218651 та № 6093968, подібні між собою за кольором, якісним і кількісним вмістом основного діючого компоненту та якісним і кількісним складом мікродомішок. Могли раніше складати єдину масу.
17)Протоколом допиту ОСОБА_12 від 05.12.2024 який пояснив що ОСОБА_11 збуває наркотичні засоби за місцем свого мешкання;
18)Протоколом огляду грошових коштів від 16.02.2025;
19)Протоколом огляду покупця від 16.02.2025;
20)Протоколом огляду покупця від 16.02.2025;
21)Висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/105-25/1637-НЗПРАП від 20.02.2025, згідно якого надані на дослідження кристалічні речовини в 40 (сорока) згортках із полімерного матеріалу містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон. Маса метанода в наданих речовинах загальною масою 9,8594 г становить 7,9201 г;
22)Протоколами допитів свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 від 16.02.2025 які були присутні при проведені оперативної закупки 16.02.2025;
23)Протокол огляду оптичного диску від 15.02.2025;
24)Протокол огляду оптичного диску 18.02.2025;
25)Протокол огляду оптичного диску від 16.02.2025;
26)Протокол огляду оптичного диску від 17.02.2025;
27)Протокол огляду оптичного диску від 20.02.2025;
а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Таким чином ОСОБА_4 обґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень.
22.02.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Із аналізу практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішень у справах «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», «Мерабішвілі проти Грузії» можна виділити такі критерії стандарту доказування «обґрунтована підозра»: існування фактів та інформації, які дали змогу переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення; факти, якими обґрунтовується підозра можна «розумно» вважати такими, що підпадають під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність; обґрунтованість підозри не може встановлюватися in abstracto або ґрунтуватися на суб'єктивних припущеннях, а має підкріплюватися конкретними доказами в кримінальному провадженні; стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Статтею 132 КПК встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження - вони не допускаються, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий,прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Як встановлено під час розгляду клопотання, 22.02.2025 року про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення із правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 307 КК України було повідомлено ОСОБА_4 .
Як вбачається з досліджених судом матеріалів клопотання, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності.
Отже, описана у клопотанні фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими прокурором матеріалами кримінального провадження дає слідчому судді підстави дійти висновку про можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, що виправдовує застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Фактичні данні щодо обставин, що мають значення для кримінального провадження, надання їм оцінки та встановлення кваліфікаційних складових злочину або їх спростування, не вирішуються слідчим суддею під час розгляду даного клопотання, а тому і не можуть оцінюватися з зазначених підстав.
Виходячи із приписів ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W. v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його "вразливій" стадії.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У ході досудового розслідування задля об'єктивного його розслідування в розумні строки, виникла необхідність в обранні підозрюваному запобіжного заходу з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, та які вказують, що:
ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого корисливого злочину, за вчинення якого, у разі встановлення його винуватості судом, останньому загрожує покарання у вигляді виключно позбавлення волі строком від 6 до 10 років з конфіскацією майна. ОСОБА_4 , не одружений, офіційно не працевлаштований, що у своїй сукупності свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків за місцем його мешкання, що у свою чергу свідчить про те, що ризик втечі ним може бути розцінений менш небезпечним, ніж кримінальне переслідування та процедура відбування покарань. Крім цього, при запровадженому воєнному стані в умовах збройної агресії рф проти України, ОСОБА_4 з метою уникнення покарання, яке йому загрожує у разі встановлення його винуватості судом, може у тому числі вчинити спроби переховування на тимчасово окупованих територіях України, або умисно «скористатися» численною евакуацією цивільного населення України з зони бойових дій або наближеної до неї, до якої у тому числі відноситься м. Слов'янськ Донецької області, змінити місце тимчасового перебування та переїхати з м. Полтава Полтавської області до інших територій України, тобто існують реальні підстави вважати, що останній може переховуватися від органу досудового розслідування та (або) суду, тому цілком доведеним є ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Крім того, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженню, а саме: на ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 які надавали покази щодо факту збування групою осіб у складі ОСОБА_4 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 наркотичних засобів; на ОСОБА_12 , який купував у ОСОБА_11 наркотичні засоби та безпосередньо за участю якого проводились оперативні закупки; на ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які були присутніми у якості понятих під час проведення оперативних закупок наркотичного засобу у ОСОБА_11 02.12.2024 та 16.02.2025 та які в свою чергу являються жителями Донецької області, покази яких в подальшому будуть основоположними для доведення винуватості останнього перед судом. Однак, підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнення покарання, яке йому загрожує у разі доведення його винуватості перед судом, може почати спроби незаконного впливу на вказаних свідків, зокрема шляхом вмовляння, підкупу або погроз, що може призвести до зміни їх показань у судовому провадженні, а це, у свою чергу може призвести до уникнення підозрюваним законного та справедливого покарання, оскільки з огляду на положення ст. 23 КПК України (безпосередність дослідження показань судом), судом будуть братись до уваги саме ті покази свідків, які вони нададуть безпосередньо суду, а не слідчому на стадії досудового розслідування. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч.4 ст. 95 КПК України.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Також, підозрюваний ОСОБА_4 не має будь-якого офіційного або неофіційного легального заробітку, що дає слідству всі підстави вважати, що останній заробляв на проживання виключно шляхом збуту наркотичних засобів. В умовах воєнного стану та війни України проти рф, підозрюваний не став займатись суспільно-корисливою працею, або працею, направленою на підтримання Держави в умовах війни з рф, а навпаки, скористався запровадженим воєнним станом в України, став займатись незаконним збутом наркотичних засобів на території Краматорського району Донецької області, тим самим додатково розлагати загальний стан населення з метою виключно особистої наживи та незаконного заробітку. Враховуючи фінансовий стан підозрюваного ОСОБА_4 , відсутність постійного джерела доходів, з метою незаконного, протиправного та швидкого збагачення, він може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів. Таким чином у слідства є всі підстави вважати, що ОСОБА_4 схильний до вчинення нових злочинів, та перебуваючи на волі, продовжить свою злочинну діяльність, пов'язану з незаконним збутом наркотичних засобів.
Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.
Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень.
Слідчий суддя враховує рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», згідно якого, для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
З досліджених слідчим суддею матеріалів кримінального провадження вбачається, що зібрана доказова база відповідає наведеним вище критеріям. Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».
Слідчий суддя зазначає, що стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного із вчиненням злочину, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Наявність же будь-яких обставин, що є суперечливими, або свідчать про наявність даних, які підлягають перевірці, є завданням органу досудового розслідування під час розслідування справи з метою підтвердження або спростування підозри, яка стала підставою для затримання, що повинно підтвердити або спростувати підозру.
Відповідно до практики Європейського суду із захисту прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При цьому слідчий суддя враховує і те, що в судове засідання не було надано доказів того, що застосування будь якого іншого, більш м'якого запобіжного заходу забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_4 необхідно обрати найсуворіший запобіжний захід, який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України обов'язків.
Лише обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам, у тому числі вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень.
Застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, таких як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт, будуть недостатніми для запобігання зазначеним ризикам, так як виходячи зі змісту ст.ст. 179-182 КПК України, вони не позбавляють у повній мірі підозрюваного можливості вільно пересуватися, вчиняти протиправні дії.
Отже з урахуванням тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Окрім цього, відповідно до вимог ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
Викладене у сукупності дає підстави для задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , з визначенням розміру застави 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 176-179, 182, 184, 186, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя-
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.
Застосувати у рамках кримінального провадження № 12024050000000602 від 04.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов'янськ Донецької області, громадянина України, офіційно не працюючого, раніше неодноразово судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів з 24.02.2025 року до 24.04.2025 року включно.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 182, ч. 4 ст. 183 КПК України, визначити ОСОБА_4 розмір застави 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240,00 гривень. У разі внесення застави на депозитний рахунок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді застави та покласти на нього наступні зобов'язання, які він повинен буде виконувати строком до 24.04.2025 року:
-прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, суду на визначений ними час;
-не відлучатися за межі м. Полтава Полтавської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-здати на зберігання до ГУ ДМС в Полтавській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;
-утримуватися від спілкування із свідками по вказаному кримінальному провадженню ( ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ).
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою - відмовити.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1